Трансперсональний крок
Monday, 21 December 2009 01:33 pmХочу вставити свої п'ять копійок до теми про стройовий крок. Але я не про "за" та "проти". Я належу до не дуже чисельної частини блогерів, котра стройовим кроком марширувала. І не десь там на зборах чи на демонстрації, а власне у реальному війську.
В учебці нас стройовим кроком просто задовбували. Здавалось, що в нього нема іншого резону існування, крім того, щоб завдати якомога більше фізичних страждань молодим рекрутам. Сержанти змушували нас йти церемоніальним кроком (тобто підіймати ногу паралельно землі, затримувати, потім "чеканити" крок). В результаті похід до їдальні (метрів 70) перетворювався на півгодинну муштру. Втім, пригадую, кілька разів я таки отримував незбагнений трансперсональних кайф від стройових занять. Крім марширування до їдальні, місць проведення занять, солдатської крамниці, клубу, були ще три рази на тиждень двогодинні заняття зі стройової підготовки. І ось, часом, вже наприкінці двогодинної роботи ногами, зненацька приходило відчуття якогось надособистісного бачення. Взвод відчувався, як організм, у котрому окрема індивідуальність розчинялася. Кажуть стандартно про "відчуття плеча того, що поряд", але це штамп. Ніякого відчуття плеча, бо нікого окремого з плечима, гомілками, головами бути не могло. Кажуть про гвинтик великого механізма, але кожен гвинтик має свої контури, а тут ніяких контурів. Це був справжній медитаційний досвід.
Релігієзнавці інколи використовують таке словосполучення як "змінений стан свідомості", тобто такий стан, в котрий себе вводить адепт езотеричної практики через медитацію з дихальними вправами і вгамуванням думок, через тисячекратні повтори мантри або екстатичний танець. Стройовий крок - це також засіб досягти зміненого стану свідомості. Навіщо, такий стан адептам релігійних практик? Пусту, вичищену від мирського клопоту свідомість вони розкривають для того, щоб їм щось надійшло з трансцендентних сфер, для зв'язку з Абсолютом, яким би вони його не розуміли. Не важко здогадатись, чим заповнюється розкрита свідомість у війську. В мої часи - комуністичною пропагандою у найгіршій з можливих її подач, а також різними сумнівними моральними "цінностями", що були мішаниною чиновного "каби чєво нє вийшло" і якогось напівблатного-напіввуличного "мачізма", в якому справжній чоловік - це той, хто "нє стучіт, нє казліт", тобто не обурюється тим, що його змушують підкорятись самодурам, навіть не тільки офіцерам, а й просто тим, хто вже довше прослужив, хто з готовністю виконає будь-який тупий наказ, типу фарбування траву зеленою фарбою, або фарбування стелі зубною щіткою, щоб "знать жизнь". Таким чином, конформізм, покірливість, "нас толкнулі - ми упалі, нас поднялі - ми пошлі" впроваджуються у свідомість, як чоловічі, майже героїчні риси, знання життя і т.д. Чи варто дивуватись, що серед сучасних постсовєцьких чоловіків так багато соціального мотлоху?
Я не знаюся на крокових справах. Чи можна вояка задовбати до трансперсонального екстазу через "демократичний" стройовий крок, чи це тільки властивість т.з. "пруського" кроку, що ми успадкували від СРСР, - для мене загадка. Навіть якщо й ні, то у війську достатньо інших практик з "розкриття свідомості". Стиль кроку змінити легко - це тільки змінити кілька параграфів у відповідному уставі, складніше з "наповнювачами" і тими, хто наповнює свідомість вояків.
В учебці нас стройовим кроком просто задовбували. Здавалось, що в нього нема іншого резону існування, крім того, щоб завдати якомога більше фізичних страждань молодим рекрутам. Сержанти змушували нас йти церемоніальним кроком (тобто підіймати ногу паралельно землі, затримувати, потім "чеканити" крок). В результаті похід до їдальні (метрів 70) перетворювався на півгодинну муштру. Втім, пригадую, кілька разів я таки отримував незбагнений трансперсональних кайф від стройових занять. Крім марширування до їдальні, місць проведення занять, солдатської крамниці, клубу, були ще три рази на тиждень двогодинні заняття зі стройової підготовки. І ось, часом, вже наприкінці двогодинної роботи ногами, зненацька приходило відчуття якогось надособистісного бачення. Взвод відчувався, як організм, у котрому окрема індивідуальність розчинялася. Кажуть стандартно про "відчуття плеча того, що поряд", але це штамп. Ніякого відчуття плеча, бо нікого окремого з плечима, гомілками, головами бути не могло. Кажуть про гвинтик великого механізма, але кожен гвинтик має свої контури, а тут ніяких контурів. Це був справжній медитаційний досвід.
