Совітська кава
Friday, 18 May 2012 12:29 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiМШФ ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
aniol7 нагадала про «кофє по-совєцкі» у меню мережі кав’ярень «Кофеїн».
http://aniol7.livejournal.com/6962.html
От скільки я себе пам’ятаю, ніколи за світської влади ніхто у моєму оточенні таку каву не пив і в принципі не міг пити, бо «згущенка» просто ніколи не продавалася у Миколаєві (тому, що біля Одеси, а не у тому, що біля Львову). Не допомогло навіть введення в експлуатацію десь на межі 70-х та 80-х заводу з виробництва цього делікатесу десь в Миколаївській області. От не продавали, і все. Щоправда давали у «пайках» з нагоди свят. Мої батьки відкладали їх одразу ж «до чорного дня». Таким чином на момент розпаду СРСР і появи цієї «згущенки» у продажу – хоч залийся – в нас накопичилося десь 3-4 баночки.
Згущенку я вперше скуштував в армії у кухонному наряді. За місцевої традицією у нашому віддаленому гарнізоні хліборіз «нагороджував» кухонний наряд кожному по баночці згущенки, які ми одразу ж цілком випивали через дві дірочки пробиті на кришці. Там, у війську нам і давали на сніданок «каву», тобто кавовий напій з ячменю або цикорію з великою кількістю згущенки. Інколи замість згущенки постачальники привозили таку ж баночку але вже з готовим кавовим напоєм зі згущеним молоком. В принципі, подібні продукти можна знайти в супермаркетах і зараз, для ностальгуючих їх все ще виробляють.
Для повноти занурення в атмосферу колишнього СРСР «Кофеїну» слід додати до споживання «совітської кави» такий ритуал. Замість офіціанта напій приносить кремезний чоловік, який дає замовнику добрячого стусана, а потім з великодушною посмішкою ставить на стіл банку кавового напою зі згущенкою та з кавказьким акцентом промовляє: «Дєржі, чмошнік, старий – добрий».
PS: добре пам'ятаю згадану МШФ процедуру розтертя розчинної кави з циукром у малій кількості води по стінках горнятка. От же ж чого тільки не вигадували тоді, тільки б від тодішнього убозтва бодай на хвилинку відволіктися!
aniol7 нагадала про «кофє по-совєцкі» у меню мережі кав’ярень «Кофеїн».http://aniol7.livejournal.com/6962.html
От скільки я себе пам’ятаю, ніколи за світської влади ніхто у моєму оточенні таку каву не пив і в принципі не міг пити, бо «згущенка» просто ніколи не продавалася у Миколаєві (тому, що біля Одеси, а не у тому, що біля Львову). Не допомогло навіть введення в експлуатацію десь на межі 70-х та 80-х заводу з виробництва цього делікатесу десь в Миколаївській області. От не продавали, і все. Щоправда давали у «пайках» з нагоди свят. Мої батьки відкладали їх одразу ж «до чорного дня». Таким чином на момент розпаду СРСР і появи цієї «згущенки» у продажу – хоч залийся – в нас накопичилося десь 3-4 баночки.
Згущенку я вперше скуштував в армії у кухонному наряді. За місцевої традицією у нашому віддаленому гарнізоні хліборіз «нагороджував» кухонний наряд кожному по баночці згущенки, які ми одразу ж цілком випивали через дві дірочки пробиті на кришці. Там, у війську нам і давали на сніданок «каву», тобто кавовий напій з ячменю або цикорію з великою кількістю згущенки. Інколи замість згущенки постачальники привозили таку ж баночку але вже з готовим кавовим напоєм зі згущеним молоком. В принципі, подібні продукти можна знайти в супермаркетах і зараз, для ностальгуючих їх все ще виробляють.
Для повноти занурення в атмосферу колишнього СРСР «Кофеїну» слід додати до споживання «совітської кави» такий ритуал. Замість офіціанта напій приносить кремезний чоловік, який дає замовнику добрячого стусана, а потім з великодушною посмішкою ставить на стіл банку кавового напою зі згущенкою та з кавказьким акцентом промовляє: «Дєржі, чмошнік, старий – добрий».
PS: добре пам'ятаю згадану МШФ процедуру розтертя розчинної кави з циукром у малій кількості води по стінках горнятка. От же ж чого тільки не вигадували тоді, тільки б від тодішнього убозтва бодай на хвилинку відволіктися!
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Sunday, 20 May 2012 06:28 pm (UTC)Наприклад, я була в "Вареничній Побєда" (тій що на Софіївській). По приблизних прикидах, там є відсотків десять сов.символіки - прапори, твори Маркса чи Леніна. Але відсотків девяносто - дитячі іграшки, програвачі платівок, старі валізи та сервізи. Чим не ретро? Мені швидше сподобалось.
Так, можливо, варто було б прибрати ті прапори. Хоча, з іншого боку, в "Побєді" це стьоб чистої води. Варто хоча б подивитися на аудиторії - чи там збираються якісь діди-комуняки? Чи новонавернена до комунізму молодь, що вимагає тушонки за гостом? Та й меню, і персонал там зовсім адекватні.
Якщо не розуміти деякі моменти, як стьоб, то можна й кубинську "Бодегіту" бойкотувати, щоб Че Гевару звідусіль поприбирали.
Ще раз, я аж ніяк не захищаю режим. І в "Побєді" була раз за життя, не ходжу щотижня ностальгувати:)) Але перспектива зовсім викреслити спогади про дитинство (як я вже писала вище по гілці) - це здається трохи занадто.
де конкретно проходить межа
Date: Sunday, 20 May 2012 06:43 pm (UTC)Re: де конкретно проходить межа
Date: Sunday, 20 May 2012 06:46 pm (UTC)тоді хай Кербасі не наїжджає на олів"є - смачна річ!:)))
Re: де конкретно проходить межа
Date: Sunday, 20 May 2012 07:06 pm (UTC)Re: де конкретно проходить межа
Date: Monday, 21 May 2012 07:15 am (UTC)наприклд той самий образ Че - його трансформували в модний образ революційності, відкинувши комінстичні ідеї.
або наприклад коли в Львові відкривається Криївка, де поряд з якимось історичною складовою є життєва з гумором.
Совєтське ж минуле викликає або ненависть, або ностальгічне захоплення сакрального типу, і тому і в іншому випадку "перетравити" його не можна