Про веселого скрипаля і понурого техніка

[kerbasi]

Вчора по справах спостерігав за суто виробничими випадками, коли нібито класний майстер своєї справи, а впадає в якийсь дивний ступор, коли стикається з елементарною проблемою. Один медитує на електричний різак, котрий не так, як треба ріже. В другого вже півроку нормально не працює верстат, і він замість однієї операції мусить виконувати кілька. А рішення ж лише тільки доповісти власнику фірми, взяти грошей під звіт та піти купити запчастину або додатковий інструмент. А то й взагалі ремонтника з фірми постачальника обладнання по гарантії викликати.

Для мене це явище – те ж саме, що понурі обличчя у наших людей у громадських місцях. Не люблять люди своєї роботи, свого міста. Зрештою, свого життя не люблять. Тому й про якусь навіть дрібну ініціативу не йдеться. Навіть покращити своє життя просто тут і цієї миті на своєму робочому місті їм не хочеться.

А з протилежного боку згадався мені далекий двотисячний рік, Україна тільки-но починає вилазити зі злиднів, але це ще ледве помітно. Принаймні, бюджетна сфера та творчі люди все ще жебракують. І от йду я «трубою», тобто переходом під Майданом Незалежності, а там кілька музик грають теми з мого улюбленого польського фільму «Ва Банк». А потім ще щось з популярного. І грають не просто як якісь лабухи з районного культпросвітвчилища, а професійно. І інструменти в них доброї якості та доглянутості, обличчя - ну, дуже-дуже рафіновано інтелігентні, вдягнені досить таки бідно, але охайно. Тобто, мабуть, шановне панство не менш, як з консерваторії вийшло назбирати собі на бутерброд з ковбасою на сніданок. І от що цікаво: стоять вони зі своїми духовими та струнними, грають – напружені такі, очі від перехожий ховають… Соромно їм, що вони у такому безгрошів’ї перебувають. Словом, ясно, що не типові вуличні музики. А один грає на скрипці, посміхається, підморгує перехожим – та взагалі прикольний дядечко років під п’ятдесят. І здається, що йому в принципі все одно, де грати: хоч на міжнародному конкурсі, хоч перед студентами консерваторії , хоч у «трубі». Він просто такий собі щасливий у музиці і серед людей. Люди радіють – і він щасливий. Він радіє – і люди щасливі.

Здогадайтеся з одного разу, які «расові» ознаки мали обличчя того гармонійного дядька та тих понурих, переляканих, затурканих музикантів. Звісно, той дядько мав типовий гебрейський профіль, а ті страждальці були бездоганними слов’янами! От у такі моменти я шкодую, що я не гебрей, і я навряд чи вмію бути таким. Нам треба багато чого вчитися в цього великого народу! (Націонал-бовдури, вбийте себе об стіну)!

Ясно, що це чергове з моїх некоректних та надмірно далекосяжних узагальнень, але з мого життєвого досвіду я значно частіше зустрічаю позитивних людей саме з неслов’янських родин. Совок, звісно, по всіх проїхався, але у слов’янських родинах, мабуть, совкові виховальні методи сприймали занадто серйозно, замість того, щоб стряхнути з вух та жити собі простіше.

Comments

[smijana.livejournal.com]

..але чому так?
тому що різні народи мають різний історичний досвід, займаються споконвічно різними ремеслами.
Ясно, що той краще робить у кого досвіду напрацьованого в поколіннях більше, хто пристосувався до свого ремесла краще.

[kerbasi.livejournal.com]

Українці також заввжди були непоганими торгівцями. Це совок вбив в людях комунікабельність. Євреї мали захист - свою ідентичність. А в українців ідентичність сплуталася з совєцьькою, тому й совєцькі риси легко замістили українські.

[smijana.livejournal.com]

Згодна.
Між іншим, добрі торговці не були бідними, і саме їх радянська влада обізвала куркулями чи "непманами" тощо і вела нещадну боротьбу.
І - так, совок вбивав комунікабельність, прищеплюючи затиснутість і інші "правила поведінки на партзборах та масових заходах".

..а от стосовно ідентичності.. багато євреїв себе євреями не визнавали і називали українцями чи росіянами, міняли прізвища і не знали ні своєї мови нічого.. але історично у них "закалка" до виживання і пристосування в умовах переслідування, несприятливих, напевне. Та і походження українського слова "борг" від "борж" (євр.) показує що все-таки досвіду історичсного у них до "комунікабельності" більше від інших народів на наших територіях. :)

[kerbasi.livejournal.com]

Так, вони ховалися. Але ж ми самі не давали їм асимілюватися повністю, бо яке прізвище б вони не носили, ми завжди їх впізнавали :-))
Повернуся до дому перевірю походження слова "борг" :)

Я погоджуся з тим, що вони мають історичні переваги, але назву це не комунікабельністю, а техніками продажу. Так, вони у них більш напрацьовані. А комунікабельність це необхідна, але не достатня умова. Я знаю одне: так, як мене виховували у клічному комуністичному дусі з інтелігентським чистоплюйським та маніловським оздобленням, виховували чимало моїх слов'янських однолітків, і одиниці євреїв. В їхніх родинах не бракувало здорового глузду.

