Неорганізовані тези до Дня української мови

[kerbasi]

Численні звернення з проводу Дня української мови знов повторюють хибні, на мій погляд кліше. Знов нібито вибачаються перед іншомовними:  «Мета акції - це не принизити достоїнства інших мов чи національних меншин». Це абсолютно зайве речення, бо українофобів в Україні насправді значно менше, ніж може здаватися з інтернету. Кожний вже давно зробив свій вибір і існує у своєму мовному середовищі. Не варто ні перед ким вибачатися за факт свого існування. Також не варто нікого переконувати.

Ось ще: "Не зважаючи на те, що українці становлять більше 70% населення України, державна мова серед жителів країни не настільки популярна". Взагалі, зовсім мені не зрозуміло, до чого тут питання державної мови? Мовне середовище слід створювати самім собі, і ставити державу перед фактом, а не виправдовувати (саме так це і звучить) свою україномовність державною мовною політикою. За совєцьких часів мови народів СРСР здебільшого були затавровані ідеологами як неперспективні, крім литовської, латиської, естонської, грузинської і вірменської. Носії перспективних мов не влаштовували ніяких акцій, а просто вживали мову між собою. А творчі люди цими мовами творили і, потрапляючи на загальносоюзний рівень, не дуже переймалися такими речами, як свій акцент в російській мові.

Якщо хочете, щоб українська мова ніколи не мала шансів відродитися в Україні, скористуйтеся нагодою, днем мови, і підіть воювати з продавщицями, офіціантками та різними клерками, вимагайте від них відповідати вам державною мовою. На мою думку, є значно краща стратегія: підтримуйте своїх. Не лінуйтеся зайвий раз прокоментувати цікавого автора в ЖЖ, підтримати розмову, розвіртуалитися. Коли вас в кав’ярні з десяток, і ви всі розмовляєте українською мовою, це має значно потужніший виховальний ефект  на персонал, ніж ваші цитування конституції та остогидлі розповіді про те, що мова в людини, а язик в свині, коли ви тільки один такий на тисячу.

Прикусіть собі язика, коли збираєтеся написати, що не читаєте сучукрліт, бо там матюки. Краще напишіть розгромний, дотепний відгук на твір автора, котрий вам не сподобався. Цим ви самі особисто долучитеся до літературного процесу, а не постачатимете аргументів українофобам перепрофілювати останні книгарні на точки збуту іноземної літератури.

В сучасну цифрову епоху дуже важливо відмітитись в інтернеті, отже, не забувайте клікати на україномовні ресурси, обирати опцію «укр.», якщо дається такий вибір, а не споживайте інформацію за звичкою будь-якою мовою. Тоді адміни сайтів не крапатимуть на мозок власнику, що українська версія не потрібна, бо на ній кліків за день стільки, скільки на російській за секунду. Так само і з товарами: затримайтеся на зайву хвилинку в супермаркеті і купуйте той продукт, на упаковці котрого є змістовний текст українською мовою, а не якесь пусте словосполучення для проформи. І робити це треба не раз на рік, а щоденно. Треба усвідомити, що українофобська політика влади уможливлюється байдужістю до мови населення, і перед усім, населення освіченого. Вам потрібні гроші на мовознавчі дослідження? На новий правопис? Скасувати ПДВ з українських книжок?  Найкращим аргументом, цих грошей не давати, і, взагалі, закрити всі мовні інститути, є блог освіченої людини, патріота, де він/вона пише «я щітаю». Дивиться, щоб не простібати мову та країну назавжди.

Comments

[ferike.livejournal.com]

а тут я з вами трошки незгодна. я теж помітила, що "порівняння у сенсі ділових якостей і пошукової активності не на користь україномовності". дійсно, серед успішних (ділових, ініціативних) людей більше російськомовних. але це не тому, що російськомовні люди в принципі успішніші, а тому, що успішність в Україні часто пролягає через використання російської мови. коли мовою діловодства в компанії є російська, а топ-менеджмент російськомовний, то навіть зроду україномовна людина перейде на "общепонятний", щоб легше зробити кар"єру. на виході маємо переважно російськомовне бізнес-середовище, а звідси - російськомовна реклама, сайти та інше.

ви правильно кажете, що це стосується насамперед старших поколінь. але коли середовище вже сформувалось, воно починає самовідтворюватись, і еволюційне влиття молодих кадрів "знизу" навряд чи щось суттєво змінить за найближчі десять років. думаю, мусить бути ще й ініціатива "згори". отут і потрібний, як ви пишете, "владний ресурс".

