Про denaskuloj і українство
Tuesday, 10 April 2012 09:27 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiЩо таке есперанто, напевно, нікому не потрібно пояснювати. Але, мабуть, менш відомо, що за есперанто стоїть пацифістська, інтернаціоналістична, антиколоніальна ідеологія. Як і більшість ідеалістичних гуманістичних в теорії доктрин початку 20 століття, есперантизм також має дещо екстремістський пафос штибу «хто не з нами, той проти нас» та «загнати батогами людство до світлого майбутнього». Якщо у СРСР мого дитинства Есперанто сприймався не більше, як дозвілля для інтелектуалів і трошечки як засіб пропаганди, то за кордоном есперантистські спільноти аж дотепер зберігають свій початковий радикалізм.
Ще менш відомим є факт, що існують корінні носії мови есперанто. Знайшлося чимало родин прихильників, які виростили своїх дітей в есперантському мовному середовищі. Найвідомішим корінним есперантистом, мабуть, є Джордж Сорос. Взагалі, корінні есперантисти доволі часто люди непересічні. Крім Сороса, є навіть лауреат нобелівської премії у галузі медицини. Загалом вважається, що у світі живе близько двох тисяч корінних есперантистів, які мовою есперанто називаються denaskuloj. Скільки їх точно ніхто не знає. Може, й більше, та далеко не всі світяться.
Чимало корінних есперантистів вирощувалися батьками-екстремістами. За посиланням - інтерв’ю англійською мовою з одним таким, британцем:
http://www.transparent.com/esperanto/2nd-generation-native-esperanto-speaker/
Батьки були лівими ідеалістами, які вважали, що всі нещастя світу через панування англійської мови (круто для підданих Корони, ні?). Дитину виховували без контактів з англомовним середовищем аж до школи. Ясно, що намагалися прищепити і свої цінності. В результаті виросла неординарна людина, яка цінностей батьків не поділяє, навіть заперечує як безплідний ідеалізм. Есперанто володіє, але на есперантистських подіях він гість не частий.
Цікаві коментарі від інших денаскулой. Також або вони самі, або їхні діти не поділяють ніяких есперантистських доктрин, хоча й далеко не всі відмовляються від есперантських організованих заходів, від спілкування з іншими денаскулой рідною мовою. Але без ніякого доктринерства! Мову вони не обирали, взяли її від середовища, хай навіть штучного, але для них це вже природна, жива мова. А політичні та філософські погляди батьків – це вже інша справа. Якщо для батьків мова і ідеологія були двоєдиним цілим, для дітей це вже різні речі.
Примітно також, що навіть у країнах з гуманістичною системою освіти школярі-денаскулой стикалися з проблемами з середовищем. Коментатори згадують випадки, коли в їхню іншомовність не вірили, коли вчителька казала, що Есперанто давно мертва мова, батьки дітям пояснювали, що їх однокласник просто випендрюється тощо. Тобто до розуміння далеко навіть у школах в країнах, де немає ніякої гостроти мовно-культурних питань і високий рівень терпимості до незвичайного. Коли якась мова має визнаний суспільством вищий соціальний статус, то нижчим ніяка коректність та рівність перед законом не допоможе.
Ця вся інформація – привід замислитися всім, хто попри середовище впроваджує українську мову в своїх родинах. За наших умов напевно більшість впроваджує мову разом з ідеологією виду «ми не вони», а також разом з фольк-культурою та етнічно забарвленою релігією. Отже, чекайте, що коли діти виростуть, вони можуть і на іншу мову перейти, а від ідеологічно-культурної складової їх і зовсім може просто нудити. В будь-якому разі, вони з дуже високою долею ймовірності не поділятимуть ваших політичних поглядів та культурних смаків.
Наскільки я знаю, не напрацьована в нас педагогіка лінгво- націє творення. А дарма! І з наукової, і з практичної сторони тема перспективна. Отже, якщо цей допис читатимуть педагоги, зокрема студенти та аспіранти, то поміркуйте, чи не зайнятися вам дослідженням цієї теми. Принесете користь і собі, і суспільству, і конкретним людям.
Ще менш відомим є факт, що існують корінні носії мови есперанто. Знайшлося чимало родин прихильників, які виростили своїх дітей в есперантському мовному середовищі. Найвідомішим корінним есперантистом, мабуть, є Джордж Сорос. Взагалі, корінні есперантисти доволі часто люди непересічні. Крім Сороса, є навіть лауреат нобелівської премії у галузі медицини. Загалом вважається, що у світі живе близько двох тисяч корінних есперантистів, які мовою есперанто називаються denaskuloj. Скільки їх точно ніхто не знає. Може, й більше, та далеко не всі світяться.
Чимало корінних есперантистів вирощувалися батьками-екстремістами. За посиланням - інтерв’ю англійською мовою з одним таким, британцем:
http://www.transparent.com/esperanto/2nd-generation-native-esperanto-speaker/
Батьки були лівими ідеалістами, які вважали, що всі нещастя світу через панування англійської мови (круто для підданих Корони, ні?). Дитину виховували без контактів з англомовним середовищем аж до школи. Ясно, що намагалися прищепити і свої цінності. В результаті виросла неординарна людина, яка цінностей батьків не поділяє, навіть заперечує як безплідний ідеалізм. Есперанто володіє, але на есперантистських подіях він гість не частий.
