На захист "самашедшего"

[kerbasi]

«Самашедшего» Ліни Костенко я не читав і на разі не планую. Втім, цей твір зазнає такої критики, що хочеться щось сказати на його захист, навіть не читаючи. Це така позиція як «не читав, але засуджую», тільки навпаки.

Але на початку, трохи розповім про себе. У 2000-му році мені було 30 років. Відповідно у  2004-му мені було 34 роки. Моя перша технічна освіта вміщувала також кілька курсів, що дозволяли працювати тим, кого тепер називають «програміст» або «айтішнік». Я цей шлях не обрав, втім, міг би обрати, як це зробили чимало моїх однокурсників. Нарешті, я маю схильність до осмислення подій і явищ і навіть до запису своїх думок, хай і не у форматі щоденнику і, взагалі, нечитабельним для сторонніх способом, але ж записую.

Ну що, подібно до головного героя Л.К.? Якщо подібно, то чому критики пишуть, що такого героя бути не може. Я - є. Значить і він – може бути.

Одному критику не сподобалося, що він десь там пише, що чоловіки у сучасності перевелися, мовляв, так 30-річний чоловік ніколи не скаже. Знов таки, коли мені було 30, я мав такі спостереження, що в Україні, принаймні, у сферах, до котрих я мав стосунок, було на той час значно більше активних і цікавих жінок, ніж чоловіків. Ми тоді навіть у нашому колі жартували, що вважали, що українці – козаки, а вони - «чмошники», що не до війська не призвати, ні праці належної не добитися та й жінки від них тікають, хоч би до гарему якогось Махмуда, аби тільки подалі від свого Василя. Тепер, десь з початку 2000-х трохи ситуація стала виправлятися на користь чоловіків, тепер вже жінки так наочно не домінують. Отже, якщо я мав такі спостереження, хай і статистично некоректні, чому інший мій майже одноліток і майже співтовариш по соціальному стану, не міг мати таких спостережень?

Ще авторці закидають, що її герой пише з шестидесятницьким пафосом. Так от, шановні, саме наше з цим героєм покоління культурно формувалося під впливом і пресингом саме шестидесятників. Шестидесятники були нашими батьками, нашими вчителями, авторами пропагандистських аркушиків і творів вільної «перестроєчної» прози. Від них багато хто з нас навчився й усному та письмовому стилю з усім його пафосом. Я коли редагую свої написані тексти, то частіше всього видаляю з них пафос.

Взагалі, критики, ви з якої планети прилетіли? Щось мені здається, що більшість з вас виросли на колінах у сільської бабусі на всьому готовенькому на гроші батьків, що працювали не розгинаючи спини  десь у далекому закордоні  або стояли до сонячного удару на блошиних ринках, щоб ви виросли, отримали вашу порожню освіту в області пустої балаканини та почали міркувати з вишини свого життєвого «досвіду» про те, хто в Україні типовий, а хто не типовий.  

І хто, взагалі, казав, що головний герой твору, оповідач, має бути типовим. Задача головного героя стати електродом, від котрого почнуться у середовищі процеси, почнеться рух аніонів-катіонів, і це все читачеві буде цікаво читати.

Авторка образилася на критиків, що по-людськи зрозуміло. Втім, варто письменникам бути більш агресивними. Ось узяв би хтось та промовив на зустрічі з читачами: «У моєму романі є персонажі абсолютно типові, сірі-сірі до нудоти, ну точно, як зі статистичного звіту зійшли, ті, що мають 1,2 телевізора та 0,9 пральної машини на родину. Ну точно як ті літературні критики Х і Y. І краще не народжуйте дітей, бо їх у вас у середньому може бути тільки 0,95. Ви вже у частково інтелектуалів виросли, отже, краще не розмножуйтеся».

