І про Асоціацію підсумую

[kerbasi]

Вчора я розглянув тему тактики режиму за півтора року до президентських виборів. Євроінтеграція це один з трюків, яким планується залучити частину голосів прозахідного та національно свідомого електорату, щоб скомпенсувати втрати від вигнання "бєспрєдєльщіків", яких обов'язково слід приборкати, бо вони дратують навіть найлояльніший електорат фабричного простонароддя. Отже, навіщо асоціація режиму, зрозуміло. Розглянемо, чого прагнуть інші сторони.

ЄС
На перший погляд дивно, що помаранчева революція не викликала ніякого дипломатичного та політичного ентузіазму в ЄС, а раптом тепер стала потрібна Угода про асоціацію, при чому з фігурою, яку раніше називали контроверсійною, і це було приводом тримати дистанцію з помаранчевою владою, тепер так опікуються, що аж вона є чи не головним питанням підготовки до самміту у Вільнюсі, а підписання планують з особою, чий дім тюрма.

Для розуміння цього явища слід розуміти, що політика це передовсім прагматичні інтереси, а дипломатія це постійний замінник війни - це артилерийські дуелі, сутички розвідпідрозділів, престрілки патрулів, тобто те, що не є сравжніми операціями, а тільки засобами тримати себе та потивника в тонусі, одночасно придивляючися, чи раптом не відкриє противник якісь свої нові об'єкти, озброєння, методи і т.д. Звісно, це метафорично. Дипломати стріляють нотами та заявами, організованими кампаніями в пресі і т.д. Україна - завжди була дуелянтом слабким і надмірно рефлексивним. Коли спортсмен просто тере синця і каже, мовляв, нічого собі прямого в обличчя пропустив, треба буде відпрацювати верхній захист, тюхтій плаче, лається і шукає, кому поскаржитися. В нашому регіоні Росія, ЄС - це спортсмени. Україна - тюхтій.

Ще один чинник, який слід розуміти, це особливості зовнішньої політики США. Жоден американський президент чи конгресмен не отримає голосів за зовнішньополітичну програму. Така особливість самодостатнього американського менталітету. В корпораціях, в державному апараті перспективніше займатися американськими завданнями, ніж міжнародними. Звідси американська політика така неоковирна, бо її роблять не найкращі кадри, роблять з запізненням, не з тими і не проти тих, кого слід було б. Втім, республіканці традиційно більш за демократів розуміють, що перша економічна і воєнна потуга світу не може самоізолюватися. І навіть серед демократів бувають найслабші президенти порівняно з іншими президентами-демократами у зовнішньополітичних питаннях. "Форбз" назвал Обаму найслабшим президентом за період після другої світової. Слабшим навіть за Джиммі Картера. Якщо ви придивитeся до ставлення США до України, то легко виведете, що ми фактично випали з поля зору США з приходом Обами до влади. Вакуумом, що утворився, намагається скористатися ЄС і заповнити його своїм впливом. Навіщо?

У ЄС, де на чолі стоїть брюсельська транснаціональна бюрократія та політичні еліти так званої "старої" Європи, є принаймні три приводи саме зараз зайняти американське місце в Україні. По-перше, ЄС завжди радіє премогам над США у сфері розповсюдження впливу. По-друге, ЄС бачить в Україні поле для нового раунду дипломатичних дуелів з Росією. По-третє, Брюсель та країни "старої" Європи фактично перехоплюють в Польщі роль головного моста на Схід. А суперництво між Польщею та "старою" Європою це факт, і саме позиціонування Польщею себе, як центр компетенції з питань Сходу, було козирем, який намагався розіграти польський політикум після вступу до ЄС для набуття політичної ваги.

РФ. Наївно вважати, що Путіна насправді дико злякає долучення України до Угоди про асоціацію. Зайдіть у Вікіпедію та почитайте, з ким ЄС має такі угоди. Цього мусить боятися Путін? Не смішіть! Так, програвати дипломатичний дуель неприємно, але буде й наступний раунд. До того ж хто казав, що підписання це програш? Ви ще ратифікуйте в усіх парламентах ЄС. І в українському, до речі, де також можливі варіанти. Отже, тиск на Україну ніяк не послабне. Про якісь гарантії кажете? А ядерне роззброєння, гарантії безпеки та територіальної цілісності і Тузлу пригадуєте?

Висновки
1. Для нас, українців в асоціації немає нічого. Це гра на наших теренах, але не наша.

2. Звісно, всі можуть чимсь скористатися. Як режим користується, так і пересічний громадянин може. Наприклад, отримати грант від якоїсь нової програми, які напевно з'являться. Про безвізовий режим і вільну торговлю краще не кажіть. Краще про них домовлялися б окремо від Асоціації, бо шанси на їх ратифікацію в ЄС окремо значно вищі, ніж одним пакетом з купою моралістичних папірців про права людини, судочинство тощо, в яких кожен депутат будь-якого парламенту фахівець і буде сперечатися до скону.

3. Якщо все ж таки підпишуть? Гаразд. Буде щось на кшталт Гельсінгської угоди: напруження у світі трохи розрядила, декому з дисидентів навіть допомогла, а декому й не допомогла. Прізвище Стус про щось каже? Чому ви вирішили, що вам, якщо що, доля Буковського, а не доля Стуса?

