Шо дєлать і кто вінават

[kerbasi]

В новинах промайнуло, що Світовий банк пропонує Україні негайно провести непопулярні реформи. Серед найбільших проблем називалося те, що Україна витрачає на пенсії 17 відсотків ВВП. Це найвищий показник у світі. Таких інших країн на земній кулі нема. В ЄС, наприклад, у середньому 10%. Такі бідні країни, як Україна, мали б витрачати відсотки три, і те ще б було занадто щедро. Що означає ця цифра 17%? Якщо така велика доля ВВП перерозподіляється на пенсії, то можна назавжди забути про належне фінансування освіти, медицини. Про будівництво шляхів та науку я вже взагалі мовчу. І не може бути мови про якийсь розвиток, соціальний чи економічній в такій країні. З іншого боку, наші пенсіонери отримують жалюгідні гроші. Це означає, що макроструктура "Україна" не заробляє достатньо грошей. Отже, треба або в кілька разів скоротити пенсії, або в кілька разів підвищити ВВП, або обидва процеси одночасно з зустріччю десь по середині.

Висновок такий: з цієї ситуації вийти не можливо. Це піке занадто глибоке. Все. Колапс.

В останній рік СРСР гуманітарну допомогу літаками з Німеччини доставляли навіть до Москви. Ми тут, в Україні ще непогано жили. Завдяки клімату і тому, що більшість мала батьків в селі, а не завдяки розуму чи працелюбству.  Коли СРСР остаточно втратив можливість забезпечувати засадничі резони свого існування - він зник. Нічого особливого не сталося: ми так само вранці пішли до роботи чи до навчання, але лічильники обнулилися. Ось це і був колапс. Це в фільмах показують стрілянину, руїни і називають крахом. Насправді крах відбувається тихо. Стрілянина - це перезвантаження, катарсіс. І в нас було таке перезавантаження у 90-ті. Знов таки ми ще легко відбулися. У декого республіка розпалася, десь громадянська війна вибухнула, а десь просто на вулицях та в ресторанах інтенсивніше стріляли та підривали.

Тепер у колапсі знаходиться Україна зразку 1991-го року. А далі - або стагнація на століття як в деяких країнах, що (нібито) розвиваються, або failed state, або оновлення з новим перерозподілом, обнулінням колишніх забов"язань та всіма іншими "цукерками". Реформи більше не допоможуть. Тому що реформатору для генерації необхідних фондів доведеться, наприклад, продавати частини території: може, Зміїний, чи ділянкам під газовою трубою дати статус екстериторіальності під контролем ЄС, Крим продати не вдастся, бо русскіє звикли брати безкоштовно те, що на їхню думку їм і так належить. Доведеться брутально винищувати опозицію, будувати нові в"язниці, куди садити за думку і за слово. А головне - треба, щоб в наявності була сила, яка б знала, що власне реформувати і що отримати в результаті. Нічого цього не буде.

За даних обставин просто глупство приділяти багато часу обговоренню дій нібито українського президента і нібито українського уряду. А ще більшим глупством є шукати винних. Краще думати, що запропонувати суспільству, коли/якщо  почнеться перезавантаження.  

Comments

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Сподіваюсь, пишучи про молодого киянина, ви не мене мали на увазі :) , бо я вже не такий і молодий. Та й візиток нема. Тепер, либонь, прибульці в Київ змінилися. У мій час саме містечкові "панаєхавшіє" найуспішніше робили кар'єру. Литвин, Головатий - це моє покоління (але не мій характер). Село рідко чогось досягало, бо кар'єра від сапи до мітли й так здавалася вершиною бажань. Втім, ви, НМД, дещо хибно сприймаєте Київ. По-перше, він не такий, по-друге, нині його лице формують ті, що приїхали 5-10 років тому з Херсона й Нікалаєва. Не ображайтесь, просто Київ за свої повоєнну історію знав кілька хвиль "понаєхавшіх". Зразу після війни - ФЗУшники з навколишніх сіл. 60-70 роки - селяни з дальших областей. Кінець 70-х - буковинська експансія - і т.д. Тепер - Харків, південь України та, звісно, Доньбас.

Однак усе сказане не вирішує проблем України.

