Останнього китайського попередження пост

[kerbasi]

Я знаю, що велика кількість френдів не дорівнює великій кількості постійних читачів. Також я не маю ілюзій, що навіть постійні читачі читають мої записи вдумливо та пам'ятають їх довше за кілька днів. Тому я навчився нормально ставитися до того, що дещо доводиться повторювати багато-багато разів. Але повторення деяких суперечок просто зносить дах!

От тут, за цим посиланням
http://kerbasi.livejournal.com/99052.html
а абзаці, виділеному червоним кольором, ви прочитаєте про моє ставлення до українського села. А підкреслене речення описує типаж, якого я називаю "селюком".

Відтепер, хто мені дорікне моєю міфічною пагордою до села, отримає посилання на цей запис. А при повторних докорах - мабуть, розсваримося.

Суміжна тема: моя теза, що продуктова база у селі для совітських та пост-совітських родин є ресурсним прокляттям України, яке позбавило цілі покоління стимулу до належної пошукової активності, через що були провалені можливості реформувати країну у 1991-му та 2004-му. Але тут ніяких докорів жертовним сільським родичам новоміщан! Вони, сільські родичи мантулили все житя у кол/радгоспі, у вільний час - на городі, вдягалися в один одяг по півстоліття, ніколи у житті не бували на відпочинку, щоб діточкам у місті було ситно і комфортно. Тут докір саме "діточкам". Це вони - паразити, які проїли здобутки старших поколінь і не згенерували нічого взамін, навіть економічної самодостаності не досягли. За це розплатяться їхні діти та онуки, яким доведеться вкалувати, як південнокорецям у повоєнний період.  Детальніше тут:
http://kerbasi.livejournal.com/114030.html

PS: я розумію, що багатьох "тролить" слово "селюк". Гаразд, спробую називати "дачником". :-)

Comments

[odyn-owl.livejournal.com]

принаймні з тим хто винний зрозуміло.
хотів правда уточнити.
Не столичні жителі які у вільний від основної роботи час обробляють землю у ваші класифікації куди попадають?

[kerbasi.livejournal.com]

Будь-яка земля у місті, яка використовується для заробітку сільгосппрацею, є ресурсним прокляттям. Якщо хоббі - то інше питання.
Моя бабуся, яка народилася у місті 1916 рокy від жінки та чоловіка, які також народилися у місті (тобто ніякого зв'язку з селом) мала величезний за сов. мірками шмат землі (прибудинкова територія). В результаті мої канікули були там, на фруктових деревах і на базарі, а батьки не заробляли навіть на харчування, а роботу не міняли, бо до дому 10 хвилин, можна на обід бігати. Отже, для бабусі - жертовність, для моїх батьків - ресурсне прокляття, для мене - потрапляння до категорії тих, хто платить за щасливе совітське життя одного зі старших поколінь.

[spitfire38.livejournal.com]

пост глибший ніж просто роз"яснення щодо "селюків"
відтоді як рільництво прийшло в європу з fertile crescent (левант-месопотамія) багато води втекло нілом, дніпром та шаттельарабом...

[lena-ua-mk.livejournal.com]

Сама з такої родини.Моя бабуся(мамина мама)вчителювала все життя у селі,і все життя підгодовувала усіх нас(маму,папу і мою сестру).Ми як могли допомогали,але все це було вже - не "те"."Мантулила" в нас,насамперед,бабуся -з утра у школі,з обіду -на городі.Так усе життя в неї і пройшло-ніякого відпочинку...(((

[dniprovska.livejournal.com]

Прочитала я те, що ви червоними буковками виділили і навіть вставила свої 5 копійок.

А от щодо наявності РЕАЛЬНИХ (а не гіпотетичних) можливостей реформування країни, то це - питання дуже дискусійне. Невикористані можливості для реф.-вання - це міф, який культивують антиукр. сили, щоб підірвати і без того невисоку і нестійку самооцінку народу, а деякі щирі патріоти ті баєчки одне одному переказують, як абс. істину...

