Старе з ФБ, хай тут буде для історії. Мо' колись знадобиться
Monday, 21 March 2022 10:13 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasi21 березня 2018 р. ·
Поширено серед: Ваші друзі
Магістральні газогони це не просто труба, це ще багато різного обладнання, ремонт та обслуговування якого становить доволі великий кусень бізнесу. Я зі своє колишньої роботи мав стосунок до того, що офіційно називається "телемеханіка", зокрема до "приладової арматури", на професійному жаргоні - з'єднання "під манометр". Параметри в трубах, як великих, так і маленьких, що йдуть від/до обладнання, що керує потоком, слід якось вимірювати. Для цього від головної труби слід відводити трошки у бік на вимірювальний прилад. І ці місця "врізки" та "манометри" якось мають закріплятися та приєднуватися до труб та трубок. Для цього і використовується "приладова арматура". Вона не така проста, хоча виглядає на непрофесійне око як сантехнічні "перехідники", "муфти", "краники" тощо. Але на відміну від асортименту сантехніка одна така штучка може коштувати сотню баксів чи пару сотень. І потрібні їх тисячі й тисячі, і стоять вони не довічно, а потребують регулярної заміни.
І ось що я спостерігав за роки своєї роботи, що прийшлися на кучмізм, "помаранчевих" та "злочинну владу". Останні просто сказали, що телемеханіка їх не цікавить, вони вкладатимуть в "трубу", тобто в сам газогін. В результаті газотранспортна система дійшла до межі колапсу, якби не Майдан, то весь світ став би свідком великої ганьби держави-транзитера.
А за перших двох через офіційні канали можна було сподіватися продати тільки у разі якоїсь нагальної потреби або якщо якийсь пілот-проєкт чогось нового, а тому потрібні технічні знання та шеф-монтаж від постачальника та його партнерів. Я навіть після кількох безрезультатних років перестав відгукатися на запити від газових проєктних інститутів. Зазвичай вони щось питають, ти приходиш, бачиш кількох чемних бабусь (такі кадри залишилися в НДІ), вони чесно кажуть, що закладають в проєкт нашу арматуру "під манометр", ціни вносять в кошторис, але хто і де купуватиме, вони не вирішують. З моїх спостережень постачання відбувалося через прокладки в Словаччині, Угорщині та Чехії. І це не дивно, бо в цих країнах завдяки транзитним радянським газогонам на Захід присутні й основні світові виробники компонентів, а також компетентні кадри, які хоча б можуть в коробку правильні артикули з полиць вкласти.
Для українських "ригів" телемеханіка не заробіток, бо в Україні є багато чого сировинного для дерибану в більших обсягах, тому вони й ледве взагалі її не вбили, бо сам не гам й іншим не дам. А для несировинних центральноєвропейських країн - це таки великі гроші. І ці бізнеси стартували з початком реформ 1989-1991, і ясно, що принаймні у перші роки не могли не мати найтісніші зв'язки з російськими колегами. А через них не могли й не потрапляти під, скажімо так, політичний вплив. Ну й звісно, це я тільки з боку телемеханіки проблему бачив. А ще є самі газогони та помпові станції з усім обладнанням на сотні мільйонів баксів на одну станцію. Отже, лояльність цих країн нашому противнику має корені й в навколо газовому бізнесі також.
І така ремарка на останок для виходу емоцій та лікування старих травм. Запам'ятався представник одного з провідних конкурентів. Це був чех з солоденько-зверхньою манерою спілкуватися, яка часто буває в торгашів-турків. Він працював не безпосередньо на виробника, а мав фірму, зареєстровану в Чехії з дистрибуторськими правами. Йому віддали ринок України. Він абсолютно не переймався етикою та комфортно почувався в коридорах Нафтогазу та інших газових держконтор. Я коли зустрічав його на виставці "Нафта та газ" в мене виникало стійке бажання взяти в кулак якогось клапана та зарядити в його хитрувато-подлючий писок. Зрештою й в нього бізнес накрився з приходом ригів. До мене побігли його місцеві агенти, але моя місія в компанії добігла кінця, і я вже не знаю, що там далі було. В цілому, звісно, не в ньому були причини. Там вся галузь складалася з негідників у карикатурній формі. Якщо це все змінилося хоча б частково, то це само по собі було б великим результатом змін.
