Ідейна порожнеча України або антисемітизм без семітів

[kerbasi]

Я майже весь минулий тиждень провів у Львові серед людей, котрі ніколи не чули про Aндруховича. А моя розповідь про суперечки, чи відокремлювати Донбaс та Крим, викликала неабиякий подив: "Та ми ж до Криму щороку їздимо, а Сергій з Донецька щотижня в нас купує товар Х і у вересні до нас приїздив. Нам ніхто нічого не розповідав". Фaріон вони насилу згадали, тільки коли я описав, що вона білява жінка приблизно мого віку, заступниця Tягнибoка. Tягнибока знають. Він за справедливість. Проти жидів-торгашів. Звісно, про дитячий садочок не чули. Одна жінка казала: "Та ці виховательки кого завгодно дурнем виставлять". Це - на відповідний кліп на "Ют'юбі". 

І ці люди не з якогось там простонароддя, просто їхні заняття настільки далекі від дискурсу Aндрухoвича, як проблеми верстатобудування від його ж творчості. Та й політика для них це більше якась говоряча голова на телеекрані, котра каже або більш-менш актуальні речі, або якісь дуже далекі від життя.  Тут би й  різним кандидатам у совісті нації б замислитися, чи варто виступати з доленосними заявами, коли ти не відомий навіть на своїй вулиці. Заїжджене порівняння, але поет Євтушенко колись стадіони збирав...

Втім, темою цього допису є антисемітизм. Взагалі, захід України, зокрема Галичина дивують розпосюдженням там атисемітських висловлювань. Навіть для мого вуха, вихідця з міста, де в центрі слов"янські обличча складали жалюгідну меншину до масової репатріації наприкінці 80-х, і до толерантних відносин було далеко, на заході цього забагато. Втім, відверто ксенофобські рухи не мають на заході ніякої популярності, що нам кожні вибори та соцопитування доводять. А щоб зібрати всіх радикалів-антисемітів навіть стадіону буде забагато. Так, одного сектору вистачить. 

Ось і почав я, щоб прояснити картину, ставити різні деталізуючі запитання своїм співбесідникам. Жиди такі-сякі, але ж пан Н., котрий нас консультує, хто? "Так ми ж не про пана Н.", - слідувала відповідь. І так з усіма практичними прикладами. Зрештою, я з'ясував, що насправді під жидами розуміються не стільки жиди-національність, скільки символ капіталізму з нелюдською пикою. Отже, якби ті люди щось чули про антикапіталістичні  ліві рухи, то, мабуть, мали б інші словесні штампи. 

Якщо розвинути цю думку далі, то в мене виходить, що й націоналізм (Tягнибок та інші) більш сприймається не як ідеологія розбудови нації, а як форма захисту культурної ідентичності та особистих здобутків, тобто щось таке наближене до антиімперіалізму, антиглобалізму. Це також пояснює насправді на диво малу популярність націоналістичних партій на заході України. Я б там очікував на 99%, а насправді чимало людей голосує за якогось там східняка-бджоляра чи ще гірше - за Гpiгян-Kaпітельман.
    
Отже, я знов приходжу до висновку, що в Україні бракує пропозиції на ринку політконцепцій. Є запит суспільства на ліву ідеологію, але ліву не Cимоненка-Moроза-Biтренко, є запит на антиглобалізм, антикапіталізм, але не у виконанні різних гормональних "юнашей" та цицькастих "цьолок". А оскільки пропозиції нема, нема й артикуляції (проговорення), отже, звідки людині негуманітарного складу мислення дізнатись про вірні назви своїм поглядам? От і доводиться задовольнятися симулякрами.  Ідейний спектр в Україні представлений більш-менш у блоґах, але з реалом не складається щось. Дійсно таки ми живемо в якійсь культурній глушині...  