[kerbasi.livejournal.com]

Та ні, молодий означає молодий.
Я знаю багатьох, хто працює у наших сферах (іноземні представництва: індустріальні компанії, консалтинг; місцеві технічні фірми). Йдеться про людей молодих, народжених у Києві. Їх батьки у більшості народились не у Києві, але були перевезені до Києві своїми батьками дуже малими - шкільного або навіть дошкільного віку. Але, на жаль, урбаністичного менталітету не відчувається навіть у онуків, з котрими я перетинаюсь по роботі.

На моїй першій роботі у Києві було двоє миколаївців (зі мною), один одесит, два русскіх, трійка киян,з котрих лише один - киянин у третьому поколінні. Останній, до речі, у кар"єрному шляху просунувся далі нас усіх, бо мав найкращу освіту і дійсно міський менталітет. Я, як і він, у четвертому поколінні білий комірець і городський, але в нього ще й було столичний, більш широкий погляд на речі. Мене слобідки троху попсували.

Отже, кияни були у меншості не через те, що їх дискримінували при відборі, просто кияни звикли на той час, що скрізь треба влаштовуватись через зв"язки, а що можна і по оголошенню у "Київ пост" чи через солідну кадрову агенцію - не вірили. По моїх слідах син моєї першої квартирної хазяйки влаштувався у серйозну міжнародну фірму, потім перейшов в іншу на керівну посаду, а зараз, здається, вже у власному бізнесі, пов"язаному з іноземними компаніями. А до зустрічі зі мною стоптував кросівки розповсюдженням якоїсь рекламної макулатури, маючи при тому унікальну освіту, а саме у "Київ Пост" та "Пропоную роботу" вже рік бовталося оголошення, що шукають людину з такою освітою. А він не вірив, що без блату. Йому був потрібний хлопчина, що панаєхал за 450 км, щоб відкрити йому очі, як йому влаштуватись у рідному місті. І це не єдиний освічений киянин, котрого я врятував від роздачі флаєрів по метро. Отже, з моїм прибуттям до Києва в багатьох киян почалося нове життя.

Проблема України - адаптивний менталітет її громадян. А потрібен менталітет активний. Ті, що переїхали за Ваших часів, саме тому і робили успішну кар"єру, що у різних парторганах, профспілках і т.д. потребували конформістів з адаптивним мисленням. Міськт жителі були меншими конформістами, тому й не особливо їм довіряли "органи", а "понаєхавшиє" були прийшлися ко двору. Вони й передали дітям хибні ментальні кліше, а тепер це переходить і онукам.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ми, звісно, ухилилися від основної теми, але у ваших слова є велика рація. Я сам вважав і, на жаль, вважаю, що мене повинні покликати - бо всі мої спроби приткнутися на якусь роботу досі зазнавали невдачі. І щойно кілька років тому мене глибоко вразили жінчина сестра та її чоловік, котрі, приїхавши - вона з обл.центру, а він з маленького містечка - нахабно, без "руки" поперлися в досить престижні місця праці. І не раз. І успішно. Він тепер досить відомий спортивний журналіст.
Думаю, ви зараз якось прив'яжете тему про інертність киян до проблеми витягування України з майжепрірви.

[kerbasi.livejournal.com]

Я також вважав, що мене мали покликати, але потім я зустрівся з волонтерами "Корпусу миру", котрі розповіли мені, як функціонує ринок праці, які на ньому є оператори, що таке "сі-ві" і "кавер летер", що таке "інтрев"ю" і т.д. Згодом я знайшов і відповідну літературу. І вже підготовленим звернувся до кадрових агенцій. Шукав в Одесі, бо Одеса мені ближча ментально і культурно, і, даруйте мені, у ті часи мала більш помітний прошарок населення з міським менталітетом, ніж Київ, але у когось там вийшов виток інформації до київської агенції, котра шукала людину власне мого профілю, на мене вийшли, ну і процес пішов. Отже, можна казати, що і мене покликали, хоча це було дуже ретельно підготовленим везінням. Ну а другу роботу вже знайшов класичним методом через київський офіс міжнародної кадрової агенції.

