kerbasi | Шлях на волю або про один дурний жарт

МШФ

maryxmas справедливо обурюється ідіотичними жарами про жінок. На цей час у виконанні російського провідного опозиціонера, якого переспівує український провідний жежист:
http://maryxmas.livejournal.com/3261068.html

Колись мені виповнювалося 14 років, а також не набагато раніше чи пізніше моїм друзям, і згодом і в дорослого нашого оточення наступала 15-та річниця подружнього життя. А тоді значна кількість дітей (а не реліктові винятки, як зараз) народжувалася з хронометричною точністю через сорок тижнів після першої шлюбної ночі батьків, тому за 14-літтям дитини майже завжди через три місяці слідувало 15-ліття родини. І власне тоді той банальний «жарт» про те, що якби чоловік одразу ж вбив свою наречену, то вже вийшов би на свободу, починав циркулювати не менш часто, ніж зведення про перевиконання п’ятирічного плану з радіо-точки.

Для того, щоб не сприймати цей «жарт» саме жартом не обов’язково сповідувати фемінізм. Достатньо просто лишатися людиною здорового глузду. Мені, підлітку було дуже не приємно відчути себе частиною покарання свого батька. Чим був я? Лісом на лісоповалі? Каменем у каменоломні? А чим була мама? Залізними дверима з "вічком"?

Взагалі, природа цього жарту у совітські часи витікала з загального ставлення системи до родини, як до чогось дресирувально -виховального, а недорозвинений совітський побут перетворював повсякденне життя на обтяжливе відбування терміну. Не всі були здатні до саморефлексії настільки, щоб поставити собі питання: «Відбування терміну до чого»? – побачити там у фіналі кладовище замість свободи та почати все ж таки жити, а не викреслювати дні. Реакцією слабких духом був пошук винних. У згаданому «жарті» присутня вся кричуща аномальність цього пошуку винних, коли винним признається людина, за прихильність якої ще N років тому стояли на колінах та обіцяли дістати зірку з неба.

Доволі дивно, що цей «жарт» виявився живучішим за совітський злиденний та примітивний спосіб життя, що аж його пропагує Навальний у Росії (1976 р.н.) та підхоплює Бігдан в Україні (1974 р.н.).

Стосовно цього маю також один спогад. У тому ж самому віці 14-річного катування батька був в мене приятель з міліцейської родини. В них було чимало криміналістичної літератури, яку ми полюбляли передивлятися у пошуку різних приколів. В одній з «прикольних» історій йшлося про збоченця, який якось у себе вдома розложив предмети жіночого одягу на ліжку, від чого настільки сильно збудився, що побіг до санвузлу, де відтяв собі зовнішні статеві органи та спустив їх в унітаз. Коли нестерпна пристрасть цього бідолахи вгамувалася, та він викликав швидку, він логічно подумав, що його питатимуть про деталі інциденту, і він вигадав історію, згідно з якою він прийшов до дому, а у його квартирі у цей час знаходився грабіжник, який власне господаря і понівечив таким неординарним способом. От тільки прибрати жіночій одяг з ліжка він забув…

Ось той бідолаха власне вчинив насправді дуже чесно. Він не бажав стосунків безпосередньо з жінками, а фетиші його не задовольняли. І він вирішив проблему радикально. При чому не образив жодну жінку та дитину. Отже, хто полюбляє жежешки названих персонажів, поясніть їм шлях до волі.

Flat | Top-Level Comments Only

From:

div4ysko.livejournal.com

В мене з цим анекдотом пов'язана певна історія: я його почула 5-6 річною на якійсь забаві від одруженого довгий час знайомого батьків. Попри всякі там правила про невтручання дітей в розмови дорослих мені якось вдалося вклинитись із запитанням: "А ти що, не любив цьоцю Лесю, коли женився?" Ясно, що відповідь була "Любив", а наступне моє питання "То як ти міг би її вбити?". Після цього мені сказали йти бавитися, а старші взялись за обговорення способу мислення дітей. Чого б це? ;-)

From:

Багато літер

Шлях на волю або про один дурний жарт

Зміст сторінки

Style Credit

Expand Cut Tags