Останнього китайського попередження пост

[kerbasi]

Я знаю, що велика кількість френдів не дорівнює великій кількості постійних читачів. Також я не маю ілюзій, що навіть постійні читачі читають мої записи вдумливо та пам'ятають їх довше за кілька днів. Тому я навчився нормально ставитися до того, що дещо доводиться повторювати багато-багато разів. Але повторення деяких суперечок просто зносить дах!

От тут, за цим посиланням
http://kerbasi.livejournal.com/99052.html
а абзаці, виділеному червоним кольором, ви прочитаєте про моє ставлення до українського села. А підкреслене речення описує типаж, якого я називаю "селюком".

Відтепер, хто мені дорікне моєю міфічною пагордою до села, отримає посилання на цей запис. А при повторних докорах - мабуть, розсваримося.

Суміжна тема: моя теза, що продуктова база у селі для совітських та пост-совітських родин є ресурсним прокляттям України, яке позбавило цілі покоління стимулу до належної пошукової активності, через що були провалені можливості реформувати країну у 1991-му та 2004-му. Але тут ніяких докорів жертовним сільським родичам новоміщан! Вони, сільські родичи мантулили все житя у кол/радгоспі, у вільний час - на городі, вдягалися в один одяг по півстоліття, ніколи у житті не бували на відпочинку, щоб діточкам у місті було ситно і комфортно. Тут докір саме "діточкам". Це вони - паразити, які проїли здобутки старших поколінь і не згенерували нічого взамін, навіть економічної самодостаності не досягли. За це розплатяться їхні діти та онуки, яким доведеться вкалувати, як південнокорецям у повоєнний період.  Детальніше тут:
http://kerbasi.livejournal.com/114030.html

PS: я розумію, що багатьох "тролить" слово "селюк". Гаразд, спробую називати "дачником". :-)

Comments

[odyn-owl.livejournal.com]

принаймні з тим хто винний зрозуміло.
хотів правда уточнити.
Не столичні жителі які у вільний від основної роботи час обробляють землю у ваші класифікації куди попадають?

[kerbasi.livejournal.com]

Будь-яка земля у місті, яка використовується для заробітку сільгосппрацею, є ресурсним прокляттям. Якщо хоббі - то інше питання.
Моя бабуся, яка народилася у місті 1916 рокy від жінки та чоловіка, які також народилися у місті (тобто ніякого зв'язку з селом) мала величезний за сов. мірками шмат землі (прибудинкова територія). В результаті мої канікули були там, на фруктових деревах і на базарі, а батьки не заробляли навіть на харчування, а роботу не міняли, бо до дому 10 хвилин, можна на обід бігати. Отже, для бабусі - жертовність, для моїх батьків - ресурсне прокляття, для мене - потрапляння до категорії тих, хто платить за щасливе совітське життя одного зі старших поколінь.

по наведеному прикладу

[odyn-owl.livejournal.com]

за умовою задачі бабуся міський житель - чому жертовність, а не ресурсне прокляття?

Re: по наведеному прикладу

[kerbasi.livejournal.com]

Вона своє відпрацювала до пенсії. Сад був для себе. На базар її мама ходила інколи з двома кілограмами просто поспілкуватися. У саду квіти росли, рештки клумб я ще пам'ятаю. А щоб тягати відра та кошики на базар по два рази на день - то вже з появою дітей в моїх батьків.

Re: по наведеному прикладу

[odyn-owl.livejournal.com]

я напевно надто не розумний але ваше висловлювання
Будь-яка земля у місті, яка використовується для заробітку сільгосппрацею, є ресурсним прокляттям.

або борешся, або вмираєш і в такій схемі жертовності нема

Re: по наведеному прикладу

[kerbasi.livejournal.com]

Власне нещодавно слухав передачу по Бі-Бі-Сі на тему ресурсного прокляття. Окремі країни, як Норвегія та Ботсвана, попри ресурсоорієнтовану економіку досягають високого рівня економічного розвитку в своїх регіонах. З іншого боку Росія, Нігерія, Венесуела, в яких "легкі" гроші проїдаються і не йдуть на розвиток. Так само бувають різні люди. Якість трудових ресурсів України свідчить, що для більшості українців все ж таки ресурсне прокляття, а не стартові умови для розвитку.

Жертовність з боку тих, хто утримує своїх дітей та онуків, напевно є. От тільки діти, які не привчені до жертовності, прості споживачі, навряд проявлятимуть жертовність для своїх дітей. Ми це ж і можемо спостерігати на практиці. Багато в нас людей похилого віку повертаються до села? За логікою жертовності їх у місті прогодували їхні сільські батьки. Коли батьків вже немає, проте є дорослі городські діти зі своїми дітьми, вкорінені у місті, то колишні діти, тепер батькі-дідусі, повинні повернутися до землі і повторити подвиг свої старших. Ви знаєте такі приклади? Я - ні. Проте чимало прикладів продажу сільських хатинок за ціною лому будматеріалів. Закінчиться це тим, що якась з наступних економічних криз не буде пом'якшена натуральним господарством вже на цей раз для більшості населеня, а не для меншості, як у 90-ті. І тоді буде справжня, жорстока революція і глибоке перезавантаження.

