Моя сибіріада: Осетрово, вибори, юнга

Продовжую стару тему спогадів з навігації 1991 року річками Східного Сибіру.
Список попередніх записів та місце цього запису в загальній хронології - тут.

Надвечір дістались Осетрова. Осетрово – це річковий порт. Кажуть, що це найбільший річковий порт СРСР. Порт розташований біля залізничної станції під назвою Лена. І ця станція стоїть не просто на якомусь тупику, а на славетній Байкало-амурській магістралі, про котру в СРСР складалися пісні, знімали фільми, митці писали картини і робили скульптурні композиції. І станція, і порт розмістилися у місті під назвою Усть-Кут. Отже, виходить, що в одного й того ж самого населеного пункту три назви: на річкових-мосрьких мапах – Осетрово, на мапі залізничної мережі Росії – Лена, а на географічній мапі – Усть-Кут.

Капітан казав, що нам пощастило потрапити у відносне затишшя: вже завтра нас поставлять “під стінку”, тобто під завантаження. Далеко не завжди так щастить. Буває, що й тиждень можна на рейді пробовтатись. Якщо так, то завтра в мене перша вантажна вахта. Розповіді другого помічника мене не надихали.

-         Ваше завдання – рахувати не тільки “віри”, але й з чого вони складаються. Віра – це те, що бере кран за один підйом, - казав за вечерею в кают-кампанії “другий”. – ось вантажать, наприклад, цукор чи гречку, а ви рахуйте, скільки там може бути мішків, і пишіть до зошиту на 1-2 менше. Тальмани, звісно, коли будемо по накладних звіряти, не погодяться, але нам потрібні підстави на них тиснути. А інтерес в нас простий: на плавмагах хавчику не достатньо дають, крупи ледве півкіло на особу на 10 діб. Ось що собі доберемо, тим і харчуватимемось.

 

( Читати далі )