Heвмиpyщi знaки

[kerbasi]

Тридцять років тому до моїх рук потрапила книжка Паоли Володимирівни Утевської "Невмирущі знаки". В книжці у популярній, доступній дітям формі розповідалося про кілька древніх та сучасних писемностей: давньоєгипетська, клинопис, писемність майя, критські писемності А, Б та ієрогліфи, грецька, латинка, кириліца, вірменська, а також про деякі дописемні форми передачі інформації, як то малюнкове письмо, кіпу. Книжка була написана професійно, коректно, тому варто її юнацтву читати і зараз, бо, на жаль, у сучасній Україні скоріш начитаєшся праукротрипільської маячні, тому молоді краще взагалі нічого не чітати. Принаймні, не загаджуватимуть свідомість і не ганьбитимуть себе агресивним невіглаством, якщо потраплять до кола справжніх інтелектуалів та спробуют порозмовляти на мовно-історичні теми.

Як буває у дитинстві, на шось натрапляєш випадково, а впливає на все життя. Писемності, мови і все, що з ними пов'язане залишається моїм хобі протягом усіх цих тридцяти років.

Про Паолу Утевську (1911-2001)  практично нема інформації в інеті.Навіть Вікіпедія мовчить. Є згадки, що вона з інтелігентної родини, що мала широкі зв'язки у літературних колах. Паола Володимирівна приятелювала з родиною письменника Віктора Некрасова. На "Читанці" є дві її книжки, деінде можна скачати і "Невмирущі знаки" другого видання. Є також якийсь сайт без вказання авторів та будь-якої інформації, тільки з викладеними книжками:

http://utevska.org.ua/

Можливо, цей сайт розвиватиметься далі. Не можна забувати таких письменників, як Паола Утевська.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую Вам ще раз!
Я дещо неполіткоректно висловлюсь.
Щоб написати книжку для українських розумних дітей, українцям потрібна одеська єврейка з досвідом партполітработи.
А все чому? Тому що Одеса - місто, а євреї - городяни, а компропагандисти хоч якоюсь діалектикою володіли.
А Україну будує село.

[crema-catalana.livejournal.com]

Хай будує, хто хоче. Аби мовою володіли так, щоб і через тридцять років пам'яталось. Як Ви, наприклад, зараз згадуєте пані Паолу.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

На жаль, нинїшнє село України не будує. А воно за певних історичних обставин багато чого могло б. Уся історія людства - це історія способів та методів визискування селянина, єдиного на планеті творця додаткової вартостї.

[kerbasi.livejournal.com]

В Україні не село, а пост-колгосп. І не міста, а слобідки. Крім, може, Одеси (у минулому), Львова та кількох західних містечок типу Франківська, але вони через чисто арифметичні фактори погоди не створюють. Звідси й причина того, що ми маємо у культурній сфері. А решта (економіка, політика, наука) - лише продовження культури.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Пост чи не пост, а в історії України та в історії людства бували періоди й гіршого розорення села. На жаль, тепер іде процес витискання власне селянина з сільськогосподарської діяльності. С/г виробництвом займаються корпорації. Нинішнє дрібнотоварне колохатнє виробництво історично приречене (якщо не прилетить Нібіру). Щодо суперечності город-місто, де город - ідейний спадкоємець грецького поліса, а необгороджене, неорганізоване місто - азіатський нащадок села, то цілком з вами згоден. Цікаво було б проаналізувати історію людства і під цим кутом - боротьба города й села. Бо, власне, так воно й було.