Re: по наведеному прикладу

[odyn-owl.livejournal.com]

про поверненя на село приклади знаю. причому не поодинокі

Re: по наведеному прикладу

[kerbasi.livejournal.com]

Підозрюю, що вони повертаються не для того, щоб заробляти на харчі своїм нащадкам, а щоб менше витрачати зі своєї городської пенсії. Принаймні, про таке явище я одразу ж після кризи читав аналіз. Ніколи не повірю, що покоління "дітей війни" здатне на жертовність. В них інша програма закладена. (ясно, що "нє всє такіє").

Re: по наведеному прикладу

[odyn-owl.livejournal.com]

ви надто категорчині у висловлюваннях, сперечатись не буду.
можливо це покоління трохи "відстало" і якоїсь жетовності більше збереглось.

важливе інше, слідуючі покоління на такі подвиги явно не здатна.

Re: по наведеному прикладу

[kerbasi.livejournal.com]

Та яка категорічність? Не більше, ніж у середньому по ЖЖ.
Посудіть самі: "діти війни" - це кому зараз 70 плюс-мінус дещо. Саме на них чудово спрацьовує схема "голосуй за гречку". Покоління війни також голосувало за покидьків, але там мотивація зовсім інша була: "він директор, він дорогу заасфальтує, школу відремонтує". Пофіг, що це не рівень депутата ВР чи столичного мера, наївняк, але все ж таки за якийсь комфорт громади, а не тільки для себе. От це власне і показово, бо це водорозділ між поколіннями тих, хто вкалував все життя, діточок у спину штовхав до всіх висот, і поколінням цих постарілих діточок. Дорога/школа - гречка/тушонка.

Re: по наведеному прикладу

[odyn-owl.livejournal.com]

> Не більше, ніж у середньому по ЖЖ.

розвеселили :)


намагаюся якось зібрати докупи всіх кого знаю того віку і не можу з вами погодитись, що все так ж однозначно.
Хоча сперечатись з вами не буду

Re: по наведеному прикладу

[kerbasi.livejournal.com]

А я щороку бачу цей соціум зібраним до купи на загальних зборах житлового кооперативу, де більшість квартир належать саме "дітям війни". На нашій виборчій дільниці власне і роздавали гречку всім "діточкам" та по одній найдешевшій газовій плиті безкоштовно на будинок, коли обрали Черновецького.
Ви не бачите їх так концентровано власне тому, що живете у приватному секторі, а ви поживіть у багатоповерхівці, щоб не менше 100 квартир.

Re: по наведеному прикладу

[odyn-owl.livejournal.com]

концетрація так.
проте мій приватний сектор, відрізняється від багатоповерхівок. в першу чергу напевно що він завжди був більше селом і ніколи містом. Цінності інші.

Re: по наведеному прикладу

[odyn-owl.livejournal.com]

тут є ще одна особливість
ви колись говорили про відчуття приватну власність
так от в отому практично сільському приватному секторі воно менш вбите ніж в квартирі, там не розраховують на ЖЕКи чи ще на когось за своїм будинком ти доглядаєш сам, за своєю ділянкою навколо нього ти доглядаєш сам і тд

Re: по наведеному прикладу

[kerbasi.livejournal.com]

Можу погодитися. Але це не дуже міняє у схильності українців розбещувати своїх діточок. І не дуже міняє результатів голосування. Ну, є почуття приватної власності у миколаївців, яких у приватному секторі живе більше у процентному відношенні, ніх харків'ян, киян, донечан, і що? Голосування дружненько за комуністів та ПР, тобто за партії соціального паразитизму.

Re: по наведеному прикладу

[odyn-owl.livejournal.com]

ну от нема погано , є "ну і що"
а те що "партії" не використовують ресурс, не знайомі з цільовою аудиторією.
це потрібно використовувати.


так партій. і виникнути не буде коли. фейл стейт

Re: по наведеному прикладу

[kerbasi.livejournal.com]

Серед партбудівничих мало хто розуміється на таких соціальних тонкощах. Це я у дитинстві та юності мешкав одною ногою у приватному секторі, другою - в "илітній" сталінській кам'яничці на центральній вулиці міста, потім у хрущовці та кількох бетонках, тому дещо знаю з різних зрізів совкового та постсовкового менталітету. Але я вже не будуватиму партію.