На цей раз я з Забужко згідний
Friday, 26 October 2012 09:57 amФренд написав допис про коментар Забужко стосовно совітського мультфільму про Вінні Пуха:
http://archervarius.livejournal.com/77318.html
Оригінальний виступ Оксани Стефанівни тут:
http://bukvoid.com.ua/events/video/2012/09/19/150155.html
У кожного свої рахунки з совітським дитинством. Якщо воно було, це совітське дитинство. І якщо воно було настільки яскраво совітським, щоб провокувати на осмислення глибше, ніж «там був добрий дідусь, він мені завжди купував шоколадку». От і закиди Оксані Забужко за її ставлення до совітської версії Вінні Пуха я вважаю, принаймні, не справедливими.
Ці мультики вийшли з 1969 по 1972 рік, мені було від року до трьох. Тобто я виростав разом зі славою цих опусів. Мультики не викликали в мене захвату. Натомість, завжди псували настрій. Втім, вони дуже подобалися дорослим, тому завжди мене тягнули до телевізору, щойно там показували Пуха з П’яточком, і – що ще гірше – могли потягнути до мульт-кінотеатру, руйнуючи всі мої надії на приємний час у вихідні. У дитинстві я не міг раціонально, критично осмислити, що саме було не те у популярному мультфільмі, але відчував чуже по двох моментах.
По-перше, персонажі мені нагадували старших хлопців, точніше їхні постійні базікання про «подвиги», як то піти до Кєшки, бо він «виглядіт внушитєльно», щоб він купив пляшку «гамули» (плодово-ягідне дешеве вино), потім з цією пляшкою піти до Лєнки, в якої «прєдкі» на дачі, у Лєнкі набухатися до ригачки, обригати ванну, кухню, килим у залі. Потім ще кудись піти... В обшєм, классно пагулялі. Коли старші пацани про таке теревенять, по молодших, зазвичай, одразу ж видно, хто є хто: одні слухають уважно, з заздрістю – все ясно, виросте з них – ні, не обов’язково злочинці та алканші – вирости проста банальщина, іншим – нудно, вони просто гають час в очікуванні, коли старші натеревеняться, і почнуть грати у футбол. Згодом ці, другі, взагалі, відсортовуються з дворової ватаги. Вони й не були б у ній, якби не хибні егалітарні таргани в голові їхній батьків та вихователів. Отже, я чітко відчував, що мультфільм не для мене - він про тих, хто мені не свій.
По-друге, тодішнє життя було повне трагічних історій про невтілені мрії, або про мрії, жорстоко спотворені, вкрадені нещадною долею. Від масштабно драматичних, як якийсь дядько, що все життя працював на Півночі, копив собі на тріаду совітського добробуту, «машину-квартиру-дачу», а щойно повернувся, все придбав, так і помер просто у перший чудовий весняний вечір під квітучим деревом у своєму садочку, до менш трагічних, але не менш болючих для людей, як вийти з багатогодинної черги за тортом до свята й одразу ж випустити його з рук просто на асфальт. От історія про подарунок у вигляді зіпсованої повітряної кульки мені нагадував або такі драми, або інші випадки, коли тобі дарують якусь подряпану фігню, пошкоджену через типову для багатьох совітських людей незграбність, або через не менш типове жлобство: подарувати замість викинути.
Напевно, старші впізнавали у героях мультиків якісь ситуації та людей зі свого життя, що викликало в них радощі іронічної саморефлексії, але мені з цих мультиків віяло залізобетонною сірою безнадьогою.
Отже, досить нетипово для мене, але я у даному випадку з Забужко солідарний. Совітське мусить бути викинути на смітник. Ніякої вартості воно не несе, крім суто особистих асоціацій, які можуть бути світлими, бо життя ніколи не буває суцільно чорним або сірим. Але не варто плутати особисті враження з дитинства та юності з мистецькою та культурною цінністю.
