Чи є "мать твою" наміром?
Wednesday, 18 July 2012 01:21 pmВ зв'язку з обговореннями під моїм дописом про статтю Андруховича:
http://kerbasi.livejournal.com/146975.html
згадалося мені дещо з армійського минулого.
Двадцять шість років тому, влітку 1986 в учебці казали нам офіцери, що привезуть з дня на день новобранців з Кавказу, а перед ними не варто лаятися матір'ю, бо вони цього не розуміють, хапають, що є поруч, і кидаються в атаку. Можуть навіть вбити. Один з нас не послухався, і від вірмена отримав такого копняка по тестікулах, що одне яєчко медицина йому не зберегла. Слов'янський хлопчина напевно не збирався буквально трахнути матір того вірмена, але у вірмена виявилися інші поняття про доречність фігур мовлення.
От і з цими репліками в Андруховича, з посиланням на його друга, що, мовляв, "на російськомовних не стоїть", та й з іншими прозорими натяками, що російськомовність це продажність та інше подібне, що я перелічив у цитатах у попередньому дописі, мабуть, варто їх також розуміти буквально, перенести на своїх близьких жінок, хай навіть на рідну маму, і починати відбивати яйця. Так, мабуть, краще дійде до цих вічно ображених історичноюю долею, сусідніми народами та далекими расами голів, що припустимо у цивілізованому світі, а що ні?
http://kerbasi.livejournal.com/146975.html
згадалося мені дещо з армійського минулого.
Двадцять шість років тому, влітку 1986 в учебці казали нам офіцери, що привезуть з дня на день новобранців з Кавказу, а перед ними не варто лаятися матір'ю, бо вони цього не розуміють, хапають, що є поруч, і кидаються в атаку. Можуть навіть вбити. Один з нас не послухався, і від вірмена отримав такого копняка по тестікулах, що одне яєчко медицина йому не зберегла. Слов'янський хлопчина напевно не збирався буквально трахнути матір того вірмена, але у вірмена виявилися інші поняття про доречність фігур мовлення.
От і з цими репліками в Андруховича, з посиланням на його друга, що, мовляв, "на російськомовних не стоїть", та й з іншими прозорими натяками, що російськомовність це продажність та інше подібне, що я перелічив у цитатах у попередньому дописі, мабуть, варто їх також розуміти буквально, перенести на своїх близьких жінок, хай навіть на рідну маму, і починати відбивати яйця. Так, мабуть, краще дійде до цих вічно ображених історичноюю долею, сусідніми народами та далекими расами голів, що припустимо у цивілізованому світі, а що ні?
no subject
Date: Wednesday, 18 July 2012 12:45 pm (UTC)На воротах висела надпись:
ВЕЛИКОЕ Я
- Что бы это могло означать? - удивился Горошек.
- Видно, так чудно называется этот город,- ответил Жёлудь.
Спрятавшись в кустах, друзья наблюдали, как через каждые полчаса со
страшным скрипом открывались ворота и вооружённые мыши загоняли в них
огромные толпы ячменя, овса, пшеницы и других свободных жителей.
Подкравшись поближе, они увидели, что низ ворот совсем разрушен - камни
вывалились, и все, кому не лень, лазают сквозь огромные щели, хотя в
воротах несут стражу двое мышей с кремнёвыми бердышами на соломенных
древках.
Приятели подошли ещё ближе и сразу всё поняли. Оба часовых, задрав головы,
что-то высматривали вверху и вовсе не обращали внимания на то, что
творилось у них под ногами.
Носы задраны, глаза уставились в небо, сами часовые ходят, не чуя земли
под ногами, и говорят друг другу:
- Как, никто не перелез через ограду столицы Кривдина государства, о
храбрый Кусака?
- Никто, о смелый Грызун. Разошлись, потом повернулись и снова встретились:
- Как, никто не улизнул из нашего великого города, о славный Суслик?
- Никто. Даже комар не пролетел, о благородный Сурок.
Они расхаживали, именуя друг друга пышными титулами, и вовсе не замечали,
что у них под ногами в город и из города проникают все желающие.
.....
мостовые загажены, тротуары завалены мусором, зато крыши домов так и
сверкают. Все жители ходят, задрав головы, выгнув шеи, и ужасно
воображают. Никто не зовётся собственным именем, нет ни одного
простолюдина: все тут прекраснейшие, все умнейшие, все храбрейшие и
отважнейшие" однако никто не желает смотреть под ноги - по какой мостовой
они ходят, на какой земле живут.
....
За столом сидели жители Великого Я и, не глядя в свои тарелки, хвастались
наперебой.
- Я ем мясо угря, пойманного на дне глубочайшего моря, - оповестила Мышь.
- Он прожил там девятьсот девяносто девять лет и девять дней, прежде чем
попал на моё перламутровое блюдо.
- А я ем крылышко райской птицы, - похвалялся какой-то странный зверёк,
похожий не то на мышь, не то на крысу. - Хвост этой птицы длиной в девять
локтей и весь из чистого золота.
Жёлудь с Горохом переглянулись и только пожали плечами: перламутровое
блюдо было просто черепком от глиняного горшка, а на райском крылышке даже
тысячу лет назад вряд ли была хоть крошка мяса.
За стойкой сидел вконец опустившийся хозяин Мышак. Ноги он не мыл
отродясь, брюки на нём были такие, что и собаке не прокусить, фартук
заскорузлый от грязи, только галстук и шапочка белее снега.
no subject
Date: Wednesday, 18 July 2012 12:52 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 18 July 2012 04:03 pm (UTC)