PS: Чому я не планую читати книжку Л.К.?
1. В мене дуже гостра фактологична пам"ять. Я добре пам"ятаю події та їхній контекст десь року з 1978-го, тобто з 10-річного віку. Вплетіння подій у персональний контекст це стиль мого мислення, читати таке ж саме мені буде нудно.
2.  Мені не цікава полеміка між "совістями нації" на сторінках худоджніх творів.
3. Я не люблю творчість шестидесятників, вона мене дратує через те, що покоління шестидесятників є поколінням моїх вихователів, а мої перемоги досягалися через заперечення їхніх настанов, а не завдяки ним.
4. Мені просто на даному етапі життя майже не цікава художня література, якщо в неї нема чогось, що торкає глибини мого Его.

Comments

[smijana.livejournal.com]

Проблема, як я розумію, в тому, що організатори пообіцяли одне - а самі зробили інакше, не поставивши до відома Л.К. Вона про це дізналася випадково від сторонніх.
Якби вийшли на контакт, пояснили, що безкоштовна оренда неможлива чи ще щось, була б інакша історія.

[kerbasi.livejournal.com]

Ось тут, до речі, досить типовий дисонанс шестидесятництва. Вони не здатні зрозуміти, що в принципі нічого безкоштовного бути не може. Якщо ти не платиш, значить, хтось інший заплатив. Якщо ти розраховуєш на безкоштовний зал, це означає, що хтось за цей зал сплатить або відмовиться брати гроші, тобто отримає збиток, що теж саме нібито сплатив. Якби було усвідомлення того, що все має вартість, і вартість має бути сплачена, то й не було б взагалі ніякого конфлікту.

[smijana.livejournal.com]

Я розумію про що Ви, і частково згодна. Мабуть і справді все має свою ціну, все має продаватися і будь-що публічне - це насамперед бізнес..
(Але я напевне теж така сама 60-тниця в душі.. і якщо маю стале джерело доходу, то те чим займаюся для душі - продавати не можу, навіть символічно. )

Але ж конфлікт по суті був у тому, що комусь не дали заробити - а він хотів.
Якби дали - напевне був би інший конфлікт, що не дали більше заробити.. якщо зараз домовилися що люди прийдуть безкоштовно (скажімо, особисто директор театру чи там якого залу згодився не брати кошти за оренду, або хтось спонсорував - яка різниця, якщо була чиясь добра воля на то? кому яке діло до того?), а за спиною почалися квитки..
то при платній основі що було б? було би що 50% вартості квитків - за оренду, 50% - навпіл організаторам і Л.К., наприклад, а виявилося би що за спиною орендатори отримали 20% замість 50% і т.д. і т.п.
Нечесна людина, що порушує угоди і домовленості поза спиною, і в бізнесі за гроші і поза бізнесом без грошей буде або може бути нечесною. ІМХО.
Як сказала моя донька якось, "хороша людина в усьому хороша".

[kerbasi.livejournal.com]

Скоріш за все тут винна ще одна принада шестидесятників: при всьому пафосі та швидкості думок нездатність до підбивання підсумків. З їхніх багатослівних петицій часто незрозуміло, а чого їм власне треба. Так і тут, не викчючено, що всі порозмовляли, але ніхто не поставив питання руба: так що, ми такого числа у таку годину приходимо, зала готова, і ми нічого не платимо? А якщо і поставив, то забув добитися не менш чіткої відповіді: "Так"!

[smijana.livejournal.com]

..за браком інформації соломонового безспристрасного суду у нас, схоже, не вийде. :) Може було й так як Ви кажете, а мо' не так.

