На захист "самашедшего"

[kerbasi]

«Самашедшего» Ліни Костенко я не читав і на разі не планую. Втім, цей твір зазнає такої критики, що хочеться щось сказати на його захист, навіть не читаючи. Це така позиція як «не читав, але засуджую», тільки навпаки.

Але на початку, трохи розповім про себе. У 2000-му році мені було 30 років. Відповідно у  2004-му мені було 34 роки. Моя перша технічна освіта вміщувала також кілька курсів, що дозволяли працювати тим, кого тепер називають «програміст» або «айтішнік». Я цей шлях не обрав, втім, міг би обрати, як це зробили чимало моїх однокурсників. Нарешті, я маю схильність до осмислення подій і явищ і навіть до запису своїх думок, хай і не у форматі щоденнику і, взагалі, нечитабельним для сторонніх способом, але ж записую.

Ну що, подібно до головного героя Л.К.? Якщо подібно, то чому критики пишуть, що такого героя бути не може. Я - є. Значить і він – може бути.

Одному критику не сподобалося, що він десь там пише, що чоловіки у сучасності перевелися, мовляв, так 30-річний чоловік ніколи не скаже. Знов таки, коли мені було 30, я мав такі спостереження, що в Україні, принаймні, у сферах, до котрих я мав стосунок, було на той час значно більше активних і цікавих жінок, ніж чоловіків. Ми тоді навіть у нашому колі жартували, що вважали, що українці – козаки, а вони - «чмошники», що не до війська не призвати, ні праці належної не добитися та й жінки від них тікають, хоч би до гарему якогось Махмуда, аби тільки подалі від свого Василя. Тепер, десь з початку 2000-х трохи ситуація стала виправлятися на користь чоловіків, тепер вже жінки так наочно не домінують. Отже, якщо я мав такі спостереження, хай і статистично некоректні, чому інший мій майже одноліток і майже співтовариш по соціальному стану, не міг мати таких спостережень?

Ще авторці закидають, що її герой пише з шестидесятницьким пафосом. Так от, шановні, саме наше з цим героєм покоління культурно формувалося під впливом і пресингом саме шестидесятників. Шестидесятники були нашими батьками, нашими вчителями, авторами пропагандистських аркушиків і творів вільної «перестроєчної» прози. Від них багато хто з нас навчився й усному та письмовому стилю з усім його пафосом. Я коли редагую свої написані тексти, то частіше всього видаляю з них пафос.

Взагалі, критики, ви з якої планети прилетіли? Щось мені здається, що більшість з вас виросли на колінах у сільської бабусі на всьому готовенькому на гроші батьків, що працювали не розгинаючи спини  десь у далекому закордоні  або стояли до сонячного удару на блошиних ринках, щоб ви виросли, отримали вашу порожню освіту в області пустої балаканини та почали міркувати з вишини свого життєвого «досвіду» про те, хто в Україні типовий, а хто не типовий.  

І хто, взагалі, казав, що головний герой твору, оповідач, має бути типовим. Задача головного героя стати електродом, від котрого почнуться у середовищі процеси, почнеться рух аніонів-катіонів, і це все читачеві буде цікаво читати.

Авторка образилася на критиків, що по-людськи зрозуміло. Втім, варто письменникам бути більш агресивними. Ось узяв би хтось та промовив на зустрічі з читачами: «У моєму романі є персонажі абсолютно типові, сірі-сірі до нудоти, ну точно, як зі статистичного звіту зійшли, ті, що мають 1,2 телевізора та 0,9 пральної машини на родину. Ну точно як ті літературні критики Х і Y. І краще не народжуйте дітей, бо їх у вас у середньому може бути тільки 0,95. Ви вже у частково інтелектуалів виросли, отже, краще не розмножуйтеся».

PS: Чому я не планую читати книжку Л.К.?
1. В мене дуже гостра фактологична пам"ять. Я добре пам"ятаю події та їхній контекст десь року з 1978-го, тобто з 10-річного віку. Вплетіння подій у персональний контекст це стиль мого мислення, читати таке ж саме мені буде нудно.
2.  Мені не цікава полеміка між "совістями нації" на сторінках худоджніх творів.
3. Я не люблю творчість шестидесятників, вона мене дратує через те, що покоління шестидесятників є поколінням моїх вихователів, а мої перемоги досягалися через заперечення їхніх настанов, а не завдяки ним.
4. Мені просто на даному етапі життя майже не цікава художня література, якщо в неї нема чогось, що торкає глибини мого Его.

