День радіо

[kerbasi]

Сьогодні День радіо колишнього СРСР. Це чи не єдине з совєцьких свят, що я згадую, хоча для мене це скорішсвято «від протилежного».

Радіо є відміткою відстані на стовбовому тракті цивілізації. Колишнє вікно у світ для допитливих, колишня арена ідеологічних воєн та пропагандистських кампаній - радіо поступилося місцем інтернету.  На наших очах величезний пласт культури, від культури технічної до культури масової стає історією. Коли я писав у тексті про «первомай», що Mayday це міжнародний сигнал біди, подумав, що мабуть, якщо його радіотелеграфний еквівалент, SOS  теперішнім школярам наспівати морзянкою: - ті-ті-ті-ТАА-ТАА-ТАА-ті-ті-ті, – вони впізнають хіба рінгтон для повідомлення про надходження СМСки. А колись ці три літери масово вживалися в літературі всіх жанрів, за основним значенням і метафорично, співалися у піснях (згадаємо відому пісню гурту АББА) та в повсякденних розмовах про різні ситуації фіаско, дуже далекі від морських катастроф. Утім, минуло лише дванадцять років, як цей сигнал було замінено на автоматичний сигнал GMDSS.

Минуть ще десять років і текст з новели Антона Санченка  barcaroly  «Композитор Морзе»:

«Мені дісталися три метеозведення на найближчу радіостанцію світу, Могадішо, Джибуті чи Антананаріву або будь-який інший радіоцентр. Один нічний циркуляр з Києва. Дванадцять «трафік-лістів». І навігаційні попередження о третій тридцять за Москвою. Ось, власне, і все, якщо не рахувати прийому факсимільної газети «Рибалка Півдня», карт погоди… І дванадцять годин пильнування на визивних каналах», 

потребуватиме більше пояснень, ніж текст асирійської договірно-правової таблички:

«1 талант 6 мін олова за мірою ваги міського управління у Бел-каррада, сина Урад-кубе, Апапе, син Іннабу позичив. Протягом 7 місяців основну суму олова він повинен відважити. Коли термін мине, олово піде у зріст. Олово закріплено за заможним і надійним. Як застава – поле, сини та дім його. Пред’явнику таблички – олово. Белет екаллім, 6-й, Ашшур-мушетриш».

Коли я написав замітку про Чорнобиль, чи не у половині коментарів пішло обговорення не стільки самої теми, скільки забутих старшими або невідомих молодим реалій того часу, хоча часова відстань – лише тільки 25 років.

Ми вже дожили до того часу, коли 80-ті роки та й навіть 90-ті потребують фіксації як історія. Нещодавно ще в когось з літературних критиків прочитав докір сучукрлітівським авторам, що вони, мовляв, пишуть про себе, свої спогади, а не творчо досліджують певну тему. Я розумію бажання українських культур-трегерів витягнути українську культуру у річище авангардних світових трендів, але, на мою думку, найважливіше – це коли культура відповідає потребам країни. А потреба  - у коректній історизації недавно пережитого, бо вже почався тренд, коли 20-30 річні заперечують пусті полиці і черги у совєцьких магазинах, посилаючись на світлини з «Книги о вкусной и здоровой пище».  

PS:  Зі святом, Антоне! А також усіх, кого це стосується.

PPS: Сучасний аналог цього свята, Міжнародний день телекомунікацій, святкуватиметься 17-го травня.

Comments

[barcaroly.livejournal.com]

Дякую! І тобі того ж :)

[kerbasi.livejournal.com]

Шануймося! :)

[larry-bc.livejournal.com]

"Нещодавно ще в когось з літературних критиків прочитав докір сучукрлітівським авторам, що вони, мовляв, пишуть про себе, свої спогади, а не творчо досліджують певну тему. Я розумію бажання українських культур-трегерів витягнути українську культуру у річище авангардних світових трендів, але, на мою думку, найважливіше – це коли культура відповідає потребам країни. А потреба - у коректній історизації недавно пережитого, бо вже почався тренд, коли 20-30 річні заперечують пусті полиці і черги у совєцьких магазинах, посилаючись на світлини з «Книги о вкусной и здоровой пище»."

А теперь, для тех, кто с бронетранспортера.

Так творчески исследовать или воспоминания писать?

