Класова боротьба за Київ
Tuesday, 17 April 2012 12:34 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiУ дворі, точніше мікрорайоні «суцільної забудови», де я живу, постійно можна почути, як класово свідомі громадяни обурюються авто, що припарковані на газонах та дитячому майданчику. Я у цьому районі живу дев’ять років, і коли я переїхав, то ніяких газонів я не побачив, хіба що зарослі будяків, серед яких деінде на вічному приколі ржавіли кілька старих «Москвичів» та «Жигулів». Розтрощений дитячий майданчик був рясно завалений одноразовими стаканчиками, порожніми пляшками і залишками «закусону». І ніколи це місцевих жителів не бентежило. Тепер же, коли серед цих будяків стоять чиїсь автомобілі, (проржавілі роздовбайки на вічному приколі також нікуди не ділися), плебс згадав про дитячий майданчик і газони. При чому спробуйте зібрати гроші на облаштування прибудинкової території! Таке почнеться!
Щоразу, як здіймається у Києві кампанія з захисту історичних памяток або скверів, це викликає у мене дуже неоднозначні почуття.. З одного боку я однозначно «за» збереження історичних памяток і зелене місто. З іншого - громадськість не бентежить, коли історичні пам’ятки перетворюються на бомжатники, і зрештою гинуть від пожеж, коли бомжи розводять там багаття, та природної ерозії занедбаної будівлі, або коли у зеленій зоні під ногами шурхоче не листя, а полишені наркоманами та пияками шприци та пет-пляшки. Громадськість бентежить, коли ці місця захоплює багатій. Бомжам, наркоманам, пиякам – можна. Багатіям – ні.
Андріївський узвіз був моїм улюбленим місцем у Києві, поки не перетворився остаточно на барахолку різного арт-непотрібу та дідусевих армійських ґудзиків. Свого часу доводилося бувати у гостях в одного художника, що мав там «творчу лабораторію»: порепані стіни, східці, якими лячно ходити, запльовані підлоги у під’їзді, і юрби постійно п’яних невизнаних геніїв. Такими ж захаращеними, брудними східцями доводилося проходити й до галерей-музеїв. І це чомусь всіх влаштовувало.
Ні, я аж ніяк не бажаю, щоб Ахмєтов там побудував безглузду з економічної точки зору і небезпечну з огляду на рельєф та підземні води споруду. Я тільки не бачу конфлікту між хапугою-забудовником і громадськістю. Я бачу непорозуміння між людьми, які не знають, що таке міський простір, не відчувають його, не розуміють, не цінують. Не розуміють, як багатії-забудовники, так і пересічні представники громадськості. Якби розуміли, то своїми акціями вже давно розігнали б звідти псевдо-художників , і вимагали б реальної реконструкції історичного місця, щоб там булo чути подих часу, а не сморід смітників. А може й знайшли б інвестора. Отже, підозрюю, що непорозуміння це в глибинній сутності не через ставлення до історії або природи, а через класову ненависть. Решта – форми. Хаотична, агресивна забудова продовжуватиметься, поки не збереться критична маса людей, які розумітимуть не тільки міські форми, але їхній зміст також. Поки рушій - класова ненавість, місто не відстояти.
Ще на тему.
Через свята, мабуть, або невідомість щоденників непоміченим пройшов цей пост з посиланням на оригінал:
http://ridah.livejournal.com/165555.html
http://zwh.livejournal.com/451327.html
Щоразу, як здіймається у Києві кампанія з захисту історичних памяток або скверів, це викликає у мене дуже неоднозначні почуття.. З одного боку я однозначно «за» збереження історичних памяток і зелене місто. З іншого - громадськість не бентежить, коли історичні пам’ятки перетворюються на бомжатники, і зрештою гинуть від пожеж, коли бомжи розводять там багаття, та природної ерозії занедбаної будівлі, або коли у зеленій зоні під ногами шурхоче не листя, а полишені наркоманами та пияками шприци та пет-пляшки. Громадськість бентежить, коли ці місця захоплює багатій. Бомжам, наркоманам, пиякам – можна. Багатіям – ні.