Comments

[chrystallpower.livejournal.com]

Причина проста - в нас, що б отримати штамп "інтелектуала" зараз модно критикувати. При чому критикують все підряд. Я теж належу до категорії так званих "Айтішників" і не претендую на знавця літератури. Читаю все. Дещо подобається, дещо - ні. Але хочеться запитати у тих двох "критиків" - а хто ви такі? Вони щось путнього написали?
Між українцями, навіть тими ж айтішніками модно критикувати. Один критикує майкрософт, вихваляючиx Apple, інший кохається в Лінуксі і завзято обсирає всіх інших "дилетантів". Насправді все це один великий мавп'ячий цирк.

[kerbasi.livejournal.com]

Якби аргументи були б слушні, то можна було пробачити ці суперечки.

[zhouck.livejournal.com]

Маскою літературні критики назвали головного героя твору роману Ліни Костенко через його схематичність та неправдоподібність. Юрій Кучерявий зауважив, що герой працює системним адміністратором, а зоветься програмістом. Він постійно мріє про Силіконову долину та достойний заробіток, у той час коли емігрувати є резон хіба суперспеціалістам або тим, хто надумав розпочинати власний бізнес. Решта працюють дистанційно, зокрема в Індії чи навіть Україні, де у самому Львові діє три великі фірми, средньостатистичні спеціалісти з ІТ-технологій пишуть програми для світових брендів і заробляють по 3-5 тис. євро, що в українських реаліях дозволяє жити більш як достойно.

От читаєш такого-от інтелохтуала кучерявого, і думаєш — де такі беруться?

[kerbasi.livejournal.com]

М-да-а-а!.. ))
нібито Костенко написала посібник з працевлаштування чи порадник, як емігрувати...

[sparrow-hawk.livejournal.com]

непогано сформульовано

я хоч на покоління молодший - але погоджуюсь

[kerbasi.livejournal.com]

Та багато чого ще для багатьох поколінь буде вірним. Ті, хто закінчив виші та вступив у життя, наприклад, у 2004-му мають ні менше підстав, ніж я вважати, себе втраченим поколінням.

[7eon.livejournal.com]

Важко казати, на що ж насправді образилась автор, якщо образилась взагалі

[smijana.livejournal.com]

Наскільки мені відомо, авторка "образилася", вірніш, відреагувала, лише на те, що спритні ділки стали продавати квитки на її заплановані зустрічі у Львові, які мали бути безкоштовними. Після чого вона на знак протесту скасувала їх взагалі. І її "образи" критики твору не стосуються як такої.

[kerbasi.livejournal.com]

Втім, неважко передбачити, що на обсяги продажу це матиме позитивний вплив. :-)

[did-myron.livejournal.com]

Якби галавний гєрой був би наприклад сторож дитячого садка, нікому б ця книжка не була цікава. А так Ліна Костенко вибрала актуальну і модну прафесію. У нас каждий сопляк шо вміє пользоваться кампютером счітає себе програмістом, вот тому і виник такий рєзонанс. Таму що каждий почав умнічать і проектіровать на себе головного гєроя, мол не міг він так думати і взагалі, який він нафіг програміст.

[kerbasi.livejournal.com]

А літкритики, либонь, вважають, що ще більще за айтішників знаються на айтішних спеціалізаціях.

[toprunner.livejournal.com]

"... покоління шестидесятників є поколінням моїх вихователів, а мої перемоги досягалися через заперечення їхніх настанов, а не завдяки ним."

Можна детальніше?

[kerbasi.livejournal.com]

Складно у двох словах... З іншого боку, вийде нечемно порадити Вам перечитати весь мій щоденник без малого за два роки, бо в мене власне заперечння шестидесятників чи не головний мотив.
По-перше, я категорично заперечую, що "бєдность нє порок".
По-друге, дещо під цим записом від цього коменту:
http://kerbasi.livejournal.com/88616.html?thread=1038888#t1038888

[tin-tina.livejournal.com]

Сумбурно вийшло, спробую переписати
Ви знаєте, приєднаюся майже до всіх пунктів, хіба що крім того, що
- пафос шестидесятників якраз у вихованих шестидесятниками виробив звичку до крайньої стриманості, легкої або й нелегкої іронічності, відстороненості чи що;
- професія програміста має свою кухню, про яку не так легко розповісти (який ти вибрав формат для бази даних, як спроектував меню і т.д.). Скажімо, я б не бралася писати про героя-системного адміністратора або навіть програміста, якщо він програмує такою мовою, яку я сама не використовую.
Але без цієї кухні цілком можна обійтися. Мені було б цікаво, якби цей герой-програміст свої професійні критерії приміряв до іншої сфери: політики, товариського життя

[kerbasi.livejournal.com]

Наскільки я розумію, в неї й небагато про те, чим займається професійно головний герой. Звідси ж і спекуляції критиків.