[kerbasi.livejournal.com]

Ваш коментар під тим далеким дописом прочитав. відповім тут. Так, наразі фермерського (додам ще - агрофірмового, також великий сегмент) села менше, ніж пост-колгоспного. Але зміни йдуть дуже швидко. Ще три роки тому в Україні жевріло хоча б якесь машинобудування. за останні три роки воно зникло, крім кількох флагманів. Проте пойшли інвестиції в інші галузі, і підприємства виникають просто посеред степу широкого на рівному місці. Це за настепне десятиліття призведе до соціальних зсувів і переміщенню населення у багатьох регіонах. Так само й на селі можуть статися значні соціальні зсуви, і кого вчора було багато, завтра стане мало, і навпаки.

Стосовно гіпотетичних можливостей. Ваша реакція нагадує табуювання слів. Якщо для Вашіх цілей це необхідно, Вас так краще розуміє Ваша адресна аудиторія, то я нічого не маю проти. Я ж залишу за собою право на власний слововжиток. З моєї точки зору, з перспективи мого покоління ми мали реальні шанси. І 91-го, коли мені було 23, і 2004-го, коли мені було 36. Я й мені подібні і так зробив багато, я вважаю, але в масштабах суспільства було б більше користі, якби індивідуальні зусилля були якось "поставлені у строй". Тепер вже я не впевнений (стосовно мого покоління). Принаймні, тепер я перед собою ставлю зовсім інші завдання, ніж служіння суспільним інтересам.

[kerbasi.livejournal.com]

Подяка старшим за підтримку. Але важливо, щоб і наступному поколінню було за що дякувати Вам.

[kerbasi.livejournal.com]

Всі ці "терміни" мають "зайві" коннотації. Як "селюк" відносить до снобів, що зневажають селян, так і "хохол" відносить до низки східноукраїнських (малоросійських) коннотацій, тому доволі неприродно (на моє вухо) чути, якщо хохлом назвати вихідця з західної України.
Точного терміна не підбереш. Та мабуть, і не треба. Краще спрямувати зусилля на зникнення явищ, які вони позначають.

[kerbasi.livejournal.com]

Проблеми Україні при всій їх позірній оригінальності, насправді вже з кимсь, колись, десь траплялися.

[vivagor.livejournal.com]

Незабаром нам усім, а не тільки "тружєнікам сєла" доведеться вкалувати до темна. А декому просто "за їжу". Або їхати за кордон - "на багатші села".

[dniprovska.livejournal.com]

Та що Ви, ніхто не має наміру позбавити Вас права вживати ті, чи інші терміни і заявляти, що у 1991, 2004 були реальні перспективи для реф.-вання. Але ж ви пишете блог для обміну думок (сподіваюся), от я і виказала свою думку, що у ті часи реальних можливостей провести УСПІШНІ ринкові реформи в укр. суспільстві не було. За необхідністю можу аргументувати свою думку, правда, комент вийде надто довгим.

Відзначу лише, що коли я говорю про реальну можливість, я маю на увазі наявність конкретного механізму реалізації такої можливості. Наприклад, у 1991р. в Україні 60% пром. підприємств мали фізично застаріле обладнання, а 90% - морально застаріле. Я якось спитала у одного кухонного стратега: а скільки треба було коштів, щоб модернізувати таку купу пром. об'єктів. А він відповідає: якби хотіли, то могли б, он поляки/чехи/прибалти якость справилися. Оце я і називаю змішування реальних і гіпотетичних можливостей.

От Ви кажете, індивідуальні зусилля мали б бути "поставлені у строй". Золоті слова! А хто по-ващому, мав їх ставити у строй. Як ви собі уявляєте це процес?

[dniprovska.livejournal.com]

Або братися за вила і гнати тих, хто пропонує нам взяти лопати і мантулити на шести сотках.

[vivagor.livejournal.com]

Ну, вили - само собою. А працювати се одно доведеться, яка б влада не прийшла. Шкода, що велика кількість народу знову популястам повірить і чекатиме "героя і богатиря". Або героїню... З дурною халявою.

[dniprovska.livejournal.com]

Звичайно, працювати доведеться за будь-яких умов, але одна справа, коли полоди твоєї праці йдуть на користь суспільству, а інша - коли липнуть до рук хитрого дяді.