Андріївський узвіз був моїм улюбленим місцем у Києві, поки не перетворився остаточно на барахолку різного арт-непотрібу та дідусевих армійських ґудзиків. Свого часу доводилося бувати у гостях в одного художника, що мав там «творчу лабораторію»: порепані стіни, східці, якими лячно ходити, запльовані підлоги у під’їзді, і юрби постійно п’яних невизнаних геніїв. Такими ж захаращеними, брудними східцями доводилося проходити й до галерей-музеїв. І це чомусь всіх влаштовувало.
Ні, я аж ніяк не бажаю, щоб Ахмєтов там побудував безглузду з економічної точки зору і небезпечну з огляду на рельєф та підземні води споруду. Я тільки не бачу конфлікту між хапугою-забудовником і громадськістю. Я бачу непорозуміння між людьми, які не знають, що таке міський простір, не відчувають його, не розуміють, не цінують. Не розуміють, як багатії-забудовники, так і пересічні представники громадськості. Якби розуміли, то своїми акціями вже давно розігнали б звідти псевдо-художників , і вимагали б реальної реконструкції історичного місця, щоб там булo чути подих часу, а не сморід смітників. А може й знайшли б інвестора. Отже, підозрюю, що непорозуміння це в глибинній сутності не через ставлення до історії або природи, а через класову ненависть. Решта – форми. Хаотична, агресивна забудова продовжуватиметься, поки не збереться критична маса людей, які розумітимуть не тільки міські форми, але їхній зміст також. Поки рушій - класова ненавість, місто не відстояти.
Ще на тему.
Через свята, мабуть, або невідомість щоденників непоміченим пройшов цей пост з посиланням на оригінал:
http://ridah.livejournal.com/165555.html
http://zwh.livejournal.com/451327.html
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Tuesday, 17 April 2012 10:18 am (UTC)Я от не розумію, навіщо крайності: або знести і забабахати черговий "торговий центр" чи "офісний центр" із скла і бетону, або залишити "запльовані підворотні"?..
Невже слабО залишити фасади і перші поверхи, відреставрувати, замінивши все внутрішнє,
або реконструювати якомога точніше (по малюнкам і фото) і побудувати нові будівлі на тих місцях де вони зараз вже не підлягають реставрації чи де їх немає, зберігши зовнішню відповідність але всередині щоб вони були сучасними.. може навіть додати, при збереженні стилю, у таких новобудовах поверх - щоб окупити витрати (здачею потім в оренду, наприклад).
Бо будемо їздити дивитися старовину і бруківку за кордони, якщо закатаємо в асфальт все те що маємо, неспромігшись доглянути і розпорядитися.
no subject
Date: Tuesday, 17 April 2012 10:27 am (UTC)За кордоном також все не просто. У 80-ті дуже сильно постраждав центр Парижу, а 90-ті - Лондон. Кожна генерація хоче жити по-своєму, і по-своєму облаштувати міський простір. Часто це не вдається раціонально і безконфліктно. Ну, а в нас ще додається чинник недоурбанізованості.
no subject
Date: Tuesday, 17 April 2012 10:38 am (UTC)Обивателям по хатах, тим хто тисне кнопочки на моніторі на підтримку - цим так.
Але тим хто пише звернення, носить їх у інстанції, витрачає свій час, гроші і сили, хто протестує... ти вже вибач, це треба схибленим бути щоб йшлося лише про якісь комплекси і "щоб самі забабахувателі всерлися".
Ось ТИМ якраз людям йдеться (або про місце роботи, але їх ну від сили 100 осіб, ну 200) про вигляд міста, яке вони люблять.
Особисто я НІКОЛИ не гуляю Хрещатиком і ніякими вулицями із помпезними новобудовами якщо хочу відчути Київ.
Тільки Володимирською гіркою, через Андріївський на Поділ, Подолом до Іллінської церкви.. це єдиний шматочок міста з його атмосферою для мене, решта - бізнес-центр, у якого може бути краса, але немає аури і душі. імхо. Може у когось інакше. Але будинками і висотками я сита по горло, хочеться ІНШОГО.
Якби не робота - і я би пішла на протести. Але, зараза, грошей немає а робота є і інші приводи є відпрошуватися і брати відгули чи відпусткові дні.. так що суто декларативно.
no subject
Date: Tuesday, 17 April 2012 10:45 am (UTC)Якби дійсно тих людей цікавив старий Київ, вони б з*являлися не тоді, коли щось забудовують, а тоді, коли захаращують. Я не бачив протестувальників проти перетворення Андріївського на барахолку з п*яним борделем.