Слова і назви

[kerbasi]

Ось ми й у 2013-му, з чим я й вітаю аудиторію мого щоденника.

У моїй френд-стрічці рік почався з дискусій стосовно політ коректності у Тінь-Тіни:

http://tin-tina.livejournal.com/260865.html

На це відгукнулася Мері:

http://maryxmas.livejournal.com/3302945.html

І незалежно від названих дискусій тема сплила в Анюше:

http://anoushe.livejournal.com/159117.html

Я вперше дізнався про політичну коректність дуже давно, коли прийшов з армії, року 1988-го, і відновив слухання західних радіостанцій, здається, з Бі-Бі-Сі й дізнався. Це явище тоді тільки набирало обертів і розповідали про  нього більше, як про соціо-лінгвістичну казуїстику американської університетської публіки з числа гуманітаріїв та суспільствознавців. Не можу сказати, що я це явище відслідковував, але помічав інформацію про нього. Здебільшого  тому, що з початковими цілями політичної коректності я згодний: не варто нікого ображати, навіть не навмисно, ні від кого не убуде, якщо двічі подумати над добором слів, синтаксисом та в цілому над тим, що хочеш сказати. Попри різні хитання та зашкалювання політична коректність зіграла в цілому позитивну роль у суспільствах англомовних та деяких інших країн, зробивши публічний дискурс більш сприятливим для розкриття не панівних ідей, для привертання уваги до інтересів меншин.

В Україні про політичну коректність публіка переважно не знає, оскільки мовами в достатній мірі володіє меншість, ще менша меншість цікавиться суспільною тематикою іноземних країн, ще менша кількість здатна таку цікавість підтримувати протягом достатньо довгого часу для належного розуміння. Втім, дискусії продемонстрували, що як інтелектуали з заходу країни, так антиінтелектуали з напіврусифікованої глибинки сходу – всі єдині у ставленні до політичної коректності, як до пошесті, від якої Україна потерпає, що аж на межі загибелі опинилася. Це алогічно, тому що, здавалося б, в чиїх ще інтересах створювати приводи для вимог коректності до себе, як не народу, що фактично є пригнобленою меншиною в країні, якій сам дав назву.

Взагалі, до політично коректної поведінки можна прийти і без декларації принципів політичної коректності. Можна просто не бажати пов’язувати себе з різними поганими явищами та недобрими людьми. На одній інтернетній радіостанції послухав нещодавно передачу про друковані медіа. У Німеччині людина створює часопис і називає його «Німці», але не німецькою мовою, а англійською. Її питають, чому так. А вона й відповідає, що «Німці» немецькою, «Ді Дойче» це поняття цілком і повністю з правої тематики, а вона не хоче нічого спільного мати з прихильниками правиці, але тематику німців хоче опрацьовувати, втім, без зайвих конотацій. От і я так собі вирішив, що я також нічого спільного не хочу мати з ідеологією українських націоналістичних партій і груп. Не знаю, де шановний Леонідас Донскіс брав матеріал для своєї книги стосовно різних гуманістичних, ліберальних, демократичних форм націоналізму, можливо, вони десь є, але в Україні вони мені не траплялися, крім епізодичних збіговиськ інтелігенції на одну-дві посиденьки. Тому з назви мого щоденника, а також з усіх характеристик мого світогляду відтепер зникає словоморфема «націонал-», а також похідні слів «націоналізм», «націоналіст» і т.д.
UPD: http://chita-i.livejournal.com/107859.html
http://chita-i.livejournal.com/108239.html
http://tin-tina.livejournal.com/261654.html

Comments

[docent030.livejournal.com]

==В Україні про політичну коректність публіка переважно не знає
А навіщо? - якщо є термін "взаємоповага"

[kerbasi.livejournal.com]

Взаємоповага часто висловлюється так: "я, звісно, Х поважаю, але"...
Мало моралі, потрібна кодифікація етикету, не у державних прескриптивних кодексах, а у громадському, науковому та медійному секторах.

[daf-andrew.livejournal.com]

"я конечно не расист, но..."

[kerbasi.livejournal.com]

"Є євреї, а є жиди. Є українці, а є хохли. Є росіяни, а є кацапи..."

