Річниця практики

[kerbasi]

Рік тому я почав займатися йогою. Відтоді змінилися всі чотири пори року, отже тіло та дух, можна вважати, адаптувалися до нового (точніше, добре забутого старого) заняття. За цей рік мені вдалося значною мірою відновити гнучкість та рухливість у суглобах. Тепер виконую вправи, про котрі рік тому навіть не йшлося.

Оскільки з оздоровчих практик я впровадив не тільки йогу, то не можу стверджувати, що позитивному впливу на тиск та зміцненню імунітету я завдячую саме йозі. Тим не менш, на ГРВІ хворів я за цей час всього два рази, у минулому це траплялося принаймні 5-6 разів на рік. Я вже згадував, що значно порідшали болі у шиї, котрі мені добряче дошкуляли відколи я прийшов з війська і аж донедавна. Тиск ще не покращився настільки, щоб хизуватися, але у середньому кілька одиниць вже відчутно, та й значних коливань майже не стало. Взагалі, я вже практично перестав бути метео-чутливим, крім поки що зовсім драматичних змін погоди, а раніше реагував на кожний дощик, на кожну хмаринку.

Ось на що йога не вплинула, так це на вагу. Будь яке потогінне йогічне тренування не дає достатнього навантаження для спалення жиру. Отже, для цього завдання я додав дієтичні експерименти, про ефективність котрих наразі говорити ще зарано.

Ну що ж, продовжую свою йогічну практику ще на рік. Почну більше приділяти уваги диханню та медитативним вправам. Про досвід періодично звітуватиму. Дякую всім, хто читав мою рубрику про йогу (тег "йога"). Вас насправді настільки мало, менше ніж в будь-якій іншій з моїх тем. Може, це насправді добре, бо свідчить про те, що абсолютна більшість моїх френдів є абсолютно здоровими людьми, і для них боротьба з недугами не актуальна. Бажаю, щоб ця актуальність прийшла якомога пізніше, десь ближче до столітнього віку. А тим, кому актуально, бажаю перемог. Засновник айкідо Моріхей Уесіба писав: "Найкраща перемога -  перемогти себе" .       

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Власне я й пишу нерегулярно, щоб не впадати в зайву технічність. Коли є, що казати - кажу, коли нема - мовчу. ))

Відкидання йоги, як явища масової культури, цілком ймовірно серед інтелектуалів. Хоча НМД йога найбільш органічно вписується в сучасність порівняно з багатьма іншими духовно-виховальними винаходами стародавнього світу. Поміркую про це пару тижнів, і, мабуть, щось напишу. Цікава тема.

Мені також важко дотримуватись регулярного графіку і ходити кудись у певні дні на певні години, тому й практикуюся з йоги вдома. Хоча, можливо, колись вийду у світ.

[liniyka.livejournal.com]

Cупер! Отже, тема не закрита)

Якщо продовжувати цю тему, то інтелектуалам сучасним взагалі не притаманні заняття фізичним тілом. Часи римлян чи навіть аристократії 18 століття минулися, коли важко було й розібрати, хто ти в першу чергу: воїн, поет чи філософ. А якщо вже хтось і дбає про фізичне тіло і пам'ятає, що чудові мізки треба тримати в комфортній упаковці та не обтяжувати проблемами зі здоров'ям, то знає, що так чи інакше всі сучасні види зарядок і вправ мають йогічні асани в основі.

Вдома просунулася і хоча б вдається робити кілька вітань сонцю, але більше організовує стадо і наглядач)))

[kerbasi.livejournal.com]

Приблизним відповідником сучасним інтелектуалам-блогерам є не аристократи, а ті, хто дописував до різних журналів та відвідував легальні та напівлегальні товариства. А там переважав типаж "юноша блєдний с взором горящім", тобто істота від фізичної культури далека. В наших краях інтелектуали масово кинулися у фізичну активність, коли модно стало шукати надздібностей: карате, у-шу та інша китайщина-японщина. Але як виявилось, це не тривало довго.