PS: для тих, хто не в курсі. Я був директором українського представництва провідної індустріальної корпорації з рейтингу Fortune-500 (гугл у допомогу).
Поширено серед: Ваші друзі
Магістральні газогони це не просто труба, це ще багато різного обладнання, ремонт та обслуговування якого становить доволі великий кусень бізнесу. Я зі своє колишньої роботи мав стосунок до того, що офіційно називається "телемеханіка", зокрема до "приладової арматури", на професійному жаргоні - з'єднання "під манометр". Параметри в трубах, як великих, так і маленьких, що йдуть від/до обладнання, що керує потоком, слід якось вимірювати. Для цього від головної труби слід відводити трошки у бік на вимірювальний прилад. І ці місця "врізки" та "манометри" якось мають закріплятися та приєднуватися до труб та трубок. Для цього і використовується "приладова арматура". Вона не така проста, хоча виглядає на непрофесійне око як сантехнічні "перехідники", "муфти", "краники" тощо. Але на відміну від асортименту сантехніка одна така штучка може коштувати сотню баксів чи пару сотень. І потрібні їх тисячі й тисячі, і стоять вони не довічно, а потребують регулярної заміни.
І ось що я спостерігав за роки своєї роботи, що прийшлися на кучмізм, "помаранчевих" та "злочинну владу". Останні просто сказали, що телемеханіка їх не цікавить, вони вкладатимуть в "трубу", тобто в сам газогін. В результаті газотранспортна система дійшла до межі колапсу, якби не Майдан, то весь світ став би свідком великої ганьби держави-транзитера.
А за перших двох через офіційні канали можна було сподіватися продати тільки у разі якоїсь нагальної потреби або якщо якийсь пілот-проєкт чогось нового, а тому потрібні технічні знання та шеф-монтаж від постачальника та його партнерів. Я навіть після кількох безрезультатних років перестав відгукатися на запити від газових проєктних інститутів. Зазвичай вони щось питають, ти приходиш, бачиш кількох чемних бабусь (такі кадри залишилися в НДІ), вони чесно кажуть, що закладають в проєкт нашу арматуру "під манометр", ціни вносять в кошторис, але хто і де купуватиме, вони не вирішують. З моїх спостережень постачання відбувалося через прокладки в Словаччині, Угорщині та Чехії. І це не дивно, бо в цих країнах завдяки транзитним радянським газогонам на Захід присутні й основні світові виробники компонентів, а також компетентні кадри, які хоча б можуть в коробку правильні артикули з полиць вкласти.
Для українських "ригів" телемеханіка не заробіток, бо в Україні є багато чого сировинного для дерибану в більших обсягах, тому вони й ледве взагалі її не вбили, бо сам не гам й іншим не дам. А для несировинних центральноєвропейських країн - це таки великі гроші. І ці бізнеси стартували з початком реформ 1989-1991, і ясно, що принаймні у перші роки не могли не мати найтісніші зв'язки з російськими колегами. А через них не могли й не потрапляти під, скажімо так, політичний вплив. Ну й звісно, це я тільки з боку телемеханіки проблему бачив. А ще є самі газогони та помпові станції з усім обладнанням на сотні мільйонів баксів на одну станцію. Отже, лояльність цих країн нашому противнику має корені й в навколо газовому бізнесі також.
І така ремарка на останок для виходу емоцій та лікування старих травм. Запам'ятався представник одного з провідних конкурентів. Це був чех з солоденько-зверхньою манерою спілкуватися, яка часто буває в торгашів-турків. Він працював не безпосередньо на виробника, а мав фірму, зареєстровану в Чехії з дистрибуторськими правами. Йому віддали ринок України. Він абсолютно не переймався етикою та комфортно почувався в коридорах Нафтогазу та інших газових держконтор. Я коли зустрічав його на виставці "Нафта та газ" в мене виникало стійке бажання взяти в кулак якогось клапана та зарядити в його хитрувато-подлючий писок. Зрештою й в нього бізнес накрився з приходом ригів. До мене побігли його місцеві агенти, але моя місія в компанії добігла кінця, і я вже не знаю, що там далі було. В цілому, звісно, не в ньому були причини. Там вся галузь складалася з негідників у карикатурній формі. Якщо це все змінилося хоча б частково, то це само по собі було б великим результатом змін.
PS: для тих, хто не в курсі. Я був директором українського представництва провідної індустріальної корпорації з рейтингу Fortune-500 (гугл у допомогу).
