Вакаційне

[kerbasi]

Минулого тижня відчув, що все, burn-out. Більше не можу відкладати відпустку доки не настане якийсь особливий день, коли я нарешті визначуся, куди я хочу поїхати, коли на мої забаганки зберуться гроші… Все, «сила волі моя кончілася вся». Потрібен брейк. І не треба пручатися, за два тижні ніхто без мене не збанкрутує, ані працедавець, ані клієнти.

Коли рік тому секретарка мого шефа прислала імейл, що в нього виснаження та він відгуляє всі свої вісім чи десять тижнів, що накопичилися за роки, я дещо здивувався. Ну, я читав про японців, котрі вмирають на робочому місці від виснаження. На їх місце заводять нових… Але Японія далеко… Наша компанія не японська і не вимагає такого напруження. Але тепер я добре розумію мого шефа. Але в мене, сподіваюся, не та стадія: двох тижнів має вистачити.

Отже, тепер я  у відпустці. У місті Києві. Нікуди не їду, нічого не організовано, бо у відпустку я не пішов, а просто випав. Але це не так важливо. Головне – на полиці тихо собі спить вимкнений мобільний телефон, і я також не маю можливості читати корпоративну пошту.

Щоб не вибухнути від декомпресії, як глибоководна істота, коли її піднімають на поверхню, я все ж таки щось роблю. От вчора написав статтю у видання одного професійного об’єднання. Обіцяв це вже кілька місяців. Ніяк нічого путнього не складалося. Вже збирався вибачитися та здати їм членський квиток. Але вимкнений мобільний робить дива. Написав вчора за три години на одному диханні. І редагування не знадобилося. Ще й ЖЖ не відволікав, вчасно завалився.

От тепер вже попустило остаточно. Вже більше не буде ніяких обов’язкових справ до кінця відпустки.

Який кайф йти у будній день на ринок, неквапливо вибирати фрукти! Як у далекому дитинстві, коли ми з бабусею продавали фрукти, що в нас росли, та купували, що в нас не росло.

А от тепер слухаю он-лайн одне дуже-дуже ностальгічне для мене радіо. Звісно, від нього майже тільки назва залишилась, позивний та пара заставок, але настрій створює. Втім, про це іншим разом.

Comments

[liniyka.livejournal.com]

Бажаю відпочити та набратися сил. Сподіваюся, це реально навіть у Києві)))

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!
Реально, бо наш стан всередині нас, а не у географічних місцях. Хоча вірно підібрані місця таки допомагають.

[liniyka.livejournal.com]

Це правда. Але, коли втомлений, місця без скупчення нервових людей розслабляють швидше. Тож треба вміти відключитись ще й від колективного несвідомого.

[kerbasi.livejournal.com]

На Оболоні немає скупчення нервових людей. Тут взірцевий район брежневського комфорту, мрія життя багатьох мешканців навколишніх областей 70-80х. От тільки набережну спотворили котеджами та гольф-клубом. Мені в нервовому та перевтомленому стані краще там не гуляти, бо починаю думати, що от вчився я у непростій школі, і виробничою практикою в мене був технічний переклад, а ходив би я до простої школи, може, б навчили мене керувати бульдозером, а краще - таким прикольним екскаватором, у которого замість ковша велика, важка бульба, в мультиках "Ну, постривай!" така за вовком гонялася :-)

[maryxmas.livejournal.com]

а коли працюєш вдома, то навіть відпустку собі важко влаштувати :)

[kerbasi.livejournal.com]

Знайомо. Два роки був на home office. Там і поняття робочий день не існує. Опівночі, перед тим як лягати до ліжка перевіряєш почту, починаєш відповідати, непомітно наступає ранок :)

[maryxmas.livejournal.com]

во-во :)
чи думаєш -- от ще речення, і все, і спати. а приходиш до тями через три сторінки, і так само вже ранок : )

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

А я в мене останні три роки складалося так, що мене звільняли під середину-кінець весни. Я неквапно шукав роботу літо, різко посилював темпи пошуку у вересні, і знову під кінець наступної весни мене звільняли.
І, зараза, - усі три рази за формулюванням "overqualified".
Цього року склалося так, що літо в мене робоче, зате майже весну прогуляв. :) Але з французами працювати весело. :)
Приємного тобі відпочинку.

[kerbasi.livejournal.com]

Моє останнє літо перед переїздом до Києва я також провів у безробітті. Бували дні, коли залишалися останні 20 тис. купоно-карбованців, в акурат на хлібину, і зненацька намальовувався заробіток. Бідне було життя, голодне, невизначене, у дранті замість одягу, але тепер я згадую те літо, як один з найкращих періодів мого життя: було багато надій, планів, постійно з'являлися нові можливості, нові люди...

[ot-taka-ja.livejournal.com]

мені так в школі здавалось, що десь об 11-тій дня автобуси пусті ходять - бо ж усі на роботі)))
вдалого відпочинку...і я б все таки кудись втекла з києва...хоч на 3 дні

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!
О, так! Мені раніше також було ніяково у будній день йти пустими вулицями. )))

[chita-i.livejournal.com]

Правільно! Давно пора! Відпочити тобі. Справді, все всередині нас. Знайди собі щось приємне та відпочивальне, що робити, куди йти та з ким спілкуватися. Не просиджуй всю відпустку біля компа! Києв, теж, мабуть, не село зовсім, хоч і у селах буває причудово, можна себе знайти чим розважити чи відключитися від звичного.

[kerbasi.livejournal.com]

Спробую скласти собі жорсткий розклад комп'ютерного часу і його дотримуватися :)

[seems-to-be.livejournal.com]

саме збирався писати про французів з їхнім шаленим рівнем стресу