Йога проти самоосуду

[kerbasi]

Накопичилися повідомлення на імейлі з розсилки від американського "Йогаджорнал". Отож, вирішив хоча б два десятки прочитати та видалити. Ось в одній пишуть про внутрішнього співбесідника, котрий нас ніколи не полишає і супроводжує скрізь і завжди. І цей компаньйон має тенденцію до засудження та надання негативних оцінок... А я так собі порозмислив, що може це американське чи суто жіночі (автор - жінка) чи американське жіноче, але от мій внутрішній голос мене ніколи ні в чому не звинувачує і не засуджує. Так, аналізує, і каже: "От краще б ти не так зробив, а інакше. Отож не гальмуй наступного разу"! А якщо наступного разу не буде, то тоді він, цей внутрішній голос каже: "О.К. Приїхали! Перетвори тепер це на дидактичний приклад для блогу чи порад комусь. Зробимо так, щоб поразка на цьому полі принесла нам бали на іншому". Я цьому навчився в бійцівських спортзалах. Глупо карати себе за пропущений удар чи удар, котрий міг би завдати противнику, але не завдав. Ну програв і програв. А завтра буде новий день, новий двобій. Та й у реальних самооборонних ситуаціях також: живий, все минуло, непоправних втрат нема - ось і щастя. А якщо щось втратив, то можна потім розповідати, як отримав по повній програмі, тому що не обрав правильну тактику. От бачите, салаги, вчиться поки старий добрий і ділиться з вами, пташенята жовтодзьобі! Що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

А ще я колись передплачував журнал "Цігун і спорт". В ньому крім статей з власне цігуну друкували різну езотерійщину. Якось я прочитав статтю про Агні-йогу. І хоча я аж ніяк не став прихильником вчення мадам Блавацької, я знайшов рацію у тому, що треба звільняти мозок від ментального сміття. Отже,стирчиш у корку, знаєш, що не встигнеш, от візьми і припини нудити, годі вже мімікою та кінетикою тіла "підштовхувати" попередні машини, а розслабся, слухай радіо, дивись на перехожих чи на фасади або просто думай про те, що напишеш у блогу, якщо більше нема про що подумати.

Або коли навантажують родичі... Ну знаєш, що саме у цьому випадку "ні" не скажеш, ну й гаразд - встанови у своїх фінансах реалістичний  "резерв на бідних родичів" і слідкуй, щоб річний показник не перевищував встановленого бюджету, і припини з"їдатися, мовляв, ой, він/вона знов приїжджає і треба розважати, ой, знов натякають, що в них чогось нема, це ж тепер треба мені їм забезпечити втілення мрій і т.д. Одразу вважай, що твоїх особистих грошей і твого власного часу на цей самий резерв просто менше - і все.

Comments

[alla-g.livejournal.com]

Який поміркований у Вас внутрішній голос! Аж завидки беруть. Бо мої внутрішні голоси якісь непутящі. Ні, гризуть вони мене не так щоб дуже, не прискіпливі ). Але ж ніякого тобі, чи той - мені, консенсусу! Один - "праворуч", другий - "ліворуч!", один "зараз", другий "потім"... зате завжди є з ким поговорить )))

[kerbasi.livejournal.com]

В мене тільки років з 28 замайоріли якісь перспективи,років з 35 наступила якась прийнятна стабільність, а до того були суцільні ями, тупіки та "доброжелатєлі",тому всі мої внутрішні голоси були на попередніх етапах життя вбрані в однакові уніформи, вишикувані у строю, отримали зброю і наказ виконувати бойове завдання у битві за виживання. Отже, "близнюки" мого знаку зодіаку приборкані і дисципліновані.

[alla-g.livejournal.com]

якісь неблизнюківські близнюки )
хоч може в мене перспектив не майоріло, тому завжди впиралася в питання "а сенс?".
але сам процес руху в нікуди мені подобається )

[kerbasi.livejournal.com]

Від близьнюків в мене багато професійних і інтелектуальних іпостасей: технар, менеджер, гуманітарій, мовознавець, орієнталіст, фінасист і т.д. І работа між двома вогнями: ураїнським і західним діловими середовищами.

Перспективи я маю на увазі заробляти більше 100 доларів на місяць.

А що-до визначеності/невизначеності, то це тільки феміністки вважають, що в чоловіків життя - один тільки кайф та володарювання. Може, в тих чоловіків, для котрих "Україна для людей", так і є, але я не з їхнього клубу.

[alla-g.livejournal.com]

тоді я точно не феміністка ) або ж в моєму житті чоловіків, в кого життя кайф та володарювання не попадалося (та й хто ж би міг поволодарювати над моїми "я", сама не завжди можу) )))

[yusmal.livejournal.com]

а мій (співрозмовник) так вапчє, мене відверто підтримує. Ми з ним дружно хворіємо зоряною хворобою. :) Так шо не жіноче, то точно.

[kerbasi.livejournal.com]

Чудова хвороба!
Так, мабуть, не гендерно детерміноване, а національно специфічне: американці.

[lesya123.livejournal.com]

"ой, знов натякають, що в них чогось нема" - ага, я теж на таке реагую - перша раеакція на таку розмову - що можу зробити, щоб допомогти. і коли кажу - що "зарадити не в силах" - мені відразу "та то ж просто розповідь!",
звісно, що такі розмови тільки в сім'ї - лише там можуть натякати, а потім робити "невинні очі"..
у ділових стосунках все простіше - натякнули - зробив або не зробив, і ніякого тобі почуття провини, все сконцентровано в "у мене на це вистачить/не_вистачить ресурсу", і ніякого тобі "синовьєва долга".

[kerbasi.livejournal.com]

Буває, що спочатку просять, а потім все перевертають так, що через тебе хтось загине, хворітиме, дитина не піде до школи чи не народиться і т.д., якщо відмовишся допомогти. Біда трапиться не через тих, хто до неї призвів, а через того, хто не допоміг.

[lesya123.livejournal.com]

==Біда трапиться не через тих, хто до неї призвів==
ага, певернуть з ніг на голову