Взагалі-то неприємно бути публічною особою.. живеш собі і нікому звіту не даєш чому саме так робиш або інакше.
(ще одна причина порадіти плюсам свого майже непублічного життя :) )

[kerbasi.livejournal.com]

Соломонові суди залишимо святій землі, а я пропоную вирок комерційного арбітражу:
скасовувати зустріч, на яку сподівалися вірні читачі, не можна ні в якому разі. Читачам нема діла до організаційних питань з власниками зали, організаторами зустрічі, торгівцями квитками тощо. Читачі хочуть почути про твір з вуст автора, а не тільки з інтерпретацій критиків. Читачі зазнали моральних та (хтось з них) матеріальних збитків, а через це забов"язати пані Костенко:
1. Провести заплановані зустрічі з читачами.
2. В порядку компенсації збитків терміново написати ще одну збірку віршів. :-)

[smijana.livejournal.com]

Заперечень не маю. :)

[kerbasi.livejournal.com]

"то те чим займаюся для душі - продавати не можу, навіть символічно"

Мені важко уявити собі людину, котра для душі безкоштовно займалася б здачею залів під масові події :-)

[smijana.livejournal.com]

"Для всіх підряд здавати свій власний зал в оренду безкоштовно" - це, звичайно, нонсенс. Бізнес є бізнес.

Але якщо власник залу захоплений діяльністю.. матері Терези№2, скажімо, і має бажання надати безкоштовно зал своїм землякам, мешканцям свого міста, її шанувальникам, для безкоштовної ж зустрічі тієї матері Терези№2 з адептами віри або шанувальниками...
чому ні, цілком можу уявити такий виняток. :)

[kerbasi.livejournal.com]

Давати щось безполатно це такий бухгалтерсько-податковий геморой, що краще дати матері Терезі №2 гроші, щоб вона в тебе купила, що їй треба.

[smijana.livejournal.com]

мда, в нашій країні бухгалтерське оформлення чогось "безкоштовного" - це ого які проблеми..

Але ж якщо приміщення моє особисте - я можу запросити туди на нараду, конференцію, зустріч - кого завгодно.. і ніби ніяких документів не треба.
Правда, не знаю як це із закладами культури відбувається.. може,там свої особливості.

[kerbasi.livejournal.com]

Неофіційні дружні посиденьки можливі, але якщо є якась комерційна організація, що це все організовує офіційно по договору з Вами, то безплатне користування залою є строго кажучи її доходом, котрий має відповідні податкові та адміністративні наслідки.

Це не тільки в нас так, це загальний підхід. В нас просто потрібна, пардон, туєва хуча різних папірців,а ще чимало двозначних вимог, котрими податківці користуються на свою користь.

Із закладами культури це відбувається це або за гроші, або пан Директор дозволив, або пан Директор дозволив за гроші повз касу.

[smijana.livejournal.com]

Я це все знаю і усвідомлюю.

Я саме і мала на увазі "пана Директора" якщо він власник, і його особисту добру волю на благочинність - як єдиноможливий варіант коли щось може бути безкоштовним. :)
Решта варіантів - хтось мусить заплатити (або міська влада з бюджету, або квитки, т.д.)

[kerbasi.livejournal.com]

Є ще моральний дисонанс. Хтось має безкоштовно організувати зустріч Костенко з читачами (безплатний зал та інші оверхедс), типа, заради культури. А потім видавництво Малковича матиме конкретні зиски з продажу. Треба культурним людям навчитися розрізняти, коли родичи власним коштом видали книгу свого дідуся, і їм можна допомогти в її промоції, навіть не стільки книги, скільки пам"яті про славного предка, і продаж бестселлеру комерційним видавництвом.Яка може бути доброчинність до бізнес-структури?

[smijana.livejournal.com]

так складно..
якщо хтось не може організувати безкоштовно чи не хоче - то нехай одразу скаже це в очі Л.К., і питання буде закрито. Або почнеться інше питання: як це організувати платно.
Звичайно, ніхто нічого не має, але ж ніхто, здається, не примушує: ні то ні, так то так.

Щодо Малковича, ну, якщо його обрала авторка і безкоштовно "пропіарює" за рахунок її шанувальників (нехай вже буде цинічно і по-бізнесовому) - значить, заслужив її довіру і допомогу.
(і дійсно, книги а-ба-би - найнормальніші серед принаймні дитячих, з нормальноб добротною мовою і ілюстраціями, а не суржиком з помилками.. я цей ринок добре знала протягом 6 років).