Zaśpiewajmy jeszcze raz

[kerbasi]

Влітку 1978-го я надибав батьківську касету з записом фіналу фестивалю Сопот-77. Мені було тоді десять років. Батько писав з телевізора на касетник Весна-306. Це, мабуть, остання новинка технічного прогресу, що досягла нашої родини, бо наступний магнітофон, як і перший кольоровий телевізор з’явилися вже у 90-ті. Але я не про це…

Друге місце на тому фестивалі зайняв польський гурт «Czerwone gitary» з піснею «Nie spoczniemy». Співав Северин Краєвський. (Не плутати з письменником Мареком Краєвським)! Про цього співака достатньо інформації в інтернеті, зокрема в українській Вікіпедії. Є навіть розлога стаття, написана з великою симпатією російським автором.

Шарм чудової мелодії та голосу Северина Краєвського справив на мене неабияке враження. З пісні я не зрозумів жодного слова, але добряче заїздив нещасну касету та вуха сусідів. Нещодавно я згадав цю пісню і відшукав її на Ют’юбі. Легко знаходяться слова пісні та різні спроби перекладу російською мовою. У ЖЖ також можна знайти обговорення цієї пісні.

Текст пісні є стандартним інтелігентським набором романтичних образів, типових для 70-х років минулого століття. Є там і безкінечна дорога (за синьою далиною – нова далина, за лютим холодом – новий холод), і імператив не зупинятися (не перепочиваймо, поки не дійдемо) , а по досягненні метафоричної мети (сьомий ліс) потрібно заспівати пісню. Є там і картярські образи: королі, тузи. Також типовий для інтелігентської слов’янської души стан вічної безпорадності та недоконаності : нерозважна туга, невгамований голод, невтамований біль, невідтанцьований бал, який вже відбринів, невтішний час, що минає. Все це можна знайти й у совєцьких жанрах тодішньої пісенної культури від романсів і аж до напівпідпільного року. Дивно, як тоді співпали сентиментальні настрої поляків і жителів СРСР! Здається, що цей напрямок не отримав продовження на польській естраді, але в нас публіка ще продовжує плекати сентиментальність, тільки смаки впали, тому й сентиментальність або попсово-дешева або брутально-кримінальна.

Хай там як, але мені по тридцяти трьох роках від першого прослухання повторне відкриття Краєвського принесло приємні емоції. А рядки з останнього куплету власне могли б стати гаслом щоденнику. Хіба тільки не тепер, а коли вже дійсно прийде час підбивати фінальні підсумки:

Czy warto było kochać nas?
Może warto, lecz tą kartą źle grał czas.

Переклад літерально десь такий: «Чи варто було любити нас? Може, варто, але ту карту погано розіграв час».
Ці слова можуть слугувати гаслом всього мого покоління. Принаймні, людей мого штибу.
 

 

Comments

[lovkyj-man.livejournal.com]

приблизно такі ж враження про теми співів залишаються від кіна Przypadek (www.imdb.com/title/tt0084549/)

[lovkyj-man.livejournal.com]

не втримаюсь і додам. форма пісень можливо була дуже подібна, але зміст польський був іншим

http://www.imdb.com/title/tt0084549/reviews

Having read a few negative comments on "Blind Chance", I felt compelled to express my opinion on what has become one of my absolute favorite films. I'm surprised to find that some Kieslowski fans, especially those who appreciate the colors trilogy, don't understand "Blind Chance." In my opinion, "Blind Chance" encapsulates many of the ideas and themes Kieslowski later explored in more detail.

However, "Blind Chance" is, ultimately, a political film. Although Kieslowski never really considered himself a political film-maker (compared to some of his contemporaries), "Blind Chance" is very much driven by political undercurrents and the outcome of each scenario has a decidedly political aspect. That said, the film transcends the immediate political situation in Poland as well and elevates "politics" to a much broader all-encompassing level. It is really not Polish politics that concern Kieslowski here, but the human being's capacity for taking action. Each scenario presents a possible course of action (or non-action). Kieslowski doesn't seem to endorse one course over the other, but makes a much broader statement about the need to take action, to believe in something, and to fight for something. What one is fighting for, what one believes in, ultimately isn't as important as the fight itself.

A brilliant and highly thought-provoking film. In my opinion, one of Kieslowski's most accomplished and densely-packed works. I hope that anyone who didn't appreciate "Blind Chance" will give it another chance (I've watched it at least ten times). It is not the most accessible film, but the pay-off is worth the effort.

[kerbasi.livejournal.com]

Здається, цей "слов'янький романтизм" вже історія. Не претендую на знання польської культури, але в польського радіо, що в мене часто годинами грає для фону, вже таких мотивів немає.
А в цілому, так, мабуть, польська та російська культури мають більше спільного, ніж їхні носії готові визнати. Про нас - я вже мовчу... :)

[kerbasi.livejournal.com]

Кіно - це дещо інше. Там можна більше ідеології встромити, а душевне притлумити, ніж в естрадній музиці.

[bonnesauvage.livejournal.com]

о, це ж її Піккардійці переспівали українською?

[kerbasi.livejournal.com]

Можливо. Я натрапляв в інтернеті на згадки, що хтось переспівує, але сходу кліпу не знайшов.

[bonnesauvage.livejournal.com]

http://onlinemusic.org.ua/song/334376/Pikardiyska_Tertsiya_-Zaspivaiem_shche_hoch_raz.html


воно?