Ви влучно написали про наслідки виховання шестидесятниками. Власне я, як продукт їх виховання, є іронічним і відстороненим у житті, але дещо пафосним, коли пишу. Просто у письмовому, формальному стилі більше звучить вчитель, ніж в усному спілкуванні. Я перевчився на англомовній практиці business writing, але шестидесятницький субстрат періодично проривається.

НМД, нема нічого бридкішого за інженера чи програміста, котрі свої професійні критерії розтягують до інших сфер. Вже задовбали ділетантські космологічні схеми, де найвища філософія це теорія відносності та квантова механіка або що бог це центральний сервер, а люди - робочі станції.

[o-teren.livejournal.com]

Справді, "критика" якась, м'яко кажучи, дивнувата, навіть безвідносно до книги. Особливо потішили просторікування про "сферичних програмістів у вакуумі".

[kerbasi.livejournal.com]

Як видно з дискусії, не всі погоджуються. Просто я не філолог, тому перечитати твір, котрий мене не дуже вабить, заради того, щоб знайти крихти слушних думок, навіть не у творі, а в критиків, це для мене виглядає занадто екзотичною для мене формою ВDSМу. )))

[vpasty-vgoru.livejournal.com]

Ех, книжку я теж не читала, але теж висловлюся :))

Я згідна з тим, що ви кажете - і так може бути
І згідна з тими критиками, чия розмова викладена в неті - і так може бути

Справа Костенко писати, справа критиків - критикувати. Мені більше хочеться стати на захист критиків в даному випадку, бо Костенко ніхто поки що писати не забороняє, але їм критикувати забороняють

[kerbasi.livejournal.com]

Хто ж це забороняє писати критикам? Якби їхні критичні тексти мали глибину аналізу, а не просто вимикування поверхневих авторських промахів та стьоб, тоді, може, до них більш би прислухалися.

[barcaroly.livejournal.com]

Виявляється, жанр "не читав, але схвалюю" може бути таким же химерним, як "не читав, але засуджую". Ви б саму книжку, дядьку, почитали, може б більшість питань до критиків відпало :)

Справа там не в тому, типовий чи нетиповий герой, а - живий чи картонний, НМД.

[kerbasi.livejournal.com]

Може, й почитаю, але хай такий монументальний твір спочатку патіною покриється. :-) До того часу, може, до мене знов цікавість до читання за ради читання повернеться.

Питання до критиків одне: чому вони пишуть нісенітниці?
Це як, пам"ятаєш, критикеса не вірила, що можна пам"ятати скільки букет квітів коштує? Замість аналітичної роботи вони мірять по собі. А якщо письменник, що пише про себе, читачеві може бути цікавим, то критик - навряд.

[smijana.livejournal.com]

Так цей ярлик же на неї якраз критики (колишні, не ці) і наліпили..
а вона зіронізувала: "одна совість на всіх? щось малувато.. але совість-таки в мене ще є." - приблизно так. І не прийняла нагороду, не пішла на вручення її тої нагороди як "совісті нації", хоч як не запрошували і не намагалися затягти у ті ігри.

[chita-i.livejournal.com]

Вважаю, що «самашедший» захищений переконливо. )

Мене дратує у штучно створених тусовках «інтелігенції» (але ніяк не інтелектуалів) мода на однотипність майже без варіацій. Тобто нюх на не схожість огострений, агресивне її винищення панує навіть не у таких жлобських угрупуваннях, навіть досить високих. Це все від азійського тоталітаризму, НМД.

Щодо критики, то мушу сказати, що українське зараз представлено таким дурнуватим, чорнушним та неприроднім, що будь який хоч якось інтелектуальний твір то просто алмаз в багні.

[strongowski.livejournal.com]

ви мало українського читали.

читанка

[pingback-bot.livejournal.com]

User higher_caps referenced to your post from читанка (http://higher-caps.livejournal.com/1127007.html) saying: [...] http://kerbasi.livejournal.com/88616.html [...]

[100eva.livejournal.com]

Я проти того, щоб письменників ідолізували, вважали пророками, совістю нації, голосом нації... Їх ніхто не проголошував первопрестольними особами, вони не є вчителями. А ця наша вже майже генетична майже риса припасовувати себе до визнаних (чомусь блискавично виринуло "я себя под Ленином чищу") - це відкидати відповідальність за власну здатність думати і оцінювати. А потім - о, жах! - совість нації створила нетиповий образ, образила словами і неувагою людей. "Акелла промахнулся!"? Я вважаю, що потрібно більш спокійно ставитись до творчих людей, і нормально сприймати те, що вони роблять: це близьке, а це - не моє. Бо будь-який галас є лише сильнішим виявом інтересів власного его, ніж зазвичай.