Київ розвивається у вірному напрямку. Йде еволюція і киян, і приїжджих. Нарешті є шанс, що урбанізовані молоді кияни разом з приїжджими з урбанізованих регіонів, перетворять Київ на справжню столицю. За совка відбувалося протилежне: приїжджі перетворили Київ на своєрідне велике комфортне село. Зазвичай, у світі місто асимілює селян, а тут вийшло протилежне. Отже, містом Київ стане, це буде космополітичне місто, як і всі столиці, але зовнішні форми, скоріш за все, будуть не українські, а якийсь варіант російськомовного трохи вестернізованого пост-совку. Це не так вже й погано. Кажуть, в Латвії фактично такою є Рига. Питання в іншому, чи вистачить часу, бо теперішня владна команда, здається, має завдання всі ці і подібні процеси якнайшвидше і назавжди придушити.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Я живу в Києві з 1973 року і, мушу сказати, що за сов він навпаки, був "міськіший", жорсткіший, жорстокіший. По-сільському комфортним він став на початку 90-х, коли "понаєхавших" селян вигнали з їхніх "п/я" і вони почали торгувати чим попало на вулицях, одразу змінивши атмосферу цих вулиць на доброзичливу і мовно українську. Мені такий Київ подобався значно більше, ніж чванливий Київ совський чи Київ Арфушів-Бассів теперішній. Поки що не в центрі, а на наших Воскресенках-Лісових він такий і лишається. Я докладаю всіх можливих зусиль, щоб він не став такий, як пишете ви. Я не впевнений, що урбанізованість - аж так добре.

[kerbasi.livejournal.com]

Добре чи не добре, але аграрних незалежних країн не існує. Окремі випадки є фактично погано керованими економіками на засадах натурального господарства, і експортозалежності від якихось окремих примітивних виробів, як, наприклад, шиття футбольних м"ячей в деяких країнах південної Азії. І цим країнам потрібна ООН, щоб хоча б прибрати арсен з колодязьної води. А так в цілому все красиво: миле патріархальне село, храми височать над краєвидом...

Через сільський менталітет українського керівництва Україна з 1991-го по 1996-й повністю втратила успадкований від СРСР статус морської держави. І не тільки має тепер проблему з ЧФ РФ, але безпрецедентно у світовій історії через дурість керівництва змінила навіть своє географічне становище, втративши судноплавний вихід до моря через дельту Дунаю.

Тоді ж були адміністративно перекриті традиційні транзитні вантажопотоки. Теперішня балаканина про транспортні коридори - це маячня. Їх не створювати треба, а не втрачати. Якщо вони звідкілясь пішли, то в історії не було випадку, щоб повертались. Всім відомий приклад - Карфаген. Успадковавши від СРСР чотири потужних пароплавства, що складали більшу частину торгівельного флоту СРСР з пристойною долею ринку світових вантажоперевезень, Україна вже в перші роки незалежності втратила контроль за плавзасобами трьох з них. І власне через повне нерозуміння міжнародного морського і торгівельного права і практики.

Отримавши більшу частину суднобудівного потенціалу з заводами повними замовлень від іноземних судновласників, Україна за кілька років повністю знищила свій потенціал і поступилася долею ринку Хорватії та Китаю, котрі до того практично як серйозні гравці не інували. І це через нерозуміння виробництв з довгим циклом та засобів фінансування міжнародних морських проектів.

Про глобалізацію та інтеграцію в світову економіку тепер годі й говорити: це все було, і його знищили, навіть не помітивши. Морські галузі з прадавніх часів були глобальні.

Через той самий сільський менталітет Україна втратила ядерний потенціал, не надбавши при тому аж нічого взамін.

Через той самий сільський менталітет Україна вступила до ВТО, прийнявши абсолютно всі умови, мотивуючи тим, що предмету цих умов в Україні не існує, позбавивши себе можливості для поступок в обмін на зустрічні поступки у майбутньому. А тепер Захід поганий, жидо-масони підступні, Європа продажна і т.д.