[kerbasi.livejournal.com]

Йдеться про антиномію "писати з власного досвіду" - "писати з досліджень". Писати з досвіду не обов"язково означає мемуарний жанр. Я не накопичував посилань, але за останній раз натрапляв на два-три десятки закидів сучукрлітівським письменникам, що вони пишуть з власного досвіду. Зазвичай, автори закидів - літературні критикеси у віці не старще 30 з маленьким гачком.

[larry-bc.livejournal.com]

Я вас понял.
Спасибо.

[kerbasi.livejournal.com]

Одно з посилань є тут:
http://kerbasi.livejournal.com/81328.html

[larry-bc.livejournal.com]

О, спасибо, что напомнили.
Начал читать, хотел откаментировать, а потом смотрю, что еще тогда откаментил :-)

[shepita.livejournal.com]

от Вас потішу: обидві цитати однаково незрозумілі ).

[kerbasi.livejournal.com]

Отож! Тому й важливо зберігати минуле для нащадків. Якщо воно сучасних молодих людей не цікавить, то наступне покоління зацікавить. Так завжди буває, що зацікавлення минулим йде через покоління.

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Дивно, а я все зрозумів. :)))

У нас в школі був диво-прилад, ми його називали "датчик". На ньому були чотири колесика-лімби з цифрами від 0 до 9 як на спідометрі, перемикач типів даних - літери/цифри, і регулятро швидкості. І ось скільки буде комбінацій із цих чотирьох колесиків з 10-ма цифрами на кожне - стільки було й комбінацій "прошитих" у "датчику" комбінацій груп знаків. В кожній групі 250 знаків. Знаки при прийомі записуються у групи по п'ять. І ось цей "датчик" ми використовували як тренувальний прилад вивчення Морзянки. :) Не знаю звідки його дістали, чи подарунок від якоїсь "учєбки" радистів?... Не знаю. Перші два тижні з учителем під його мультивібратор з радіо ключем, а потім, на мінімальну швидкість - 20 знаків на хвилину - на "датчику", і з кожним днев все швидше, швидше, швидше...

Я надресирувався на ньому приймати до 150 знаків за хвилину. Майже три за секунду. :)

А потім вчитель саджав нас за трансивер, ми самі вчилися слухати ось такі передачі і записували їх на папері, тобто прогнози ми знали наперед. Я батькові - водію автобуса - міг переказати, що післязавтра його чекає ожеледиця, наприклад... :))) Він страшенно мною пишався.

Було невимовно цікаво. Я настільки напрактикувався у "морзянці", що читав просто на слух і відразу озвучува присутнім у кімнаті.

Потім я заробив довіру і мені дозволили виходити в ефір. Це було щось! Інтернет такого почуття не дає... сидиш собі мишею возиш по столі, а тоді щоб вийти в ефір, зловити якийсь DX (на сленгу радіоаматорів означає - рідкісна і дуже бажана радіостанція), зв'язатися з ним, а потім ще й отримати картку-підтвердження зв'язку - оооо! це було таке почуття!.......

Ні. Ви не зрозумієте. А скільки ж між нами тієї різниці, коли мені лише 39-й рік... В середньому 10-15 років - а між нами провалля, хоча я знаю те ж, що і молоді плюс своє зі своєї молодості.

А знаєте, як приймають Морзе? :))) Ні, не на крапки - тире, а за "наспівами".
Літера А = .- (крапка тире), читаєтсья як "а-зоот"
Д = -.. (тире крапка крапка) як "доо-ли-на"
С = ... (крапка крапка крапка) як "са-дів-ник"
М = -- (тире тире) як "маа-маа" (тобто "мама")
О = --- (тире тире тире) як "оо-коо-лоо"
Щ = --.- (тире тире крапка тире) як "щуу-каа-жи-ваа"
Ц = -.-. (тире крапка тире крапка) як "цаа-па-цаа-па"

Ось так і виходило, що ти жив у світі "наспівів", коли одягав навушникі і виходив на діапазони полювати на "деікси". Ось чуєш "цаа-па-цаа-па" "щуу-каа-жи-ваа" - це код виклику CQ (Щ по-нашому, а в міжнародному коді це Q) - опа! Нашорошуєш вуха: хтось викликає. Слухаєш позивний, за позивним визначаєш країну, регіон країни і т.д. Цікавить - викликаєш, ні - шукаєш когось цікавішого. :)

