Гімн приїжджих

[kerbasi]

Почув, що київська влада збирається ощасливити нас кодексом киянина, котрий між іншим міститиме і неформальний гімн Києва: пісню на вірші Дмитра Луценка "Києве мій". Ну що ж, пісня приємна, мелодійна, легко запам"ятовується, але... Але є в ній такий рядок:

"Дорогими для мене стали схили Дніпра"...
 
Поет, до речі народився у селі Березова Рудка на території сучасної Полтавської області.

Отож! Стали! Стали - означає, що колись не були. Отже, ця пісня приїжджого. В цьому нічого поганого, бо без підживлення свіжою кров"ю місто існувати не може, тільки є один нюанс: міська культура має бути достаньо потужною, щоб місто перетравлювало хвилі приїжджих, а не навпаки.

Ще одна знакова для Києва пісня на вірші Андрія Малишка "Знову цвітуть каштани" (Київський вальс), то, взагалі, найвищий прояв совєцького еросу: там і ночі солов"їні, і молодість мила, і сади, і хвиля дніпровська, і ти прийдеш сюди, і нам би ще зустрітися і т.д. Так і бачиш дівчину, що не встигла на останній автобус, і хлопця, що вже має прописку в гуртожитку (або навпаки). І ось вони йдуть нічним Києвом, дніпровськими берегами, і як наближаються до садів-кущів, то рученька вже сповзає на талію і нижче і т.д. Хай буде  гімном столиці?

Якщо пройтися по текстах інших пісень про Київ з сайту www.pisni.org.ua, то побачимо, що практично всі автори також не є киянами, крім двох, про котрих скромно не вказується місце народження, і кількох народних пісень або невідомого авторства. Абсолютна більшість, крім того, що приїжджі, є ще вихідцями з сел. Це має вплив на їхні вірші: в них дуже багато уваги приділяється природі, від квіточок, дерев до круч та хвиль. Саме місто проявляє себе тільки вогнями ліхтарів уночі.

http://www.pisni.org.ua/search.php?phrase=%CA%E8%BA%E2%E5+%EC%B3%E9&obj=s

Київ - не галявинка у лісі на березі річки Вонючки, а щось більш менш схоже на місто у Матвійчука. І він, здається, киянин.

Знов таки, нічого поганого у тому, що більшість киян старшого віку мають походження з села. Погано, що в Києві майже не чути урбаністичної культури. Сільська культура вона ж неоднозначна: якщо люблю кручі та схили, дерева та квіточки, то завтра повирубаю дерева, побудую хату, посаджу дерева, котрі потрібні мені, квіточки, і милуватимусь краєвидом, поки сусід не прийде поряд повирубати дерева, побудувати хату, посадити сад, город, квіточки... Підпорядкованості приїжджих селян та різних скоробагатьків міській культурі, можна досягти тільки, якщо місто має свою органічну, автентичну, міцну культуру. Отже, гімн Києва ще не написаний. Доведеться трохи почекати, поки дозріють і автори, і аудиторія.

Comments

[tin-tina.livejournal.com]

Господи, ще один з Березової Рудки. Просто Мекка якась.

[kerbasi.livejournal.com]

А хто ще???

[tin-tina.livejournal.com]

Та там тьма народу. Клан Закревських, в тому числі та Ганна Закревська, якій Шевченко присвятив "Немає гірше, як в неволі". Якщо пам"ятаєте Г.З. в присвяті, то це вона. Її внучка Марія Бенкендорф (і ще якось, вона кілька раз виходила заміж і мала кілька прізвищ, а, Будберг!), яка зіграла вельми значну роль в житті Горького і Герберта Уеллса, - героїня роману Н.Берберової "Залізна жінка". Її потомок Нік Клегг -теперішній британський прем"єр-міністр.
Ну і не в останню чергу sparrow_hawk

[kerbasi.livejournal.com]

Ого! Мабуть, туди колись приїхав харизматичний вчитель, чим визначив розвиток села на сторіччя уперед, прищепивши місцевим здатність мислити про абстрактні речі ні як про витребеньки.

[tin-tina.livejournal.com]

Або природне джерело якоїсь там енергетики. sparrow_hawk пояснив би краще. Там навіть своя піраміда є.

[kerbasi.livejournal.com]

Десь на початку "нульових" мені довелося перетнутися з кількома особами, що мають походження або безпосередньо або через родичів з Хоружівки. Ми навіть жартували в офісі, що, мабуть, там якась особлива енергетика, бо звідти стільки непересічних людей вийшло і також відомий політик. А потім виявилося, що саме на відомого політика життєдайного джерела і не вистачило...