Про веселого скрипаля і понурого техніка

[kerbasi]

Вчора по справах спостерігав за суто виробничими випадками, коли нібито класний майстер своєї справи, а впадає в якийсь дивний ступор, коли стикається з елементарною проблемою. Один медитує на електричний різак, котрий не так, як треба ріже. В другого вже півроку нормально не працює верстат, і він замість однієї операції мусить виконувати кілька. А рішення ж лише тільки доповісти власнику фірми, взяти грошей під звіт та піти купити запчастину або додатковий інструмент. А то й взагалі ремонтника з фірми постачальника обладнання по гарантії викликати.

Для мене це явище – те ж саме, що понурі обличчя у наших людей у громадських місцях. Не люблять люди своєї роботи, свого міста. Зрештою, свого життя не люблять. Тому й про якусь навіть дрібну ініціативу не йдеться. Навіть покращити своє життя просто тут і цієї миті на своєму робочому місті їм не хочеться.

А з протилежного боку згадався мені далекий двотисячний рік, Україна тільки-но починає вилазити зі злиднів, але це ще ледве помітно. Принаймні, бюджетна сфера та творчі люди все ще жебракують. І от йду я «трубою», тобто переходом під Майданом Незалежності, а там кілька музик грають теми з мого улюбленого польського фільму «Ва Банк». А потім ще щось з популярного. І грають не просто як якісь лабухи з районного культпросвітвчилища, а професійно. І інструменти в них доброї якості та доглянутості, обличчя - ну, дуже-дуже рафіновано інтелігентні, вдягнені досить таки бідно, але охайно. Тобто, мабуть, шановне панство не менш, як з консерваторії вийшло назбирати собі на бутерброд з ковбасою на сніданок. І от що цікаво: стоять вони зі своїми духовими та струнними, грають – напружені такі, очі від перехожий ховають… Соромно їм, що вони у такому безгрошів’ї перебувають. Словом, ясно, що не типові вуличні музики. А один грає на скрипці, посміхається, підморгує перехожим – та взагалі прикольний дядечко років під п’ятдесят. І здається, що йому в принципі все одно, де грати: хоч на міжнародному конкурсі, хоч перед студентами консерваторії , хоч у «трубі». Він просто такий собі щасливий у музиці і серед людей. Люди радіють – і він щасливий. Він радіє – і люди щасливі.

Здогадайтеся з одного разу, які «расові» ознаки мали обличчя того гармонійного дядька та тих понурих, переляканих, затурканих музикантів. Звісно, той дядько мав типовий гебрейський профіль, а ті страждальці були бездоганними слов’янами! От у такі моменти я шкодую, що я не гебрей, і я навряд чи вмію бути таким. Нам треба багато чого вчитися в цього великого народу! (Націонал-бовдури, вбийте себе об стіну)!

Ясно, що це чергове з моїх некоректних та надмірно далекосяжних узагальнень, але з мого життєвого досвіду я значно частіше зустрічаю позитивних людей саме з неслов’янських родин. Совок, звісно, по всіх проїхався, але у слов’янських родинах, мабуть, совкові виховальні методи сприймали занадто серйозно, замість того, щоб стряхнути з вух та жити собі простіше.

Comments

[lesadko.livejournal.com]

згодна!
як тут не пригадати фільм "Комісар" та героя Ролана Бикова - страшні злидні, а людина щаслива! :) взагалі, так не пощастило тому геніальному фільму, ну це вже оффтоп :)

[zozvicnic.livejournal.com]

> частіше зустрічаю позитивних людей саме з неслов’янських родин

По Портнікову не скажеш. Останнім часом він виглядає надмірно заклопотаним.

[maryxmas.livejournal.com]

є така штука, як вихована безпорадність. нам цього дісталося повною мірою і ще стільки ж.
я здивована, що взагалі люди з ініціативою в наших краях ще є.

[bonnesauvage.livejournal.com]

да, я не можу, чесно кажучи, сказати, що я люблю гебреїв, але поважаю їх глибоко очінь.

[kerbasi.livejournal.com]

В нього робота шкідлива для здоров'я.

вихована безпорадність

[kerbasi.livejournal.com]

Влучний термін! Запам'ятаю.

[kerbasi.livejournal.com]

Та на що когось з таких великих спільнот, як цілі народи любити? Розуміння і поваги достатньо.

[kerbasi.livejournal.com]

В моєму королевстві кіно так і не винайшли :-)))

[bonnesauvage.livejournal.com]

ну любиш же не народ, а його представників

[crema-catalana.livejournal.com]

Я був би вдячним за тлумачення терміну "вихована безпорадність". Дійсно, це влучний термін!

Re: вихована безпорадність

[maryxmas.livejournal.com]

це насправді дуже сумна штука.
це коли тварина / людина раз за разом переконується, що будь-яка ініціатива приносить лише розчарування та біль (граничний приклад -- концтабір. там це взагалі негайна смерть), і щоб вижити, економлять зусилля.

[crema-catalana.livejournal.com]

На порозі тбіліської синагоги. Равін:
— Юде?
Відповідь мого товариша:
— Увы!
:)

[maryxmas.livejournal.com]

http://kerbasi.livejournal.com/110238.html?thread=1730718#t1730718

[kerbasi.livejournal.com]

Я колись вважав, що не люблю грузинів і люблю вірмен. Виключно з досвіду з окремими представниками. А у війську натрапив на просто казкових негідників вірмен і порядних грузинів. Отак стереотипи розсипалися. Виявилося, що довільні добірки з одного і того ж народу можуть демонструвати протилежні якості. Тепер я стараюся дещо інакше ці самі речі для себе сортувати. Деякі культури зі мною більш сумісні, деякі менш сумісні, але результат зустрічей з окремими представниками - то вже як карта ляже.

