Трансперсональний крок

[kerbasi]

Хочу вставити свої п'ять копійок до теми про стройовий крок. Але я не про "за" та "проти". Я належу до не дуже чисельної частини блогерів, котра стройовим кроком марширувала. І не десь там на зборах чи на демонстрації, а власне у реальному війську.
В учебці нас стройовим кроком просто задовбували. Здавалось, що в нього нема іншого резону існування, крім того, щоб завдати якомога більше фізичних страждань молодим рекрутам. Сержанти змушували нас йти церемоніальним кроком (тобто підіймати ногу паралельно землі, затримувати, потім "чеканити" крок). В результаті похід до їдальні (метрів 70) перетворювався на півгодинну муштру. Втім, пригадую, кілька разів я таки отримував незбагнений трансперсональних кайф від стройових занять. Крім марширування до їдальні, місць проведення занять, солдатської крамниці, клубу, були ще три рази на тиждень двогодинні заняття зі стройової підготовки. І ось, часом, вже наприкінці двогодинної роботи ногами, зненацька приходило відчуття якогось надособистісного бачення. Взвод відчувався, як організм, у котрому окрема індивідуальність розчинялася. Кажуть стандартно про "відчуття плеча того, що поряд", але це штамп. Ніякого відчуття плеча, бо нікого окремого з плечима, гомілками, головами бути не могло. Кажуть про гвинтик великого механізма, але кожен гвинтик має свої контури, а тут ніяких контурів. Це був справжній медитаційний досвід.

Релігієзнавці інколи використовують таке словосполучення як "змінений стан свідомості", тобто такий стан, в котрий себе вводить адепт езотеричної практики через медитацію з дихальними вправами і вгамуванням думок, через тисячекратні повтори мантри або екстатичний танець. Стройовий крок - це також засіб досягти зміненого стану свідомості. Навіщо, такий стан адептам релігійних практик? Пусту, вичищену від мирського клопоту свідомість вони розкривають для того, щоб їм щось надійшло з трансцендентних сфер, для зв'язку з Абсолютом, яким би вони його не розуміли. Не важко здогадатись, чим заповнюється розкрита свідомість у війську. В мої часи - комуністичною пропагандою   у найгіршій з можливих її подач, а також різними сумнівними моральними "цінностями", що були мішаниною чиновного "каби чєво нє вийшло" і якогось напівблатного-напіввуличного "мачізма", в якому справжній чоловік - це той, хто "нє стучіт, нє казліт", тобто не обурюється тим, що його змушують підкорятись самодурам, навіть не тільки офіцерам, а й просто тим, хто вже довше прослужив, хто з готовністю виконає будь-який тупий наказ, типу фарбування траву зеленою фарбою, або фарбування стелі зубною щіткою, щоб "знать жизнь". Таким чином, конформізм, покірливість, "нас толкнулі -  ми упалі, нас поднялі - ми пошлі" впроваджуються у свідомість, як чоловічі, майже героїчні риси, знання життя і т.д. Чи варто дивуватись, що серед сучасних постсовєцьких чоловіків так багато соціального мотлоху?

Я не знаюся на крокових справах. Чи можна вояка задовбати до трансперсонального екстазу через "демократичний" стройовий крок, чи це тільки властивість т.з. "пруського" кроку, що ми успадкували від СРСР, - для мене загадка.  Навіть якщо й ні, то у війську достатньо інших практик з "розкриття свідомості". Стиль кроку змінити легко - це тільки змінити кілька параграфів у відповідному уставі, складніше з "наповнювачами" і тими, хто наповнює свідомість вояків.

Comments

юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш

[lesya123.livejournal.com]

я одного знаю, який сам туди напрошувався)

може не все так погано?
може тепличні умови - не найголовніше в житті?