[alla-g.livejournal.com]

Чомусь мені такі твої пости завжди трохи смішно читати.
Є село із своїми особливостями, є місто.
І одне й друге в нашому випадку досить ущербне в своїй більшості.
Болісно дивитися на убогі села вже за сотню кілометрів від столиці.
Моторошно спостерігать за деградацією пролетарських окраїн індустріальних міст.
І я не те, щоб сумнівалась, я впевнена, що відсутність "продпайків" не стала б тою пружиною, що могла вистрілить.

[kerbasi.livejournal.com]

Я в усі екстремально кризові роки, як то 1993, 1998 завжди дивувався спокійним обличчям сусідів, в який то й роботи нормальної не було, проте продпайки від родичів. Їх нічого не цікавило, ніяка політика: курс долару і розклад автобусів до села, нічого більше. Та по своєму близькому колу колишньому бачу, що кому було, де підгодуватись, то й так на тому рівні і залишися: якась дрібна бюджетна сфера чи "триматися за заводську трубу". А в юності всі були такими блискуче кмітливими, розумними. Голод або загроза голоду - рушій прогресу. Ситість та стабільність (або їх ілюзія) - теплиця застою.

[alla-g.livejournal.com]

ну й що з того?
я бачила немало інтелігентів глибше, ніж третьго покоління, які не хваталися за бабусине сало з картоплею, бо не мали такого щастя. й це зовсім не завадило їм залишитися (в кращому випадку) в затхлій норі давноминулого совку, а часто-густо зовсім деградувати.
голод - рушій прогресу? і що ж то за прогрес?

[kerbasi.livejournal.com]

У даній темі у нас розбіжності тільки по "вордінґу", як я бачу.
Для мене можливість завжди дещо гіпотетична. А реальна можливість це реалізація можливості. Тому коли я кажу, що можливості були наявні у 1991 та 2004, це те ж саме, що ви кажете, що вони були тільки гіпотетичними, тому що не було механізму ними скористуватися.

В країнах, де тоді реформи вдалися, саме був той "строй", куди поставити прихильників реформ (і навіть противників). Я не перелічу тут всі причини та чинники, бо буде багато букв, але по одній назвати: у країнах Балтій фактично існували паралельні суспільства/еліти, звідки кадровий резерв плюс інтелектуальний вплив діаспори; у Польщі - потужний антисовітський рух охоплював всі верстви суспільства, а не тільки інтелігенцію, тому цей рух не виродився у кухонне дисидентство, а мав енергію; у Чехії сама інтелігенція завоювала репутацію серед мас, зберегла себе за часів "нормалізації" завдяки гуртуванню, часто підпільного; у Словенії та Хорватії знайшлися сильні та харизматичні антикомуністичні лідери (хоча обидва з Союзу комуністів Югославії у минулому), які згуртували суспільство. В Україні нічого з названого не було. Якщо кожній країні додавати і більше чинників, то швидко побачимо, що й других, третіх, четвертих в Україні також не було. Але не було - не означає, що не слід було робити спроб. На жаль, спроб після т.з. революції на граніті ніхто не робив. Не у сенсі гучного протесту, а у сенсі змінити щось радикально. Герб/прапор/гімн отримали та заспокоїлися.

[kerbasi.livejournal.com]

Свого часу читав багато літератури з китаївстики. Так там чимало авторів з різних країн, включно з усіма формаціями Китаю (КНР, Гонконг, Тайвань, діаспора) пояснювали жалюгідний стан пізньо-імперського Китаю та Республіки саме сільським менталітетом кланової взаємопідтримки, коли слід було "рвати пазурі" і генерувати нову вартість, а не ще раз переділити залишки аж до голодної смерті. Подібне можна знайти і в їхніх політичних мислітелів від Сунь Ятсена до Чан Кайши та Ден Сяопіна. Не бачу, чому саме це не може бути справедливим для України. Теорія абсолютно підтверджується життєвими спостереженнями.

[chita-i.livejournal.com]

Тобто, тобі дуже не до вподоби саме совкові «керівники», яким мімікрія та походження дають можливість паратизувати на селі, для якого вони історично, раніше щоб сподобатись попереднім хазяям, а тепер щоб нинішнім, ніц нічого не роблять крім як вибивати план по удою чи бути «речниками» та «представниками», обличчям? Вони, які тепер стали поміщиками без легалізації та продовжують здавати Україну на користь своїм «окультуреним» дітям?

