День “Ні” як урок української для українців

[kerbasi]

У дискусіях на мовну тематику часто чути аргументи про брак підтримки розвитку української мови з боку держави  протягом двох десятиліть, що минули, і відверту ворожість до українськох мови з боку сучасного правлячого режиму. Ми знаємо позитивні приклади мовного відродження: Ізраїль, де цілеспрямоване впровадження мови йшло одним курсом зі створенням успішної держави і потужної, самобутної новітньої культури. Втім, поза увагою зазвичай залишаються приклади тихого, наполегливого, але не менш героїчного і ефективного мовного спротиву. Власне такі приклади для нас на даному етапі мають велике значення, тому їх треба знаходити, систематизувати і пропагувати .  

Мої постійні читачі знають, що я маю певну інтелектуальну і естетичну прив’язаність до сучасної Греції. День “Ні” – це національне свято Греції, що святкується 28-го жовтня. “Ні!” – казав народ Греції італійським окупантам, котрі вдерлися до країни саме у цей день 1940-го року.

Взагалі, хронологія подій виглядала наступним чином:
28 жовтня 1940 року – вторгнення італійський військ
13 листопаду 1940 року – повне очищення грецької території від загарбників
8 березня 1941 року – закінчення наступу, в результаті котрого грецька армія звільняє від італійських військ значну частину Албанії
У весь цей період воєнний флот Греції завдає ударів по морських комунікаціях і починає серйозно загрожувати морській інфраструктурі Італії.
6 квітня 1941 – війська Німеччини приходять на допомогу союзникам
25 квітня 1941 – король і уряд Греції евакуюються на острів Крит
27 квітня 1941 – німецькі війська увійшли до Афін
30 квітня 1941 – німецькі, італійські, болгарські війська контролюють всю материкову частину Греції.
20 травня 1941 – німецькі війська починають операцію з захоплення Криту
24 травня 1941 – король і уряд Греції евакуюються до Єгипту
1 червня 1941 – Крит повністю переходить під контроль німецьких військ. Активна фаза війни закінчена, починається окупація, спротив аж до звільнення у 1945-му.

Але паралельно з цими трагічними подіями відбувалися й інші. В мовній площині.

14 грудня 1938 року – видатний грецький мовознавець Маноліс Тріандафілідіс очолює комітет з розробки першої науково обґрунтованої граматики сучасної літературної мови дімотікі, альтернативі архаїзованій штучній літературній мові кафаревуса.
Листопад 1940 року – в Організації з видавництва шкільної літератури починається підготовка до друку і друк “Граматики новогрецької мови дімотікі” Маноліса Тріандафілідіса.
12 червня 1941 року – Маноліс Тріандафілідіс підписує передмову до Граматики, книга виходить у світ. Він ставить дату і зазначає місце підписання – Афіни.

Для перспективи розвитку грецької нації ця граматика мала вирішальне значення. Наслідком мовно-культурної політики попереднього століття стало панування в офіційному використанні і в літературній творчості штучної архаїзованої мови "кафаревуса" (літ. "чиста"). Вона виконала свою функцію: було утворена сучасна термінологія з грецьких коренів, в ментальності населення був закріплений зв'язок між античним стародавнім спадком і сучасним грецьким народом, але у 20-му сторіччі кафаревуса стала гальмувати розвиток масової грамотності, обмежувала доступність літературних творів. Ентузіасти просування літературної мови на освнові народних говірок "дімотікі" (літ. "народна")  прийняли виклик і почали наполегливо переконувати культурну еліту, політичний клас у необхідності зміни мовно-культурної політики. Доручення від держави вченому Тріандафілідісу було справжньою перемогою у цій боротьбі, але на цю перемогу наклалася поразка, котру зазнала грецька армія на полі бою від вермахту. 