Завжди посміхаюся коли чую поряд "са-дів-ник" "маа-маа" "са-дів-ник". Чи багато хто з молодих власників телефонів знає, що це просто три букви - СМС? :)

[kerbasi.livejournal.com]

Ти підтверджуєш мою тезу, що для нас радіо, хоч на аматорських або службових діапазнонах, хоч на широковіщальних діапазонах, було вікном у світ. Для сучасних людей таким вікном у світ є інтернет. Ось ця зміна і зробила так, що тепер спогади радіооператора і клинописна табличка однаково незрозумілі. :) До того ж, радіо занадто технічне, навіть на рівні прийому широковіщальних станцій: з антенами награєшся, формули частоти-довжини хвилі вивчиш, добові та сезонні властивості проходження хвиль... А інтернет - просто увімкни комп.

До речі, зазирни до української Вікіпедії, знайди "Азбука Морзе" та подивись, які там пропонують "наспіви". Як на мене, просто дурдом якийсь!

А ще були неформальні "наспіви": 73 - ДАЙ-ДАЙ-за-ку-ріть і-ді-ти-НА- :-)

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Та зазирав. Той, хто робив статтю, хотів просунути Україну, але він не радіоаматор, а скоріше трохи ідейний. Це добре, але аби ще був хтось поряд, хто знає та порадив би...

У нас вчитель спонукав нас самих шукати собі наспіви, він родом з Донбасу, говорив, мішаючи слова, зараз його вже перемололо і говорить українською, а тоді російською здебільшого говорив і давав свої наспіви. Я, читаючи літературу, вихоплював підходящі слова і творив з них свої наспіви.

У 1988 вперше познайомився з поняттям "дружба народів" :). Вчитель підтримав нашу спробу проводити мікрофонний зв'язок українською з аматорами України. Я не дуже любив мікрофон, але треба було для школи виконати нормативи, ну ми і виконували. Ну знаходжу собі вільну місцинку на 40 метрах, даю виклик у мікрофон. Один, другий, третій. Є перша відповідь, пішла друга, третя, і ось я за півгодини став "центровим". :) За годину провів зо два десятки зв'язків від Луганська до Ужгорода - всі українською! Прикинь!
Вже закінчую, час зачинятися та йти додому, аж чую: "Йобание хахли і тут уже всьо акупіравалі!"...

Феєрично. Замислився. Вперше.

Так, я дивуюся як це на нас не звертали уваги всілякі "служби". У восьмирічці стояла радіостанція, 40 ватний трансивер, 10, 14, 20, 40, 80 метрів, ще одна рація на 160, переносна, теж подарували віськовики чи що. І в кутку стояв передавач з підводного човна на один мегават. Працював на 40, 80 і 160 метрах. Здорова така махіна! Коли були міжнародні радіо змагання ми чудили з Олегом (лише ми двоє опанували морзянку) у тандемі. Вихоидили у неділю з паїчками та термосками з самого ранку до школи, вчитель нас заводить і ми там до самого вечора...
Шукаємо деікс, на ньому "висять" кілька сотень бажаючих :))), прилаштовуємось трішечки осторонь на трансивері, підганяємо той мега передавач під цю ж хвилю, лише дочекалися 73 SK - ключем першу частину шкільного позивного відбабахав і відразу на прийом. Опа, той хлопець називає той шматок нашого позивного і додає RPT. Все! Він наш! 599 стабільно у будь-який куток Кульки. :)
Вчитель лише дивувався на наші витівки. :) Чудили таке! Думали, шо ми Маклауди, матері його чортів копицю. :D

Спогади, спогади, блін... Колись, може, знову займуся...

У мене з предками було трохи легше: батько сам ночами слухав "вражєскіє каласа". Але шипінням глушилок не переймався, а просто втикав у роз'єм зовнішньої антени дротину і кидав її у ночви з водою. І глушилки просто чарівно зникали. :)))
Пам'ятаю у нас у 83-му від витоку газу бабахнула середня школа у центрі нашого містечка, про це навіть місцевий "Ленінець" ніслова не начиркав, але того ж вечора про це повідомили "Радіо Свобода" і "Голосі Америки" в деталях, які відомі лише місцевим і таким чином батько лише зайве переконався, що ті голоси таки не брешуть, і що у них потужна система збору інформації.