Це ті, які на нижчому рівні крадуть все підряд, бо все нічиє (спочатку – совєцькоє, а потім – «безхозне») та постачають своїм паразитичним дітям, які не змогли інтегруватися у культуру, тому що вона була вкрадена у більш цивілізованих, дітям, які стали паразитувати на родичах та крутити дулю тій сраній «цивілізації»? Які біжать за кордон ще приткіше ніж «гарадскіє»?

Чи ти засуджуєш людей російського типу для яких паразитувати є самим природним станом? Годуватися звідки можна і при тому втрачати сили щоб «паддєрживать савєцкую власть» тому що це легше ніж стояти рачки в полі?

[alla-g.livejournal.com]

мені здається, що ключовим тут є клановість, а поняття "сільський менталітет" притягнуте за вуха

[chita-i.livejournal.com]

Погоджуюсь з тобою, Алло, і вважаю, що суспільний устрій нації розвивається історично і є таким, яким є. Люди стараються, щоб їхні діти вижили та мали кращі можливості (але не можуть врятувати від ідеологій, вони не "вчать жити, краще підтримують матеріально"), а Кербасі вбачає в тому "контрреволюцію" тому що краще б вмирали з голоду, як їхні предки. Може тоді то стане рушійною силою. Дивина та й годі.

Я розумію після наведеного особистого прикладу, що це світоглядне та особисте. Хоча не хочу лізти в особисте, тільки брати як реальний (не "умоглядний") приклад, та й годі. Кербасі вважає, як мені здається, паразитизм "городських" на родичах причиною того, що життя не пішло, як хотілося б.

Я теж питаю: що б сталося, якби не було б допомоги з села? Якби, як люблять говорити москалі, батьки були б більш "хатоскрайніми" до своїх дітей і випирали їх, як німці, у 16 років на власні хліба? Яка б була укр.культура та економіка тоді?

[alla-g.livejournal.com]

а нічого б не змінилося. просто більше часу б пройшло в чергах та більше думок було зайнято шматком хліба з маслом, ніж спробою піднятися бодай на півщабеля...

[dniprovska.livejournal.com]

От ви слушно зазначили, що у переломний момент стан укр. суспільства і суспільств Сх. Європи і Прибалтики відрізнявся, тому і темпи розвитку в нас були різні. А стан відрізнявся тому, що Сх-Європ. соціалізм і рад. соціалізм - то двє большиє разніци.

У Сх. Європі і політ, і економічна система була ліберальнішою, ніж у СРСР, тому суспільство швидше піднялося з колін. Лєх Валєнса, наприклад, створив "Солідарність". Звичайно, по голівці його за це не гладили, але у СРСР у 60-70 р.р. теж була серія робітничих протестів. Ви знаєте імена їхніх організаторів? Їх мало хто знає, бо їх фізично знищили. Одних постріляли, а інших посадили на 15-20р.р., і вони вийшли фізично й морально зламаними. Якби Валєнса вякнув на радянській судоверфі "геть комуняк" і затіяв незалежний профсоюз, то отримав би вишку (або пятнашку).

Можливість - то не лише відчинені двері. Уявіть собі, Ви сиділи довго у тюрмі, Вас там морили голодом, зламали хребет, відбили пам'ять, повикручували руки-ноги, а потім відчинили двері і сказали "Ви - вільні! перед вами відкриті усі шляхи! Шо ж ви так повільно повзете!" Приблизно в такому ж стані опинилося наше суспільство на той момент, коли нам нарешті викинули незалежність, то ж не дивно, що у перші роки ми ледь повзали.

[kerbasi.livejournal.com]

На всі ж питання я відповів цим дописом, ні?
Українці з самонищівною або націєнищівноюю програмою є не тільки серед керівників. Керівників відносно мало, а людей з такими рисами значно більше.

Я пишу про українську частину суспільства України. Як тепер живуть росіяни, я не знаю. Не знаю, з яким "отребьєм" з Росії ти перетинаєшся, я особисто не знаю росіян зі свого кола, яким природним станом було б паразитувати.