Бовдурство технарське і гуманітарне: спільне і відмінне, мать їх...

Оскільки в мене сьогодні мемуарний день, а я не маю нічого вартого розміщення, то я скористуюся з нагоди все ж таки щось згадати з минулого і пов’язати з сучасністю.

Інтернетом періодично ходять посилання на різних прохвхвесссорів мовознавства, де вони періодично відкривають очі необізнаним співвітчизникам на древність і походження української мови. Інколи буває просто маячня, котру читатиме більше двох рядків тільки абсолютно непритомна людина, але буває й таке собі наукоподібненьке, що людині без належної підготовки і не розібратись. Прикро те, що ці прохвхвесссора мають надані їм державою наукові ступені, публікуються в офіційних виданнях. Шкідливий ефект від цього прямий. Якщо людина має водійське посвідчення, то ми можемо розраховувати, що вона вміє керувати авто і знає правила дорожнього руху, тобто ми сідаємо в авто цієї людини з хоча б мінімальною впевненістю, що людина – водій. А якщо посвідчення водія в країні легко можна купити, навіть не з’являючись в автошколі і ДАЇ? Отож!

Так само і з цими ступенями. Якщо ми читаємо статтю, написану кандидатом чи доктором наук, ми маємо мінімальні підстави цій статті довіряти, так? Може, там щось хибне і наука спростує згодом, але принаймні там висновки базуються на методу, дослідженнях і т.д. А якщо ступені куплені чи отримані через зв’язки чи політичну доцільність? Тоді в статті може бути викладено будь-яка маячня і банальщина. І як потім довіряти себе чи своїх дітей прохвхвесссорам, коли приходить час отримати освіту? Отже, розмиття системи академічної ієрархії просто нищить засади системи освіти і науки в країні.

Але ця ситуація виникла не в незалежній Україні, але значно раніше, хоча й не була такою абсурдною, як зараз. Коли я навчався, був в нас один викладач, кандидат технічних наук, доцент. Він все життя витратив на свій винахід, котрий він назвав резонансно-параметричним перетворювачем. Хто пам’ятає з курсу фізики коливальний контур, сутність цього винаходу легко зрозуміє. Для решти я наведу простий і життєвий аналог. Оскільки в силовій електротехніці коливальні контури практично скрізь (індуктивності і ємності виникають фактично будь-де), той «науковець» вирішив, що ці параметри можна знімати, вимірювати, балансувати регулюючою апаратурою до стану стабільного коливального контуру і використовувати, як сигналізацію, якщо в системі щось станеться. За його задумом, коли щось, наприклад електричний двигун, працює в нормальному режимі, то еквівалентний йому контур знаходитиметься в рівновазі, якщо щось станеться (обрив фази, наприклад), то параметри контуру зміняться і система згенерує сигнал оператору.

Це все звісно красиво, крім того, що коливальний контур і реальних умовах не буває стабільним. Отже, будувати на ньому сигналізацію, це те ж саме, що якби ви захотіли, щоб про спробу крадія пролізти через ваше вікно вам сигналізувала система, основана на стабільності двох більярдних кульок поставлених один на одного на підвіконні. Навіть якщо вам вдасться встановити одну кулю на іншу, ця конструкція падатиме навіть від мухи, що пролетить поряд, я вже не кажу про вантажівку чи трамвай, що проїде повз ваш будинок.

Цікаво те, що цей розумник пропрацював у нашому інституті все своє життя. Він  викладав ще моїй мамі, моєму батьку, а потім і мені. І якби не називався його курс в різні часи він був звісно про резонансно-параметричний перетворювач. Напевно, він мав якісь зв’язки, бо інакше витрати державних коштів на таку казково ідіотичну роботу, майже на розробку вічного двигуна, дуже важко виправдати. Втім, докторську дисертацію йому захистити не дали. Коли я захищав дипломну роботу, на першому році незалежної України, завкафедрою дозволив собі кілька іронічних зауважень стосовно можливого вибору того «науковця» в якості дипломного керівника. З його слів слідувало, що за все наукове життя того товариша, жодне підприємство суднобудівної галузі СРСР не погодилося втілювати його дітище у металі, а без цього у технарів докторська тоді не була можливою. Отже, хоча б у виробників, на котрих, мабуть, той товариш не мав важелів тиску, зберігався здоровий глузд і знання фізики.

Втім, так щасливо для бовдура і країни обставини складалися не скрізь і не завжди. Вже на моїй теперішній роботі мені в одному НДІ демонстрували рештки механізму, супер-наукомісткого, в котрого передні і задні колеса крутилися в протилежному напрямку попри всі зусилля і неймовірну кількість докторських дисертацій, спочатку захищених на «новому» принципі руху, а потім на виправленні ситуації з витраченими бюджетними грошами на курйозну забавку замість прориву в науці і техніці.

На відміну від цих «технарів» йолопи від науки гуманітарної не так ризикують побудувати собі монумент у залізі, і не так вже й ризикують викрити своє невігластво. Друкуються вони у жовтій пресі чи інтернеті. Їхньою метою є зацікавити широкі необізнані маси. Щоб перед цими широкими необізнаними масами спростувати їхні виливи вербальної діареї, спеціаліст має не тільки витратити час на підбір аргументації, написання контр статті, а ще й ту статтю почати з пояснень необізнаній публіці чим відрізняється фонема від морфеми і графеми, я для багатьох і що таке, іменник, дієслово, відмінок і т.д. Тобто фактично треба написати науково-популярний фоліант тільки на один вилив діареї. А тим панам не шкода: вони виливатимуть постійно, тому від усіх не відмахатися. А там ще націонал-бовдури підтягнуться і скажуть, що у вас, у науковців все мовознавство вигадане жидами, москалями, ляхами і, взагалі, масонами, які, як відомо, є найлютейшими ворогами українського народу. А закордонні науковці з далекого зарубіжжя все одно жиди та масони, а якщо не жиди і не масони, то їх купив Газпром за газорублі. Ось й що тут робити? Залишається тільки питати: «Слово, чому ти не твердая криця»? Чому з нього не можна зробити машину, в якої б розбігалися колеса?    

PS: коли ж шановні українці почнуть займатися своїм розумом, розвивати критичне мислення і щось читати фундаментальне хоча б по 10 сторінок на день? Чому українець зі всіх публікацій про Україну, її мову та історію обов’язково повинен знайти публікації бовдурські?
(…мать…мать…мать…мать… - звично відповіла луна).