А "Голос Росії" вже давно триндить (http://je-suis-la-vie.livejournal.com/125631.html). Там у тебе допис за 2009, вони триндять чи з кінця 2009-го чи з початку 2010. Я кілька разів послухав і перестав навіть "Радіо ЕРУ" слухати, де ці гниди викупляли собі години...

[kerbasi.livejournal.com]

Той, хто спробвав підібрати наспіви не врахував ритмику та наголоси українських слів. Взагалі, здається, йому ведміть на вухо наступив. Там для мене ще було кілька несподіваних відкриттів стосовно самих знаків. ґ - це G, г - Н, Q - не Щ, як в російській, а Ш. А для Щ неочікуваний додатковий знак, який в абетках на лат. основі зазвичай використовується для варіантів N.

Я також думаю, чи не зайнятися радіоаматорством.Тільки це ж стільки всього купувати та місце організовувати! Поки зберуся, сподіваюся, що телеграфом ще хтось працюватиме.

Домінування росіян в ефірі - цілком логічне й закономірне. В них є досвід, кадри, технічна база, фонди, а головне - посталені цілі. Після помаранчевої революції треба було створювати російськомовні і ТБ-канал і радіо, і віщати на російськомовні регіони і на РФ. Можна було запропонувати західним "голосам" ретранслювати їхні програми. Тепер вже все - поїзд пішов.

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

>"Домінування росіян в ефірі - цілком"

Я, в цілому, інколи дивлюся на все що відбувається і думаю, чи варто було взагалі щось починати в 1991, потім гоню від себе такі думки.
Про віщання, про спроби перевиховати таким чином усю ту країну Мордор почитай ось тут (http://yun.complife.ru/miscell/exodus.htm) і ще трохи тут (http://www.lebed.com/2008/art5436.htm). Що скажеш?

Транслюй - не транслюй, ретранслюй - не ретранслюй, віщай - не віщай - нічого не буде. Це не та країна, і не та "культура", щоб щось змінити у її масовому мисленні. Тож щодо поїзд пішов... еее.. знаєш, на мою думку не варто й тратити грошей на спорядження того поїзда. Це як я засвоїв урок у своєї унівеситетської викладачки: раз-другий спробуєш попрацювати з людиною, бачиш, що він не сприймає твою точку зору, а просто як бик валить з своєю кувалдою зору - то просто виносиш його за межі кола свого спілкування і все.
Ти ж сам говорив, що кому треба, той і сам дістане і розшифрує інформацію, якою б мовою вона не була. Як у тому класичному випадку 2004-го року, коли знайшовся якийсь ентузіаст з Росії, переклав за допомогою Ґуґл-транслейта плюс метод наукового тику статтю з японської про установку СУБД Oracle на FreeBSD (Oracle установлюється лише на Solaris, або Linux). Як бачиш, кому треба, той знайде і докопаєтсья до істини, а кому не треба, то ти того сукуба лише годуватимеш своїми емоціями і нічого позитивного не досягнеш (http://allin777.livejournal.com/63995.html?thread=723707&style=mine). Так і з тими каналами. Треба просто не повторювати помилок Заходу: допомагати Російській імперії, як це було в 30-і, у 90-і. Просто не робити нічого і вона сама розвалиться. Ігнорувати її в усіх аспектах свого життя. Найтяжче, що совок переносить, це лише одне - ігнорування.
Ігноруй гопніка, але будь завжди готовий дати гопніку по пиці, коли він полізе у твій город.
І ось іще цікавий факт. Цей allin777 публікує все це, щось хоче сказати, але мій коментар:

"С 1944 по 1952 годах в западных областях Украины подверглось разным видам репрессии до 500 тыс. человек, в том числе арестовано более 134 тыс., убито более 153 тыс., выслано навечно из пределов УССР более 203 тыс. человек. Около 8000 человек из молодежи, подлежащей набору в ремесленные училища и школы ФЗО, перешло на нелегальное положение.
С 1945 по 1955 годы бандеровцы убили 55.000 советских граждан, среди них: 2.622 активисты и партийные работники, 582 головы сельсоветов, 1.930 учителей и врачей, более 25.000 военнослужащих, пограничников и милиционеров."
Статистика взята на сайте stalinism.ru (http://stalinism.ru).

