А я жбурну камінь у "єдіноналожніка"

Навіяне плачем френд-стрічки з приводу скасування єдиного податку для частини видів діяльності.

Нагадаю всім ази законодавства. Підприємець – фізична особа. По своїх забов*язаннях, якщо що, він відповідає усім своїм майном. Він і його бізнес не відокремлені один від одного. Тобто і борги бізнесу – це борги гаманця конкретної людини-підприємця. З цього слідує, що підприємницький бізнес в принципі не може бути великим, він не може бути навіть середнім чи малим. Він повинен бути тільки дрібним. Наприклад, захотіла колишня вчителька Віра Ничипорівна репетиторством зайнятися, а Сара Іциківна вирішила, крім музичної школи, ще у приватному порядку музикуванню навчати, а дядько Сашко хоче крани та бачки туалетні чинити, а вуйко Семен на гроші, що дружина присилає з Італії, купив Дача-Логан та перебрався до Києва таксистом покататись. Тобто підприємець - фізична особа - це форма САМОЗАЙНЯТОСТІ. Закон дозволяє наймати обмежену кількість осіб, але за задумом це мають бути близькі самозайнятого підприємця, тобто метою існування такої форми бізнес є спрощений шлях для родин забезпечити себе.

А тепер питання: чи дійсно так працює вся ця підприємницька, "єдиноподаткова система"? Відповідь очевидна.

А тепер подивіться уважно на перелік видів діяльності, для котрих пропонується скасувати єдиний подачок. Ви там багато бачите з арсеналу типового родинного бізнесу? Ось нехай ті нетипові родини, що займаються фінансовим консалтінгом, експортно-імпортними операціями сплачують всі податки. Повірте, цим займаються не найбідніші родини і не на останні гроші з заощаджень. І - який жах! - хочуть понизити ліміт з півмільйона на рік на триста тисяк! Триста тисяч гривень на рік, це 25000 грн на місяць. Багато з вас, захисників єдиного податку, стільки заробляє? Опоненти можуть сказати, що це не так вже й багато, якщо треба з цих грошей товар закупляти, підтримувати виробництво, ресторан чи крамницю. Але, шановні, повертаємося до базових понять: для чого потрібен дрібний бізнес, га? Згадуємо Віру Ничипорівну, Сару Іциковну, вуйка Семена. Для модного ресторану, дорогої крамниці, виробництва реєструйте фірму юридичну особу, а не вдавайте з себе підприємців.

А тепер мої приклади.

Приклад перший. Служба таксі. Логотип на візитках. Диспетчерська служба. Працюємо з ними за безготівковий розрахунок (така вже в нас робота, що постійно треба когось розвозити). Але... Сторона договору – підприємець фізична особа. І таких договорів складаємо три-чотири на рік, тобто в цих підприємців набирається ліміт для єдиного податку (півмільйони), і підсовують іншого. Вуйко Семен у найкращому разі вкалує на цю напіввіртуальну структуру за копійки.

Другий приклад. Каже Азаров, що 80% імпорту ввозиться без митного оформлення, тобто як народ каже, заходіт контрабасом. А як цей імпорт потім з*являється на прилавках чи як його купують підприємства, що не мають звички з готівкою по ринках бігати? А просто. “Контрабас” скуповують підприємці. Їм можна не вести бухгалтерський облік. Тобто якщо що, то він завжди скаже, що купив в якийсь фірмі чи в іншого підприємства і забув, в кого. Ну ясно, що там є якась касова книжка з корішками, але ну буває таке – загубив. Отже, податківець може його просто побити і все, бо зачепитись нема за що. Ну і такі підприємця не одинаки, з підтримкою, отже – все владнається. А товар вже проданий цілком легальній структурі і біленький-чистенький виставляється перед покупцями.

Третій приклад, мабуть, найменш відомий читачеві. В нашій податковій системі є податок на прибуток. Прибуток це валові доходи за період мінус валові витрати з деякими нюансами, бо не все можна мінусувати, багато чого можна купувати тільки з прибутку після оподаткування, народ каже – з чистого прибутку. А тепер уявіть собі, що завод виробляє Дещо. Це дещо на ринку коштує 20 гривень, а собівартість з усіма витратами – 5 гривень. Отже, якщо продати, то з 15 гривень треба сплатити податок. А тепер уявімо собі таку схему: за 5 гривень це дещо купив підприємець на єдиному податку, перепродав іншому за 6, а той іншому за сім, і так до 18, а останній за 19 – знов підприємству, а підприємство за 20 – вам. Яка сума оподатковується тепер? Вірно, одна гривня.

Четвертий приклад. Представник іноземної фірми - постачальника ширпотребу. Він давно облаштував все так, що в нього гроші за кордоном, там він закупає товар на іноземну юридичну особу, експортує в Україну, звісно через "схеми". Тут де-факто в нього мережа магазинів. При цьому він підприємець на єдиному податку. Іноземці, виробники товару платять йому ті півмільйони на рік в Україну, решта - на закордонні рахунки. Як він сам каже, ці півмільйони дозволяють пояснити ВСЕ, будь-який стиль життя в Україні, а його витрати за кордонам в Україні ніхто не бачить.

Отож, шановні, не треба проливати сльози. Ця система єдиного податку в країні не спрацювала. Вона працює проти нас з вами. Я минулого тижня повертався додому, чую сидить зграйка молоді “під пивом”, і один, такий діловий, козирний, років ледве 18-20 хизується, як він започаткував бізнес (щось навколо базару), і як він все собі забирає, крім “занести”, куди треба, і як податки не платить саме через “підприємницькі” схеми. Отже, вже податки не тільки великі бізнесмени не платять та панночки, котрим великі бізнесмени подарували аптеки, салони краси, бутіки, щоб хоча б чимось ці панночки були зайняті, а й шмаркачі “під пивом” на лавочці у жилмасиві. А їхнім батькам ми пенсії платимо. І дороги під свої авто вони хочуть за наш рахунок, щоб ремонтували.