З сільським менталітетом треба жити у селі і там якісно і чесно робити свою справу або працювати у фольклорному театрі. Тут вже або труси адєньтє, або крєстік снімітє. В країні з 2/5 міського населення треба думати, чим цих людей зайняти, як не нищити їхню роботу, і як не травмувати їхню самооцінку.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Усе ви правильно пишете, однак, знову ж таки НМД, не там шукаєте ворога. Дурість чи схильність працювати на ворога не залежить од місця народження. Найбільше горя українцям та іншим сов.етносам завдали народжені в містах та містечках комісари, цілковито позбавлені "сільського менталітету", ба більше - ідеологічно вже кілька тисяч років виховані в дусі лютої ворожості до селянина. Я абсолютно згоден з усім, що ви пишете про пароплавство, про транспортні потоки. Але... сучасна цивілізація - вивернута навиворіт. Це цивілізація грабіжників, які обдирають планету. Єдиний виробник додаткової вартості - селянин. Ну, ще працівники ГЕСів, сонячних енергетичних установок, вітроелекторстанцій. І так уже на світі ведеться, що грабіжники, вори в законє, експлуататори - всі вони живуть краще за трудівника. Як це гармонійно поєднати - високопродуктивне с/г та раціональну економіку - от питання. Щодо міст - думаю, не можна все економічне життя зосереджувати в столиці. Міста повинні мати раціональні, сприятливі для комфортного існування розміри - і цього, як мені, малотямущому, здається, не так важко досягти продуманою податковою політикою.
Щодо травмування самооцінки міських жителів - я стрижусь у перукарки, яка недавно переїхала в Київ з Маріуполя. І вона не перестає захоплюватися киянами - насамперед тим, що вони СПІЛКУЮТЬСЯ, охоче готові допомогти, підказати, порадити. Чого нема в її рідному місті, де всі чужі й ворожі. Немислима, каже, картина, щоб у Маріуполі в міському транспорті зав'язалася хоч би й побіжна розмова - а в Києві це норма.
Іще раз - вина в отому, що ви описали, не сільського менталітету. Це в нього не вписується - як це, віддати щось своє?! Ні, це конкретні ворожі дії конкретних людей.

[kerbasi.livejournal.com]

З економічної точки зору додану вартість створює не тільки селянин. Меблі мають більшу вартість, ніж купа дошок та фурнітури. Фільм з перекладом має більшу вартість, ніж фільм без перекладу. Деякі товари безпосередньо беруться з природи без переробки, тому мають первинну вартість. Сільське господарство, риболовні промисли, полювання, видобуток корисних копалин - це такі налузі. Але не можливо ставити питання руба: хто бере від природи, той працює, а решта - дармоїди. Це вже полпотівщина.

Я не звинувачую селян у проблемах України. Я звинувачую тих, хто давно перестав бути селянином, сталеваром чи будь-ким, зайняв державну посаду, котра потребує широкого мислення, але продовжує мислити своїми перворідними кліше селянина, сталевара, будь-кого. Селянин не віддасть свого,якщо усвідомить його цінність. Якщо для нього що корабель, що судно, що човник - все одне, якщо для нього флот - це розважальний катер, то він легко віддасть менш наочну інфраструктура. Ось у цю пастку і потрапили шароварно-комуноїдне керівництво України 90-х років, коли люди з досвідом керування сільгосптехніками і макаронними фабриками отримали всю країну. І шкода, що як видно з практично всіх дискусій на форумах національно свідомі українці продовжують вимріювати Україну, котрої вже нема, якщо взагалі колись була.

Травмування самооцінки малося на увазі таврування схіжніків у націонаілістичних колах, як нащадків окупантів, зросійщених, несправжніх, руйнацію головних для східняків джерел заробітку та ще й пиха тим, що, мовляв, непотрібні нам заводи, котрі набудували окупанти. Нам би тільки патріархальне село, без жидів та негрів, з вишиванками, піснями і шинками. Забув ще про музеї з древньою керамікою. А східняцькі могили предків - кому вони здалися, бо на окупантів служили.

Якщо менталітет інтелектуальної еліти не перемінеться, Україна розпадеться. Теперішнє керівництво, то взагалі поза зоною критики, але після них, якщо не буде знайдена сучасна українська ідея, заснована на вимогах сьогодення, а не на етно-романтиці, України не буде.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Я говорю про додаткову вартість з погляду фізичної економії (Подолинський, Руденко), як розвитку ідей фізіократів. Слушно, що додаткову вартість створюють і мебльовики, і працівники лісового господарства. Але видобуток корисних копалин, називайте це хоч полпотівщиною, хоч як хочете - це пограбування Землі, пограбування майбутнього.
В історії України був такий досвід - раднаргоспи. Він забутий і належним чином не вивчений. А реалізовували той проєкт ті самі люди, яких ви назвали "шароварно-комуноїдне керівництво". Чи, радше, батьки тих самих людей. Вони б так само могли будувати, розвивати - але начальство нічого не наказало. Нічого, повірте, нічого українського у начальства, тобто у вищого керівництва УРСР початку 90-х не було. Тим більше сільського. Усе те "сільське" дуже легко забувається. А, може, й дарма.
Оці ж ваші слова: "таврування схіжніків і т.д" - чистої води вигадка, даруйте. Я з початку 80-х належу до "націоналістичних кіл", але ніколи такого не чув. Так, мені особисто теж бридкі деякі представники сходу України, як, зрештою, і Києва, котрі нагадують біороботів, а не мислячих людей. Навряд чи вони особливо дбають про "могили предків". Бухло, пєльмєні та, в кращому разі, повторювання втокмачених совсько-кацапських ідеологем - от межа їхньої інтелектуальної спроможності.
Менталітет сам собою не зміниться. Його треба змінювати (і еліти, і плебсу). Для цього має подіяти "ефект сотої мавпи". На жаль, мавпи, що вміють мити батат, потрапляють під колеса КАМАЗів уже на першому десятку. А решта і не здогадується, що батат можна мити, їсть з піском - тим більше, що телевізор переконує: тільки так і треба їсти.