Цікаві коментарі від інших денаскулой. Також або вони самі, або їхні діти не поділяють ніяких есперантистських доктрин, хоча й далеко не всі відмовляються від есперантських організованих заходів, від спілкування з іншими денаскулой рідною мовою. Але без ніякого доктринерства! Мову вони не обирали, взяли її від середовища, хай навіть штучного, але для них це вже природна, жива мова. А політичні та філософські погляди батьків – це вже інша справа. Якщо для батьків мова і ідеологія були двоєдиним цілим, для дітей це вже різні речі.
Примітно також, що навіть у країнах з гуманістичною системою освіти школярі-денаскулой стикалися з проблемами з середовищем. Коментатори згадують випадки, коли в їхню іншомовність не вірили, коли вчителька казала, що Есперанто давно мертва мова, батьки дітям пояснювали, що їх однокласник просто випендрюється тощо. Тобто до розуміння далеко навіть у школах в країнах, де немає ніякої гостроти мовно-культурних питань і високий рівень терпимості до незвичайного. Коли якась мова має визнаний суспільством вищий соціальний статус, то нижчим ніяка коректність та рівність перед законом не допоможе.
Ця вся інформація – привід замислитися всім, хто попри середовище впроваджує українську мову в своїх родинах. За наших умов напевно більшість впроваджує мову разом з ідеологією виду «ми не вони», а також разом з фольк-культурою та етнічно забарвленою релігією. Отже, чекайте, що коли діти виростуть, вони можуть і на іншу мову перейти, а від ідеологічно-культурної складової їх і зовсім може просто нудити. В будь-якому разі, вони з дуже високою долею ймовірності не поділятимуть ваших політичних поглядів та культурних смаків.
Наскільки я знаю, не напрацьована в нас педагогіка лінгво- націє творення. А дарма! І з наукової, і з практичної сторони тема перспективна. Отже, якщо цей допис читатимуть педагоги, зокрема студенти та аспіранти, то поміркуйте, чи не зайнятися вам дослідженням цієї теми. Принесете користь і собі, і суспільству, і конкретним людям.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 06:44 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 07:04 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 07:40 am (UTC)невдовзі після перемоги Яна, я усвідомив, що мову чекає доля еспаранто
лишиться певний гурток за інтересами, який збиратиметься шоб побалакати на мові час від часу
пописати мовою в жеже
ну суто як гоббі, хто марки збирає, хто мовою говорить
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:04 am (UTC)Я також надаю перевагу вільному вибору дитини (щоправда, без фанатизму). На мій погляд, батьки можуть дати можливість дитині зробити такий вібір та допомогти його реалізувати. Також я припускаю, що коли дитина байдужа або нечутлива до цієї теми, батьки можуть зробити вибір за неї.
2005-ого року на відпочинку в Криму я зблизька спостерігав київську родину, що свідомо впроваджувала українську серед своїх дітей. це не мало нічого спільного з ідеологією виду «ми не вони», фолк-культурою та будь-якою релігією. на мій погляд, це було гарне започаткування, особливо на тлі купи відпочивавших поруч хохло-родин, в яких батьки миттєво з переляком переходять на російську з дітьми, варто лише сторонній людині наблизитися або звернутися до них.
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:09 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:11 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:13 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:14 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:19 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:27 am (UTC)приклад есперанто може бути прикладом у порівняльних штудіях, але
українська не є lingva inventita, вона є lingva aŭtentika
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:30 am (UTC)Українська для пересічних керманичів - це щось назразок ритуальної мови. Виступають як службу ведуть латиною чи церковно-слов"янською. Чекаємо на реформацію.
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:31 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:46 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 08:47 am (UTC)багато моїх старих (собутильників) приятелів, з якими за (царату) радянської влади ми любенько за портвейном спілкувалися звичною російською про всіляких шопенгауерів та нельсонів мандел, в останні роки чомусь вперто намагаються спілкуватися з оточуючим середовищем українською мовою, а от коли ми інколи все ж пробуємо "тряхнуть стариной" і посидіти за чашкою портвейну у вузькому колі, то продовжуємо (тепер вже не про шопенгауера) старозвичною російською
це - не парадокс і не когнитивний дисонанс = мені колись розповідав покійний вже досить знаний перекладач, що симон петлюра,проводячи в москві засідання редколегії "украинской жизни", інколи оглядався наколо і говорив: ну шо, москалів нема? - можемо переходити на російську)))
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 09:04 am (UTC)А хлорчина зі статті класно описав про себе:
We may be children of an ideal, of false hope and narrow pipe dreams...
Боюся, що аматорськи впроваджена родинна українізація, хай навіть щира, принесе саме такі плоди.
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 09:08 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 09:22 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 09:34 am (UTC)(Правда дивно й прикро, що для українців на власній землі саме такі питання є актуальними).
Наскільки я знаю, не напрацьована в нас педагогіка лінгво- націє творення. А дарма!
Ви так говорите... ніби в нас якась інша напрацьована, а ось саме цієї катма. Не до таких тонких матерій, нам би держзамовлення на друкування підручників отримати (і щороку нових), чи ще шось таке.
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 09:37 am (UTC)що вкахує на правдивість мого каменту, що укр.мова - це гурток за інтересами
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 09:48 am (UTC)Позитив, що зі зменшенням ареалу укрмову, якість українців з резервації зростатиме.
Я мав на увазі не стільки академічну педагогіки, скільки... ну, хоч би хтось книгу написав про свої усіхи чи що...
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 09:51 am (UTC)мені так, принаймні, здається
у першому випадку маємо дійсно children of the ideal
друге - питання грамотного менеджменту і використання наявних можливостей
no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 09:58 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 10:06 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 10:06 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 10 April 2012 10:13 am (UTC)