Сравните, пожалуйста, соотношение жертв и особенно обратите внимание на "целевую аудиторию"..."

так і не розіскрінив :))) То нахрін йому те віщання, ретрансляція? :))) Скажеш? :)
Не треба нічого казати, бо краще Нестеренка в "Ісходє (http://yun.complife.ru/miscell/exodus.htm)" вже не скажеш.

[kerbasi.livejournal.com]

Ну, по-перше, не все так запущено. В Росії достатньо цивілізованих людей. Інтелектуальний клас там заможніший та численіший за український. Те, що "російський демократ закінчується на українському питанні" це є свідчення того, що з нашої сторони недопрацьовують.
По-друге, треба ж і своїх перевиховвати. Якщо немає "наших" російськомовних ТБ-програм, будуть "їхні".

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Ну знову ж там із другої статті наведу цитату: "Да пойми ты, наконец: кто читает твой "Огонек"? Тираж сколько – миллион, два миллиона? Ну, пусть каждый даст прочитать еще двум своим друзьям, - сколько получится, шесть миллионов? А в стране, знаешь, сколько живет? Триста этих самых миллионов! Представь себе огромный котел воды – и на поверхности пленочку масла. Пленочка – это читатели « Огонька ». А полный воды котел – это все остальные. Теперь понял?!"
Скільки там тієї інтелігенції? Тонюній шар олії у кип'ячому котлі. Основа ж вся внизу і вона кипить, а додати вогню знизу, то закипить так, що той шар випліскуватиметься через краї...

Інтелігенція. Зачитай цитату з Миколи Рябчука ось звідси (http://je-suis-la-vie.livejournal.com/69552.html): "Попри різні погляди на "класову боротьбу" в Росії й роль КПСС, совєтські вчені і російські вчені-емігранти, що справили вирішальний вплив на західну історіографію й політологію, мали одну спільну рису: імперськість і, як похідне, явну або латентну українофобію.
За дотепним висловом Ореста Субтельного, і російські історики-іммігранти, і їхні американські колеги апріорно вважали, що "український історик - це, майже за дефініцією, український націоналіст. А тому й українська історія, - пише Субтельний, - до кінця 1980-х вважалася не лише периферійною, а й інтелектуально підозрілою ділянкою спеціалізації"." [emphasis mine L.V.]
Подібні речі я спостерігав навіть на рівні своїх знайомих. Доки просто не послав таких з кола свого спілкування. Просто виключив їх і все.

Ще он доки не притисли Новодворську, вона теж гавкала на Україну, Ющенка, на кого завгодно... Притисли її - оп! І вона вже українофілка. А що буде потім, коли вона прийде до влади? Я знаю що буде і я в цьому абсолютно впевнений.

Ось якраз у нас на наших ТБ каналах російськомовних програм - ну просто безліч!
Віднедавна ті передачі, що були україномовними раптом стали російськомовними. Це мої малі діти вже між собою граючись у кімнаті, чую, говорять українською. Дефолтова мова на письмі українська, дефолтові літери українські... Я не хочу такого ТБ, щоб воно псувало те, над чим я так довго працював. Тому у мене немає зомбоящика, але є анлім інтернет. Недавно навіть мультик відмовилися дивитися російською... Сиділи набичені. "Постав краще Тоторо японською", чим мене відверто здивували...

Не варто витрачати на них часу. Я давно вже для себе вирішив.

[kerbasi.livejournal.com]

Ти маєш рацію на особистому рівні. Я також нічого не пишу російською. Це наша приватна справа. А Білозерська перекладає свої матеріали російською. І це вона вірно робить.
Ні ти, ні я не повинні щось доводити російськомовним, але якщо колись в Україні буде інша влада, їй слід розуміти, що без інформаційної боротьби за наших історичних умов не обійтися.

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Ну як здобудемо владу, то поставимо Білозерську Містринею інформаційної політики.
Хоча важко переконати людину, коли вона уперлася рогами в асфальт.

