Совітська кава

[kerbasi]

МШФ aniol7 нагадала про «кофє по-совєцкі» у меню мережі кав’ярень «Кофеїн».
http://aniol7.livejournal.com/6962.html
От скільки я себе пам’ятаю, ніколи за світської влади ніхто у моєму оточенні таку каву не пив і в принципі не міг пити, бо «згущенка» просто ніколи не продавалася у Миколаєві (тому, що біля Одеси, а не у тому, що біля Львову). Не допомогло навіть введення в експлуатацію десь на межі 70-х та 80-х заводу з виробництва цього делікатесу десь в Миколаївській області. От не продавали, і все. Щоправда давали у «пайках» з нагоди свят. Мої батьки відкладали їх одразу ж «до чорного дня». Таким чином на момент розпаду СРСР і появи цієї «згущенки» у продажу – хоч залийся – в нас накопичилося десь 3-4 баночки.

Згущенку я вперше скуштував в армії у кухонному наряді. За місцевої традицією у нашому віддаленому гарнізоні хліборіз «нагороджував» кухонний наряд кожному по баночці згущенки, які ми одразу ж цілком випивали через дві дірочки пробиті на кришці. Там, у війську нам і давали на сніданок «каву», тобто кавовий напій з ячменю або цикорію з великою кількістю згущенки. Інколи замість згущенки постачальники привозили таку ж баночку але вже з готовим кавовим напоєм зі згущеним молоком. В принципі, подібні продукти можна знайти в супермаркетах і зараз, для ностальгуючих їх все ще виробляють.

Для повноти занурення в атмосферу колишнього СРСР «Кофеїну» слід додати до споживання «совітської кави» такий ритуал. Замість офіціанта напій приносить кремезний чоловік, який дає замовнику добрячого стусана, а потім з великодушною посмішкою ставить на стіл банку кавового напою зі згущенкою та з кавказьким акцентом промовляє: «Дєржі, чмошнік, старий – добрий».

PS: добре пам'ятаю згадану МШФ процедуру розтертя розчинної кави з циукром у малій кількості води по стінках горнятка. От же ж чого тільки не вигадували тоді, тільки б від тодішнього убозтва бодай на хвилинку відволіктися!

Comments

[smijana.livejournal.com]

о так, так! розтертя кави для отримання благородної пінки і створення відтінку смаку (чи його ілюзії?) - це я пам'ятаю.

..як швидко люди звикають до хорошого і яку вибіркову пам'ять мають щодо минулого (коли ностальгують за одним, а забувають інше)

[kerbasi.livejournal.com]

Не тільки забувають. дехто і не знав ніколи. ті, про кого пише нижче Негребецький, дали продуктивний послід.

[chita-i.livejournal.com]

О, ми теж розчинену майже не каву розтирали для піночки у інституті! Як я її тільки пила, питається? Та ще й подобалось!

[motaradi.livejournal.com]

курземе? кава з цикорію зі згущиком - смакота :)

[kerbasi.livejournal.com]

мабуть, якщо додати світлих дитячих спогадів, то таки смакота.))

[dniprovska.livejournal.com]

У мене родичі живуть у м. Первомайську, де був завод, що згущонку виробляв (харо-о-ошу). Сестра моєї бабці працювала на тому заводі і слала нам ящиками ті делікатеси.


То я вашу пайку з'їла))))

[odyn-owl.livejournal.com]

ви хоч не з села родом :))) ?

[larry-bc.livejournal.com]

Блооо...
*красиво б'ється в істериці паплюжа все навкруги та пам'ять про той сраний та злоїбучий СРСР*

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Боже, яке у вас було трагічне й безвітамінне минуле! Мені, мабуть, просто пощастило народитися трохи раніше, бо згущівки навіть у своєму сільському дитинстві я їв досхочу. Нє, не дохочу, бо мати казала, що багато такого солодкого шкідливо. Пропала згущівка з продажу чи в 1976 чи в 1977 році. Шоколадні цукерки - точно в 1977-му. Але всі вже пристосувалися - були якісь пайки на роботі, се-те. Коли служив у 1980-82 роках у війську, то пам'ятаю, двічі був з'їв по літровій банці цього продукту - в одного капітана жінка працювала в Смілі на молокозаводі і він мені таким чином платив, щоб я сходив за нього в наряд. Наївся вже так, що більше не кортіло. А потім ми їздили в експедиції й виписували дефіцитні ковбаси, тушівки та згущівки ящиками через райгастрономторг. І отак усі радянці пристосовувалися.

[smijana.livejournal.com]

..правильно, всі пристосовувалися "діставати", а у тих в кого не було знайомих , блату - у тих і було оте "трагічне". :)

Згущівка була тільки для гостей у торт на велииикі свята (в Києві, вдома у нас), у 80-х, коли мені було років 10, я її практично не їла.
А у бабусі в цей же час її знайома "діставала" (в торгівлі працювала), і у погребі у бабусі стояло штук 10 баночок "на особливий випадок".
і я колись було ну так хотіла її, знаючи що вона там під підлогою є.. що раз потягла тихцем одну банку з погреба, і в садку через дірочку її дудлила. Досі соромно як згадаю. Наркоманка.. :))
..до речі, несмачно було: раз що почуття провини гризло (хоча пропажі ніхто і не помітив), а два що приторно-солодке стає швидко несмачним.