Re: юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш

[kerbasi.livejournal.com]

А що таке теплічні умови?
Нам так і казали, що щоб ми стали "мужикамі", ми повинні перед тим, як вимкнути світло, підходити стройовим кроком до вмикача і казати: "Товаріщ виключатєль! Разрєшитє вас вирубіть по фазє!".
В армії треба бігати 10 км у повній викладці, а не повзати у білій білизні під койками, щоб перевірити, чи чисто помив підлогу. Є різниця між бойовою підготовкою і глумливим знущанням. Совєцька армія готувала не вояків, а ідеальних військовополонених. Українська, наскільки я знаю, недалеко від цього відійшла.
Ви, мабуть, не зрощуміли про фарбування стелі зубною щіткою. Молодим солдатам кажуть увечорі, що треба пофарбувати стелю, видають зубні щітки і фарбу. Звісно, від такої роботи повністю і одяг і підлога у фарбі, а до під"йому о 6-й ранку, все повинно бути чистим і свіжим. А у наступну ніч знов така сама процедура. Це вчиняють т.з. діди (серед них є сержанти, тому нібито все за законом - накази треба виконувати), а офіцер - черговий по частині вдає, що він нічого не бачить. Ще може прийти та накричати на "фарбувальників", нібито це їх ініціатива, вигнати їх, і так кілька разів заважати їм якнайшвидше впоратись. А вранці сам ще тицятиме в плями на їхній формі і кричатиме їхньому командиру, що в нього не військо, а охламони. Ось це "нетеплічні" умови. Ну як?

Re: юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш

[lesya123.livejournal.com]

не хотіла так розпаляти Вас. мабуть треба було мовчати))
не сердьтеся.
виходжу з цього діалогу бо в армії не була.

Re: юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш

[kerbasi.livejournal.com]

А хто сердиться і розпаляється? )))
Це просто публіцистика.
Щось з моїм стилем негаразд: одним - холодний, іншим - розпаляюся )))

зі стилем у Вас все добре.

[lesya123.livejournal.com]

то просто я не можу бути багатослівною у цьому питанні (досвіду ж ніякого нема!), і тому порівняно з Вами маю вигляд мало не Снігової Королеви (ото вже холодна і беземоційна жінка була)
:)

Re: зі стилем у Вас все добре.

[kerbasi.livejournal.com]

Ну а я слово "вєчность" можу зібрати навіть з літер О,П,Ж,А )))

[lesya123.livejournal.com]

)))

Re: юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш

[dibrov-s.livejournal.com]

"Совєцька армія готувала не вояків, а ідеальних військовополонених."

Дуже цікава теза.

Я хочу зауважити, що специфіка армії така, що військовослужбовці повинні вміло робити певні речі, які є не дуже приємними, а інколи навіть суперечать попередньому життєвому досвіду, вихованню, переконанням і навіть людській природі. Наприклад, виконувати наказ - вбивати людей. І від того, наскільки вміло та фахово, а головне - швидко та автоматично такий наказ буде виконано, залежить життя не тільки того солдата, а багатьох інших. "змінений стан свідомості", про який Ви кажете - це той самий стан, коли людина вимикає захисні моральні бар'єри і готова виконувати будь-які накази, якими в безглуздими, недоцільними, негуманними вони не були. Саме в цьому "красота" та наочна бойова ефективність добре вимуштрованого підрозділу. Вона дійсно є, незважаючи на те, що стройова підготовка на перший погляд не має нічого спільного з сучасними методами ведення бойових дій будь-якого роду військ.

Але ось стосовно Вашої тези...
В мене враження, що СРСР побоювався власних вояків більше, ніж ворогів зовнішніх. Можливо, саме тому, окрім стройової, були інші (офіційні і неофіційні) методи виховання, які дозволяли багато десятиріч тримати під контролем багатомільйонну армію озброєних чоловіків.

Re: юнака туди ніяким кнутом чи пряником не загониш

[kerbasi.livejournal.com]

Згідний. Можливо несвідомо, але армію "нейтралізовували" і перетворювали на інструмент виховання для внутрішніх цілей.