Про denaskuloj і українство

[kerbasi]

Що таке есперанто, напевно, нікому не потрібно пояснювати. Але, мабуть, менш відомо, що за есперанто стоїть пацифістська, інтернаціоналістична, антиколоніальна ідеологія. Як і більшість ідеалістичних гуманістичних в теорії доктрин початку 20 століття, есперантизм також має дещо екстремістський пафос штибу «хто не з нами, той проти нас» та «загнати батогами людство до світлого майбутнього». Якщо у СРСР мого дитинства Есперанто сприймався не більше, як дозвілля для інтелектуалів і трошечки як засіб пропаганди, то за кордоном есперантистські спільноти аж дотепер зберігають свій початковий радикалізм.
Ще менш відомим є факт, що існують корінні носії мови есперанто. Знайшлося чимало родин прихильників, які виростили своїх дітей в есперантському мовному середовищі. Найвідомішим корінним есперантистом, мабуть, є Джордж Сорос. Взагалі, корінні есперантисти доволі часто люди непересічні. Крім Сороса, є навіть лауреат нобелівської премії у галузі медицини. Загалом вважається, що у світі живе близько двох тисяч корінних есперантистів, які мовою есперанто називаються denaskuloj. Скільки їх точно ніхто не знає. Може, й більше, та далеко не всі світяться.

Чимало корінних есперантистів вирощувалися батьками-екстремістами. За посиланням - інтерв’ю англійською мовою з одним таким, британцем:

http://www.transparent.com/esperanto/2nd-generation-native-esperanto-speaker/

Батьки були лівими ідеалістами, які вважали, що всі нещастя світу через панування англійської мови (круто для підданих Корони, ні?). Дитину виховували без контактів з англомовним середовищем аж до школи. Ясно, що намагалися прищепити і свої цінності. В результаті виросла неординарна людина, яка цінностей батьків не поділяє, навіть заперечує як безплідний ідеалізм. Есперанто володіє, але на есперантистських подіях він гість не частий.

Цікаві коментарі від інших денаскулой. Також або вони самі, або їхні діти не поділяють ніяких есперантистських доктрин, хоча й далеко не всі відмовляються від есперантських організованих заходів, від спілкування з іншими денаскулой рідною мовою. Але без ніякого доктринерства! Мову вони не обирали, взяли її від середовища, хай навіть штучного, але для них це вже природна, жива мова. А політичні та філософські погляди батьків – це вже інша справа. Якщо для батьків мова і ідеологія були двоєдиним цілим, для дітей це вже різні речі.

Примітно також, що навіть у країнах з гуманістичною системою освіти школярі-денаскулой стикалися з проблемами з середовищем. Коментатори згадують випадки, коли в їхню іншомовність не вірили, коли вчителька казала, що Есперанто давно мертва мова, батьки дітям пояснювали, що їх однокласник просто випендрюється тощо. Тобто до розуміння далеко навіть у школах в країнах, де немає ніякої гостроти мовно-культурних питань і високий рівень терпимості до незвичайного. Коли якась мова має визнаний суспільством вищий соціальний статус, то нижчим ніяка коректність та рівність перед законом не допоможе.

Ця вся інформація – привід замислитися всім, хто попри середовище впроваджує українську мову в своїх родинах. За наших умов напевно більшість впроваджує мову разом з ідеологією виду «ми не вони», а також разом з фольк-культурою та етнічно забарвленою релігією. Отже, чекайте, що коли діти виростуть, вони можуть і на іншу мову перейти, а від ідеологічно-культурної складової їх і зовсім може просто нудити. В будь-якому разі, вони з дуже високою долею ймовірності не поділятимуть ваших політичних поглядів та культурних смаків.
Наскільки я знаю, не напрацьована в нас педагогіка лінгво- націє творення. А дарма! І з наукової, і з практичної сторони тема перспективна. Отже, якщо цей допис читатимуть педагоги, зокрема студенти та аспіранти, то поміркуйте, чи не зайнятися вам дослідженням цієї теми. Принесете користь і собі, і суспільству, і конкретним людям.

Comments

[spitfire38.livejournal.com]

ĝi - la demando de lingvistiko aŭ kulturaj studoj pri?

[kerbasi.livejournal.com]

cxu vi parolas pri senseksan personan pronomon?

[spitfire38.livejournal.com]

я говорю про те, що це не тільки "мовне", а здебільшого скоріше світоглядне
приклад есперанто може бути прикладом у порівняльних штудіях, але
українська не є lingva inventita, вона є lingva aŭtentika

[kerbasi.livejournal.com]

Коли людина переходить з рос. на укр., то межа між автентичністю і штучністю стає дуже тонкою. Я зустрічав кілька людей, в яких дома мова насаджується дітям саме з таким революційним пафосом, як у родині Рольфа з наведеного інтерв*ю.

[spitfire38.livejournal.com]

тут різні можуть бути причини, у т.ч. і згаданий "революційний пафос", і банальний внутрішній протест,і світоглядна сентиментальність, і націонал-космополітизм тощо =
багато моїх старих (собутильників) приятелів, з якими за (царату) радянської влади ми любенько за портвейном спілкувалися звичною російською про всіляких шопенгауерів та нельсонів мандел, в останні роки чомусь вперто намагаються спілкуватися з оточуючим середовищем українською мовою, а от коли ми інколи все ж пробуємо "тряхнуть стариной" і посидіти за чашкою портвейну у вузькому колі, то продовжуємо (тепер вже не про шопенгауера) старозвичною російською
це - не парадокс і не когнитивний дисонанс = мені колись розповідав покійний вже досить знаний перекладач, що симон петлюра,проводячи в москві засідання редколегії "украинской жизни", інколи оглядався наколо і говорив: ну шо, москалів нема? - можемо переходити на російську)))

[kerbasi.livejournal.com]

Це все схоже на значення для євреїв гебрейської мови до відродження її як сучасної розмовної і офіційної Бен Єгудою. Або як латина для середньовічної професури та кліриків.

