Про веселого скрипаля і понурого техніка

[kerbasi]

Вчора по справах спостерігав за суто виробничими випадками, коли нібито класний майстер своєї справи, а впадає в якийсь дивний ступор, коли стикається з елементарною проблемою. Один медитує на електричний різак, котрий не так, як треба ріже. В другого вже півроку нормально не працює верстат, і він замість однієї операції мусить виконувати кілька. А рішення ж лише тільки доповісти власнику фірми, взяти грошей під звіт та піти купити запчастину або додатковий інструмент. А то й взагалі ремонтника з фірми постачальника обладнання по гарантії викликати.

Для мене це явище – те ж саме, що понурі обличчя у наших людей у громадських місцях. Не люблять люди своєї роботи, свого міста. Зрештою, свого життя не люблять. Тому й про якусь навіть дрібну ініціативу не йдеться. Навіть покращити своє життя просто тут і цієї миті на своєму робочому місті їм не хочеться.

А з протилежного боку згадався мені далекий двотисячний рік, Україна тільки-но починає вилазити зі злиднів, але це ще ледве помітно. Принаймні, бюджетна сфера та творчі люди все ще жебракують. І от йду я «трубою», тобто переходом під Майданом Незалежності, а там кілька музик грають теми з мого улюбленого польського фільму «Ва Банк». А потім ще щось з популярного. І грають не просто як якісь лабухи з районного культпросвітвчилища, а професійно. І інструменти в них доброї якості та доглянутості, обличчя - ну, дуже-дуже рафіновано інтелігентні, вдягнені досить таки бідно, але охайно. Тобто, мабуть, шановне панство не менш, як з консерваторії вийшло назбирати собі на бутерброд з ковбасою на сніданок. І от що цікаво: стоять вони зі своїми духовими та струнними, грають – напружені такі, очі від перехожий ховають… Соромно їм, що вони у такому безгрошів’ї перебувають. Словом, ясно, що не типові вуличні музики. А один грає на скрипці, посміхається, підморгує перехожим – та взагалі прикольний дядечко років під п’ятдесят. І здається, що йому в принципі все одно, де грати: хоч на міжнародному конкурсі, хоч перед студентами консерваторії , хоч у «трубі». Він просто такий собі щасливий у музиці і серед людей. Люди радіють – і він щасливий. Він радіє – і люди щасливі.

Здогадайтеся з одного разу, які «расові» ознаки мали обличчя того гармонійного дядька та тих понурих, переляканих, затурканих музикантів. Звісно, той дядько мав типовий гебрейський профіль, а ті страждальці були бездоганними слов’янами! От у такі моменти я шкодую, що я не гебрей, і я навряд чи вмію бути таким. Нам треба багато чого вчитися в цього великого народу! (Націонал-бовдури, вбийте себе об стіну)!

Ясно, що це чергове з моїх некоректних та надмірно далекосяжних узагальнень, але з мого життєвого досвіду я значно частіше зустрічаю позитивних людей саме з неслов’янських родин. Совок, звісно, по всіх проїхався, але у слов’янських родинах, мабуть, совкові виховальні методи сприймали занадто серйозно, замість того, щоб стряхнути з вух та жити собі простіше.

Comments

[tin-tina.livejournal.com]

Ще коли врахувати, як цих музик - і кобзарів, і лірників - ганяли, доки зовсім не винищили, то й не здивуєшся...

[kerbasi.livejournal.com]

Дуже сумніваюся, що ті музики у "трубі" мають якесь бодай приблизне уявлення про долю лірників і кобзарів.

[tin-tina.livejournal.com]

Уявлення, може, і не мають. А от стереотип поведінки - це в них закладене.

[kerbasi.livejournal.com]

Спірне питання, чи існує наступництво між сучасним жителем Києва та тими лірниками. Все ж таки на цій землі людей добряче перетасувати. І не один раз.