[spitfire38.livejournal.com]

сгущонка сгущонка
проб"єш дві дірочки цвяхом чи чим спідручним і висмоктуєш з банки...
але портвейн все одно краще йшов, шо ні говорітє, і дірочок не треба було пробивать

[kerbasi.livejournal.com]

Я був надто малий для Портвейну. Школярі скидалися мідяками та купували "гамулу", тобто плодово-ягідне вино, найдешевше, якщо не помиляюся, десь 45 копійок.

[yaroslav-lazor.livejournal.com]

емм....просвітіть мене, темного, що таке - ця "кава по совітськи" й як її готували??? що там з чим розтирали?
а то в наших краях кава "обикновєнная" завжди була на сніданок. якщо не вдавалось дістати яку небудь "арабіку", то звичайну львівську "Галку" з легкістю.
звісно, старші люди щось там розповідали, що "совіти на сході" каву готували з жолудів, та я якось особливо в особливості радянської кулінарії не вникав

[kerbasi.livejournal.com]

Я також не знаюся на деталях, бо навіть розчинна кава була для нашої родини поза порогом досяжності. Що я бачив з боку, то чайну ложку розчинної кави з цукром на свій смак засипали до горнятка, додавали чайну ложку окропу і ретельно розтирали, якщо гущина була надмірною, то крапали ще трохи окропу, розтирали цю "пасту" по стінках горнятка найтоньшим можливим шаром. Потім заливали окропом. В спритного майстра мала вийти кава з пінкою, чим дуже пишалися.

[dniprovska.livejournal.com]

До вас совєтізація остаточно не добралася, тому й кава лишилася. Кава - не наш, не совєцький, а буржуйський продукт.

[bad-joker.livejournal.com]

Пам'ятаю ще такий дефіцит як "Кофе натуральньій растворимьій с цикорием".
У металефих баночках, які потім, після закінчення того "кофе" на кухні містили цукор чи ще щось сипуче. Можна було порахувать скільки разів за життя сім'я пила "Кофе".
А в лапках "кофе", тому що потім якось довелося спробувати цикорій і я зрозумів, що то був за "кофе"

[odyn-owl.livejournal.com]

дякую вашому коментарю згадав свою першу копілку - з металічної банки з під "Кофе" яскраво червоної з жовтиим навпіл :)

[odyn-owl.livejournal.com]

ех відчуваю себе ізгоїм ні кави не тер, ні згущонки не пив :)

а взагалі добре що ви оце пишете, а то створюється досить неприємна тенеденція до ідеалізація радяснького минулого, причому в різних галузях від перемоги до непомітних побутових. Скоро "ковбасу по два двадцять" побачим на прилавка сільпо, може навіть з якимось радінським орденом на боці і знаком якості СССР

[kerbasi.livejournal.com]

У мене від совітської ковбаси завжди болів шлунок і залишався металевий присмак у роті. Це одразу ж припинилося після розпаду СРСР. Мабуть, через "обрив хазяйствєнних связєй" якийсь виробник отруйних домішок залишився за новим кордоном, а турецькі чи польські домішки все ж таки не така отрута.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, це все цінно. Хто б вже книгу написав, чи що... Москалі вже потихесеньку подібне пишуть. Попри всезагальну "ностальгію" таки є і проти-тренд. А в нас ще поки не помітно.

PS: Головпостачзбут напевно задовольняв ваші кавові потреби, але не міг не обділити вас у чомусь іншому. Щастя в СРСР на нестоличному рівні не могло бути нікому.

[Александр Иванов (from livejournal.com)]

Наливать это кофе из большой кастрюли черпаком должна толстая тётка в грязном белом халате. Тогда точно будет соответствовать советскому общепиту...
Так было в столовой на заводе где я работал в советское время...

[kerbasi.livejournal.com]

На моїй першій роботі ще за совка (влітку 1983-го) в КБ у їдальні "кофє с молоком" вже стояв розлитий по стаканах, але "молоко" виглядало як шмаркля або як шматок загустілої фарби. Бє-є-є!..

[tin-tina.livejournal.com]

О Господи, вже, либонь, всі радянські аксесуари перебрали, а давайте ще з одягу й галантереї щось. От я виразно пригадую моду на саморобні торби з якимись страшнуватим картинками, а ще як на шиях носили бритвенні леза на ланцюжках. Чого воно так було і нащо, не знаю, але чомусь було модно.