[bonnesauvage.livejournal.com]

мабуть десь так і є.
але все одно ж є якесь "загальне враження". так от загальне враження - не дуже, але викликає повагу їх згуртованість. нам би так.

Re: вихована безпорадність

[kerbasi.livejournal.com]

Читала це?
http://kerbasi.livejournal.com/97509.html

[smijana.livejournal.com]

Якщо відкинути радянський період, то напевне ментально українські музики в селах сприймали за "нормальну працю" - найману, напр., запрошення грати на весіллі тощо.
А будь-які вуличні виступи з надією на те що хтось щось подасть - за "старцівство", фактично, прошення милостині тими хто був незрячим і іншої можливості заробити не мав.
Звідти і сором'язливість.

..а гебрейську здатність робити гроші, не зважаючи на сантименти, я б не ідеалізувала.. :)
Навпаки, в анекдоті нижче мені симпатичніша простодушність ніж бізнесовість:
Треба було селянину купити щось терміново для господарства, а грошей немає, вирішив піти позичити у єврея. Приходить і просить позичити 5 рублів, а той каже - ок, тільки віддаси 10. Почухав потилицю українець і каже: ну, іншого виходу нема, хай буде.
- Тільки ж ти мені на заставу залиш шапку.
- На шапку- каже селянин, та й пішов до дверей.
-еее.. постій-но. А раптом щось трапиться і ти мені грошей не віддаси.. ну що мені твоя шапка.. давай ти мені половину зараз віддаси, а половину потім.
- ну бог з тобою, на вже тобі половину.

Вийшов українець за двері і думає: як же це вийшло.. ні шапки, ні грошей, ще й 5 рублів винен зостався..
:)))))

А взагалі я згодна. Вже як "ввязался в бой" - то воюй, прийняв рішення - виконуй ефективно. Вагатися і соромитися треба ДО виходу на герць, імхо.

[kerbasi.livejournal.com]

Це загальне враження, мабуть, і є культурою. Я крайній індивідуаліст, тому кланові культури в мене викликають відторгнення. У цьому сенсі мене гебреї часом дратують. Але не тільки вони. На моєму рідному Півдні кланами живуть і українці. Та ще й такими кланами, що гебреї відпочивають.Тому я й не живу на Півдні, а переїхав до більш індивідуалістичного Києва.

[bonnesauvage.livejournal.com]

.. в якому заправляють кланові євреї :)

[kerbasi.livejournal.com]

Анекдот відбиває конкретні міжкультурні конфлікти. А музики - то таке, різні бувають. Можна розглядати їхню діяльність як форму жебрацтва, а можна як низову народну форму масової розваги, як пересувні цирки, труюадури минулих століть.
Серед євреїв, нмд, частіше трапляються люди, які вміють спілкуватися заради спілкування, незалежно від результати. Продавці слов'яни у нашій культурі частіше пошлють тебе далеко, якщо ти в них не купиш, ніж продавець єврей. Я просто у сфері продажу працюю, хоч і В2В, але все одно маю спосстереження стосовно якостей торгівельного персоналу та характерної поведінки.

[smijana.livejournal.com]

..але чому так?
тому що різні народи мають різний історичний досвід, займаються споконвічно різними ремеслами.
Ясно, що той краще робить у кого досвіду напрацьованого в поколіннях більше, хто пристосувався до свого ремесла краще.

[kerbasi.livejournal.com]

Українці також заввжди були непоганими торгівцями. Це совок вбив в людях комунікабельність. Євреї мали захист - свою ідентичність. А в українців ідентичність сплуталася з совєцьькою, тому й совєцькі риси легко замістили українські.

[smijana.livejournal.com]

Згодна.
Між іншим, добрі торговці не були бідними, і саме їх радянська влада обізвала куркулями чи "непманами" тощо і вела нещадну боротьбу.
І - так, совок вбивав комунікабельність, прищеплюючи затиснутість і інші "правила поведінки на партзборах та масових заходах".

..а от стосовно ідентичності.. багато євреїв себе євреями не визнавали і називали українцями чи росіянами, міняли прізвища і не знали ні своєї мови нічого.. але історично у них "закалка" до виживання і пристосування в умовах переслідування, несприятливих, напевне. Та і походження українського слова "борг" від "борж" (євр.) показує що все-таки досвіду історичсного у них до "комунікабельності" більше від інших народів на наших територіях. :)

[kerbasi.livejournal.com]

Так, вони ховалися. Але ж ми самі не давали їм асимілюватися повністю, бо яке прізвище б вони не носили, ми завжди їх впізнавали :-))
Повернуся до дому перевірю походження слова "борг" :)

Я погоджуся з тим, що вони мають історичні переваги, але назву це не комунікабельністю, а техніками продажу. Так, вони у них більш напрацьовані. А комунікабельність це необхідна, але не достатня умова. Я знаю одне: так, як мене виховували у клічному комуністичному дусі з інтелігентським чистоплюйським та маніловським оздобленням, виховували чимало моїх слов'янських однолітків, і одиниці євреїв. В їхніх родинах не бракувало здорового глузду.

[o-teren.livejournal.com]

Так отож. :) Я от все життя прожив у Києві: зараз євреїв навколо сильно поменшало, а було ж ледь не чверть класу і не пів-курсу. І от не помічав я якоїсь особливої веселості чи доброзичливості. Люди як люди і всі різні. :) Я швидше сказав би, що були вони трохи зібраніші і наполегливіші, як на загал. Отакі от в мене суб'єктивні стереотипи. :)