Власне коли вчений ставив свій останній підпис під передмовою, жодна з частин країни від гори Олімп до найдрібнішої скелі в Егейському морі, не контролювалася грецьким урядом вже майже два тижні, майбутнє Греції було невизначеним і темним, держава фактично вже не існувала.  Втім, Тріандафілідіс закінчив текст таким абзацем:

“Новогрецька граматика, котра вийшла у світ за сприяння Грецької держави, пропонується громадськості з надією, що вона стане саме такою, котру прагнули отримати натхненні піонери сучасної духовної Греції, і що вона відповідатиме очікуванням і вимогам держави, освітян, працівників слова, письменників та освіченого суспільства”. 

А ми жаліємося, що в нас “не наша” влада, зросійщення, сумнівні перспективи нашої мови, складна ситуація з літературної мовою. Не жалітися треба, не тортурувати офіціанток та продавців. чіпляючись до їх російської, не сміятися з прем'єр-міністра, а створювати альтернативну освіту, працювати зі словом, писати літературні твори, публікувати свої дослідження і пропозиції, пропагувати мовну культуру, концентрувати навколо себе освічену частину суспільства. Все це ми можемо в Інтернеті, з усіма його можливостями, про котрі й не могли мріяти Маноліс Тріандафілідіс і його колеги. Наша історія потребує, можливо, не стільки дня "Ні!" політичним суперникам та розгубеному населенню, скільки дня "Так!"  українській мові і позитивній національній ідеї.  

Comments

[sparrow-hawk.livejournal.com]

гарно сказано!

сам я дуже поважаю "грецького фашиста" Метаксаса за його "охі"

[kerbasi.livejournal.com]

Ну, фашист - це з лівої преси! ))
До речі, і сам Метаксас, що був германофілом, і король Георг ІІ, що був етнічним німцем, тим не менш не зрадили Греції, не здали її вермахту без бою. Ось хто міг би бути взірцем для неукраїнського населення України.

уточнення

[kerbasi.livejournal.com]

Власне вермахта Метаксас не дочекався, але дочекалася Лінія Метаксаса ))

[olena-nekora.livejournal.com]

+100
Дякую. Дуже слушно і актуально.

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую і Вам! ))

О так

[bardus.livejournal.com]

в такому руслі потрібно діяти.

Re: О так

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!

[alla-g.livejournal.com]

правильна думка!

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую! Ваша думка для мене багато важить ))

[tin-tina.livejournal.com]

Написане Вами нагадало мені епізод, про який згадував Умберто Еко в "Імені рози". Можливо, пам"ятаєте, як в останні роки Римської імперії в обложеному варварами місті двоє філологів сперечаються про кличну форму від слова "я".
Насправді ж Ваша максима
створювати альтернативну освіту, працювати зі словом, писати літературні твори, публікувати свої дослідження і пропозиції, пропагувати культуру мову, концентрувати навколо себе освічену частину суспільства.
(яку я всіляко схвалюю і підтримую) потребує і деякої конкретизації. Що ми можемо зробити? В нас перед очима приклади дуже серйозної праці певних людей, щоб далеко не ходити, вельмишановного maksymus, але що робити іншим? Тим, хто не має ні філологічної освіти, ні особливого літературного обдарування? На думку спадає варіант чисто механічних дій - хоч би відсканувати чи навіть набрати вручну якісь улюблені уривки з написаних дійсно гарною мовою творів, відсутніх в мережі. Покращимо ми собі так карму?

[kerbasi.livejournal.com]

З іншого боку латина проіснувала, як мова науки, політики, філософії аж до XVII сторіччя, може, завдяки таким філологам.

Максимуса я, до речі, згадував, коли писав цей допис.

Цей допис носить програмний характер. Я на нього посилатимусь, коли це буде доречно, щоб постійно не набирати одне й теж саме, бо з часом дискусії повторюються.

Що в обложеному варварамі місті робити робити людині, котра в бою беспрецедентно некорисна? Продовжувати свою справу, навіть якщо ця справа - вокатив від ego або "Граматика новогрецької мови". Чим не варіант? А тим, хто беспрецедентно некорисний до таких абстракцій, може, варто до себе придивитися? А що, як їхнє призвання - йти до бою?

[maryxmas.livejournal.com]

слухайте, вам не соромно?
ви постійно продукуєте корисні, пізнавальні і грамотно написані тексти літературною українською.

