Трансперсональний крок

[kerbasi]

Хочу вставити свої п'ять копійок до теми про стройовий крок. Але я не про "за" та "проти". Я належу до не дуже чисельної частини блогерів, котра стройовим кроком марширувала. І не десь там на зборах чи на демонстрації, а власне у реальному війську.
В учебці нас стройовим кроком просто задовбували. Здавалось, що в нього нема іншого резону існування, крім того, щоб завдати якомога більше фізичних страждань молодим рекрутам. Сержанти змушували нас йти церемоніальним кроком (тобто підіймати ногу паралельно землі, затримувати, потім "чеканити" крок). В результаті похід до їдальні (метрів 70) перетворювався на півгодинну муштру. Втім, пригадую, кілька разів я таки отримував незбагнений трансперсональних кайф від стройових занять. Крім марширування до їдальні, місць проведення занять, солдатської крамниці, клубу, були ще три рази на тиждень двогодинні заняття зі стройової підготовки. І ось, часом, вже наприкінці двогодинної роботи ногами, зненацька приходило відчуття якогось надособистісного бачення. Взвод відчувався, як організм, у котрому окрема індивідуальність розчинялася. Кажуть стандартно про "відчуття плеча того, що поряд", але це штамп. Ніякого відчуття плеча, бо нікого окремого з плечима, гомілками, головами бути не могло. Кажуть про гвинтик великого механізма, але кожен гвинтик має свої контури, а тут ніяких контурів. Це був справжній медитаційний досвід.

Релігієзнавці інколи використовують таке словосполучення як "змінений стан свідомості", тобто такий стан, в котрий себе вводить адепт езотеричної практики через медитацію з дихальними вправами і вгамуванням думок, через тисячекратні повтори мантри або екстатичний танець. Стройовий крок - це також засіб досягти зміненого стану свідомості. Навіщо, такий стан адептам релігійних практик? Пусту, вичищену від мирського клопоту свідомість вони розкривають для того, щоб їм щось надійшло з трансцендентних сфер, для зв'язку з Абсолютом, яким би вони його не розуміли. Не важко здогадатись, чим заповнюється розкрита свідомість у війську. В мої часи - комуністичною пропагандою   у найгіршій з можливих її подач, а також різними сумнівними моральними "цінностями", що були мішаниною чиновного "каби чєво нє вийшло" і якогось напівблатного-напіввуличного "мачізма", в якому справжній чоловік - це той, хто "нє стучіт, нє казліт", тобто не обурюється тим, що його змушують підкорятись самодурам, навіть не тільки офіцерам, а й просто тим, хто вже довше прослужив, хто з готовністю виконає будь-який тупий наказ, типу фарбування траву зеленою фарбою, або фарбування стелі зубною щіткою, щоб "знать жизнь". Таким чином, конформізм, покірливість, "нас толкнулі -  ми упалі, нас поднялі - ми пошлі" впроваджуються у свідомість, як чоловічі, майже героїчні риси, знання життя і т.д. Чи варто дивуватись, що серед сучасних постсовєцьких чоловіків так багато соціального мотлоху?

Я не знаюся на крокових справах. Чи можна вояка задовбати до трансперсонального екстазу через "демократичний" стройовий крок, чи це тільки властивість т.з. "пруського" кроку, що ми успадкували від СРСР, - для мене загадка.  Навіть якщо й ні, то у війську достатньо інших практик з "розкриття свідомості". Стиль кроку змінити легко - це тільки змінити кілька параграфів у відповідному уставі, складніше з "наповнювачами" і тими, хто наповнює свідомість вояків.

Comments

Re: зі стилем у Вас все добре.

[kerbasi.livejournal.com]

Ну а я слово "вєчность" можу зібрати навіть з літер О,П,Ж,А )))

[lesya123.livejournal.com]

)))