Про ідею. Повторюсь доктрину, а не ідею, потрібно. І не будьте таким песимістом. Україна буде. Один чоловік за шість років підняв одну країну з руїн і воював з цілим світом. Не кажу, що я його схвалюю, але вчитися треба у всіх.

[kerbasi.livejournal.com]

Стосовно доктрини - згідний. Вашу - почитаю, пообговорюємо.

Стосовно того, що ви не помічали таврування східняків, то, знаєте, коли жінки розповідають, що до них у транспорті хтось притуляється і онанує, то я також такого ніколи не помічав. Бо до мене не притуляються і на мене не онанують. Якби Ви були національно свідомим і-те-ерівцем з індустріального регіону, то перша ж зустріч з західно-українськими націоналістами і культпросвітовськими шароварними націоналістами могла б залишити б незабутнє враження, в деяких випадках аж до солідаризації з ідеями Табачника. Схід з України, звісно, витягує Москва, але не менше його виштовхують Львів і Київ.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Частково розумію, про що ви. Очевидно, про таких, як Фаріон. Водночас мною спостережено, і не раз, як навіть не національно свідомі і не ітеерівці з різних там домбасів буквально закохувалися в Західну Україну. Років п'ять тому в Карпатах я переконував цілу тургрупу з Донецька, що не все тут, у Галичині, так чудово, як їм здалося.

[kerbasi.livejournal.com]

Я вже на "поросятофілах" учаснику-галичанину казав, що я критично ставлюся до зах. України не через неприязнь, а від любові. І, взагалі, всі ці проблеми спілкування і боротьби стереотипів - вони серед достатньо немолодих вже людей. У мене півфрендстрічки - вихідці з західної України, молоді люди, переважно до 35 - і нічого в їхніх щоденниках чи у спілкуванні, що було б образливим для мене, я не знаходив. Звісно, не йдеться про якісь "фаріонівські" випадки, але таких у мене й нема серед френдів.

І східняцькі, й центральні "бико-рогулі", котрим "човники" не потрібні і не "флот", а "флотішко", аби всі у вишиванки вирядилися і в ополонку на водохреща пірнали, також переважно люди немолоді. Це вік нашої політичної еліти: Ющенко, Янукович. В які сторони таргани в їхніх головах не бігли б, все одне таргани залишаються тарганами. На жаль, лишень меншина людей має властивість змінювати свою свідомість, розвивати мислення протягом усього життя. Більшість живуть тим, чим їх напхали у школі, в армії та інституті, а відтак вже нічого не читають і не сприймають.

[groben.livejournal.com]

Як отой самий "і-те-ерівець з індустріального регіону" зроблю уточнення. Обурює не "таврування східняків". Я сам ставлюся вельми критично до переважної більшості власних земляків. Обурює принципове небажання (термін "нездатність" не використовую навмисне) зрозуміти елементарні базові речі без яких не побудувати ні економіки, ні суспільства, ні країни.

І як після цього пересічному східнякові не повірити московскькій пропаганді яка малює пересічного "націоналіста" (лапки доречні) як недолугого рагуля, крадія та труса який збіжить до Канади при перщій же ознаці реальної небезпеки? Тим більше, що у багатьой випадках це саме так і є.

Я не вірю проаганді. Але таких як я, нажаль, поки що небагато.