[o-teren.livejournal.com]

Теж звернув увагу на це момент. Імхо, одним із проявів "ділових якостей" і "активністі" є "прагматичний" підхід до мови: вигідніше бути російськомовним - будемо ним. Можливо вибір "правильної" мови робився не цими людьми і навіть не в цьому поколінні, але ж і генетику ніхто не відміняв. Це я, власне, уточнюю, бо з написаного "нехороші люди" можуть зробити висновок, що українці менш ділові й активні в принципі, але не думаю, що автор це хотів сказати. :)

[kerbasi.livejournal.com]

Коли я пішов до школи у 1975-му в моїх підручниках для російськомовної школи були намальовані кораблі та ракети, а в мого двоюрідного брата, котрий на рік мене старший і пішов до україномовної школи - комбайни, лани і корови. Система освіти програмувала менталітет людей. У мене у ЖЖ багато дописів на цю тему, де я аналізую наслідки такого псевдо-народницького, а насправді етноцидного виховання. На людей молодих це все вже не має впливу, тому в них і не повинно бути тої іманентної меншовартості і анти-модерності, котра є в старших поколіннях. Але, на жаль, через природу моїх занять (промисловість) та демографію більшість людей, з ким я спілкуюся - старші за мене, і серед них успішні майже виключно російськомовні з народження. А з україномовних регіонів знайти партнерів старшого віку просто не можливо. Але там є молоді, на сході ж старі відходять, і їх нема ким замінити. Але це велика окрема тема, не для формату коментарів та, мабуть, навіть і не для ЖЖ.

[o-teren.livejournal.com]

Так, згоден, питання складнюще.
ПС. Насправді здається ніякого протиріччя не має, просто я думаю, що освіта була лише одиним з фрагментів (згоден, дуже потужним) засобів "виховання" "правильного" шаблону сприйняття і підштовхування до "правильної" поведінки в подальшому. От ви на підручники звернули увагу, а я колись на українські музеї радянських часів: тематика залу, наприклад, повстання Богдана Хмельницького, а з експонатів самі плуги, серпи й рушники. Ну, інколи для сміху якийсь ціп, як приклад селянської вундервафлі, могли повісити. Теж "виховання". :)

[kerbasi.livejournal.com]

Заради справедливості треба сказати, що російські були ще ті підручники. Там так мили мозок красотами Мещерської сторони, лісами, озерами, березами, що я аж до українців долучився, що ані русскіє родичі, ані фантастично безмозгла вчителька української мови на заваді не стали.

Зворотний ефект пропаганди підсилювався тим, що в нашій місцевостей не було ані озер, ані лісів (крім маленького штучного)- тільки степ да степ кругом - а кілька єдиних на весь регіон берізок ледве виживали від спеки біля пам"ятнику на головній площі. Головне у вихованні і пропаганді - актуальність. Тому я й так жорстко реагую на народників-вишиваночників, бо найкращий спосіб русифікувати Україну - віддати мовну політику їм, що на жаль було зроблено попередніми керманичами.

[o-teren.livejournal.com]

Здогадуюся, бо сам вчився в російській школі й приблизно в той же час. :)
В армії у нас була стройова пісня з заспівом: "Рассійаа - березки, тополя! Рассійаа - родіна моя!" Враховуючи, що відсотків на 40 частина була укомплектована з українських хлопців і ще відсотків на 40 з миру по нитці, то це особливо "доставляло" і доставало. :)

[kerbasi.livejournal.com]

Надиво, різне бувало. У нас в учебці було три сержанти з Харкова і один з Києва, так вони змусили всіх вивчити "Розпрягайте хлопці коней". Обурювалися і "нє панімалі" русскіє з Казахстану, справжнім москалям було навіть по приколу. А в тих, що з Казахстану, було належне виховання, як зневажати корінних.

[o-teren.livejournal.com]

Давненько написав, але якось все не викладалося:
http://o-teren.livejournal.com/11302.html :)

[kerbasi.livejournal.com]

Мова діловодства не має значення. В нашій компанії - це англійська, ну то й що? Нарада нарадою, але є життя і поза мітінг-румзами.
Неусіпшність старших поколінь корінних українців пояснюється тим, що тодішня система освіти навмисно їх не налаштовувала на сучасність. Цим давали вибір: хочеш майбутнього своїм дітям, віддавай їх до російської школи, влаштовує аграрна сфера - хай ходять до української, але ми є попереджали... Тепер вже такої політики нема, і ніякому міністру чи президенту її не впровадити, бо завдяки інформаційному суспільству не тільки школа та близьке оточення формує людину. Тільки новим людям потрібно більге наполегливості у збереженні ідентичності. Вони до російськомовного бізнесу повинні приходити еволюційно не просто наймитами, а з вогоньком в очах. Тому ж я й кажу, що потрібні емоційні, щирі насла, тут би й мистцям долучитися, але, на жаль, нема кому.

[andrij.livejournal.com]

думаю, від мистців тут небагато можна навчитись. більше потрібні носії успішної поведінкової моделі, яких можна було б молодим людям із вогником в очах наслідувати. ну, приміром, по-справжньому український бізнес-тренер. тобто все-таки нашого покоління люди, які застали стару систему національного гноблення і розуміють що робити з новою.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, згідний. Власне це й мав на увазі, коли створював цей блог, спочатку ідея була зробити блог на ділову тематику українською мовою, але в ЖЖ трошки інший читацький контингент, хоча мої дописи під тегом "чому не вчать у бізнес-школі" збирають непогану відвідуваність порівняно з іншими, хоча статистика ЖЖ дуже недосконала і неінформативна, щоб на неї спиратися.