Релігієзнавці інколи використовують таке словосполучення як "змінений стан свідомості", тобто такий стан, в котрий себе вводить адепт езотеричної практики через медитацію з дихальними вправами і вгамуванням думок, через тисячекратні повтори мантри або екстатичний танець. Стройовий крок - це також засіб досягти зміненого стану свідомості. Навіщо, такий стан адептам релігійних практик? Пусту, вичищену від мирського клопоту свідомість вони розкривають для того, щоб їм щось надійшло з трансцендентних сфер, для зв'язку з Абсолютом, яким би вони його не розуміли. Не важко здогадатись, чим заповнюється розкрита свідомість у війську. В мої часи - комуністичною пропагандою у найгіршій з можливих її подач, а також різними сумнівними моральними "цінностями", що були мішаниною чиновного "каби чєво нє вийшло" і якогось напівблатного-напіввуличного "мачізма", в якому справжній чоловік - це той, хто "нє стучіт, нє казліт", тобто не обурюється тим, що його змушують підкорятись самодурам, навіть не тільки офіцерам, а й просто тим, хто вже довше прослужив, хто з готовністю виконає будь-який тупий наказ, типу фарбування траву зеленою фарбою, або фарбування стелі зубною щіткою, щоб "знать жизнь". Таким чином, конформізм, покірливість, "нас толкнулі - ми упалі, нас поднялі - ми пошлі" впроваджуються у свідомість, як чоловічі, майже героїчні риси, знання життя і т.д. Чи варто дивуватись, що серед сучасних постсовєцьких чоловіків так багато соціального мотлоху?
Я не знаюся на крокових справах. Чи можна вояка задовбати до трансперсонального екстазу через "демократичний" стройовий крок, чи це тільки властивість т.з. "пруського" кроку, що ми успадкували від СРСР, - для мене загадка. Навіть якщо й ні, то у війську достатньо інших практик з "розкриття свідомості". Стиль кроку змінити легко - це тільки змінити кілька параграфів у відповідному уставі, складніше з "наповнювачами" і тими, хто наповнює свідомість вояків.
no subject
Date: Monday, 21 December 2009 12:03 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 21 December 2009 12:09 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 21 December 2009 12:15 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 21 December 2009 12:16 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 21 December 2009 12:19 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 21 December 2009 12:28 pm (UTC)Взагалі, оптимістичний погляд. Колективне середнє, зазвичай, не таке гарне.
no subject
Date: Monday, 21 December 2009 01:03 pm (UTC)невдахи - це ті, хто хочуть все зробити якнайдосконаліше і відмітають будь-яку діяльність, яка не приносить ідеального результату.
маємо бути більш поблажливі.
насміхатися (вичавлювати) потрібно те, що суперечить принципам.
правильні вчинки - як гарна книжка - іноді байдуже, в якому порядку читаєш глави..
no subject
Date: Monday, 21 December 2009 01:05 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 21 December 2009 01:20 pm (UTC)Змін у житті багато. Я їх вітаю. Зміни приносять до нашого життя багато гарних штучок. Ми вже виглядаємо як типові бюргери з нашими кредитними картками, для котрих не вистачає відділень у гаманці, ми маємо всілякі віджети-гаджети і т.д. Тільки життя пристойного не маємо.
Так і армія. За ті 22 без малого роки, що я звідти звільнився, вояків перевдягли у камуфляжку, вону більше не в "сапогах" ходять, а в модних ботинках, вони вже не знають, що таке партянка, подворотнічок, по ТБ казали, що вже картоплю не чистять, а як були хрєн зна чим, щоб офіцерам було ким командувать та було кому дачі будувати, так і залишилися. Ну ще стиль кроку їм змінити - взагалі, буде гламурно. Тільки юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш. І не тому що юнакі погані...
юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш
Date: Monday, 21 December 2009 01:52 pm (UTC)може не все так погано?
може тепличні умови - не найголовніше в житті?