[kievljanin.livejournal.com]

Старий жарт на цю "термінологічну" тему:)
http://dps.smrtlc.ru/Humor/Pravila.htm

[docent030.livejournal.com]

Це є імітацією взаємоповаги.
НМД соціал-демократичні і гуманістичні досягнення призвели до критичного зростання шахрайства взагалі і політичного взагалі. Через суд шахрая дуже важко достати тим більше лишити його матеріальних/фінансових ресурсів.

Етикет колись-то був кодифікований, але про ці кодекси успішно забули. Мабуть однією з причин забуття є прирівнювання шляхти до люду. Грубо кажучи раніше владу обирали "благородні дони", а зараз "подлий люд"

[kerbasi.livejournal.com]

Гадаю, що ця дихотомія "шляхта - люд" відбилася в історичній пам'яті завдяки успішним періодам історії тої чи іншої країни. Якща узяти абсолютний час, то впевнений, що ця ідилія тривала не більше, як років 20-30, тобто одне покоління в активному віці, а потім природа відпочила на дітях шляхти, натомість люд народив самородків, і ситуація стала строкатою до наступної кризи, коли одні не можуть, інші не хочуть.

В нашому ральному сьогоденні питання "шляхта - люд" стоїть приблизно так: якщо покидьок-корупціонер пише подарованою васалами ручкою "Паркер", чи варто мені, любителю ручного письма відмовлятися від ручки "Паркер"? Це можна екстраполювати на геть усе. Моя відповідь: я не відмовлюся від ручки "Паркер",най хоч "елітні" недоумки позатикають "Паркерами" собі всі отвори тіла та стріляють з їхнів пір'їв гумовими стрічками один одному в очі на сесіях ВР. Отже, до нашого питання: не варто відкидати етичні кодекси, хай навіть їх пересмикують шахраї.

[docent030.livejournal.com]

==Гадаю, що ця дихотомія "шляхта - люд"...а потім природа відпочила на дітях шляхти
Фактично так. Є маленькі нюанси, але вони мало відносяться до нашої теми

==Моя відповідь: я не відмовлюся від ручки "Паркер",най хоч "елітні" недоумки позатикають "Паркерами" собі всі отвори
Згадую ваш допис про "депутатський" ресторан, тоді ви були іншої думки. "Отже, Кербасі змінився за останній час" :)

==не варто відкидати етичні кодекси, хай навіть їх пересмикують шахраї.
Гадаю не варто, але виклики часу ставлять питання - як поводитись джентльмену коли в нього кидають багнюкою? Колись то давно можна було покарати образника, а зараз треба десять раз розповісти на суді як тебе образили, які моральні страждання ти переніс ...
Звісно це не самий доречний приклад. Взагалі це досить складна тема і в одному-двох коментарях усього не висловиш тут і про зброю хочеться написати і виборче право і нац.тематику...

[kerbasi.livejournal.com]

"Паркер" можна порівняти хіба що з ресторанами, що мають "мішленівські зірки", яких в Україне немає. Пересічна ресторанна ініціатива, хай навіть і у центрі столиці - це просто шкільна ручка, яку спробували рекламувати, нібито нею комонавти та Бетмен пишуть.

Поілткоректність не варто плутати з юридичною практикою. У нас часто кричать, як на Заході судять за некоректне слово. Але насправді найчастіше подають позов, а результат дуже не гарантований. А якщо й когось засуджують, то, значить, не тільки за слово. З відомих діячів маскульту чимало з судів не вилазять, але при цьому на і самі волі, і статки не страждають.

[docent030.livejournal.com]

==Поілткоректність не варто плутати з юридичною практикою
Я не плутаю. Я навів невдалий приклад. Як на мене, зараз відсутні дієві механізми захисту честі та гідності. Коли "розроблялись" старі добрі правила поведінки був досить дієвий механізм (але з серйозними побічними діями) - особиста зброя.
Легко поводитись чемно з чемною людиною. А як вести себе з особою, яка розуміє тільки силовий вплив? "Подай на мене в суд" - це вже мем.

