Три роки пишу до ЖЖ

Ще один рік минув від мого першого допису. І я все ще у ЖЖ, що для мене дивно, бо зазвичай на довше, ніж два роки того чи іншого заняття без примусу мене не вистачає.

Кількісні показники для історії:

454 (2011:318, 2010:186) записів
11863 (4511, 1448) коментарів отримано
10036 (5495, 2237) коментарів додано
317 (225, 119) друзів маю
448 (287,156) додали до друзів мене
312 (222, 113) взаємних друзів

ЖЖ цілком задовольняє мою потребу в спілкуванні. У реальному житті я не маю можливості знайти місце у своєму розкладі для походів у гості, посиденьок. Якби не ЖЖ, мій світ був би у сотні разів герметичнішим. Так чи інакше, всі люди мають кожний свій засіб гаяти час. Перегляд фільму - півтори-дві години, читання чогось, без чого можна жити та працювати - десятки годин, а ще футбольні матчі, говнобачення та багато чого ще. Мене з переліченого та "багато чого ще" практично нічого не торкає. Проте є ЖЖ. І це добре.

Зі складнощів, які періодично виринають при веденні щоденника - мовне питання. Мова розкривається у всій своїй складності і безмежності, коли засвоюєш щоразу нові її обрії. Власне зараз я відчуваю, що наблизився до межі того, що іншомовна людина може опанувати з практики. Бракує не слів (словники - під рукою), не різних регістрів (вернакуляри чую, високий стиль читаю). Бракує мовного мислення, відчуття стилістичних тонкощів. Бракує україномовного дитинства, дворових ігор, перших сильних почуттів, відрефлексованих мовою. Словом, бракує кровного споріднення з мовою. Це можна було б частково скомпенсувати, вивчаючи мову на філологічному рівні, але це на даному етапі мого життя не з реальних завдань. До правопису також слід би зазирати частіше, ніж майже ніколи, але й на це у найближчий рік я точно часу не знайду. Отже, бачу нову висоту, яку потрібно або брати, або відступити. Я ще не маю рішення. 

За минулий ЖЖ-рік мій щоденник отримав ухил у суспільно-політичну площину, хоча й це не було моєю метою. Дещо несподіваний для мене феномен: не тільки я визначаю, яким є мій Кербасі, мій Кербасі багато чого визначає сам. На даний момент здається мені, що у наступному моєму ЖЖ-році я напишу чимало підсумкових записів на закриття старих тем.

Деякі проблеми виникають не одразу, а коли досягнеш певного кількісного рівня. Раніше під моїми дописами все було доволі чітко: хтось згідний, хтось - ні, хтось замислився. Я навіть хвалив себе подумки за те, що досяг чіткості і ясності письма, яке не викликає непорозумінь. Але за останній час, як зрозла кількість учасників дискусій, більш комплексними стали теми, все частіше стикаюся саме з непорозуміннями, коли начебто все простими словами пояснюю, чіткіше не буває, а людина розуміє щось своє аж до протилежності. Отже, є над чим працювати. Незгоду я сприймаю нормально, нерозуміння - залишає неприємний осад. Можливо, тут також причина в обмеженності моїх мовних навичок.

Не обіцяю, що вдасться, але спробую вгамувати свою дошкульність. Якщо помітили, я вже давно не підначую галичан. :-) Отже, покращення напевно відчують також інші категорії моїх читачів. З іншого боку, не хочеться перетворювати свій ЖЖ на щось бездоганно політкоректне, як інформаційні аркушики міжнародних організацій.
Шукатиму баланс.

Дякую усім читачам за те, що ви зі мною, попри всі мої мовні та особисті недолугості!