Про лідерство та інтелігентські комплекси - 1

З власних спостережень за людьми з мого оточення та з особистого самокопання я вивів кілька типових вад, які притаманні певній верстві, яку я називаю інтелігенцією. Це умовна назва. Я вийшов з середовища на 90% з технарів, на 10% з педінститутського рівня гуманітаріїв, помножити це на «коефіцієнт провінційності» та накласти часові рамки 1980-2000 – ось і вийде матеріал для спостережень. Звісно, спостереження не обмежувалися саме цими рамками – можна говорити і про те, чим хто закінчив. За теперішніх умов соціальна структура суспільства вже не така, тому я не претендую на те, що слово «інтелігент» однозначно пасує до тих, хто має виявлені мною риси, але це не так важливо. Це все я більше написав для того, щоб читачі все ж таки прочитали, а не з першого абзацу почали проектувати написане на себе та роздмухувати почуття образи на найлютейшого ворога всього найкращого в Україні, блогера Кербасі.

Розглянемо сьогодні таку рису, як непереносимість оцінки за результатом. Якщо людина на запитання про результат її діяльності починає розповідати, як хто старався, пітнів, напружувався, не спав ночей – перед вами інтелігент у вищезазначеному сенсі. В інтелігентів реакція на оцінку за результатом варіює від зомлівання до несамовитої люті та агресії. Це стосується як особистого рівня, так і глобальних та історичних проблем.

Герої Крут, вони, звісно, герої, але якщо вже ми говоримо про війну та навіть ширше – про визвольну боротьбу, то результат який?

Київ та Новгород – Європа, цивілізація, Москва – угро-фіни та дикість, але хто виграв всі дипломатичні дуелі та криваві битви? Що там зараз на мапі світу та у геополітичних розкладах? Отож!

Українська національно-будівнича міфотворчість тепла, рідна, комфортна, але кого перемогли її носії? Чия міфотворчість тепер сильніша? Отож.

Інтелігенція не виносить таких аргументів. Інтелігенція одразу ж переносить дискусію на особистий рівень: старались, страждали, проявляли мужність та винахідливість. І це було б правильно, але не у дискусії з історичних та політичних питань.

Це ж стосується і оцінки політиків. «Їм не дали»? «Не пощастило – криза»? «Папєрєднікі винні»? Противники підступні? П’ята колона в країні? Може бути, але особисто ти – політик Х – невдаха! Результату не досяг! Крапка.

Прогноз цієї хвороби часто невтішний, але хвороба виліковна, якщо пацієнт наважиться на болюче лікування. Слід заборонити собі оцінку за 5-, 12-. 100- бальною системою. Дозволити собі тільки дві оцінки – «0» та «1». І ніяких пояснень та виправдань. Якщо маєш «нуль» - йди роби висновки, пройди перепідготовку, спробуй ще раз або спробуй себе в чомусь іншому. Але ніяких виправдань!

Скажу чесно, мені на подолання в собі внутрішнього спротиву «холодній і безсердечній результативності» пішло десь роки чотири.

Чому це важливо обговорювати? Часто можна почути скарги, що немає в країні лідерів. Так от, лідер повинен мати суворе результативне мислення. Він не може проявитися, якщо його не сприймають.З масами він якось впорається завдяки пропаганді, але якщо йому доведеться ще й інтелектуальну верству зомбувати, то не матиме він жодного шансу на перемогу. У суспільстві мусить бути достатньо осіб, на яких лідер може спиратися, тобто ті люди мусять позитивно сприймати особисті якості лідера, а не комплексувати через них, боятися, нервувати. Поки що такого духу у суспільстві немає.