Головне за тиждень: розділ України

[kerbasi]

Емоційна рефлексія у русо-ігтелігентському стилі шановного автора з ЖЖ спровокувала бурхливі емоції. Ще дивно, що не надбурхливі, бо зазвичай націонал-бовдурська частина українства разом з різними прекраснодушними мрійниками зацьковують значно брутальніше за значно менш єретичні думки.

Чи варто ділити Україну? Ось моя відповідь.

Треба розділити не Україну, а питання. Помилкою націонал-патріотів і націонал-демократів ющенківського розливу було вкидання всіх питань у пакеті: мова, Бандера, Голодомор, євроінтеграція, релігійна пропаганда, НАТО, геть від Москви. Тим самим навіть потенційних симпатиків більшості з переліченого відкинули, а аполітична більшість просто пакетом це все і заперечила.

Вихідці з заходу України здивуються, якщо знайдуть час відвідати Нікополь чи Кривий Ріг. Красиву літературну мову вони там почують просто на вулицях не рідше, ніж у Львові. А менш вишукану, не літературну - так само часто, як і діалектну мову у тому ж самому Львові. І ці жителі масово голосують за ПР. Треба розібратися з причинами, а поки нема чого їм запропонувати у політичній площині, потрібно розвивати мову. Зв"язок між мовним питанням і питаннями політичними і історичними абсолютно зайвий. Краще пишіть  тексти, які були б цікаві не тільки вам, а то виходить, що як українською, то або стьоб, або матюки, або шароварщина.

Так само і з історією. Бандера - це Бандера, Голодомор - це Голодомор. Ці історичні явища не відбувалися синхронно і не треба їх загортати в одну обгортку.  Війна СРСР з Рейхом - це одне, війна бандерівців проти всіх - це друге, придушення західноукраїнського спротиву СРСР після війни - це третє. Сучасні оцінки цих подій, ідей і явищ через призму того чи іншого бачення України - це четверте.

І з рештою питань - так само.

І не треба поспішати об"єднуватись аби з ким тільки, щоб проти Януковича та ПР. Бо флот від цього все одно не піде, а з протиприродних стосунків може якийсь мутант народитись, що потім вас самих і проковтне.

Comments

[karno86.livejournal.com]

В мене враження, що все-таки згаданих мною чуваків ви або не читали, або читали мало ) Це щодо індустріалізму. Вони не мають нічого спільного з пізнішими або й тодішніми виробничими романами. Я б дуже радив

[kerbasi.livejournal.com]

Вірне враження.
Втім, я уявляю, що могло бути написано у ті роки. Загальний дух епохи відомий. Тільки це не може бути чтивом для більшості. Хоча непогано було б долучити схильних до левізни, щоб не на Москву дивилися, а з вітчизняного натхненням наповнювались.
Буди вдячний, якщо порадите конкретні назви.

[karno86.livejournal.com]

Там там навіть не в лівизні справа... Далеко не всі, хто читає Булгакова, є російськими монархістами, правильно? Приваблює більше естетика, а ідеологія другорядна.
Що б я порадив:

Хвильовий - тут багато чого є. Найкращі твори - "Редактор Карк", "Дорога й ластівка", "Сентиментальна історія", "Повість про санаторійну зону", "Вальдшнепи". Сильні його ранні новели (збірка "Сині етюди" є і внеті, і в продажу). Вірші такі собі, на любителя. Інтернет, книгарні, якщо захочете проштуціювати всі його твори - то бібліотеки.

Михайль Семенко - оскільки в неті його мало, та й незручно так читати, просто купляйте його у Смолоскипі (кілька місяців тому вийшли його вибрані твори, дизайн чудовий). Не пошкодуєте - сто відсотків.

Майк Йогансен - Подорож ученого доктора Леонардо. В неті є. Але краще теж купити Смолоскипівську книжку. Там гарні вірші. Інші оповідання й повісті теж цікаві.

Микола Куліш - п'єси Народний Малахій, Мина Мазайло, Патетична Соната. Над ним треба думати )

Підмогильний - обов'язково. Місто, Невеличка драма, його короткі оповідання - надзвичайно сильні. Дуже життєві і цинічні у гарному розумінні цього слова. У Чтиві багато що є. http://chtyvo.org.ua/authors/Pidmohylnyi/ У продажу є "Місто" і "Невеличка драма" (вид-во Факт). Інші оповідання - це блакитна книжечка серії Бібліотека укрліт, у бібліотеках мабуть тільки є... Можна й на Петрівці пошукати, але успіху не гарантую.

