Ціна ввічливості

[kerbasi]

Прийшов час підсумувати тему, розглянуту у низці попередніх дописів. Тему ввічливості і ексцентричності у бізнесі. Людям, далеким від бізнесу, часто буває незрозуміло, як різні абстрактні речі можуть отримувати грошовий еквівалент. Запитай якогось інтелігента, скільки коштує ввічливість, яка буде відповідь? А ексцентричність?

Під катом ще одна історія про ділового ексцентрика.

Одного дня знайшли ми фірму, потенційного бізнес-партнера. Власник фірми, такий собі сивочолий дядечко років 60, їздить на дорогому плейбойському авто. Дорослі діти влаштовані на ключові посади в його ж фірмі. Фірма не мала, десь з півсотні працівників, є збірка нескладних агрегатів, сервіс, склади, проектний відділ. Отже, чудовий приклад міцного середнього бізнесу в технічній сфері. Зі слів власника слідує, що в планах й нього поступово відмовлятися від кустарщини та копіювання розробок 50-х років, переходити на сучасні рішення. Здається, все просто супер. Але…

Але для подальшого розвитку йому потрібна технічна підтримка. В нашому підрозділі у Європі, котре виробляє власне те, що цьому пану потрібно, взяли на роботу менеджера з розвитку бізнесу, людину  з російськомовної родини. Його батьки вивезли за кордон ще у дітсадівському віці, школу та політехніку він закінчував у Європі, там і працював в різних компаніях, поки не приземлився у нашій. Ясно, що це суттєва перевага, бо тепер фахівець з іноземної технології може безпосередньо спілкуватися з російськомовними фахівцями. Але… Знов це словечко «але»…

Почувши, що отримуватиме технічну підтримку від російськомовного іноземця, наш діловий пан видав: «Мені такі не потрібні. Всі ці діти колишній наших, вони безграмотні. Нещодавно в іншої компанія, з котрою я працюю, мені запропонували німця з колишній наших, так він казав не «вЕнтилі», а «вентилЯ». Я одразу з ними розірвав партнерську угоду».

Я вирішив трохи пригальмувати хід подій з цим паном. А за кілька днів отримав від нього імейл, де йому не сподобалося, що на його питання відповідали повільно і він попереджував мене, що наша неквапливість може мати наслідки для співпраці «в будуЮщем».

Нічого, ми нікуди не поспішаємо. Десь за рік в цьому місті відкриє філію наш інший партнер. Він і просуватиме ці вироби на місцевий ринок. З нашими обсягами роботи рік на одну з тисяч лінійок продукції можна почекати. А на цій фірмі вже кілька людей могли б мати роботу. Власник міг мати  додаткові гроші, але цього не станеться найближчим часом. Стосується це й місцевого бюджету. Є законні способи вести віддалений бізнес, а податки платити за місцем своєї офіційної реєстрації. Отже, прихід відділення фірми з іншого міста не додасть податків до місцевого бюджету.

Це все начебто дрібниці в абсолютному вимірі у даній конкретній ситуації, але ж ця ситуація ілюстративна. Насправді мають місце тисячі таких ситуацій з тисячами гравців. І що головне – це все має зовнішньоекономічний вимір.


Радіо Свобода у передачі «Американський час» запросила для бесіди на тему «Чи нові китайці відрізняються від нових русскіх»  нью-йоркського архітектора походженням з Росії Антона Глікіна. Ось що він сказав: «У нових китайців показні амбіції зведені до нуля, в них немає помпи, вони не носять малинових піджаків, вони працюють дуже ефективно, всі емоції сховані у кишені, це – ідеальні партнери. Такої швидкої і точної комунікації і організованості я взагалі ніде не бачив».

http://www.svobodanews.ru/content/transcript/2338233.html

Зверніть увагу на характеристичні риси китайських бізнесменів: немає помпи, емоції сховані глибоко у кишені. Порівняйте це з невихованістю, браком бодай зеленого поняття про ввічливість та гарні манери, ексцентричністю українських ділових людей. А враження від спілкування у місцевому бізнес-середовищі потрапляють не тільки до відкритих інтерв'ю але й до бізнес-звітів,.аналітики як індикатор сприятливості місцевої бізнес-культури міжнародному економічному співробітництву.