[kerbasi.livejournal.com]

У даних конкретних дискусіях я не бачу якоїсь світоглядної прірви між західною політкоректністю та українським прагненням справедливості в умовах беззаконня. Якщо вчитатися в дискусії, то виходить, що учасники хочуть, щоб коли з'явиться чергова Куніс, не в некоректності її звинувачувати та добитися вибачень чи іншого характеру відповідальності, а можливості безкарно крикнути: "а від пархатої чую", - і щоб за це нічого не було, ба більше, щоб всі також закричали: "ату пархату, ату"! Це психологія "молодого" солдата, який весь у синцях і чистить чоботи "діду", але приймає цю систему, бо впевнений, що прийде час, коли "дідом" стане він і отримуватиме всі приємності того статусу.

[docent030.livejournal.com]

Особисто я виступаю за відповідальність у політиці, відповідальності за свої слова.
Я нікого не ображаю, і не бажаю щоб ображали мене.
У ...срачах участі не приймаю і ними не цікавлюсь.
Вважаю "патріотизм" і "націоналізм" синонімами.

[o-teren.livejournal.com]

Але ж чи оце - "зникає словоморфема «націонал-»", не є тою самою відмовою від Паркеру з подібних причин?
(О, помітив, що не один я це помітив. :))

[candrika.livejournal.com]

Політкоректність і взаємоповага - поняття нетотожні. Взаємоповага по суті не має в собі нічого політичного, вона стосується звичайного, людського, особистого.
Мені здається, відсутність поваги - це проблема жлобства особистого, в той час як брак політкоректності зовсім не обов'язково йде від жлобства, а часто, чи може навіть переважно (хоч це мабуть залежить від ситуації) - від незнання чи нерозуміння (ignorance). Наскільки я розумію, ця вся тема політкоректності виплила з постмодерного розуміння політичного аспекту мови, (яким чином мова здатна обмежувати, утискати, домінувати, і т.д.)і, в якомусь сенсі проект політкоректності - то проект просвітницький, розрахований не стільки на те, щоб обмежити жлобів, скільки на те, щоб донести досі не побачину чи не усвідомлену перспективу (яка комусь сильно і боляче муляє), до людей "доброї волі", з розрахунку на те, що якщо вони побачать наскільки комусь погано від того, як вони говорять, то вони самі перестануть це робити без жодного тиску чи примусу.

[candrika.livejournal.com]

Тобто я б сказала, неполіткоректно так, що різне ставлення до політкоректності може бути чудовим індикатором жлобства :). Усвідомлення чи неувідомлення того, де закінчується свобода розмахувати кулаками (в цьому випадку вербально)...
Є така санскритська фраза, кажуть, вона належить Крішні: satyam vadet, priyam vadet, hittam vadet - приблизно означає "кажиправду, але так, щоб вона була і приємною, і корисною." Тобто це про майстерність висловлюватися такого рівня, при якому застосування політкоректності ніяких чином не обмежує того, хто говорить.

[docent030.livejournal.com]

==Політкоректність і - поняття нетотожні

Не подобається "взаємоповага"? Будь ласка: "шляхетність", "благородство", щось там є з "нобілітетом".

Наскільки я розумію, ця вся тема політкоректності виплила для заміни наведених термінів.

[candrika.livejournal.com]

Всі ці слова, як і взаємоповага, не відображають політичного аспекту політкоректності.

[docent030.livejournal.com]

???
А що ж ви маєте на увазі під словами "політичний аспект політкоректності"?

[candrika.livejournal.com]

Те, що політкоректність стосується не просто того, як одна людина ставиться до іншої людини, чи групи (поважає, чи ні, шляхетно поводиться, чи ні), а того наскільки людина усвідомлює політичні наслідки своїх (і суспільних) мовних стереотипів і узвичаєних мовних форм - те, що вони, може, когось принижують, зневажають, придушують, і т.д. Це не просто окрема людина, чи суспільство на когось тисне, а сама мова це робить, при тому часто таким чином, що самі носії мови не усвідомлюють (або відмовляються усвідомлювати) що саме ця мова чинить. От, завжди казали негр, чого ми тепер маємо якось інакше казати? Починається з цього, а закінчується тим, що чорнож-й стає нормою для високоосвітчених молодих українців які не в якійсь дірі живуть і працюють, а головному офісі світової корпорації в Швейцарії. Їм не поваги, чи шляхетності бракує, їм бракує освіти і досвіду.