Re: юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш
Date: Monday, 21 December 2009 02:07 pm (UTC)Нам так і казали, що щоб ми стали "мужикамі", ми повинні перед тим, як вимкнути світло, підходити стройовим кроком до вмикача і казати: "Товаріщ виключатєль! Разрєшитє вас вирубіть по фазє!".
В армії треба бігати 10 км у повній викладці, а не повзати у білій білизні під койками, щоб перевірити, чи чисто помив підлогу. Є різниця між бойовою підготовкою і глумливим знущанням. Совєцька армія готувала не вояків, а ідеальних військовополонених. Українська, наскільки я знаю, недалеко від цього відійшла.
Ви, мабуть, не зрощуміли про фарбування стелі зубною щіткою. Молодим солдатам кажуть увечорі, що треба пофарбувати стелю, видають зубні щітки і фарбу. Звісно, від такої роботи повністю і одяг і підлога у фарбі, а до під"йому о 6-й ранку, все повинно бути чистим і свіжим. А у наступну ніч знов така сама процедура. Це вчиняють т.з. діди (серед них є сержанти, тому нібито все за законом - накази треба виконувати), а офіцер - черговий по частині вдає, що він нічого не бачить. Ще може прийти та накричати на "фарбувальників", нібито це їх ініціатива, вигнати їх, і так кілька разів заважати їм якнайшвидше впоратись. А вранці сам ще тицятиме в плями на їхній формі і кричатиме їхньому командиру, що в нього не військо, а охламони. Ось це "нетеплічні" умови. Ну як?
Re: юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш
Date: Monday, 21 December 2009 02:18 pm (UTC)не сердьтеся.
виходжу з цього діалогу бо в армії не була.
Re: юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш
Date: Monday, 21 December 2009 02:23 pm (UTC)Це просто публіцистика.
Щось з моїм стилем негаразд: одним - холодний, іншим - розпаляюся )))
зі стилем у Вас все добре.
Date: Monday, 21 December 2009 02:40 pm (UTC):)
Re: зі стилем у Вас все добре.
Date: Monday, 21 December 2009 02:45 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 21 December 2009 03:05 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 21 December 2009 10:55 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 21 December 2009 11:02 pm (UTC)РРРРРРёта, шагоооOOOO.... МАРШ! ррряз-дВА-Трииии... ррряз-дВА-Трииии... левай!... левай!...
Re: юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш
Date: Tuesday, 22 December 2009 01:11 am (UTC)Дуже цікава теза.
Я хочу зауважити, що специфіка армії така, що військовослужбовці повинні вміло робити певні речі, які є не дуже приємними, а інколи навіть суперечать попередньому життєвому досвіду, вихованню, переконанням і навіть людській природі. Наприклад, виконувати наказ - вбивати людей. І від того, наскільки вміло та фахово, а головне - швидко та автоматично такий наказ буде виконано, залежить життя не тільки того солдата, а багатьох інших. "змінений стан свідомості", про який Ви кажете - це той самий стан, коли людина вимикає захисні моральні бар'єри і готова виконувати будь-які накази, якими в безглуздими, недоцільними, негуманними вони не були. Саме в цьому "красота" та наочна бойова ефективність добре вимуштрованого підрозділу. Вона дійсно є, незважаючи на те, що стройова підготовка на перший погляд не має нічого спільного з сучасними методами ведення бойових дій будь-якого роду військ.
Але ось стосовно Вашої тези...
В мене враження, що СРСР побоювався власних вояків більше, ніж ворогів зовнішніх. Можливо, саме тому, окрім стройової, були інші (офіційні і неофіційні) методи виховання, які дозволяли багато десятиріч тримати під контролем багатомільйонну армію озброєних чоловіків.
no subject
Date: Tuesday, 22 December 2009 01:45 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 22 December 2009 05:15 am (UTC)Знаєте, тих, хто робить вчинки, недостойні чоловіка, але був у війську, також можно безпомилково вирахувати.
no subject
Date: Tuesday, 22 December 2009 05:21 am (UTC)а..а..а..а..а.а.а.
Нє слишууу!! Будєм трєніраваться, бля... Уроди йоХХХниє, я вам покажу полярную ноч! Нє слишу строєвова шага! Так будєтє нє строєм хадіть, а подружку по 3.14... ладошкой хлопать! Раз-два, раз-два, више ногу, щєнкі!
Re: юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш
Date: Tuesday, 22 December 2009 05:22 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 22 December 2009 07:36 am (UTC)