Гадаю, що цього достатньо для розуміння, чому іноземні інвестиції йдуть у Китай, а до України – ні.

Ось вам і грошовий вимір ввічливості та ексцентричності.

Comments

[o-teren.livejournal.com]

В мене доволі бідний досвід спілкуванням з іноземними підприємцями, але здається в середині 90-х Україну наводнило такииими есцентричними "діловими" іноземцями, що наші ексцентрики на їх тлі виглядали вельми блякло. Мав сумнівне задоволення зустрічатися з кількома екземплярами. І помпа там була і емоції аж через край. Ну, зрозуміло, що тоді пострадянський простір певно саме таких і притягував і робити якісь узагальнування не слід. Але помічав, що дехто з місцевих "бізнесменів" від цих зайд багато чого перебирав, з ненайкращого.
ПС. От так вийшло, ніби я виступив на захист місцевих "ексцентриків". Ну, не зовсім так, просто здалося, що не такі вже ми й пропащі. Але працювати ще багато над нами треба, то так. :)

[kerbasi.livejournal.com]

Різні люди бувають. Питання у тому, де вони збираються, яке місце займають. Ті з 90-х, то були різні невдахи в своїх країнах, що кинулися сюди шукати легкого заробітку. Я ж мову веду про людей іншого статусу. Я маю можливість порівнювати наших партнерів з інших країн. Наші програють не тільки німцям чи полякам, але навіть росіянам та білорусам.

[ferike.livejournal.com]

Дуже цікавий пост, але додам, що мені доводилось бачити ввічливих і дуже реактивних олігархів і просто бізнесменів в Україні.

Як на мене, брак реактивності і ефективності наших у переговорах з іноземцями буває пов'язаний із тим, що багато бізнес-рішень у нас обумовлюється не діловими факторами, а "політичними". Наприклад, якщо іноземний партнер запитує про можливість виділення земельної ділянки, українець просто не зможе дати чіткої відповіді, настільки "ручне" в нас керування землею. І переговори легко можуть зайти в глухий кут.

[kerbasi.livejournal.com]

Мої ділові партнери діляться на дві групи, приблизно порівну. Одна - фріки, інша - більш-менш нормальні (ділові якості в усіх лишають бажати кращого, але принаймні манери присутні). А якщо брати більш широкий загал, то фріків десь відсотків 80%. Більшість я відфільтровую або вони самі по собі відпадають. На жаль, я не завжди маю вибір, і буваю змушений працювати з тими, хто є, звідси й та половина сумасбродів.

[groben.livejournal.com]

Так, цей фактор також вносить свою частку. Але не він є вирішальним.

показні амбіції зведені до нуля, в них немає помпи, вони не носять малинових піджаків, вони працюють дуже ефективно, всі емоції сховані у кишені

Недостатність наявності цих рис у топ-менеджмента та власників українських компаній катастрофічна для всіх складових українського бізнесу взагалі, а не тільки для його зовнішньо-економічної складової.

Це те саме питання "низької якості еліти", яке зараз є найбільшою загрозою для існування нас як країни та народу.

Ця еліта повинна бути усунута.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, якщо дивитися у корінь.

[toprunner.livejournal.com]

"Ця еліта повинна бути усунута. "
Піди, усунь. :) Крім того що цю пропозицію важко реалізувати, середня ланка залишиться, і дасть таку саму нову еліту.

[groben.livejournal.com]

"Середня ланка" - це в тому числі й такі як я та власник цього журналу. Це так, для довідки.