Я не вірю владі. Азаров з них єдиний, хто брав участь у розбудові держави, у бюджетній частині та знає, як держава функціонує. Решта ж там – самі знаєте хто. Я не вірю, що пацани дозволять, щоб їхній братві перекрили схеми. А третя з мною описаних для них особливо актуальна, бо ж вони там кожен другий “виробники”, це ж не торгаші якісь з НУНСу... Та й торгаші - дивись четвертий приклад.

Тепер пара слів на аргумент “нє всє такіє – єсть чєсниє прєпрініматєлі”. Чесні може і є, але розумних нема. Я вже багато разів писав, що оцінюю рівень наших підприємців вкрай низько. Підприємець – це у середньому самозакохана, безпідставно самовпевнена особа, котра вважає, що нічому вчитися вона не повинна, бо й так все знає. Ділова література, семінари, тренінги – це не для них, бо вони самі кого завгодно можуть вчити.

Якби зараз існували дійсні підприємницькі організації, а ділова преса не стала б тим самим глянцем, тільки для товстих чоловіків у дорогих сорочках, тоді було б кому не допустити ситуацію, коли під гаслами сприяння самозайнятості були утворені антидержавні і антинародні схеми обкрадання всіх нас. Не породили таких – отже, тепер тримайте. Тут насправді все відбувається у дусі соціальної справедливості. Україномовні інтелектуали не спромоглися породити сучасного, якісного культурного середовища – отримали неорусифікацію і Табачника, підприємці не спромоглися створити якісного, професійного ділового середовища – тепер отримуйте нове державне здирництво і Азарова.

Так, шановні, я - такий собі лошара. Мені не пощастило працювати в структурі, котра сплачує всі до останнього податки. Тому я через заздрощі до кмітливих хлопців та дівчаток, дядечок та тіточок хочу, щоб і вони платили податки. Отакий я є.

Відповідь всім незгодним

До попереднього запису: "А я жбурну камінь у "єдіноналожніка"

Своя сорочка ближча до тіла – це природно і зрозуміло. Тому обуреність кількох коментаторів також природна і зрозуміла.

На форумах, зазвичай, як напишеш щось критичне, то миттєво знаходиться хтось, хто питає: а які пропозиції?

От я і пишу у цьому блогу для того, щоб напрацювати пропозиції. Звісно, я пишу з державницьких позицій, хоча від держави я наразі далекий і не бачу жодної політсили, через котру б просувати мої ідеї.

Пропозиції на даному етапі прості.

1. Перше усвідомити, що використання пільгових режимів оподаткування не за призначенням є таким самим фактором соціальної несправедливості, як і олігархат. І не треба про різні масштаби.
2. Трохи розібратись зі своїм власним бізнес-середовищем, щоб не верзти таких нісенітниць, що в Україні високі податки. Підніміть будь-який звіт чи огляд про Україну іноземного банку чи інвестиційного фонду і переконайтеся у протилежних поглядах на ставки оподаткування.
3. Якщо усвідомите пункт 2, тоді легше буде розібратись, де саме вас у збоченій формі “імєєт” ця держава. Саме у збоченій формі, бо у природній формі – це регулювати економіку та наповнювати бюджет саме через ставки оподаткування. Але в Україні інші принципи.
4. Якщо розберетесь з пунктом 3, тоді стане ясним? чого вимагати від політиків, за які програми голосувати, як відрізнити політика-пустобреха від того, на кого дійсно варто звернути увагу.

Можна звісно заритися рогами у землю, мовляв, а я все одно не платитиму: або дозвольте мені за сміхотворне відрахування вести не дійсно дрібний бізнес, а насправді більш складний, або, взагалі, нічого не отримаєте. Теж позиція, і не менш епатажна, ніж моя наприкінці попереднього допису. Тільки тоді, читай пункт 1, не треба лаяти олігархічну економіку, бо ви за менталітетом такі ж самі, тільки розміром тестікул не вийшли.

Наостанку питання, чи є можливості розрулити інтереси держави, підприємців і бізнесів у формі юридичної особи. Звісно, є. Цього ровера вже давно винайшли. Для цього потрібно не так вже й багато: компетентність і воля, як влади, так і активної частини ділового середовища. Оскільки і першого і другого, як  у перших, так і в других бракує: в перших є тільки жадібність, а в других – тільки бурхливі емоції, то щастя нам настане не скоро. Але це не означає, що не треба до нього готуватися, перед усім вчитися мислити.

PS: тим, хто обурився, що я написав, що Азаров має досвід державотворення і розуміє, як функціонує держава. Згадайте або запитайте старших про ті часи, коли ВР, де ще сиділи робітники та колгоспники разом з культпросвітівцями з руху та вчорашніми компартійцями-апаратчиками приймала божевільні закони, а вся податкова система трималася на листах і роз"ясненнях Василя Регурецького і Олексія Шитрі. Тоді може розумієте обсяг роботи, котру виконав Азаров, створивши податкову службу і, взагалі, податкову систему. Вийшов монстр, кажете? У ті часи ще можна було на держслужбу потрапити з вулиці, і ктн з геолого-розвідувальних наук міг очолити податкове відомство. І що робити, якщо тільки монстробудівники тоді на службу  пійшли, а решта почала етнокультурою в черговий раз опікуватись...