Яновський. Майстер корабля, Байгород. МК є всюди - і в неті і в продажу, - а от Байгород - лише у старих зібраннях творів. На жаль. Ну, Яновський мені менше пішов. Але цікавий.

Дмитро Бузько - це взагалі легендарна постать. В плані біографії. Цікаві романи "Голяндія", "Чайка". Але це теж - тільки бібліотека.

Гео Шкурупій - лірика в неті, і "Жанна-батальйонерка". Теж в неті є. Роман цікавий, тримає в інтризі. Правда, кінцівка якась тупувата, але прочитати варто )))

Юліан Шпол (Михайло Яловий). Теж - у Смолоскипі. Не першорядний геній, але прочитати цікаво. Він там формалізмом у творах захоплюєтсья )))

Є ще такий чувак, як Євген Плужник. Мені якось не йде його лірика, але вірші непогані. Є у збірнику "Розстріляне відродження. укр. репресована лірика". Його там найбільше з-поміж інших.

У Аркадія Любченка є непогані оповідання - "Вертеп" і "Образа". Це теж Смолоскип. Іще щось там видавалось опісля.

В.Домонтович (Віктор Петров). Це дуже крутий чувак. І теж із такою біографією, що капєц ))) Хоча й сноб, як Подерв'янський, приблизно ))))
Цікаво абсолютно все, що він пише. І в продажу є. Хоча треба пошукати. В неті - теж. Правда, він більше такий камерний інтелектуал, близький до неокласиків. І до "ідейних" харків'ян і футуристів ставився зневажливо.

Сосюрину "Третю роту" радив би. І його безшабашні вірші 20-х )))) Там, де він "дає усім по мордам" чи щось таке ))))

Едвард Стріха. Це ще той був приколіст. Гм. Але його ніде, крім Могилянки і Вернади, немає. Ну хіба що в мене є відксерена книжка, можу позичити як що ))) Він насправді вартий ) Це ньюйоркське видавництво 50-х років.

Був такий Валеріян Поліщук. Але це вже, знову ж таки, по бібліотеках сидіти.

Ммм... здається, все. )))))) Мабуть, років на 2 вистачить ;))))))

[kerbasi.livejournal.com]

Одразу видно знавця! Дякую!

"Далеко не всі, хто читає Булгакова, є російськими монархістами, правильно? Приваблює більше естетика, а ідеологія другорядна".

Буває, що правильно, а буває, що ні.
Я в принципі не виношу ніякої лівизни. На це є особисті причини з мого життя. Мертва корова з мухами є естетикою для Хьорста, наприклад, але для багатьох не є. Так і з лівизною.

Втім, я спробую дещо розшукати і прочитати з Вашого списку. Ще раз, дякую!

[karno86.livejournal.com]

Ну, не всі з них були ліваками. Домонтович, Плужник, Підмогильний - були точно аполітичними.

Розумієте, от так складається. Мені серед діячів громадянської найбільше симпатичний Скоропадський. Тоді як у літературі подобаються ті, хто доклав усіх зусиль, щоб гетьмана скинути. Власне, "прозріння" настало на 4-му курсі, коли ми якраз і проходили цей масив. А до цього я теж на дух не переносив усе ліве й комуністичне. Мене привабили саме ТЕКСТИ.
От не вставляють мене патріотичні і правильні Маланюк з Телігою, хоч убий. Тоді як на Семенка я готовий молитися.
Іще. Нікого з них не можна назвати совками у найгіршому розумінні цього слова. Тоді усе сприймалось зовсім по-іншому і комуняк підтримували найрозумніші люди. Не всі, щоправда.
Але я не розумію, як зараз можна не згадувати Еллана-Блакитного, людини, що фактично створила українську журналістику. І взагалі, доклала усіх зусиль, щоб створити саме українську Україну. Дарма що із червоним полотнищем і з ім'ям Леніна на вустах.

З.І. Перше, з чого я радив би почати, - це піти у книгарню Смолоскипа ;)

[karno86.livejournal.com]

І читати Юрія Шереха! Це найкращий критик, що взагалі колись народжувався в Україні )