Совки - "діти різного віку"

[kerbasi]

Навіяне дискусіями з приводу некоректних висловлювань українських відомих майстрів слова.

Совок – совковість. На мою думку, в інтернетних дискусіях ці поняття використовуються надмірно розширено. Я б обмежив «совковість» психологічними травмами, які завдавала людям совітська система. Хіба що додати хибні життєві стратегії та підходи до справ та праці, які були прищеплені людям за тодішньої аномальної системи, а тепер заважають людям пристосуватися до сучасності. Не більше. Багато людей отримали травми, але це не означає, що вони мусять їх нести як прапор, а за певних обставин – як індульгенцію. Так само і стосовно життєвих стратегій та звичок: за двадцять з гачком років можна напрацювати собі інші. Совковість – не тавро, совковості людина, здатна до самоаналізу та самовдосконалення може позбутися.

Окремі риси «совковості» можна знайти в людей з інших суспільств, які не мали ніколи ніякого стосунку до СРСР. Часто кажуть, що слово «хамство» немає перекладу на англійську мову. Насправді, має – rudeness. І воно, це іноземне хамство, розповзається тоді, коли починається кризу, у компанії або у суспільстві, коли послаблюють запобіжні механізми у вигляді суспільної нетерпимості до цього явища, виконання корпоративних політик та державних законів, тобто коли клієнту, корпоративному функціонеру та поліціянту стає не того, щоб займатися хамом. У нас така ситуація перманентна, тому й хамство здається вічним та невідворотно успадкованим або притаманним тільки пост-совітським народам. Так само і різні прояви мізогінії або національної пихи, часом навіть расизму в багатьох письменників. Такі вислови бувають і на «толерантному» Заході, але там людина, яка їх собі дозволяє, мусить миритися зі своїм маргінальним станом. Наші «совісті нації» верзуть дурниці не тему, що вони якісь особливі , суто локальні «совки», а тому що суспільство надто толерантне до таких проявів, тому «совість нації» нічим не ризикує, скоріш навпаки. І хто тут толерантний?

Насправді «совковість» характеризується інфантилізмом дорослих людей, які ніколи не знали свободи прийняття рішень, у тому числі й рішень відносно себе. Про це дуже давно написав есей російсько-французький письменник Дмітрій Савіцький:
http://dsavicky.narod.ru/texts/forcible.htm

От цим поняття «совковості», на мою думку, варто й обмежити. І в будь-якому разі, совковість може бути поясненням, але тільки поясненням і не більше, аж ніяк не виправданням.

Comments

[chita-i.livejournal.com]

Це кажуть самі русскіє про ресурсне прокляття. Але я десь бачила мапу розширення імперії і згадую, як завойовники можуть жити за ресурси завойованих. Про це чомусь не дуже згадується та помічається. Мабуть, то усе "русскіє зємлі" раз їх вже захопили.

[kerbasi.livejournal.com]

Свідомість сучасного русского, якщо не брати купки національно збентежених, не простягається аж так далеко, як підкорення Сибіру. Так, для них це така ж русска земля, як для українців Черкащина.

[chita-i.livejournal.com]

Українці також багато чого ігнорують з власної історії, бо в них було відбито культуру та традицію, залишено тільки ритуально-вихолощену, принижену, але коли дітей виховують батьки, вони передають їм набагато більше історичного досвіду та порад поведінки, ніж то може здатися на перший погляд. Я колись писала про те, що історія має довгу тінь. Це як у вимірах: немає сенсу приймати нинішній стан системи за остаточний та такий, який її описує. Треба робити заміри раніше та бачити тенденції. Тоді буде трошки менш сліпо робити висновки та передбачення та розуміти.