Про "не всі такі"

[kerbasi]

Дискусії з інтелектуальною та добре вихованою у гуманістичній традиції (у міру розуміння останньою совєцькими батьками) публікою майже завжди приводять до тупіку, коли на цілком обґрунтоване узагальнення ти чуєш нездоланний аргумент: «Не всі такі».

Ми всі знаємо, що економічний результат країни складається з економічного результату українських бізнесів, українських родин та одноосібних домогосподарств. В результаті маємо те, що маємо: вкрай неефективну економіку і бідне населення. Але з точки зору гуманістично вихованого інтелектуала винний хто завгодно тільки не українське суспільство, бо не всі такі.

Так само наше суспільство і навіть його окрема частина, Донбас, аж ніяк не винні у тому, що країною керує людина з дуже сумнівною біографією, з’вязками, бо кілька відсотків за нього ж не голосували. І на протилежному кордоні нашої країни аж ніяк славні галичани не винні у тому, що їх регіон перетворився на справжній розсадник ксенофобії, клерикалізму, антилібералізму, постійним джерелом напруженості у відносинах чи не з єдиною країною, симпатиком України у Євросоюзі, Польшею через «вчасно» витягнуті з глибин історії проблеми орлят та етнічних чисток Армії Крайової. Ні, звісно, не треба ділити українців за регіональною ознакою! Не всі ж такі! Ми ж знаємо Романа та Мар’яну, а вони ж не такі, як і Ваньку з Свєткою – вони теж не такі! Отака виходить позиція. Все чудово, нікого не можна ображати, всі люди хороші, жодна тварина не мусить страждати. Тільки за рейтингами Форбзу Україна четверта найгірша економіка у світі, у рейтингах економічної свободи та сприйняття корупції, гуманітарного розвитку ми пасемо задніх. І нікого у цьому не можна винити. Крім Юльки з Янеком, звісно.

Ви як хочете, шановні читачі з гуманістичним вихованням, але ваша позиція є антиітелектуальною за своєю природою. Як би ми не старалися, ми не можемо обговорити життєву долю та суспільний внесок кожного з 46 мільйонів українців. Як не крути, але для міркувань та висновків нам потрібні узагальнення та середні величини. Скільки б не було в нас чудових, милих знайомих, які «не такі», вектор розвитку суспільства, господарства, держави та загалом цілої країни визначається середньозваженими величинами. І ці середньозважені показники в нас кепські як на національному, так і на регіональному рівнях. Ситуацію можна виправити тільки усвідомленням своєї місії як інтелектуала, місії з поліпшення якості людських ресурсів країни, тобто людей, котрі живуть та працюють поряд з вами, а не застарілим народницьким адвокатством. 

PS: цей допис написано для того, щоб економити слова у майбутніх дискусіях. Спрямовуватиму сюди тих, кому не подобається обговорення абстракцій. А мені життя не вистачить розглянути кожну окремо людину у світі або у країні. Отже, сподіваюся, ми порозумілися раз і назавжди стосовно цієї теми.

Comments

Re: але таки кортить, поцікавлюся).

[kerbasi.livejournal.com]

1. household. В Україні таку одиницю не розглядають, через це вся наша статистика про рівень життя - фігня. Дохід та споживацький кошик однієї людини, що живе сама в окремій домівці, і те саме в клану з трьох поколінь під одним дахом - різні речі. Хоча б через ефект сінергії. Це відомо скрізь, крім недорозвинених країн, тому оподатковується і соціально захищається в нормальних країнах не індивід, а домогосподарство. Тобто податки нараховуються індивідуально, але потім вноситься корекція відповідно до структури витрат, матеріальних обов'язків індивіда у домогосподарстві. Так справедливіше виходить. Я сам довго належав до таких, і зараз знаю чимало людей, що мають дуже високий доход, але через десяток родичів, економічних нездар, змушені ділитися і мають життєвий рівень нижчий за тих, хто заробляє в рази менше, але не має таких обов'язків. Ось тому й треба найдрібнішою економічною одиницею вважати домогосподарство, а не індивіда.

2.Чимало написано у цій дискусії, не повторюватиму. Будь-ласка перечитайте й інші відгалуження. Полягає у тому, що люди прямо кажуть. Серед поляків такі хіба що підстаркуваті селюки. А у вас чи не всі без винятку.

3. Не знаю, хто витяг, але публіка підхопила без вагань.

4. Лише просто ще одна ланка у ланцюжку. Вважаю, що не випадкову, що саме на заході дах у божевільного поїхав саме у цьому напрямку, а не в якомусь іншому.

5.
http://kerbasi.livejournal.com/55281.html

6. Вважаю, переконаний, і знаю докладно.
6.1. Це також вагомий чинник. Ваша рація.

7. Маю ділових партнерів та клієнтів не тільки у Галичині, по всій Україні.

Ознайомтеся з профілем. Я більше там про себе написав. А стосовно економічних, бізнесових та підприємницьких тем - теги "економлікнеп" та "цього не вчать у бізнес-школах".

Якшо вирішете зафрендити, я відповім взаємністю, тоді побачите більше про проблеми галичани - решта українців. Зі зрозумілих причин я такі теми приховую, щоб не додавати аргументів українофобам.