[kerbasi.livejournal.com]

О, дякую! В Краєвського все ж таки голос кращий. А пикардійцям вдалося текст непогано українізувати. Це не переклад вийшов, а власне українізація. Польсько-російські сентименти зникли.

[bonnesauvage.livejournal.com]

аж цікаво стало, у кого там голос краще? :)
на жаль, не маю можливості зараз на роботі послухати. послухаю на вихідних неодмінно!

[kachka-dyvachka.livejournal.com]

Вперше почула цю пісню наприкінці 90-х і вона тоді лягла на душу (було тоді мені років 15-16). Натомість радянські пісні ніколи не були мені близькі.
А тепер Ви так цікаво розширили мені контекст сприйняття цієї пісні.

[hvylya.livejournal.com]

не згодна. Послухала "Червоних гітар" поза "Не спочнемо" -- мелодії примітивні, не чіпляють. Як і, власне, "не спочнемо" -- як на мене, там більше важать саме вірші Агнешки Осецької, що і зробило цю пісню хітом.

[kerbasi.livejournal.com]

Ну, це не радянська пісня, на щастя. Хоча ж казали тоді "курица не птица, Польша не заграница" (або Болгарія замість Польщі) :)

[kerbasi.livejournal.com]

Краєвський краще співає за пікардійців.

[kerbasi.livejournal.com]

Не зрозумів, з чим не згодні, бо я начебто нічого і не стверджую, просто розписав текст та контекст.

А стосовно мелодії - для тогочасного стану естради в СРСР - класно чіпляло. А якби я тоді розумів текст, то не дослухав би й до сприспіву, бо от що мені було завжди чужим, так це інтелігентський набір тропів з усіма їхніми "дорогами без начала і конца" та "циганками с картами" і т.д.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Пісня теж мені дуже подобається. З польських такого типу була ще "Кольорові ярмаркі" Марилі Родовіч. У Росію ці мінорні настрої озвучила "Машина врємєні" приблизно в той самий час. Порівнюючи "Машину с єврєямі", як вони самі себе ж називали, з антропологічним типажем Краєвського, мусимо дійти висновку, що оспівування оцього смоктання під ложечкою, оцього потягу в невідоме - се риса семітська, а не слов'янська. Хоч, наприклад, вкраїнці теж полюбляють сумненьке (тяжко в світі жити сироті убогому тощо), однак оспівують своє сумненьке трохи інакше. А в росіян і поготів - їм ближча "циґанская удаль". Ностальгійно-щемна тема, як у туристсько-бардівських піснях - витвір єврейського світосприймання у хвилини відпруження. Часом, як і багато що в цього народу, виходить на диво талановито.

[lesadko.livejournal.com]

дякую! люблю цю пісню.

[kerbasi.livejournal.com]

Хіба що в східно-європейських євреїв так. Та й те в тих, що русифікувалися до початку 20-го століття. Он передивіться на "срібну добу", там що не поет, то або єврейське походження або напівкровка. Це фактично люди, що втратили укоріненість в традиції, чисті інтелектуали з нуля, тобто та сама інтелігенція. На той час її можна назвати протосовєцькою, а потім - вже совєцькою.

[kerbasi.livejournal.com]

Прошу!

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Саме так. Можливо, оцей розрив зі своїм "ґрунтом" і викликАв у них оці настрої - щем, сум, бентега. Зрештою, після большевицького перевороту крім сумнівного Ґорького та Єсєніна в рос.культурі етнічних росіянців фактично не було аж до 50-х років. Тобто дивацький термін "інтєліґєнція" має расово-етнічну суть принаймні з початку 20-го ж століття. І "протосовєцька" - вдалий термін.

[kerbasi.livejournal.com]

У післявоєнний період вже й слов'яни вимкнулися від традиції: совєцький народ. Тепер вже немає особливої різниці, хіба тільки зовнішність та в декого акцент, чи то совок русскій, український, єврейський то що.

[ferike.livejournal.com]

Розчулив. Ох ця польська струна в українській душі...

[kerbasi.livejournal.com]

Всє ми - чєловєкі :-))

[bonnesauvage.livejournal.com]

скачала, слухаю :)

співає гарно. аранжування у пікардійців зовсім інше - тут такий "стиль епохи".

але я не можу сказати, що у когось із них голос кращий - і у нього, і у тих голоси дуже гарні. до того ж тебмр схожий.

але про смаки не сперечаються - кому що подобається. мені - обдиві :)

[kerbasi.livejournal.com]

"Подобається" це дійсно категорія смакова. Але я інше мав на увазі. В Краєвського грунтовний вокальний вишкіл відчувається, як і в більшості співаків та музик того часу, коли треба було бодай музичну студію закінчити з усіма її сольфеджіо. Я більш звичний саме до такого в естрадній музиці. До рок-музики, звісно, інше ставлення. Але за походженням пісня суто естрадна, тому в мене краще асоціюється з голосом плейбоїстого парубка з музичною освітою. Але це таке, культурно-контексстуальне. Коли я щось вперше чую саме зараз, навіть якщо воно старе, то мені частіше сучасне виконання подобається. Це не стосується "опопсовлювання" старих пісень різними "співаючими трусами" :-))

[bonnesauvage.livejournal.com]

Краєвський крутий.
Але в тих теж вишкіл присутній, як не крути.