А хлорчина зі статті класно описав про себе:
We may be children of an ideal, of false hope and narrow pipe dreams...
Боюся, що аматорськи впроваджена родинна українізація, хай навіть щира, принесе саме такі плоди.

[spitfire38.livejournal.com]

denove: є все-таки різниця (і притому суттєва) між хай геніальним, але витвором розуму (esperanto) і автентичним "дістань, доню, чоботи із скрині"
мені так, принаймні, здається
у першому випадку маємо дійсно children of the ideal
друге - питання грамотного менеджменту і використання наявних можливостей

[kerbasi.livejournal.com]

Щойно з*являється перший корінний носій, мова перстає бути штучною, і в неї виникають свої "дістань,доню, чоботі зі скрині". Власне мовлення цих корінних есперантистів є предметом дослідження мовознавців. Есперанто перестає в їхньому виконанні бути надрегулярною структурою. Заменгофа давно мовознавці попереджали, що в мовній структурі його есперанто знахідний відмінок зайвий. А тепер з практики видно, що діти-есперантисти його вживають тільки в усталених виразах або під тиском виправлень дорослих.

[spitfire38.livejournal.com]

на цей аргумент можу тільки зауважити, що кількісні параметри (число) корінних членів "клубу есперантистів" поки що помітно програють відповідним параметрам "клубу носіїв укр.мови" (с)терміну - одного з учасників поточної дискусії

[kerbasi.livejournal.com]

Не такі кількості слід порівнювати. Кількість корінниз есперантістів коректно порівнювати з кількістю "коренізованих українців". Останніх ніхто, на жаль, не рахував, але цілком ймовірно, що їх може бути і не більше 2000.

[spitfire38.livejournal.com]

я б не рахував)))
в місті лондон уже давно живе одна колись німецька сім"я, так в тій сім"ї заведено змалечку вивчати валлійську - примусова, так би мовити, кімро-коренізація = і нічо, ні валлійці, ні сама сім"я не скаржаться))

[dmytro.livejournal.com]

вибачте, що втручаюся) але "коренізованих українців", на мою думку, десятки, якщо не сотні тисяч.

[kerbasi.livejournal.com]

Можливо. даних не маю. Емпірично не спостерігаю, але у Вас, напевно, інше коло.

[vmel.livejournal.com]

> Заменгофа давно мовознавці попереджали, що в мовній структурі його есперанто знахідний відмінок зайвий. А тепер з практики видно, що діти-есперантисти його вживають тільки в усталених виразах або під тиском виправлень дорослих.

"знахідний відмінок" = винительный падеж?
Необходимейшая и удобнейшая вещь в языке.
Едят ли кошки мошек, или наоборот - мошки кошек? Разница принципиальная. И моя дочка, разумеется, никогда не ошибалась в употреблении.

[kerbasi.livejournal.com]

Є різні способи передачі суб'єкт-об'єктних відносин, ніж об'єктний (знахідний, акузатив) відмінок. Саме наявність знахідного це риса не більшості мов, а меншості. Ваша донька, скоріш за все, білінгва з дитинства, а не в чистому вигляді денаскуло, тобто другу мову засвоїла у віці десь до 8-9 років. В неї дві рідні, тому для неї легко поратися з акузативом, бо він є в обох
мовах.

До речі, есперантський акузатив не є в чистому вигляді об'єктним відмінком, що робить його ще складнішим для більшості населення світу. Він має додаткові значення відмінку напрямку, відмінку часу, що одразу ж змушує згадати синтаксис відмінків у германських мовах, де вони збереглися. Та у російській мові об'єкт маркирується тільки серед живих істот та у жіночому роді неживих: "кошки едят мошек", але "автомобіль зачепив стовп, і це ніяк нам не заважає зрозуміти, що це автомобіль врізався у стовп, а не навпаки :)

Втім, я розрізняю есперанто, як проект міжнародної мови, і Есперанто (з великої літери), як явище. Перше - не є вдалим, бо створювалося не мовознавцем, а друге - заслуговує не тільки на повагу, а й на захоплення, які я цілком поділяю. У другому сенсі я є симпатиком Есперанто, і наскільки можу, розповсюджуюю і розповсюджуватиму відомість про це явище, і збираюся стати його активною частиною. Недоліки Есперанто у цьому випадку мають навіть не другорядне, а N-рядне значення.

[vmel.livejournal.com]

Всё-таки аккузатив для этого удобнее всего. И я не понимаю, как можно делать в нём ошибки, путать - кто ест и кого едят.

Моя дочка заговорила на эсперанто раньше, чем на русском, и первое время делала в русском ошибки, строя фразы по логической модели эсперанто. "Иди мне!" "А бабушка Аня где есть?" "У папы есть бильдкарточки" "Это - кувшинчик. И вот - самый кувшинчик" (t.e. la sama).
И совершенно роскошная фраза, которую мог сказать только человек, для кого эсперанто - родной язык:
"Paĉjo, mi manĝi volas!" - "Ĉu denove?" (Ja ni manĝis nur antaŭ horo) - (с обидой и упрёком): "Denove! Ĉar demalnove ne eblas!"

Со второй частью не согласен. Существительные 1-го склонения имеют чётко разные формы в именительном и винительном падеже, и никто их не путает. А главное - всё понятно по логике.