[magner58.livejournal.com]

"Селянин не віддасть свого,якщо усвідомить його цінність. Якщо для нього що корабель, що судно, що човник - все одне, якщо для нього флот - це розважальний катер, то він легко віддасть менш наочну інфраструктура. Ось у цю пастку і потрапили шароварно-комуноїдне керівництво України 90-х років, коли люди з досвідом керування сільгосптехніками і макаронними фабриками"

Ви тут нмд одночасно не розумієте сільський менталітет і одночасно ж правильно вказуєте на корінь проблем.

Селянин ні в якому разі не віддасть своє через меншу наочність, для селянин кораблі ні в якому разі не можуть бути предметом розваги (з цим у селян взагалі майже проблема). От партійні керівники макаронних фабрик і заводів, що власноруч за кожну кілокалорію землю не рили - запросто.

[kerbasi.livejournal.com]

Тут я у полемічному запалі змішав у купу кілька думок, тому й вийшло небездоганно. Ми з паном Негребецьким вже не один раз полемізували на цю тему у мене, у нього та в інших.

Так, йдеться про парткерівників макаронних фабрік, котрі все життя ховали свільске походження, а одразу з 1991-го вирядилися у вишиванку і почали "балакати па-укрАінскі". Селянин би свого не провтикав, а що не знав би, розібрався б, якщо б почуяв вигоду, городський просто б одразу б знав, а ці потвори, що ні там, ні там, але хвацькі, де що наліво злити та вкрасти, вони й провтикали, бо противник таких, як вони, одним мізинцем вміє в парашу по самі вуха вганяти.

[magner58.livejournal.com]

Солідаризуюся :-)

Корекція

[kerbasi.livejournal.com]

не 2/5, а 4/5 міського населення

Через той сільський менталітет Україна втратила ...

[ex-pamerast.livejournal.com]

Як ви гадаєте: якби 1991го керівництво України складало би ся з вихідців з сіл Львівської, Ів-Франківської і Тернопільської областей результат був би тим самим?

Re: Через той сільський менталітет Україна втратила ...

[kerbasi.livejournal.com]

Я не знаю.
Я особисто знайомий лише з одним вихідцем з села І-Франківської області. Він досить молода людина, він був школярем, коли розпався СРСР.Зараз він підприємець у Львові. Людина сучасна, порядна. Знає село, але у місті поводиться так, що від городян не відрізниш. Його бізнес починався навколо сільського господарства, але зараз він поступово переходить на інші галузі, і, хай буде йому завжди успіх, з непоганими результатами. Чи є інші такими, особливо старші його років на 20-30, я не знаю.

Re: Через той сільський менталітет Україна втратила ...

[groben.livejournal.com]

Вважаю що так. Навіть гіршим. України вже не існувало б.

Re: Через той сільський менталітет Україна втратила ...

[kerbasi.livejournal.com]

Захід України приємно відвідувати, бо там більший чисто міський прошарок. Схід, центр, південь - це селюки та слобідки, міщани у першому поколінні - носіїв культури "полісу" майже непомітно. Але західноукраїнським інтелектуалам на диво більшою мірою, ніж нам, "і-те-ерівцям індустріальних регіонів" притаманні риси русской інтелігенції - ескапізм, як духовний, так і в літеральному сенсі - до сидіння на валізах. Тому розбудовою держави звідти займалися і займаються дійсно гіперактивні рагулі. Разом з професійними культпросвітівськими шароварниками, комсомольським та партгоспактивом решти України виявилась чудова суміш, котру наше суспільство ніяк не перетравить, і ніяк не виригає. Пардон, за мої фігури мовлення.

Re: Через той сільський менталітет Україна втратила ...

[groben.livejournal.com]

Нема за що вибачатися. Образно але влучно.

[magner58.livejournal.com]

"Але потім я зустрівся з волонтерами "Корпусу миру", котрі розповіли мені, як функціонує ринок праці, які на ньому є оператори, що таке "сі-ві" і "кавер летер", що таке "інтрев"ю" і т.д."

Мені таке мабуть не менш чудно читати ніж розмови 60-ків з 80-ками а-ля "прозріли після доповіді Хрущова" :-) Втім це мабуть повинно радувати.

[kerbasi.livejournal.com]

У Києві 2011-го року знайдеться чимало молоді, котрі гадки не мають, що таке сі-ві і як шукати роботу. Тут, та й не тільки тут існують цілі пласти населення поза часом.

[magner58.livejournal.com]

Так, але я та мої друзі-знайомі не з Києва :-) Та й решта пластів якщо й не вміють то хоча б чули про таке.