[tin-tina.livejournal.com]

Та ще діди й прадіди теперішніх жителів Києва вже могли засвоїти, що публічно співати і то не під ферулою влади - справа небезпечна. А вже їх батьки таки точно знали, що навіть програму шкільної дискотеки попередньо треба узгодити.

[kerbasi.livejournal.com]

євреї ж таке саме мали б засвоювати

[tin-tina.livejournal.com]

Вони й засвоїли - але це трапилося пізніше, вже в період дискотек.

[smijana.livejournal.com]

..так, цілком можливо і цей фактор впливає.
До речі, Кушпет у своєму "Старцівстві" писав що і за часів царської Росії кобзарів не дуже-то "жалували" і теж ганяли - хоча вони "домовлялися" інколи з виконавцями, так би мовити, та і не всі їх течії виходили на ринки чи в міста, багато ходило власне по хатам.
А вже радянська влада як взялася - то до кореня. Ба навіть бандуру старосвітську витіснила і, скориставшись (чи ініцюювавши) виникненням концертної арфо-бандури, громіздкої, незручної у носінні, призначеної для кардинально іншого репертуару, розвитком ЦІЄЇ бандури повністю знищила ТУ бандуру і її репетруар і носіїв і традицію. Я досі дивуюся як із крихітних корінчиків і одиниць носіїв ТІЄЇ традиції і репертуару поступово вже в наш час відродилися кобзарські цехи старосвітських бандур і такої ж манери гри (обхопивши обома руками і гра "наосліп").

До речі, провела опитування по представницям двох сіл Красилівського району Хмельниччини 1930-х р.н. - більше респондентів не було в досяжності.. :) бо сама бабуся живе все-таки у райцентрі, не в селі, і вона лірників не бачила у дитинстві.
То в одному із сіл одна бабуся 1932 р.н. засвідчила що лірник сліпий ходив. "Попід тини жінка водила" - "а про що ж він співав?" - "ну разнє таке.. - "сирітку" може? - так-так, таке.. "нема в світі правди".

[kerbasi.livejournal.com]

Є деякі тренди, що не тільки від злого умислу соввлади йдуть. У тій самій Греції перед війною поступово змінилося бузукі з триструнного на чотириструнний. В результаті традиційне для нього рембетіко почало звучати "естрадніше", але вже не традиційно.
Так само і совіти унифікували народні строї, інструменти, танці, фольклор не тільки задля послаблення традиції, а тому що для мас-культу так зручніше і економічно ефективніше.

[smijana.livejournal.com]

так-так, я це розумію, і зовсім не є прихильницею теорії ретельного продумування побічних наслідків розвитку "маскульту".
Але з лірниками і кобзарями сталася фактично політична ситуація, бо їх репертуар (псальми, релігійні пісні що будять в людях свідомість, совість, козацькі думи про героїв-козаків і їхні військові походи та пригоди, трагедії, поразки та перемоги, що будять.. ще гірше (для совітів) тощо) - цей репертуар і сам спосіб життя лірників і кобзарів був анти-радяським, тому їх музична доля була приречена або на повне знищення або на зміну до невпізнанності. Так склалося історично.

[tin-tina.livejournal.com]

Так, повністю згодна. Додам ще, що і всяка самодіяльність, яку складно було контролювати - авторська пісня, наприклад, - вже апріорі сприймалася як підозріла.

[smijana.livejournal.com]

так-так, слушне доповнення.
"самодіяльність" мала бути не само-само, а керованою.

..але як швидко звикається до кращого..зараз це звучить навіть дико: як хто хоче той так самовиражається. Чи не єдиний обмежуючий фактор (окрім особистих)- гроші, попит на цю творчість тощо.
:)

[kerbasi.livejournal.com]

Цензура та контроль за думками - це само собою. Я просто у твоєму коментарі звернув увагу більше на форму інструменту, тобто не на зміст пісенної культури, а засоби виконання. А вони не стіль ідеологічно чутливі, тому не завжди там треба шукати диверсію. :-)
В цілому, я розумію, про що ти.