24 серпня

[kerbasi]

Свято тоді свято, коли його святкують. На свято можна запросити кумів та дядьків і посидіти у широкому родин ньому колі. Можна піти напитися з друзями, купатися у фонтані, побитися та потрапити до лікарні або відділку. Можна гуляти на центральній площі, танцювати на концерті, спонсорованому броварами, та як дитина радіти салюту. Чого на свято не можна так це працювати (за винятком професій, які цього потребують).

Можна з прикрістю констатувати, що це свято не стало загальнонаціональним, як і не стало святом. Рік тому з нагоди Дня Незалежності я згадав вищих політиків початку 90-х, які особисто винні в тому, що Україна не тільки не відбулася як самостійна держава, але й стала однією з найпроблемніших країн світу. Сьогодні ж слід згадати й людей попростіше. Дачники-городники, які перетворили цей день на день заготівлі картоплі, насправді закопали в своїх городах наш історичний шанс.  За турботами за шлунком вони забули, що молодій нації потрібно творити атмосферу свята в цій день для мотивації та об'єднання в радості та веселощах. І не буде дачникам-огородникам ніякого вибачення. Так і увійдуть в історію тими, хто проміняв українську національну ідею на картоплю.

А тих, хто не на городах - зі святом!

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Якби ідея української державності була дійсно дорога, не працювали б цей день, як віруючі не працюють по релігійних святах, коли це заборонено.

[nik-adams.livejournal.com]

З релігією дещо інша ситуація. Ви помітили, що в найгарячіші часи сільгоспробіт нема жодного великого релігійного свята? Всі вони зосереджені якраз в такий час, коли в роботах затишшя, або взагалі взимку. Та й пости найсуворіші зимові, коли нічого особливо робити не треба. У них все продумано. Але, звісно, ви маєте рацію. Піднесенням національного духу в цей день не дуже пахне. Чи дачники в цьому винні, чи особи, відповідальні за пропаганду- інше питання.

[kerbasi.livejournal.com]

Яблучний Спас святкують же? Принаймні, прихильники РПЦ.

"Картопляникам" не потрібна незалежність держави. Вони самодостатні в особистому просторі. Українська ідея це для деяких з них тільки привід більше себе поважати, тицяючи таким як я за несправжність та тішити себе байками, які москалі п'яні зранку, яка в них несмачна їжа та який гармидер у хаті на відміну від.

[nik-adams.livejournal.com]

Чому ж, не лише РПЦ. Спас одне з улюбленіших свят, на рівні з Святвечором і Великоднем, бо багато всього смачного. У наших краях заведено починати копати картоплю саме після Спасу, тому він не заважає. Обиватель-- він і в Африці обиватель. До того ж кожен з нас обиватель по-своєму, не варто вимагати занадто багато. Так само, як і недооцінювати. В душі, все таки, більшість- патріоти, кожен в своїй мірі і зі своїм розумінням, а от традиції виявлення свого патріотизму у нас нема. Старі, з демонстраціями, транспарантами і військовими парадами відійшли в історію, а нові не сформувалися.

[kerbasi.livejournal.com]

Передовсім не сформувалися формувачі традицій.

[nik-adams.livejournal.com]

Так, в першу чергу це. Сьогодні не було доступу до телевізора. Парад був?

[kerbasi.livejournal.com]

Був напевно. Але я не дивлюся тб.

[app-s.livejournal.com]

В селі в такі свята просто перемикаються на менш важку роботу. Також, що важливо, люди справді вірять в Божу кару і в чи не кожному селі можна від старших людей почути, що хтось робив на велике церковне свято, те що можна було перенести і йому то палець відрубало ненароком, то паралізувало, причому приклади не з Житіях Святих, а з 20ст.
Зрештою цьогорічна Паска на травень сприймалась як певна трагедія. Бо доводилось змінювати усталений графік польових робіт.

А от всі світські свята сприймаються, переважно, як забаганки лінивих людей з міста.

Якби зараз Новий Рік припадав на 1 вересня, то, гарантую, на нього б копали картоплю.

[kerbasi.livejournal.com]

До селян у мене й нема питань. Якби була сильна традиція хоча б мати флагшток біля хати та прапор на ньому підіймати, як у США, то хай би собі на городі працювали. Але ці традиції мусять міські інтелектуали артикулювати і пробувати. А вони - однією дупою на двох стільцях: теплий сортир у місті, город у селі. І багато повчань, якою хтось їм мусить Україну побудувати. Ось до цих і є питання. Шкода, що не на національному трибуналі.