зі.
і вони ще кажуть про відсутність літературного обдарування.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Коли щодня користуєшся українською літературною мовою, як робочим інструментом, то стикаєшся з багатьма її слабкими місцями, суперечностями, недоліками, вадами. І думаєш собі - отам десь, у захмарних інститутах, сидять високочолі філологи, та й думають, міркують, вирішують, розплутують, спростовують, спрощують... При совіцькій владі ВНЗ щороку випускали 10 000 учителів української мови. Хтось же з них не пішов у школу, на базар, на панель, а подався в захмарні інститути і... А потім починаєш цікавитися темами дисертацій цих високочолих філологів, падаєш на дупу і думаєш собі: "Де ж той Вермахт?!"

[kerbasi.livejournal.com]

Для мене вся бюджетна сфера з усіма інститутами є частиною держави. Годі від них чогось чекати. Ті, що там є й варті доброго слова, значно більше користі принесли б Україні, якби свій блог чи сайт створили.

[maryxmas.livejournal.com]

дайош цей пост в уа_мову!

[kerbasi.livejournal.com]

НМД, неформат )

[tin-tina.livejournal.com]

А давайте ще й паралельно пропіаримо. Я в найближчому пості дам посилання.

[o-teren.livejournal.com]

Загалом підтримуючи сказане, з природної вредності мушу звернути увагу на один момент: все ж таки той же Тріандафілідіс державну підтримку таки мав, на відміну від... :). Зрозуміло, що позиція "а нам своє робить" певно найправильніша, але можливо варто звернути більшу увагу ще й на цю таки "державу", вірніше на функції, яких від неї сподіваються. Ну, припустимо, від держави чекати нічого, але можливо якісь інші інститути можуть виконати потрібні нам функції? Які, як вони мають виглядати, що робити? Бо я все ж думаю, що які б цікаві та корисні речі в інтернетах чи затишних кабінетах не робилися, не підкріплені якимись системними кроками, вони матимуть дуже низький ККД.
ПС. Може приклад не найкращий, але от безпосередньо те, що в голові натепер крутилося: колега на роботі сканує цікаві йому книги українською, вичитує і викладає у вільний доступ у різних бібліотеках. Вже зробив щось із Толкіна і Гомера. І мене підсадив, зараз вечорами намагаюся розібратися з однією дитячою книжкою. Вся ця діяльність вимагає купи часу, сил і виглядає доволі дивно: немолоді вже отці сімейств, не найгірші фахівці в своїй основній роботі, займаються явно не своєю і, м'яко кажучи, не самою інтелектуальною справою. Звісно, що при певній організації цього процесу це все можна було б робити швидше, більше, якісніше і відповідними силами, а не бозна ким і бозна як.

[tin-tina.livejournal.com]

Так, так, і я про це! Але ж у нас і деякі інтелектуали вважають, що подібна робота - з розряду "не бий лежачого" і не вимагає майже ніяких зусиль. Один такий премудрий так висловився на адресу людини, працю якої можна назвати подвижницькою.

[kerbasi.livejournal.com]

Вам знайомий проект "Читанка"?
http://chytanka.com.ua/
http://community.livejournal.com/chytanka_com_ua/
засновники - ЖЖ-користувачі: fish_ua i marmuletka.

Остання барикада

[pingback-bot.livejournal.com]

User tin_tina referenced to your post from Остання барикада (http://tin-tina.livejournal.com/131018.html) saying: [...] і флоту. Що нам залишається? Робити те, що написано у мшф  ? (я б дуже радила прочитати [...]

[dziga-ya.livejournal.com]

+100!

[mapumba.livejournal.com]

охі!

[kerbasi.livejournal.com]

Ні? Ви націонал-песиміст? :)))

[vent-de-la-mer.livejournal.com]

Грецька ситуація всеж-таки інша: більшість населення говорила у побуті і на роботі більш-менш грецькою, але от бракувало сучасної грецької граматики.

От якби половина населення говорила італійською чи болгарською, а державі це було б по барабану - тоді б ситуація дещо наблизилася до української.