Четвертий пункт вашого P.S. надзвичайно теж мій. Невже це з усіма відбувається на даному етапі життя?:)

[kerbasi.livejournal.com]

"Акелла промахнулся"!
Як влучно! :-)
========
Взагалі, це нормально, коли своє життя скоріш пишеш, ніж вичитуєш :-)

«Критика критиків», або «образ програміста очима деяк

[pingback-bot.livejournal.com]

User o_teren referenced to your post from «Критика критиків», або «образ програміста очима деяких літераторів» (http://o-teren.livejournal.com/13151.html) saying: [...] до написання досить гостра дискусія у шановного kerbasi (http://kerbasi.livejournal.com/88616.html [...]

[vjn.livejournal.com]

===Якщо подібно, то чому критики пишуть, що такого героя бути не може.

Як з'ясувалося з нещодавньої бесіди - просто критики походять з лав українських журналістів, а це такі люди, які краще за всіх знають, хто є і кого нема. навіть краще за тих, хто насправді є.

[kerbasi.livejournal.com]

Журналістика в нас просто позамежно слабка. Взагалі, без іронії вважати українських журналістів журналістами може тільки той, хто недостатньо володіє мовами, щоб на нормальному рівні розуміння і сприйняття тексту читати західні медіа.Навіть ті, хто вважаються досвідченими та кращими, насправді, лише демонструють рівень шкільного твору порівняно з акулами пера. Це не виключає того, що вони можуть видавати влучні оцінки та нетривіальні думки, але цілком продукт виходить ніякий. Майстерські витвори трапляються, але для журналістики, НМД, важливіший не парад шедеврів індивідуальної майстерності, а рівномірний інтенсивний потік якісних текстів.

[liniyka.livejournal.com]

Я не збиралася читати "самашедшего", але тепер, може, навіть і прочитаю))
Критики у нас в усьому якісь нездари - я, наприклад, знайома з їх псевдо-діяльністю в сфері сучмисту. Там взагалі ховайся! Досвіду, інтелекту та освіти нема - від професії критика є лише нахабність.
І, хоч у коментарях вище хтось уже писав про те, що проблема виникла власне через продаж обіцяних безкоштовних квитків, я бачила вже вагон критики на цей твір.
""""""""3. Я не люблю творчість шестидесятників, вона мене дратує через те, що покоління шестидесятників є поколінням моїх вихователів, а мої перемоги досягалися через заперечення їхніх настанов, а не завдяки ним.""""
Так само доводилося заперечувати ідеали 70-иків і 80-ників, щоб вижити у сучасному світі. Напевно, щодесятиліття у нас та й по світі будуть відбуватися такі глобальні зміни, що наступне покоління не зможе жити за ідеалами попереднього.

[kerbasi.livejournal.com]

Я раніще ознайомився з західними зразками літ- та арт-критики зі сторінок газет, що дають у літаках (переважно Файненшл Таймз), а також з сайтів провідних видань. Що тамтешню критику відрізняє, так це високий рівень письма, добра школа публіцистики. Залишаючи розбір по кістках автора та його шедевру статтям в наукових журналах, критики пишуть орієнтири для читача. Звісно, ж оціночними судженнями, але їх месідж не КГ/АМ, а якби попередження читачеві, на що він може розраховувати, читаючи книгу чи споглядаючи витвір мистецтва. У нас ще забагато его самого критика, немає абстрагування від себе, бракує бачення великої картини. Інакше кажучи, НМД, критика має виходити з професійної точки зору, але йти під кутом зору споживача. А в наших і те, і те належить критику.
=======
Якщо 60-ників я заперечую, то 70-ників просто люто ненавиджу. Це покоління, на котрого ще вистачило чудового піонерського дитинства, тому в них часто ідеалізовані спогади про тодішнє життя.

Стосовно майбутніх поколінь, то, мабуть, прірви між ними не буде. Я можу по собі судити. З людьми віку моїх батьків вкрай рідко в мене співпрадали, наприклад, музичні чи літературні смаки. Навіть не те, що смаки, а вони просто не вважали, що я слухав чи читав, відповідно музикою та літературою. Я ж можу слухати музику і читати літературу тих, хто мене значно молодший. І не просто "можу", а чимало з чим резоную.

Big-endians vs. Small-endians

[pingback-bot.livejournal.com]

User lovkyj_man referenced to your post from Big-endians vs. Small-endians (http://lovkyj-man.livejournal.com/16284.html) saying: [...] едшим" з'явився могутній привід для українців поспілкуватись між собою. Ость тут наприклад [...]