[eve_link_a]

так тільки хочу зазначити, що церква завжди дозволяла жнива у свята та неділі після богослужіння у випадках, коли існує загроза для урожаю
Зі святом!

[kerbasi.livejournal.com]

Та яка тут загроза... Просто бажання не витрачати грошей ні на що: ні на картоплю в магазині, ні через відгук за свій кошт, щоб до городу поїхати у будні. А в результаті грошей не дотримуюсь селяни-виробники, а свято не отримує святкового настрою. Якби мислення було б налаштовані не на як нічого не витратити, а як заробити, то вже давно не було б ніяких криз в нашій країні.

[eve_link_a]

на рахунок святкового настрою абсолютно згідна. Яскравий приклад - тут в США, де я зараз перебуваю. Люди настільки широко святкують цей день, що цілий рік до нього готуються. Всі українці вважають за необхіне приїхати на фест з нагоди дня незалежності. Усі гарно вбрані у вишивках від малого до старого, навіть підлітки. І завдяки ентузіазму свято триває аж два вікенди. Про місцеву самодіяльність мовчу - такі колективи як Громовиця впевнено наздоганяють ансамбль Вірського. Звісно, в Чикаго українців багато, але не так багато, як у тому ж Києві:)

[kerbasi.livejournal.com]

Айпед перестарався у виправленні:
Звісно, відгул за власний кошт.

А за вишиванки тут я б шмагав батагом, бо вже перетворили ці вишиванки на єдиний зміст українства. Та й Азаров вже у аишиванці позує. І серед "щирих", що продалися в партію регіонів прийнято вдячна ти вишиванки, мовляв, я свій-свій, хоч і голосував за другу державну та російський флот в Севастополі на півстоліття.

[eve_link_a]

ну якраз у США це єдиний спосіб вирізнитися між мільйонів просто собі американців. Це як позначка для навколишніх, люди вдало комбінують вишивку з сучасним одягом, і це зовсім не виглядає "шароварщиною". Я вважаю це позитивом, молодь звикає до свого національного одягу, не соромиться його вдягати, навпаки - гордиться. Я щороку одягаю вишивку на роботу на день незалежності. І з задоволенням розповідаю про Україну тим, хто зацікавлюється моїм одягом. Створюєть едукативний процес та популяризація.
Інша справа, коли хтось позерством займається, але нехай це буде на совісті тих людей.

[kerbasi.livejournal.com]

Як би не старались, а наступне покоління буде англомовним, а за ним - навіть "будьмо" ви мовити не зможуть.

[eve_link_a]

я б не згодилась, майже усі українці водять дітей до українських суботніх шкіл, а деякі - і в приватну щоденну. Знаю багато сімей, де уже третє покоління досить добре розмовляє українською.
В еміграції гостріше відчуваєш потребу бути українцем

(frozen)

[kerbasi.livejournal.com]

Мало часу ще минуло. В мене половина контактів з США та Європи по роботі пригадують бабусю з України. Як я вже казав, крім кількох слів, перекручених до невпізнаваності, не знають, кириліця викликає щирий переляк.

[eve_link_a]

змішані сім"ї - це інше, ну і крім того важко культивувати українськість, коли ти один в якомусь провінційному містечку і найближчий українець за сотні кілометрів. Багато залежить від виховання теж. Маю друзів, де старшу дитину виховували в дусі "ані одного англійського слова в хаті" і він чудесно пише-розмовляє-читає українською. Молодша ж донька хворіла, батьки її шкодували, от і попустили: читати-писати вміє, а от з розмовою - на трієчку.
Ну і не таємниця, що вихідці з Західних областей набагато серйозніше ставляться до збереження мови і традицій.

[kerbasi.livejournal.com]

Хто ж гарантуватиме, що в дітей не будуть змішані сім'ї, а в онуків і поготів.
Не влаштовувати ж arranged marriage.

А з політики мовного ізоляціонізму в сім'ї також зазвичай нічого не виходит, крім знання мови. Мова впроваджується, а батьківської цінності - ні. Детальніше:
http://kerbasi.livejournal.com/136864.html

[vjn.livejournal.com]

То наступне покоління вже не знатиме мови, то три покоління - замало часу, то вже мова є, але цінностей нема...

Ну все так погано у цих дурних українців, що хоч вішайся...