[o-teren.livejournal.com]

Про "борг" певно важко з упевненістю це стверджувати, бо й у німців таке слово є і саме в такому ж значенні. То чи від євреїв взято (які перед тим "запозичили" його у німців), чи напрямки у німців, чи у німців черз поляків, хто зна.

[smijana.livejournal.com]

Так, тут хтозна звідки і куди мандрували слова.
Он і у азейбарджанців (де Німеччина, а де Азейбарджан) є "борч мугавилеси" - http://www.disput.az/index.php?showtopic=192595
і в болгр є:
"нито съм дал мирия, ни файда за тия пари, та ся станали борч више от осемдесят кесии."
http://www.slovo.bg/showwork.php3?AuID=167&WorkID=4641&Level=1

[kerbasi.livejournal.com]

Німецьке borgen споріднене з англійським borrow - обидва походять від праіндоєвропейського кореню, який в українській породив, наприклад, слово "берегти". Спільне семантичне поле виглядає таким чином: те, що бережуть - це може бути резервом. А резерв можуть позичати. От десь так формувалося гніздо значень прадавнього кореня. У болгарській "борч" запазичено з тюркських мов, скоріш за все з турецької. До турецької потрапило з кримськотатарської, а до той - зі старофранцузької. А у старофранцузьку - вже з німецької. От такий шлях. Євреї тут ні до чого, крім того, що їхня мова ідиш утворилася з древньоверхньонімецької мови, звідти й набралася германських коренів.

[smijana.livejournal.com]

Цікавий екскурс, дякую!

..гм, взагалі-то "берегти" по смисловому навантаженню- то інше.. може, як ти кажеш, породив той корінь інше слово у нашій мові: "брати"/забрати/вибирати/збирати?

В українській мові слово "борг" осібне і не утворило похідних, у народному мовленні (та і діловому) не вживалося так широко, як, скажімо ,слово "долг" в російській.
Не так давно міркувала над цим ось тут:
http://smijana.livejournal.com/190794.html
там же у коментарях було теж про німецько-єврейський шлях запозичення в українську мову.

[kerbasi.livejournal.com]

В українській це запозичення.
В англійській є ще один споріднений корінь: bury. Небіжчика "приховують".
"Брати" можливо також до цього ланцюжку відноситься. В праіндоєвропейській мові одним з засобів словотворення було чергування в основах та інфіксація. Завдяки цьому способу від однієї основи утворювалася низка інших з незначною відміною у вимові, але з іншими значеннями. Це все важко пояснити на пальцях, особливо, в листуванні. Якщо цікавишся, то почитай щось про праіндоєвропейську мову, хоча б починаючи з Вікіпедії.
Слова, утворені у сивій давнині. С точки зору сучасної лексикології не є спорідненими, бо ці методи не є більше продуктивними в мові. Тут не треба плутати сучасні продуктивні мооделі (брати - забрати/забирати) з прадавніми з праславянської та праіндоєвропейської епохи.

[smijana.livejournal.com]

... а звідки вченим чи мовникам достеменно відомо, якою саме була праіндоєвропейська мова?.. :)
але добре, я розумію що у двох словах не пояснити. Почитаю, дякую. :)

щодо того "БР".. мене все мучить питання чому у дуже давній купальській пісні покійної бабусі (там про обряд гойдання - теж архаїчний) початок був
"ой бару-бару"..

"Лелю-полелю", "дана-дана" - ці всі приспівки до народних пісень, тим більше приспівки "дід-ладо" у веснянці-грі "а ми просо сіяли, ой дід-ладо, сіяли" - не те саме що яке-небудь"ля-ля-ля" чи "тра-ля-ля"(до речі, не факт що і ці "ля№ не рештки чогось смислового колись, не факт що вони геть безглузді і випадкові)

У Хмельницькій області є місто Бар, до речі.

Я трохи копала - але так і не знайшла більш-менш логічної версії, залишки яких "богів" чи давніх коренів, чи господь його зна чого могли бути у тому "ой бару-бару".

[kerbasi.livejournal.com]

Звідки знають:
http://en.wikipedia.org/wiki/Comparative_method
порівняльно-історичний метод

Шиги-риги та інші теорграматиці зазвичай розглядються як вигуки. Їх чимало класів різного походження, деякі досить древні. Знов-таки, це спецтема, яку кращк не популяризувати у блозі, а вчити з книжок.

Бар (оригінально - Ров):
"Через півстоліття замок був відбудований і переданий в управління воєводі Станіславу Одровонжу. В нього і придбала землі дружина Сигизмунда І, королева Бона Сфорца. Звела нову фортецю і назвала місто Баром, на честь Барі- свого княжого володіння в Італії, в якому вона народилася".
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80

[smijana.livejournal.com]

А я і не розраховую на "популяризацію" - просто поділилася ще одним "вигуком", пояснення до якого не знайшла поки що.

[u3i.livejournal.com]

міста Бар немає у Хмельницькій області, тому що воно у Вінницькій

[smijana.livejournal.com]

Згодна, справді у Вінницькій, дякую за поправку.

..за якихось 15-20 км на північ від Бара починається Деражнянський район Химельницької області, чомусь думала що і Бар ще "захоплюється". :)