До теми:
http://ridah.livejournal.com/176616.html
http://archervarius.livejournal.com/77318.html
Оригінальний виступ Оксани Стефанівни тут:
http://bukvoid.com.ua/events/video/2012/09/19/150155.html
У кожного свої рахунки з совітським дитинством. Якщо воно було, це совітське дитинство. І якщо воно було настільки яскраво совітським, щоб провокувати на осмислення глибше, ніж «там був добрий дідусь, він мені завжди купував шоколадку». От і закиди Оксані Забужко за її ставлення до совітської версії Вінні Пуха я вважаю, принаймні, не справедливими.
Ці мультики вийшли з 1969 по 1972 рік, мені було від року до трьох. Тобто я виростав разом зі славою цих опусів. Мультики не викликали в мене захвату. Натомість, завжди псували настрій. Втім, вони дуже подобалися дорослим, тому завжди мене тягнули до телевізору, щойно там показували Пуха з П’яточком, і – що ще гірше – могли потягнути до мульт-кінотеатру, руйнуючи всі мої надії на приємний час у вихідні. У дитинстві я не міг раціонально, критично осмислити, що саме було не те у популярному мультфільмі, але відчував чуже по двох моментах.
По-перше, персонажі мені нагадували старших хлопців, точніше їхні постійні базікання про «подвиги», як то піти до Кєшки, бо він «виглядіт внушитєльно», щоб він купив пляшку «гамули» (плодово-ягідне дешеве вино), потім з цією пляшкою піти до Лєнки, в якої «прєдкі» на дачі, у Лєнкі набухатися до ригачки, обригати ванну, кухню, килим у залі. Потім ще кудись піти... В обшєм, классно пагулялі. Коли старші пацани про таке теревенять, по молодших, зазвичай, одразу ж видно, хто є хто: одні слухають уважно, з заздрістю – все ясно, виросте з них – ні, не обов’язково злочинці та алканші – вирости проста банальщина, іншим – нудно, вони просто гають час в очікуванні, коли старші натеревеняться, і почнуть грати у футбол. Згодом ці, другі, взагалі, відсортовуються з дворової ватаги. Вони й не були б у ній, якби не хибні егалітарні таргани в голові їхній батьків та вихователів. Отже, я чітко відчував, що мультфільм не для мене - він про тих, хто мені не свій.
По-друге, тодішнє життя було повне трагічних історій про невтілені мрії, або про мрії, жорстоко спотворені, вкрадені нещадною долею. Від масштабно драматичних, як якийсь дядько, що все життя працював на Півночі, копив собі на тріаду совітського добробуту, «машину-квартиру-дачу», а щойно повернувся, все придбав, так і помер просто у перший чудовий весняний вечір під квітучим деревом у своєму садочку, до менш трагічних, але не менш болючих для людей, як вийти з багатогодинної черги за тортом до свята й одразу ж випустити його з рук просто на асфальт. От історія про подарунок у вигляді зіпсованої повітряної кульки мені нагадував або такі драми, або інші випадки, коли тобі дарують якусь подряпану фігню, пошкоджену через типову для багатьох совітських людей незграбність, або через не менш типове жлобство: подарувати замість викинути.
Напевно, старші впізнавали у героях мультиків якісь ситуації та людей зі свого життя, що викликало в них радощі іронічної саморефлексії, але мені з цих мультиків віяло залізобетонною сірою безнадьогою.
Отже, досить нетипово для мене, але я у даному випадку з Забужко солідарний. Совітське мусить бути викинути на смітник. Ніякої вартості воно не несе, крім суто особистих асоціацій, які можуть бути світлими, бо життя ніколи не буває суцільно чорним або сірим. Але не варто плутати особисті враження з дитинства та юності з мистецькою та культурною цінністю.