А усунути - можна. Ніщо не є вічним в цьому світі. :)

Песимістичне псто:

[toprunner.livejournal.com]

"... в тому числі й такі як я та власник цього журналу ..." - Ну да, репрезентативна вибірка.
Я мав на увазі не середній клас, а "середню ланку" держслужбовців. В те, що блогери проб"ються кудись далі Шустер-шоу я не вірю (звісно, якщо це не Бродський, і то, він, здається, віртуалізувався вже після свого реального успіху).

В інеті все можна, тільки навіть помаранчева революція еліту не замінила.

Re: Песимістичне псто:

[kerbasi.livejournal.com]

До чого тут держслужбовці? Еліта ширше поняття.

Re: Песимістичне псто:

[terryshnaucer.livejournal.com]

Поняття еліти в мене закладене ще з дитинства - елітні телята, елітна сівозміна. В той час "еліта" була з словника зооветеринара і агронома. Ну, ще елітні вина. А те, що зараз вкладають в зміст слова "еліта", скоріше підходить до "дегенерат", "неповноцінність", "букет комплексів". І нічого я з собою не можу зробити - при слові "еліта" в уяві виникає мармиза чистенького бичка з біркою у вусі!

Re: Песимістичне псто:

[kerbasi.livejournal.com]

Так, маємо типовий buzz-word. Але це ніяк не означає, що явище, позначене цим словом, не має зникнути з українського суспільства.

[b-scout.livejournal.com]

Є чимало рис, котрі не варто звужувати до національної приналежності. Ввічливість - одна з них.

Одна з суттєвих причин, чому в Україні бізнес як такий настільки відмінний від, скажімо, європейських стандартів, - в принципово інших реаліях становлення та ведення бізнесу. Внаслідок суттєвих перекосів, умовно кажучи, "бізнесового успіху" в Україні більше шансів досягти людині агресивній і по-своєму ексцентричній, аніж ввічливій і чемній.

А китайці - це окрема історія. По-перше, вони теж вельми різні. По-друге, там внутрішня конкуренція за самореалізацію така, що створює по-своєму унікальний контекст. Це навіть якщо не вести мову про якісь глибші речі.

[kerbasi.livejournal.com]

Згодний. Втім, дозволю собі уточнення. Агресивність ними виявляється не у відстоюванні власних інтересів. Власне перед клієнтами вони зазвичай дрейфлять, кожен клерк з них витискує, що забажає. Вони нападають на тих, кого не бояться. Суто для самотвердження, бо практично всіх інших в україні: клієнтів, державних службовців, конкурентів - вони бояться. Вони помилково вважають, що я не можу дати у відповідь, бо як представник іноземної фірми повинен бути супер-діпломатом, а також що я обов"язково повинен боятися іноземних шефів, а останні відповідно повинні мені не довіряти, тому якщо їм писати каліченою англійською сумасбродні скарги, то це мусить мене зламати. Коли я їх змушую переконатися у протилежному більшість з них швидко стає шовковими. От тільки на початку спілкування кожна розмова - битва. При чому не інтересів, а характерів. Агресивність доречна, коли треба для себе вибити зайвий відсоток знижки або компенсацію витрат на маркетинг, а не в тому, шоб мені розповідати, що мої працівники ледве рухаються і взагалі сачкують, а моїм працівникам - що їх шеф ніщо та повний нуль, як в одному з наведених мною прикладів.

[toprunner.livejournal.com]

Стало цікаво, в якій саме технічній галузі ви працюєте?

[kerbasi.livejournal.com]

засоби автоматизації

[vla-sta.livejournal.com]

тю..

Наші хлопці просто (за звичкою) починають на початку співпраці викобєнюватись для того щоб отримати хоча б психологічну перевагу.
Насправді все ще смішніше.
Наш бізнесмен роками працював для того щоб стати вищим за всіх і мати можливість поводитись як йому заманеться.І така поведінка вже ввійшла в шаблон.Людина кайфує від того.

[kerbasi.livejournal.com]

Погоджуюся!