Re:

[jabogdan.livejournal.com]

дякую за відповідь, хоч я і не згоден в більшості пунктів.

я рідко читаю свою френд стрічку, вона нецікава,рідко заглядаю в профіль, не веду журнал, не памятаю за що я когось зафрендив, найчастіше за коментар.
тому френдити мене має смисл тільки якщо хочете аби я іноді коментував закриті дописи.
хоча я не вірю, що ваші антигаличанські дописи можуть нашкодити, радше бажання прокоментувати).
от коли Андрухович і Прохасько варнякають якусь дурню в інтерв"ю українофобським змі і ці чаленки розносять те по всьому інтернету на підтвердження своїх ідей, то дійсно є якась шкода.
от я часто бачу те про що я писав колись в когось, і на здоровя.
не підозрювати ж мені, напр, Кушнірука, що він відслідковує мої давні антитимошенківські коментарі, просто дійшов до того ж висліду власним розумом.
я читаю дописи пошуком в яндексі отак:
http://blogs.yandex.ru/search.xml?text=author%3D%22nazavzhdy%22

а кадрового резерву справді нема, але навіть якби він був це б не помогло.
от в естонців взагалі не було ніяких кадрів, а ліберальні реформи провели успішно.
була спільна ціль і була національна еліта(одні гуманітарії і партократи звичайно), але справились.
так само був повний розвал в 90х, заводи і фабрики союзного підпорядкування вмерли до 93р майже усі, все що залишилось це енергетика, 1 судно-ремонтний завод і порти та залізна дорога.

хоча це дуже бідні країни ЄС, але з вищим рівнем життя ніж в Росії, Естонія навіть вище Польщі, а головне відірвались від Росії настільки, що можуть уже вести з нею бізнес на рівноправній основі.

звичайно в України були багато гірші стартові умови, але головне не було національної еліти і спільної мети, єдності і готовності визнати власний суверенітет навіть тоді, коли його признав весь світ, готовності йти на жертви і віри в краще майбутнє, й досі цього нема.

у висліді самі собі збудували олігархічний феодалізм з африканським рівнем корупції, яка все з"їдає до кореня, до самих низів.
більшість так звиклась, що навіть не усвідомлює,-- з такою корупцією в країни нема жодного шансу ні в чому.

в Галичині я знаю ситуацію зсередини, тому не буду вас переконувати в наявності хибних стереотипів про галичан.
в них є інші вади, куди серйозніші, як і в більшості українців, але точно не ці.
достоїнств правда теж більше, вони підприємливіші і найменше покладаються на державу та рятуються самі, як до речі і буковинці та закарпатці.
ситуація однакова, тому й живуть відносно краще ніж решта України за рахунок заробітчанства та звички працювати від зорі до зорі на "ізнос".

але ж хіба це не трагедія, коли діти іноді не бачуть батьків по 7-10 років, бо ті бояться втратити роботу, або що їх назад не впустять...
якби всіх заробітчан повиганяли додому більшість бізнесів вмерли б за кілька місяців.
закрились би гіпер і супермаркети, ресторани і кнайпи, університети і ліцеї, лікарні і аптеки,практично весь бізнес скоротився б до обслуги родин державних чиновників і до бартерних стихійних базарів.
як на початку 90х, коли міняли домашній скарб на їду, малий бізнес вмре миттєво,перестануть сплачувати комунальні платежі, всі знову попруть в села садити городи.

реально вся економіка відносно багатшого краю тримається на малому бізнесі (головно це базари де перепродають низькоякісний ширпотреб кілька раз з націнкою в 250-500%, така націнка є звичним ділом на шмотковому базарі, особливо на виїздах в гірські містечка, поставиш менше -- не куплять) і переказах від заробітчан.

ще одною особливістю всієї Зах України є те , що значна частина населення тратить грошей в кілька разів більше ніж заробляє, тобто масове ухиляння від податків і корупція.

Re:

[kerbasi.livejournal.com]

Не має у мене нічого антигаличанського. То ви стаєте у захисну позицію, бо сприймаєте болісно, як людина звідти.
Те, що ви не бачите проблеми у тому, у чому я бачу, то також не дивно, бо ви ж з середнини дивитися. Я також дивуюся неабияк, коли жінки розповідають, що стикаються з онаністами у метро, які їм одяг спермою заляпують. На мене ніхто не кінчає, я з таким не стикаюся... І про свій край, де живуть до 100 національностей, я мислив, як про міні-Америку,поки не познайомився з родиною азербайджанців, яка мені відкрила очі на те, яка в нас насправді "дружба народів".
Всі в Україні витрачають в рази більше, ніж заробляють, крім кількох відсотків специфічної категорії працівників, як я, наприклад, у кого всі доходи "білі" через те, що працюю в інофірмі. Навіть копійки в Україні в "конвертах" більшість отримує. Я чесно зізнаюся, що якби я працював в українському бізнесі або платили б мені менше, і я б змушений був мати приробітки, то я б не наполягав на "білих" виплатах.
Я зараз не маю можливості розлого відповісти на все. Я зроблю добірку посилань на свої дописи та коментарі на тему, і перешлю вам у "приват". Пізніше сьогодні або завтра.