Про лідерство та інтелігентські комплекси - 8. Статеве виховання

[kerbasi]

Коли мені було років 11-12, моїм улюбленим заняттям було розбирати книжкові полиці в бабусі дома. Книг там були, мабуть, тисячі. Здебільшого, типові для совітських інтелігентних родин передплатні видання та різні "дефіцити", які в місцеві книгарні поступали лише в кількох примірниках на півмільйонне місто, втім, у сусідній області могли сотнями пилитися роками у черзі на списання та переробку. Траплялися й вилучені з книгарень та бібліотек видання, які пройшли шлях від дозволеної літератури до забороненої.

Одного разу мої батьки помітили, що я приніс від бабусі "Тисячу й одну ніч". Родинна рада, зібрана тієї ж миті, одностайно ухвалила рішення, що ця книга не може бути дозволена до читання дітям мого віку. Книга була відібрана і десь схована настільки надійно, що коли я через рік чи два дорікнув їм за їхнє святенництво, вони самі не змогли ту книжку знайти. А потім я вже й не нагадував.

Ось у недавній передачі Радіо Свобода "Поверх барьеров" Ігоря Померанцева філолог Михаїл Безродний згадує:

Домашняя библиотека была типичной для средней ленинградской интеллигентской семьи без корней, то есть состояла, главным образом из подписных изданий сочинений классиков. Мать, заметив, что пытливый отрок давно уже читает книги для взрослых, упрятала сладострастную "Тысячу и одну ночь" в ящик письменного стола. Пришлось подбирать ключи".

http://www.svoboda.org/audio/audio/957892.html

Щоб уявити собі масштаб трагедії, подумайте, де Миколаїв, а де Ленінград, де друга половина 60-х, коли за право читати "Тисячу і одну ніч" боровся підліток Безродний, і де рубіж 70-х - 80-х, де те ж саме випало підлітку Кербасі.

Хоча дореволюційній інтелігенції добряче перепало від провідних  російських мислителів за поверхову освіту, брак критичного розуму, відірваність від реального життя, вульгарне трактування нових європейських ідей та багато іншого, слід визнати, що совітська інтелігенція пішла значно далі. Стара освіта також прямолінійно про інтимне життя не згадувала, але тоді для статевого виховання юнацтва існувала класична гімназична освіта. Перечитай античну та східну класику, і дізнаєшся про всі варіанти дорослих стосунків. Совітська інтелігенція відгородилася і від цього. А як результат вбоге існування, яке періодично вибухало крайнощами, хибні схеми поведінки, прищеплені дітям, цькування здорової сексуальності, зрештою - прірва між поколіннями, втрата авторитету в суспільстві, неспроможність очолити суспільні зміни.

Comments

[candrika.livejournal.com]

Ага, тоді вже простіше було, мені тато підсунув був котрийсь із перших що з'явилися були переклад якогось американського "звідки я взявся", ну і так, навіть якісь совєцькі книжки почали з'являтися, плюс "медицина" під час того як в хлопців була воєнка, і мені особисто цього "науково-популярного" цілком вистарчало як додатку до художньої літератури - практичні деталі мене довго не цікавили. Вже аж десь років в двадцять, підчас першого кохання, читала якусь англомовну феміністичну енциклопецію, яку мені можливо навіть і "коханий" підсунув (вже точно не пам'ятаю) і звідти довідалася про "все решта" :).

[kerbasi.livejournal.com]

Ну, я у цьому сенсі дитина вулиці. Тільки на щастя перший досвід трапився не з перезрілою шльондрою з цвинтаря, а по-людськи, у ліжку, з одноліткою, щоправда абсолютно не інтелігентною. Інтелігентки тоді ще були цнотливі і з мішаниною книжкової романтики, комсомольської сазнатільнасті і слобідського прагматизму у голові.

[candrika.livejournal.com]

З цвинтаря - це як? :))) згадався анегдот той що "та я коли живий був, теж боявся" :)))

В мене все було дуже пізно, однолітки мене ніколи не приваблювали взагалі, - мені завжди треба було, щоб чоловік був набагато розумніший за мене, інакше мені просто було нецікаво. Тобто на першому місці в мене було інтелектуальне задоволення, звідти йшло емоційне, а звідти вже все решта. Відповідно перший коханий був якогось 63го чи 64го року народження - п'ятнадцять років різниці.

[kerbasi.livejournal.com]

Цвинтар - це з літератури. В кількох творах бачив згадки про перший секс зі старою повією на могильній плиті.

[candrika.livejournal.com]

Ми львів'яни в цьому сенсі надто забобонні, і хоч в нас ціле місто - суцільний цвинтар, все-таки могили в цьому сенсі табу... Хоча, в літературі чого тільки не буває :).
Ну і нас на той цвинтар мало не щотижня тягали в дитинстві свічки всім родичам ставити, тому романтики жодної не залишилося.