Не їж "біфу" - козльоночком станеш

[kerbasi]

Почув рекламу на Еф-Емі: м’ясний ресторан Beef, що на Шота Руставелі, запрошує тих, хто бере участь у перегонах справжніх тарганів, у битві справжніх чоловіків. Змагаються справжні чоловіки, на думку якогось велемудрого представника «креативного класу» з рекламного бізнесу, за владу і дуже потребують м’яса. І це б ще було нічого, якби не головний «месідж»: знижка до 28 жовтня всім пред’явникам депутатського посвідчення.

Ну, що тут казати? Beef не дуже схожий на депутатський ресторан – пафосу замало. Втім, маркетологам видніше… Принаймні, вони вибір зробили. От тільки відтепер цей ресторан потрапляє до мого чорного списку закладів, куди я ніколи не завітаю ані за свої гроші, ані за корпоративні. Моїм читачам пояснювати причину, напевно, не потрібно, але спеціально для «креативного класу» та рестораторів, якщо такі під час моніторингу соціальних мереж на згадки про їхні заклади натраплять на цей допис, поясню. Розумієте… як би це там літературно сформулювати… Інтереси українського середнього класу і інтереси депутатського корпусу всіх рівнів – це вектори протилежних напрямків. Ба більше, депутатський корпус своїм стилем життя відверто демонструє, що в їхньому баченні суспільства роль середнього класу відводиться тільки як вигляді челяді. Власне той представник «креативного класу», який цю рекламу створив, сам себе челяддю й усвідомлює, щоб він/вона не говорили на словах.

Якщо літературною мовою не зрозуміло, можна й засобами мегапопулярних телесеріалів північно-східного виробництва пояснити: їсти за «депутатським» столом це самому «зашквареним» стати. Притомна і пристойна людина собі це мусить заборонити. Ну, недоторкані вони, депутати всіх рівнів. У індійському кастовому сенсі недоторкані.

От так я вас люблю, панове «елітарії» та панове челядь!

Comments

[forko.livejournal.com]

До того ж за рівнем манер під час гулянок депутатський корпус це те саме що російські туристи в Турції коли у барі "все включено")

[kerbasi.livejournal.com]

На їхні гучні гулянки не натрапляв, але вигляд бригад тілохранителів, що стовбичать на вході, біля туалету та навколо самого "тіла", а також шалені корки, що створюють їхні "конвої" на центральних вулицях, коли привозять таке "тіло" десь пообідати, мені псує апетит аж настільки, щоб більше не ходити до такого популярного серед "иліти" закладу. На щастя, вони, зазвичай, самі стараються з нами, нормальними людьми, не перетинатися, та ходять по своїх окремих годівницях, але інколи трапляється, що якогось біса їх тягне до людей. От і зараз, ще тільки не вистачало, щоб тут через них Шота Руставелі, Рогніденська, Еспланадна були заблоковані!