Феномен виховального технофобства

[kerbasi]

В книжці Антона Санченка  barcaroly  «Нариси бурси» є історія, як курсанти розбираються з потужною посудомийною машиною. Конфлікт відбувається по лінії механізація праці проти ручної праці. Виявляється, що вивести з ладу машину намагалася стара працівниця кухні, щоб довести свою значимість і необхідність свого робочого місця. Зі свого життєвого досвіду можу засвідчити, що якщо все дійсно так відбувалося в херсонській «Тюльці», то це дуже-дуже просунуте училище. У війську я побував у кількох військових частинах і жодного разу не бачив, щоб десь посудомийна або картоплеочисна машина використовувались. Скрізь вони були виведені з ладу начальниками їдалень, прапорщиками з мовчазної згоди командного составу, бо що то за солдат, котрий не чистить картоплі та не миє тарілки руками. Яка машина [censored]!

Вже у цивільному житті мені довелося зустріти жінку, цілком цивільну, родом з села, з чоловіком, котрий жодним чином не був пов'язаний з міліарними сферами, котра звісно мала вдома пральну машину, щоб «як у людей», але ніколи не використовувала сама і не дозволяла використовувати доньці, бо порядна господарка сама себе не поважатиме, якщо буде прати руками. До речі, ця дама працювала у галузі освіти.

Якщо якось розібратись в цих дивних технофобських інтенціях нашого простонароддя, тоді, можливо, вдасться знайти  й способи модернізувати нашу багатостраждальну країну.

Comments

Re: не треба саме своїх співвітчизників так соромити

[tin-tina.livejournal.com]

Ну що Ви :-)
А ця дама з освіти, можливо, розглядала працю саме як засіб виховання чи самовдосконалення, звідси й її дивацтва :-) Бо подумаймо: чого вчити учнів самостійно ділити-множити, якщо для цього є калькулятор, майструвати щось на уроках ручної праці, якщо дешевше ту табуретку чи блюзку купити готову, виробляти почерк, а не вчити відразу швидко набивати текст? Тут навіть так відразу і не знаєш, як заперечити :-)
Ну добре, зізнаюся у власному дивацтві. Я дуже не люблю сканувати тексти, мені треба їх самостійно набити і перекомпонувати. Мова, звичайно, не про занадто великі тексти.

Re: не треба саме своїх співвітчизників так соромити

[kerbasi.livejournal.com]

Та ні, той типаж скоріш ближчий до прапорщика. Там "не треба, щоб добре, головне - щоб павалились з ніг від втоми" - це я так перекладаю, в дописі - мовою оригіналу :) Вона ж не тільки собі пралку заборонила, а й доньцці також.
А як додаткова версія: возведена у чесноту технофобія немолодих жінок з патріархальних родин. Я колись про технофобію читав статтю, здається навіть у Вікіпедії, так там так і казали, що технофобія зазвичай такому типажу і притаманна.

Я також не без гріха. Я пішки ходив, хоча за посадою мені авто положено, поки в мого шефа не увірвався терпець, і він просто не узяв і не перерахував гроші на авто і не вказав, яке саме купити. Я виріс в сім"ї сторубльових інженерішків без продуктової бази у селі, тому про авто не тільки не йшлося, а навіть і не мріялося, тому й не було звички його використовувати. З"явилися гроші, став викликати таксі. Втім, я ніколи не закликав нікого від авто відмовитися.
Nota bene: Я не чиновник, я керівник представництва іноземної фірми - платники податків в Україні не постраждали.

Re: не треба саме своїх співвітчизників так соромити

[tin-tina.livejournal.com]

Ну бачите! Я теж підсвідомо вважаю гріхом їхати машиною, якщо можна дійти пішки :-)
А Вам не траплялося читати класифікацію психотипів, здійснювану Княжною? (здається kniazna) Є в неї кілька таких технофобських типажів, наприклад, Русалки - вони ну ніяк не можуть оволодіти найпростішою технікою, хоча зовсім не позбавлені інтелектуальних здібностей :-)

Re: не треба саме своїх співвітчизників так соромити

[kerbasi.livejournal.com]

Проте тепер мене з машини не висадиш, так до смаку прийшлося ))) Втім, я також не боюся ходити пішки, тому нікому не заважаю ідиотичним паркуванням: для мене нема проблеми, якщо нема місця, проїхати зайвих сотню чи дві чи три метрів, знайти вільне місце і пройти пішки.

Княжну не читав.
В мене є ще така технофобія, суто електриківська, в мене як в багатьох людей з електро-технічною освітою вся електрика дома на шмарклях тримається. Я ще у війську шокував одного офіцера, коли він побачив, як я слухаю магнітофон. Магнітофон був, але шнур десь загубили, отож я зробив два "ланцюжки" з канцелярських скріпок і ними приєднав магнітофон до розетки. Приєднав,звісно ж не пальцями, а плоскогубцями з ізольованими ручками. Офіцер не був електриком, отже, з ним ледве не стався серцевий напад і він підняв величезний кіпіш.

Re: не треба саме своїх співвітчизників так соромити

[tin-tina.livejournal.com]

Зрозуміти його можна :-)
І, думаю, багато хто ще застав або й досі знає аматорів всю комп"ютерну техніку клепати власноруч? Бо як же її купувати готову, ні, от коли зібрати комплектуючі і потім самостійно на коліні... зовсім інший смак!

Re: не треба саме своїх співвітчизників так соромити

[kerbasi.livejournal.com]

Головне, щоб такі аматори такого ж не вимагала в інших.

А стосовно електрики, то на чому знаєшся, те не лякає... Он лікарям часто притаманний чорний гумор. Нещодавно приходжу до одного, а він мені каже, що все зі мною гаразд, з таким у труні лежати можна спокійно. З кимось іншим трапилася б істрерика, а мені такий гумор до вподоби, я його розумію, і мені самому він властивий. Хоча лікарям все ж таки порадив би бути обережнішими з такими жартами, бо різні бувають люди...

Re: не треба саме своїх співвітчизників так соромити

[tin-tina.livejournal.com]

Падаючи від сміху - запам"ятаю вираз!