Гімн приїжджих
Tuesday, 29 June 2010 10:40 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiПочув, що київська влада збирається ощасливити нас кодексом киянина, котрий між іншим міститиме і неформальний гімн Києва: пісню на вірші Дмитра Луценка "Києве мій". Ну що ж, пісня приємна, мелодійна, легко запам"ятовується, але... Але є в ній такий рядок:
"Дорогими для мене стали схили Дніпра"...
Поет, до речі народився у селі Березова Рудка на території сучасної Полтавської області.
Отож! Стали! Стали - означає, що колись не були. Отже, ця пісня приїжджого. В цьому нічого поганого, бо без підживлення свіжою кров"ю місто існувати не може, тільки є один нюанс: міська культура має бути достаньо потужною, щоб місто перетравлювало хвилі приїжджих, а не навпаки.
Ще одна знакова для Києва пісня на вірші Андрія Малишка "Знову цвітуть каштани" (Київський вальс), то, взагалі, найвищий прояв совєцького еросу: там і ночі солов"їні, і молодість мила, і сади, і хвиля дніпровська, і ти прийдеш сюди, і нам би ще зустрітися і т.д. Так і бачиш дівчину, що не встигла на останній автобус, і хлопця, що вже має прописку в гуртожитку (або навпаки). І ось вони йдуть нічним Києвом, дніпровськими берегами, і як наближаються до садів-кущів, то рученька вже сповзає на талію і нижче і т.д. Хай буде гімном столиці?
Якщо пройтися по текстах інших пісень про Київ з сайту www.pisni.org.ua, то побачимо, що практично всі автори також не є киянами, крім двох, про котрих скромно не вказується місце народження, і кількох народних пісень або невідомого авторства. Абсолютна більшість, крім того, що приїжджі, є ще вихідцями з сел. Це має вплив на їхні вірші: в них дуже багато уваги приділяється природі, від квіточок, дерев до круч та хвиль. Саме місто проявляє себе тільки вогнями ліхтарів уночі.
http://www.pisni.org.ua/search.php?phrase=%CA%E8%BA%E2%E5+%EC%B3%E9&obj=s
Київ - не галявинка у лісі на березі річки Вонючки, а щось більш менш схоже на місто у Матвійчука. І він, здається, киянин.
Знов таки, нічого поганого у тому, що більшість киян старшого віку мають походження з села. Погано, що в Києві майже не чути урбаністичної культури. Сільська культура вона ж неоднозначна: якщо люблю кручі та схили, дерева та квіточки, то завтра повирубаю дерева, побудую хату, посаджу дерева, котрі потрібні мені, квіточки, і милуватимусь краєвидом, поки сусід не прийде поряд повирубати дерева, побудувати хату, посадити сад, город, квіточки... Підпорядкованості приїжджих селян та різних скоробагатьків міській культурі, можна досягти тільки, якщо місто має свою органічну, автентичну, міцну культуру. Отже, гімн Києва ще не написаний. Доведеться трохи почекати, поки дозріють і автори, і аудиторія.
"Дорогими для мене стали схили Дніпра"...
Поет, до речі народився у селі Березова Рудка на території сучасної Полтавської області.
Отож! Стали! Стали - означає, що колись не були. Отже, ця пісня приїжджого. В цьому нічого поганого, бо без підживлення свіжою кров"ю місто існувати не може, тільки є один нюанс: міська культура має бути достаньо потужною, щоб місто перетравлювало хвилі приїжджих, а не навпаки.
Ще одна знакова для Києва пісня на вірші Андрія Малишка "Знову цвітуть каштани" (Київський вальс), то, взагалі, найвищий прояв совєцького еросу: там і ночі солов"їні, і молодість мила, і сади, і хвиля дніпровська, і ти прийдеш сюди, і нам би ще зустрітися і т.д. Так і бачиш дівчину, що не встигла на останній автобус, і хлопця, що вже має прописку в гуртожитку (або навпаки). І ось вони йдуть нічним Києвом, дніпровськими берегами, і як наближаються до садів-кущів, то рученька вже сповзає на талію і нижче і т.д. Хай буде гімном столиці?
Якщо пройтися по текстах інших пісень про Київ з сайту www.pisni.org.ua, то побачимо, що практично всі автори також не є киянами, крім двох, про котрих скромно не вказується місце народження, і кількох народних пісень або невідомого авторства. Абсолютна більшість, крім того, що приїжджі, є ще вихідцями з сел. Це має вплив на їхні вірші: в них дуже багато уваги приділяється природі, від квіточок, дерев до круч та хвиль. Саме місто проявляє себе тільки вогнями ліхтарів уночі.
http://www.pisni.org.ua/search.php?phrase=%CA%E8%BA%E2%E5+%EC%B3%E9&obj=s
Київ - не галявинка у лісі на березі річки Вонючки, а щось більш менш схоже на місто у Матвійчука. І він, здається, киянин.
Знов таки, нічого поганого у тому, що більшість киян старшого віку мають походження з села. Погано, що в Києві майже не чути урбаністичної культури. Сільська культура вона ж неоднозначна: якщо люблю кручі та схили, дерева та квіточки, то завтра повирубаю дерева, побудую хату, посаджу дерева, котрі потрібні мені, квіточки, і милуватимусь краєвидом, поки сусід не прийде поряд повирубати дерева, побудувати хату, посадити сад, город, квіточки... Підпорядкованості приїжджих селян та різних скоробагатьків міській культурі, можна досягти тільки, якщо місто має свою органічну, автентичну, міцну культуру. Отже, гімн Києва ще не написаний. Доведеться трохи почекати, поки дозріють і автори, і аудиторія.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Re: і стосовно паломництва
Date: Tuesday, 29 June 2010 01:57 pm (UTC)Якщо чесно, я тоже не хотів пафосності Київу, тому нмд не варто поспішати з гімнами. Старі - смішні, совкові з вимушеноюю селючністю. Нові - штучні і нещирі. Тому краще буз них. В Києва є значно привабливіший напівусвідомлений символ: він зростає без московського апломбу. Про "панаєхавших" міркують тільки кілька фріків та й то в інтернеті, бо знають, що у реалі одержать по пиці в першу чергу від корінних киян. Київ - це такий собі плавильний котел з донечан і франківців, черкащан і миколаївців, де всі позбавляються стереотипів і повертають загальнонаціональну ідею до своїх малих батьківщин. І ніяких формальних символів він не потребує на даному етапі.