4. А якщо нe підпишуть? Нічого! Вічних режимів не буває. Колись і цей піде. Краще б раніше, ніж пізніше, але це вже пряме питання до України, а не до ЄС або навіть Росії.

PS: ще додам для тих, хто обурюється, що Європа фактично сама просуває вибіркове правосуддя фокусуванням на Тимошенко, а не на всіх питаннях беззаконня та порушення прав людини. Все ж просто насправді! Тимошенко це впізнаваний бренд. Мене завжди європейські колеги питають: "а ота леді, як їі, вже на волі"? При чому відповідь слухати не хочуть. Це як "як справи" привітатися. Але обиватель може спати спокійно, бо політика зрозуміла і прямолінійна: засудив відому ту леді поганий диктатор , раптом диктатор подобрішав, коли йому розказали, що таке добре, а що таке погано. Він, бідолага не знав раніше, бо на російську добрих книжок не прекладали. А тепер переклали і пропонують підписати у Вільнюсі. От і ясно, що дипломати не дарма гроші платника податків витрачають. Нікому не потрібна та леді, як жива істота та особа. І законність в чужій країні нікого не цікавить, якщо не заважає вигідному співробітництву, або як у даному випадку, дає приводи для дипломатичних дуелів з гідними противниками за пристойний гонорар.

Comments

[none_smilodon (from livejournal.com)]

1. якась різниця між українським договором про асоціацію й іншими такими, па навіть іншими по східному партнерстві є. в українському є примарний натяк на членство і участь в певних інституціях.

2. друге що слід розуміти, немає такого собі єдиного органу як "євросоюз". євросоюз це система певних договорів, регуляцій та взаємного визнання. за великим рахунком в європі завжди так було. ось була римська імперія германської нації з купою німецьких державок. частина цих державок була під владою одного поважного монаршого дому. ось поряд була папська влада і ті хто її не визнавав, а ось стрибає по всій європі якась місія квасневсього принць оранський. на фоні всього цього британція, де королева - голова власної церкви і взагалі нікого толком не визнає. унія європеська це купа організацій, починаючи від найширшого ОБСЄ і закінчуючи тими самими штучками, про які мріють наші посполиті - шенгенською угодою.

3. ну і про угоду. вся угода складається з того, що україна щось наближає та узгоджує. реально україна обрала йти в ЄС з чорного ходу, поступово приєднуючись до все більшої кількості стандартів та організацій. нічого гарного в цих регуляціях немає. інша справа що росія це все гірше що є в ЄС, плюс своє тубільне самоправство. ми наприклад тільки починаємо врулювати що за середньовічна гидота та "безпека продуктів харчування в ЄС", але на фоні протестів симпатантів кремля якось замовчують, що нещодавно якийсь російській провінційний губернатор взагалі заборонив утримувати свиней в приватних господарствах і конфіскував все поголів'я на ввірених землях.

4. єдина вигода для українців від всього цього - що китай спробує використати україну як хаб для проникнення на ринки євросоюзу. питання в тому, що КНР наведений на внутрішнє споживання. як і США їх ЄС просто не цікавить.

5. росія. з росією все найсмішніше. росія бреше щодо змісту істерики. в теорії росії асоціація україни з єс вигідна. купуєш тишком землю сільхоспризначення, перетворюєш її на промислову, купуєш в китаї промобладнання і будуєш в україні нові заводи первинної переробки зі снижками на газ для своїх. заводи ці матимуть доступ на ринки в єс і спокійно серетимуть у повітря, бо україна має квоти на гази УРСР.

але це якщо росія збирається зберігати суверенітет. в реальності ніяка росія не суб'єкт міжнародної політики, вона об'єкт і відмінно це розуміє. але розуміючи це, кремль хоче якнайдорожче продати себе. для цього вони вирішили зібрати залежних від себе, об'єднати їх в якусь фіктивну структуру що буде відрізнятись від справжнього союзу однією літерою (як РАЕН від РАН) і вести перемовини від імені інших продаючи їх як склотару. при чому продаж українських інтересів в обмін на привілеї для газпром було найсолодшою частину цього плану. і тут такий облом. тому і вереск.

словом, операція ВТО-2. але не склалось. янукович це такий собі український напівсаакашвілі, тільки якщо міхо не хотів ділити владу з ворами в законі, то янукович не хоче ділитися з ворами у кремлі. цілком природне бажання.

[kerbasi.livejournal.com]

Ну може й така інтерпретація мати рацію.

[svitovyda.livejournal.com]

"як і США їх ЄС просто не цікавить"
ем... а там ж наче угода ЄС і штатів витає, нє? це ж значить, що відкриється через україну і на ринок сша дорога?

[none_smilodon (from livejournal.com)]

канада зупинила переговори по вільній торгівлі з україною. а у сша і канади вільна торгівля. з іншого боку, єс не завершило зону вільної торгівлі зі сша. що там у них з канадою - поняття не маю.

зі сша взагалі все цікаво. у сша зараз така вартість газу, що туди хімія повертається. це до-речі причина, чому українська промисловість нікому за великим рахунком більше і не потрібна.

все складно.

[svitovyda.livejournal.com]

оффтоп: мда, шось останнім часом для мене сша - ще більше незрозумілі інопланетяни, ніж японія