До теми:
http://ridah.livejournal.com/176616.html
no subject
Date: Friday, 26 October 2012 09:35 am (UTC)no subject
Date: Friday, 26 October 2012 11:18 am (UTC)no subject
Date: Saturday, 27 October 2012 05:11 am (UTC)(no subject)
From:no subject
Date: Friday, 26 October 2012 07:31 am (UTC)no subject
Date: Friday, 26 October 2012 09:39 am (UTC)no subject
Date: Friday, 26 October 2012 11:30 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: Friday, 26 October 2012 07:46 am (UTC)no subject
Date: Friday, 26 October 2012 11:21 am (UTC)no subject
Date: Friday, 26 October 2012 08:24 am (UTC)no subject
Date: Friday, 26 October 2012 11:24 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: Friday, 26 October 2012 08:39 am (UTC)Не дам! Кота Матроскіна не дам!!! Це ж поема.
no subject
Date: Friday, 26 October 2012 09:08 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: Friday, 26 October 2012 09:03 am (UTC)Інша справа це сучасні міфи про золотий радянський вік, що поширені серед тих, хто народився у 80-ті і СРСР бачив хіба що у пелюшках або ясельній групі дитячого садочку, тобто на рівні «там був добрий дідусь, він мені завжди купував шоколадку», а міфи всмоктали у себе зараз, у 2000-тисячні.
Наприклад, молодуха-медсестра на моїх очах нещодавно запевняла свою подругу, що за радянських часів УСЕ взуття було... ортопедичним! І через те люді нє імєлі проблєм с ногамі, нє то, что сєйчас... :( А про сучасний міф про варену ковбасу, яка нібито складался виключно з м'яса, а тепер така нібити коштує 100грн./кг годі й говорити. Мені смішно це чути, адже "радянські" люди шуткували на тему, що в ковбасу додають або газети або туалетний папір.
Але ж вірять... Не здивуюся, якщо серед жж-стів з'явиться молодий персонаж, що почне доводити іншим переваги "ГОСТ"-івської ковбаси, та інших сучасних принад радянського строю. Такі існують у сьогоднішньому реальному житті. Від критичного осмислення минулого широкий загал, схоже, відвернувся.
no subject
Date: Friday, 26 October 2012 09:25 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: Friday, 26 October 2012 09:08 am (UTC)no subject
Date: Friday, 26 October 2012 10:56 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: Friday, 26 October 2012 09:36 am (UTC)"Егалітарні таргани" - це, висловлюючись Вашим стилем, екстремум унтер-офіцерсько-вдівського менторства:)
no subject
Date: Friday, 26 October 2012 11:15 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: Friday, 26 October 2012 10:09 am (UTC)no subject
Date: Friday, 26 October 2012 10:52 am (UTC)Минуло 20 років української державності. Скільки культових мультиків, на яких би росли наші діти, знято в вільній Україні? "Лис Микита" ?
Процитую авторку "Капітошки" і "Петрика П"яточкіна" (особисто в мене ці мульти не були серед пріоритетних, а дочці Капітошка свого часу дуже пішов, вимагала найти продовження, там три серії, здається):
"- Вы смотрели популярные украинские короткометражные мультики "Лис Микита" і "Моя країна - Україна"?
- Скажу уклончиво: наверное хорошо, что они есть, возможно у них своя аудитория. Но они не являются лицом украинской мультипликации, которая была одной из лучших на творческой карте планеты."
"Мама" Капитошки и Пети Пяточкина: Запретят хоть один фильм – запретят все
http://life.pravda.com.ua/person/2012/09/6/111686/
no subject
Date: Friday, 26 October 2012 11:02 am (UTC)Для мене сучасна Україна це перейменована УРСР, тому, що совок виробляв сміття, що сучасна Україна - все одне. Справжньої свободи творчості тут ще не було, як і вдячного споживача культур-продукту, тому звідки тут якості узятися...
(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: Friday, 26 October 2012 11:41 am (UTC)no subject
Date: Friday, 26 October 2012 11:49 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: Friday, 26 October 2012 01:52 pm (UTC)Одного разу мене просто розізлив один діалог про Віні Пуха. Один розповів, що недавно читав український переклад Пуха, в якому поросятко звали Паць. На що інший обурено відповів: лучше бы не переводили.
no subject
Date: Friday, 26 October 2012 04:55 pm (UTC)no subject
Date: Friday, 26 October 2012 03:05 pm (UTC)1. мультфільми радянські мені подобалися теж дуже мало. Та й зараз, передивившися їх , можу сказати, що духовності там, про яку всі талдичать - малувато, більше - двомовності та іносказання, що доволі характерні для того періоду.