[kerbasi.livejournal.com]

Була в мене така торба. Але я не мав шансів купити поліетеленовий пакет з намальованим "ковбойцем", бо їх у комісійних за 25 рублів продавали.
"Леза" в нас кустарі виробляли з "жовтого металу". Я таке собі хотів,коштувало не дорого, але ненаважився, бо у школі б з піонерів поперли, а на вулиці одразу б шпана відібрала. Це був 1978-й, мій 4-й клас. Отже, залишалося тільки зі шпилькою у лацкані ходити за слобідською традицією: нє подході - глаз виколю.

[r0mn.livejournal.com]

якщо "заклад" впихає щось совітське, то він автоматично попадає в чорний список.
без жодних дискусій по якості якоїсь консерви чи кави.

[chita-i.livejournal.com]

Я не розумію твоїх "лішеній" в дитинстві. У мене мама вранці все життя робила літр розчиненої кави для всіх. Всі пили скільки хотіли, а потім я приходила з школи і допивала, вже холодну. Була смачна. Батьки інженери без блату на стандартній зарплаті. Ніяким боком до торгівлі.

За згущонкою ніколи не страждала. Навіть не пам'ятаю, завжди була, здається, в магазині, але ми її купляли тільки на тортик. На мій день народження папа завжди випікав торт мого ім'я (всі подружки просили "нехай твій папа спече!", досі згадують), там було 4 види крему, один з них з згущьонки.

Ну чого в мене не було голодного дитинства і у мене ніяких ностальгій за жрачкою ні тоді ні зараз? Хоч поїсти смачно я люблю. Так.

Ми годили до гастроному купляти кукурузні хлоп'я з цукром як хотіли солодкого, чи "кукурузні палочки". Також любили коктель з морозива (його робила така машинка з нержавстальними стаканами, та розливали потім покупцям). Також купляти томатний чи яблучний сік. Газіровку з цукром по 3 коп. за стакан, морозиво місцевого молокозаводу (непогане до речі), і всі були по дитячому щасливі. Хоча, дехто хто не знав мене в дитинстві, подивився на фоти з хрущовкою та двором з калюжами, та нас, обідраних (треба буде якось опублікувати для ностальгуючих, гггг) сказав: який совок! А нам тоді було нічо. Батьки, мабуть, щастя нам створювали. Все від них залежило тоді. Все превсе.

[smijana.livejournal.com]

..і навіть ті діти, дитинство яких припало на війну - теж були щасливими..
мені якось старичок-начальник на першій роботі розповідав як він в евакуації з іншими хлопчиками бігав до залізниці: там проходили поїзди із пораненими, то коли вони через вікно викидали хвости з кісткою з оселедця - можна було поживитися. Мало не билися за ті хвости. І їм було добре, і весело, і смачно...
а нам оце зараз не так все здається - з висоти нашого життя.

Кожне дитинство має енергію в самому собі, щоб радіти - всьому, воно знайде чому, бо так влаштоване. :)
p.s. На фото, до речі, 1979 рік чи щось таке.. мені купили іграшку! сама по собі подія рідкісна, а ще ж - іграшковий але як справжній телефон! це майже як зараз мобілка. :)) радості.... :)))

[aniol7.livejournal.com]

Ще раз повторюю для особливо ностальгуючих - спроба повернути совєтів у вигляді міфу пагано закінчиться для цього суспільства, бо ностальгія, це свого роду безсилля і різновид депересухи і вас у цей стан абсолютно свідомо намагаються ввести - це черговий експеримент над нами, який слід присікати в корені,і принаймні не підтримувати гаманцем, не ходити до "вареничної побєда" і не пити "каву по совітськи", бо насправді відбувається нахабна підміна - абсолютно природню тугу за дитинством матеріалізують совєтськими фетишами. Направді совєти нікуди не ділись, вони просто мутували, були латентними бандитами, а стали відвертими, обікрали свій народ і нагло шикують, підсовуючи у вигяді експерименту нам свої симулякри. Прикро, що люди на це ловляться.

[kerbasi.livejournal.com]

У цьому дискурсі в РФ зараз просунута публіка розрізняє ностальгію, яка передбачає повернення, і меланхолію, яко є млосним почуттям від спогадів. Буває імперська ностальгія, буває імперська меланхолія. У РФ та її сателитах роздмухується саме ностальгія. Але на відміну від георграфічної ностальгії. повернення у часі не можливо. Отже, реальні дії, вмотивовані ностальгією у часі, за своєю сутністю антицивілізаційні, марнотратні та ідеологізовані.

[spitfire38.livejournal.com]

згадав нарешті
оте що згадано було в контексті "советский кофе" (тобто щось із сгущонкою) таки було за радянських часів
в києві не пам"ятаю, завше шукав "подвійну половинку" і знаходив,
а от коли поїхав по наукових справах до москви (середина 80-х) і зайшов у буфет одного академічного солідного інституту і замовив "кофе", отримав ото саме - у гранчаку кремового кольору із "сгущонки"
так що є прив"язка до історичної реальности

[kerbasi.livejournal.com]

В армії, на Півночі подібна кава була відповідно у емалірованих кружках. У київській кав'ярні таке пропонувати це якийсь концентрований маразм.