З дискусій про програми партій

[kerbasi]

У дискусіях навколо програм політичних партій напрочуд великою кількістю коментаторів було висловлено таку думку, що програми партій аналізувати не потрібно, бо ніхто їх виконувати не збирається, оскільки головне в партіях – спонсори-лідери, а програма вже підтягується під електорат (у кращому разі) або просто існує для проформи, бо партія повинна мати програму (у гіршому разі).

Я з цим не погоджуюся і вважаю, що програми партій аналізувати потрібно.

1. Якою б програма не була притягнутою за вуха, вона є індикатором поглядів та системи цінностей засновників партії. Не завжди прямим індикатором, але доволі красномовним.

2. У випадку, якщо партія раптом прийде до влади, її керівники почнуть втілювати ту політику, яку розуміють, і візьмуть її з власних програм, бо іншого просто не буде під рукою. Якщо ви помітили, я у своїх дописах найбільше уваги приділяв саме суто технічним питанням, які пересічного виборця в Україні мало цікавлять, а саме запропонованим податковим змінам та регулюванню зовнішньоекономічної діяльності. Ці пункти й викривають справжній професійний рівень, а також світогляд тих, хто консультує партії, і власне стане у разі перемоги писати постанови, накази, рішення, державні програми тощо.

3. Я, взагалі, не дуже розумію логіки інтелектуала, який чимсь не цікавиться і пояснює це тим, що ніхто не цікавиться. Ну то й що, що ніхто? Ви асоціюєте себе з тим НІХТО? Може, тоді і звати вас НІЯК? Чого тоді дорікати політикам, що вони вас ігнорують, якщо ви самі через соцмережі посилаєте чіткий сигнал політикам, що ви їхніми програмами не переймаєтеся?

Власне роль інтелектуала у суспільстві - формувати добірні меншини на відміну від людей маси і на противагу їм. Самоусування від цієї ролі перетворює інтелектуала на інтелігента совітського штибу, який здатний тільки демонструвати суспільству свої неврози, а не інтелектуальну позицію, і зрештою - перетворюється на людину маси.

Comments

Класний допис!

[chita-i.livejournal.com]

Хоча багатьом читати ті програми то є марудна справа, los estudiosos не повинні виправдовуватись якщо їм це цікаво. Тому що насправді, як би не брехали люди, однаково у їхньому «дискурсі», вибачаюсь за лайливе слово, навіть у критиці інших, видні їхні цінності, погляди, страхи, неприйняття, тощо. Тому аналізувати тексти є справою, без сумніву, корисною. Весь час чую що світ змінився, а людей, які б науково могли пояснити, що відбувається і, головне, чому, мало. Дуже багато розгубленої маси та шарлатанських діячів околовсячєскіх наук. Тільки дуже мала частина з них чогось варта. Але ті, хто хоче володарювати, наймають аналістів, бачу просто дурним не скористатися безкоштовними аналізами. Вони, якщо не маніпулятивні чи висосані з пальця, частіше ще кращі. )

Думка не аналізувати програми, тому що вони «всі однакові», а навкруги одне «бидло», садить нас у глибоку інтелектуальну яму, і просто треба припинити копати, якщо вона глибшає.

Позиція бути «над бійкою» то просто звичкове (або символічне) насильство, коли представляється нібито неупереджена об’єктивна думка з поважного телевізору, чи якась «офіційна», у такій формі, що традиція та жертви її хоч частково приймають за авторитетну і нібито мусять рахуватися з цією думкою. Хоча насправді нічого, окрім притаманному усім без винятку суб’єктивізму та прихованої політичної дії у ній нема. Цим грішать і бритоголовий неукраїнський найомний наєм і юркий шустрик та інша інфозагарбницька компанія.

А останній параграф допису просто супер. Щодо думки щоб йти у маси треба подумати. Єдине що я знаю, що коли думки взагалі формулюються і виставляються у ЗМІ (яким є блоги також) вони повільно таки доходять до тих, хто взагалі здібний почути. Бо Ортега-і-Гассет, якого ти мені колись рекомендував, справедливо пише, що масова людина мало взагалі чує, вона хоче бути почутою, яку б тривіальність не мусила сказати. Вона хоче бути популярною і ця задача заважає їй мати авторитети у гарному сенсі цього слова, тільки кумири. Це моя вільна трактровка. ) Тому, ідеї варто публікувати. Ніхто не знає, яка з них стане виграшною. Взагалі розумні люди пишуть для себе, тому що їм подобається це зайняття, тому що то щирий інтерес, а не щоб підзаробити грошенят. Вони писатимуть навіть коли не матимуть особливої підтримки чи кола фанів.

Але матеріальна підтримка, як у Аргентині опублікованим старим письменникам у 900 доларів щомісяця, то гарний жест уряду, який хоче мати інтелектуальне середовище у країні. Хоча, для совку то отрутою буде, якщо впровадити. Отаке ми задзеркалля.

[kerbasi.livejournal.com]

Чув такий афоризм, не пам'ятаю авторство, приблизно десь так: той, хто вважає, що не сповідує ніяку філософію, насправді сповідує, тільки далеко не найкращу. З програмами маємо той самий випадок: ті, хто вважають, що програми їх не стосуються, насправді отримують найгіршу з програм собі на шию. Ну, й, звісно, про "проти всіх" так само: вважаєш, що ти не обираєш, а насправді обираєш гіршого.

Погоджуюся з кожним словом твого коментаря (не часто буває - ггггг!)

[chita-i.livejournal.com]

Навзаєм, Кербасі. )