Comments

[o-teren.livejournal.com]

Щось мені здається, що Євтушенко "збирав стадіони" далеко не в першу чергу завдяки своїм літературним достоінствам, а швидше завдяки тому, чого ви, якщо я не помиляюся, не любите - отого самого "в Росії письменник більше, ніж письменник". Андрухович для мене приватна особа, письменник, що пише тексти, які мені подобаються за стилем, але не подобаються за змістом. Особа, яка висловила свою думку (цілком можливо, що й помилкову) з якогось приводу. Може то добре, що у Львові з нього не роблять ікони і він не збирає стадіони? :)
(Власне я думаю, що слово поета чи письменника важить дійсно більше ніж слово когось іншого. Однак, це не стільки проблема письменника, як суспільства. Мені була трошки дивна загостра, як на мене, реакція на "сепаратистські" висловлювання Андруховича. Певно щось не гаразд у тому таки суспільстві (Теж ще те відриття! :) ))
Стосовно симулякрів, абсолютно згоден. І то загальна біда: і лівих, і правих, і лівобережних, і правобережних.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, не люблю. Втім, для молодої нації у важкий період формування можна було б з цим змиритися, бо такий стан діяча культури був би природним. Це по-перше.

А по-друге, Андрухович сам активно втручався у політику у передвиборчий період з агітацією, тому його подальші промови сприймаються у загальному контексті політичних подій не стільки, як думка письменика, скільки як думка особи, що авторитетно знається на політиці. У нас нема незалежних аналітиків і коментаторів, а люди хочуть почути чиюсь думку, щоб обгрунтувати свою.

[o-teren.livejournal.com]

"сприймаються у загальному контексті політичних подій не стільки, як думка письменика, скільки як думка особи, що авторитетно знається на політиці."
Бачте в чому річ, певно що таки ж не сприймаються (вірніше, сприймаються дуже вузьким колом людей). Ви ж самі вказали на те, що люди далекі від цих "дискурсів". Я, власне, давно мав таку підозру, тому й дивувався, що на слова Андруховича чомусь так різко "тригер" спрацював. :)
І добре б було, якби такий пофігізм до "дискурсу" був зумовлений якоюсь своєю позицією. Але ж схоже просто у письменників "гучномовець" слабший ніж у інших, "справжніх" політиків. А то б повелися. Сумно.

[kerbasi.livejournal.com]

Так трігер в кого спрацював? В тому самому вузькому колі! Тому й реакція така сильна була. За наших обставин це добре, що наші "совісті нації" поза "дискурсом" не тільки з простонароддям, але й з міцним середнім класом практичних фахів, бо інкше, боюся, випили б ми ту ж чашу, що й народи кол. Югославії.

А мій закид Андруховичу у тому, що він спантеличує і тих, хто в одному з ним "дискурсі". Що буде з Галичиною, якщо її відокремити від України? Президент Горбаль!

[o-teren.livejournal.com]

Ну то й я ж про те. Просто схоже у нас трішки різне сприйняття цих речей: оскільки я приблизно уявляв, який відгук буває на слова (практично будь-які, як розумні так і не дуже) наших письменників, etc. у переважної більшості, то й не сильно переймався їми сказаним. Та й конкретно Андрухович у мене - тільки письменник і аж ніяк не суспільний діяч чи ще хтось там. :)
Тут, до речі, ви зачепили одне складе для мене питання: відсутність певних потужних інститутів (в тому числі й "інституту авторитетів") штука погана, але як подумаєш, як то ті інститути в руках папусів можуть бути використані, то й порадієш. Як між тими сциллами з харибдами пролізти хто й зна.

[kerbasi.livejournal.com]

Книзі Леонідаса Донскаса "Збентежена ідентичність" є есей під назвою "Занепад суспільної сфери: моральний авторитет проти знаменитості". Дуже красномовна назва. Висновок - у сучасному світі місце моральних авторитетів заступили знаменитості. А від себе додам: в наслідок цього конкуренція ідей поступилася конкуренції політтехнологій. І це, доречі, відбулося не тільки у нас, а в усьому світі десь протягом 90-х років. Що з цього вийде, ще неясно. Прогнози були з боку деяких колишніх авторитетів дуже невтішні, але наразі живемо )