Ідейна порожнеча України або антисемітизм без семітів

[kerbasi]

Я майже весь минулий тиждень провів у Львові серед людей, котрі ніколи не чули про Aндруховича. А моя розповідь про суперечки, чи відокремлювати Донбaс та Крим, викликала неабиякий подив: "Та ми ж до Криму щороку їздимо, а Сергій з Донецька щотижня в нас купує товар Х і у вересні до нас приїздив. Нам ніхто нічого не розповідав". Фaріон вони насилу згадали, тільки коли я описав, що вона білява жінка приблизно мого віку, заступниця Tягнибoка. Tягнибока знають. Він за справедливість. Проти жидів-торгашів. Звісно, про дитячий садочок не чули. Одна жінка казала: "Та ці виховательки кого завгодно дурнем виставлять". Це - на відповідний кліп на "Ют'юбі". 

І ці люди не з якогось там простонароддя, просто їхні заняття настільки далекі від дискурсу Aндрухoвича, як проблеми верстатобудування від його ж творчості. Та й політика для них це більше якась говоряча голова на телеекрані, котра каже або більш-менш актуальні речі, або якісь дуже далекі від життя.  Тут би й  різним кандидатам у совісті нації б замислитися, чи варто виступати з доленосними заявами, коли ти не відомий навіть на своїй вулиці. Заїжджене порівняння, але поет Євтушенко колись стадіони збирав...

Втім, темою цього допису є антисемітизм. Взагалі, захід України, зокрема Галичина дивують розпосюдженням там атисемітських висловлювань. Навіть для мого вуха, вихідця з міста, де в центрі слов"янські обличча складали жалюгідну меншину до масової репатріації наприкінці 80-х, і до толерантних відносин було далеко, на заході цього забагато. Втім, відверто ксенофобські рухи не мають на заході ніякої популярності, що нам кожні вибори та соцопитування доводять. А щоб зібрати всіх радикалів-антисемітів навіть стадіону буде забагато. Так, одного сектору вистачить. 

Ось і почав я, щоб прояснити картину, ставити різні деталізуючі запитання своїм співбесідникам. Жиди такі-сякі, але ж пан Н., котрий нас консультує, хто? "Так ми ж не про пана Н.", - слідувала відповідь. І так з усіма практичними прикладами. Зрештою, я з'ясував, що насправді під жидами розуміються не стільки жиди-національність, скільки символ капіталізму з нелюдською пикою. Отже, якби ті люди щось чули про антикапіталістичні  ліві рухи, то, мабуть, мали б інші словесні штампи. 

Якщо розвинути цю думку далі, то в мене виходить, що й націоналізм (Tягнибок та інші) більш сприймається не як ідеологія розбудови нації, а як форма захисту культурної ідентичності та особистих здобутків, тобто щось таке наближене до антиімперіалізму, антиглобалізму. Це також пояснює насправді на диво малу популярність націоналістичних партій на заході України. Я б там очікував на 99%, а насправді чимало людей голосує за якогось там східняка-бджоляра чи ще гірше - за Гpiгян-Kaпітельман.
    
Отже, я знов приходжу до висновку, що в Україні бракує пропозиції на ринку політконцепцій. Є запит суспільства на ліву ідеологію, але ліву не Cимоненка-Moроза-Biтренко, є запит на антиглобалізм, антикапіталізм, але не у виконанні різних гормональних "юнашей" та цицькастих "цьолок". А оскільки пропозиції нема, нема й артикуляції (проговорення), отже, звідки людині негуманітарного складу мислення дізнатись про вірні назви своїм поглядам? От і доводиться задовольнятися симулякрами.  Ідейний спектр в Україні представлений більш-менш у блоґах, але з реалом не складається щось. Дійсно таки ми живемо в якійсь культурній глушині...  

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Так, не люблю. Втім, для молодої нації у важкий період формування можна було б з цим змиритися, бо такий стан діяча культури був би природним. Це по-перше.

А по-друге, Андрухович сам активно втручався у політику у передвиборчий період з агітацією, тому його подальші промови сприймаються у загальному контексті політичних подій не стільки, як думка письменика, скільки як думка особи, що авторитетно знається на політиці. У нас нема незалежних аналітиків і коментаторів, а люди хочуть почути чиюсь думку, щоб обгрунтувати свою.

[o-teren.livejournal.com]

"сприймаються у загальному контексті політичних подій не стільки, як думка письменика, скільки як думка особи, що авторитетно знається на політиці."
Бачте в чому річ, певно що таки ж не сприймаються (вірніше, сприймаються дуже вузьким колом людей). Ви ж самі вказали на те, що люди далекі від цих "дискурсів". Я, власне, давно мав таку підозру, тому й дивувався, що на слова Андруховича чомусь так різко "тригер" спрацював. :)
І добре б було, якби такий пофігізм до "дискурсу" був зумовлений якоюсь своєю позицією. Але ж схоже просто у письменників "гучномовець" слабший ніж у інших, "справжніх" політиків. А то б повелися. Сумно.

[kerbasi.livejournal.com]

Так трігер в кого спрацював? В тому самому вузькому колі! Тому й реакція така сильна була. За наших обставин це добре, що наші "совісті нації" поза "дискурсом" не тільки з простонароддям, але й з міцним середнім класом практичних фахів, бо інкше, боюся, випили б ми ту ж чашу, що й народи кол. Югославії.

А мій закид Андруховичу у тому, що він спантеличує і тих, хто в одному з ним "дискурсі". Що буде з Галичиною, якщо її відокремити від України? Президент Горбаль!

[o-teren.livejournal.com]

Ну то й я ж про те. Просто схоже у нас трішки різне сприйняття цих речей: оскільки я приблизно уявляв, який відгук буває на слова (практично будь-які, як розумні так і не дуже) наших письменників, etc. у переважної більшості, то й не сильно переймався їми сказаним. Та й конкретно Андрухович у мене - тільки письменник і аж ніяк не суспільний діяч чи ще хтось там. :)
Тут, до речі, ви зачепили одне складе для мене питання: відсутність певних потужних інститутів (в тому числі й "інституту авторитетів") штука погана, але як подумаєш, як то ті інститути в руках папусів можуть бути використані, то й порадієш. Як між тими сциллами з харибдами пролізти хто й зна.

[kerbasi.livejournal.com]

Книзі Леонідаса Донскаса "Збентежена ідентичність" є есей під назвою "Занепад суспільної сфери: моральний авторитет проти знаменитості". Дуже красномовна назва. Висновок - у сучасному світі місце моральних авторитетів заступили знаменитості. А від себе додам: в наслідок цього конкуренція ідей поступилася конкуренції політтехнологій. І це, доречі, відбулося не тільки у нас, а в усьому світі десь протягом 90-х років. Що з цього вийде, ще неясно. Прогнози були з боку деяких колишніх авторитетів дуже невтішні, але наразі живемо )