А колись же ще за Кучми у 1997/8-му були українські канали, що передавали різними мовами. Це ще раз - ось так своєрідно-ретроспективно - переконує мене, що Кучму з тим маловідомим журналістиком Гонгадзе, просто тупо підставила кремлядь. Бо Кучма робив багато правильних речей, робив тупі помилки, але Москва за Кучми почала помалу втрачати Україну. А журналісти і без нього було пропадали пачками. І на Харківщині минулого літа пропав журналіст, більш відомий, аніж Гонгадзе до зникнення. І нічо'. Ніхто й не гу-гу.

З іншого боку мені його не шкода, бо замість того, щоб сказати, що його підставила Москва, він звалює провину на ЦРУ. Сцикун.

АДКМ -- автоматичний датчик коду Морзе

[stp1973.livejournal.com]

[i]>І ось скільки буде комбінацій із цих чотирьох колесиків з 10-ма цифрами на кожне - стільки було й комбінацій "прошитих" у "датчику" комбінацій груп знаків.[/i]
Ніяких там прошивок, там генератор псевдовипадкових послідовностей ;-) Колупався колись в ньому.

Re: АДКМ -- автоматичний датчик коду Морзе

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Дякую.
А не знаєте, часом, де можна дістати таку штуку?
Купити тобто.

Re: АДКМ -- автоматичний датчик коду Морзе

[kerbasi.livejournal.com]

На що тобі? Якщо тренуватися, то в інеті купа різних програм-симуляторів. Походи по радіоаматорських сайтах.

Re: АДКМ -- автоматичний датчик коду Морзе

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Просто поцікавися.
Я вже зробив прикидки самому на "Сі" написати, не думаю, що було б складно.
Бо те, що валяєтсья на сайтах, сто пудово під віндовз, якої в мене ніколи не стояло.

Re: АДКМ -- автоматичний датчик коду Морзе

[kerbasi.livejournal.com]

http://www.morse-code.net/download/

Re: АДКМ -- автоматичний датчик коду Морзе

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Випередив. :) Дякую, віндовз, то не моє. :)))

Re: АДКМ -- автоматичний датчик коду Морзе

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Хо! Та ти диви! :))

[life@home:/usr/home/life/dev/rbl-checker]# pkg_info morseplayer
Information for inst:morseplayer-1.4p0

Comment:
morse player

Description:
The morseplayer utility reads from its standard input and plays
corresponding morse code sounds from an audio device. The program has
the full character set for the ARRL/FCC Element 2 examination, and
generates the timing of `dits', `dahs', intra-element spacing,
character spacing, and word spacing as specified by the ARRL.

Maintainer: The OpenBSD ports mailing-list <ports@openbsd.org>


[life@home:/usr/home/life/dev/rbl-checker]#

Навіть і писати нічого не треба... Все написано до нас. :) Як нудно стало жити! :)
Посто конкатенуєш файл і через потік направляєш у морзе генератор зі швидкістю 16 груп за хвилину. Наприклад!

[life@home:~/media/books/ASF/Dan.Simmons/English]$ cat Remembering\ Siri.txt | morseplayer -w 16


Люблю UNIX-и! А з них OpenBSD найбільше! :)

Re: АДКМ -- автоматичний датчик коду Морзе

[kerbasi.livejournal.com]

Я на радіоаматорських сайтах бьаичв силу-силенну світлин, де сидить якийсь дядько при трансівері з ноутбуком. Мабуть, там транслятор і на прийом і на передачу працює, тобто це все імітація, а не справжнє радіоаматорство.

Re: АДКМ -- автоматичний датчик коду Морзе

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

То, мабуть, емулятор телетайпа. Так, то штучно. То все те... :-/
Уяви: а я ще щось пам'ятаю, ось у вухах текст пищить, навіть слова читаю на слух... :)

Re: АДКМ -- автоматичний датчик коду Морзе

[kerbasi.livejournal.com]

Гг! А я також сиджу бавлюся :)
Ех точно треба у радіоаматори подаватися...

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Я ходив до шкільного гуртка радіолюбителів. У са була шкільна радіостанція, я з небагатьох її членів знав азбуку Морзе на прийомі 150 знаків на хвилину. прочитав книгу Кренкеля "RAEM - моі позивниє" і сам захотів того так.

Так, мені теж стрьомно чути, коли молоді обговорюють совок словами ностальгуючих бабусь та дідів. І це в епоху вседоступного інтернету з Ґуґлом... :(