2. Мені подобалися "не наші" повнометражні мультфільми або мультсеріали , на кшталт "Врунгеля". бо були не заумні, а веселі, смішні і динамічні.
3. Малому спробував показати отого самого вініпуха. він чесно подивився дві хвилини, а потім потрєбував - "давай мені "Віднесених привидами ", хочу бути драконом Хаку !" 4 роки дитині, що думає, те й каже.
4. Я думав. що я один такий був, якому було просто скучно жити при совку.Єдине що скрашувало життя - це підписаний на рік Малий Моделяж, з якого я робив купу всяких моделей . З секцій мене вигнали . бо був неперспективний (до речі, коли розповідає піпл про совок - забуває. що з спортсекцій, як правило у 12-13 років виганяли дітей, які не давали рєзультатов у спортє, тобто просто так.для розвитку - ти не міг ходити. треба було хрєначичти на результат). А якщо сам - мав записуватися у групу здоров"я , куди тебе не записували, бо "стидно же маладой чєловєк, ви ж здоровий бугай, а к нам сюди бальниє і старічкі ходят". ото і все.
no subject
Date: Friday, 26 October 2012 04:54 pm (UTC)Про "неперспективних" я також добре пам'ятаю. Сам був до таких зарахований:
http://kerbasi.livejournal.com/38381.html
Цитати дня про озувучування мультиків і кінофільмів д
Date: Saturday, 27 October 2012 12:55 am (UTC)no subject
Date: Saturday, 27 October 2012 04:49 am (UTC)У посиланні, що ти навів, є тільки відривок Забужкиних виступів, та й сама вона сказала, що залишила інтригу, щоб прочитали, але, якщо вона "замахнулась" на таку "святиню", їй сильно не вистачило аналізу, щоб точно показати, ЧОМУ то є погано. Як це зробив Умберто Еко з суперменом. Може вона і написала у книжці, я не знаю. Але очевидно, що те, що вона вважає, видно далеко не всім, заважає "світлий образ" загальної любові, як того улюбленого бога підвішеного до інструменту катування. Дико, але ніхто чомусь не помічає.
Совєтизація іноземної казки, естетика поведінки та образів то одне, а от голоса "блатняк" - то щось насправді цікаве. Он Вовка озвучував Папанов (той голос теж пам'ятають з "Брильянтовой руки" зовсім не як позитивний). Хіба не було молодих, чи дитячих, голосів? Мені здається що там десь мусить бути собака зарита. Та й "надрив", який ти так дотепно описав у цитаті що я вкрала до свого журналу.
А щодо цілком дорослого стьобу, то я зараз пригадую усі мультики і того Шрека, і усілякі Мадагаскари з Хаппі Фіт, чи Рінго, та ще багато чого, усі вони, як мінімум, для підлітків. Для малих дітей щось тільки Телепузіки. Видно, людство вщент обінфантилілось.
no subject
Date: Saturday, 27 October 2012 05:14 am (UTC)І які ж "не ті цінності" виховують Петрик П'яточкін, козаки і Капітошка?
(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: Saturday, 27 October 2012 05:12 am (UTC)Повикидаємо самих себе? Теж "совіцького виробництва", як-не-як...
no subject
Date: Saturday, 27 October 2012 03:32 pm (UTC)(no subject)
From:no subject
Date: Saturday, 27 October 2012 10:12 am (UTC)Дякую.
без комісарів звісно
Date: Sunday, 28 October 2012 04:38 pm (UTC)Re: без комісарів звісно
Date: Monday, 29 October 2012 08:19 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 29 October 2012 07:51 am (UTC)no subject
Date: Monday, 29 October 2012 08:20 pm (UTC)(no subject)
From:На цей раз я з Забужко згідний
Date: Monday, 29 October 2012 07:53 am (UTC)