Виставкове: ви не єврей!
Wednesday, 26 October 2011 06:06 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiЯкщо ви думаєте, що вчора я описав всіх виставкових бовдурів, то ви – оптиміст. В мене є ще на сьогоднішній допис. Можливо, навіть на серію.
Нагадаю, що всі назви приладів, систем та елементів я обстібую, тобто називаю різними словесними покручами. Отже, не варто за ними лізти до енциклопедичних словників. Хіба що колись потрапить до Луркмору…
До стенда підходить статурний немолодий вусань. Нагадує викладача вузу. З ним менш примітний дядько такого ж віку. Дядько хапає дрібничку з нашого стенду та питає:
- Це на який тиск?
- На ХХ бар, - відповідає наш інженер.
- Мені, будь ласка, у системі СІ, - цідить статурний вусань.
Його питання нас неабияк дивує, бо у техніці всі використовують практичну позасистемну одиницю – бар. Ну, гаразд, хтось використовує атмосферу, не переймаючись зайвий раз, технічною чи стандартною, тому, в принципі, атмосфера стала синонімом бару. Ставити таке питання на виставці може хіба що якийсь занудливий викладач фізики. Все ж таки інженер відповідає:
- Х цілих Х десятих мегапаскаль.
Чоловіки кривляться і незадоволено дивляться на дрібничку.
- А що вам власне потрібно? - питає інженер.
- Мало! Мало! Нам треба вдвічі більше! - чоловік кидає дрібничку на місце.
- Ця дрібничка призначена для систем роздмуху, там більше ХХ бар не буває, - зауважує інженер.
- У нас буває! – каже вусань і чоловіки відходять.
До нас буквально біжить якийсь дядько з портфелем.
- О-о-о-о!!! Уорлд Смарт… А я вас шукав!
- Добрий день! Чим можемо допомогти? – питаю.
- Щазз! – чоловік ставить портфель на підлогу, нахиляється, довго порпається всередині, поки не дістає звідти якусь металеву деталь. – От таке мені виточите?
- Ні, не виточимо, - відповідаю. – Це не наш бізнес. Ми виробляємо і продаємо те, що в каталогах.
- Тю, їм гроші не потрібні, - розчаровано каже кудись у простір відвідувач…
На стендах зазвичай технічні фірми виставляють якісь механізми для привертання уваги відвідувачів. Коли на стенді щось рухається, рипить, вищить, блимають лампочки, мерехтять індикатори – це збирає натовп. Українські відвідувачі сприймають ці «демонстрашки» занадто конкретно.
- Скільки це коштує? – питає чоловік, хапаючись за електророз’єм. Механічна рука, на щастя, якимось дивом не перекидається.
- Ніскільки. Це частина демонстраційного обладнання, - відповідаємо.
- Так ви не знаєте скільки коштує ваша продукція! - тицяє нам докором відвідувач.
- Це демонстраційний пристрій, він по частинах не продається, та й роз’єм це не наша продукція.
- А! Так ви не виробники! Ви посередники! – кричить чоловік, різко розвертається і полишає стенд.
Тим часом вже інша пошесть! Кілька чоловіків роздивляються «демонстрашку», яка точними рухами за встановленим алгоритмом пересуває невеличкі кубики.
- Це де використовується? - питають відвідувачі.
- Це демонстрація можливостей зборки систем, де потрібен швидкий рух з великим прискоренням і точне позиціонування.
- А можна цим ворота зачиняти? – питає хтось з групи.
- Ну, якщо вам потрібна точність переміщення воріт до мікрону…
Чоловіки з гигиканням йдуть далі. Але один лишається і з посмішкою роздивляється рухи автоматичних рук.
- Так що, кажете, для воріт такого не продасте? – питає через пару хвилин.
- Ні, не продамо. Це не для воріт. Та й дуже не дешево.
- Одразу видно, що ви, шановний, не єврей! – починає з мене сміятися відвідувач.
- Та я й не претендую! Єврей чи не єврей, але складати привод воріт з таких компонентів має ще менше глузду, ніж купити платиновий унітаз, - відповідаю і сам дивуюся своєму терпінню.
Чоловік обходить одну з «демонстрашок», зазирає під неї, тицяє в один з елементів і питає:
- А це що, насос?
- Так насос. – підтверджую.
- А його можна використовувати для гасу?
- Ні, його не можна використовувати ані для гасу, ані для рідкого азоту, ані для води, ані для лайна, ані для ракетного палива, - я вже починаю перетворюватися на стендового хама. Ну, чого, чого, їм всім потрібно саме цим насосом качати щось таке, що в них болить? Чому вони згадують про цей насос, коли бачать його у складі демонстраційного обладнання на нашому стенді? Чому вони не звертаються до фірм, що спеціалізуються на насосах?
- Ну, ви точно не єврей! – продовжує свою тему відвідувач.
- Знаєте, в нас тут інтернаціональна команда працює. Якщо потрібно, я вам можу розмову з євреєм організувати. Он бачите, молодий чоловік з відвідувачами спілкується, так от – він наш інженер, і саме єврей. Можете, почекати поки він звільниться і порозмовляти з ним…
Чоловік вирішує не чекати і прямує до стенду іншої фірми.
- Завдань в них немає, завдань! – каже власник і директор партнерської фірми. – От вони й ходять тут всім мозки дзьобають… Бо завдань реальних немає…
Так, в Україні, здається, вже давно ні в кого немає реальних завдань… Я вже навіть не вірю, що колись вони були… І що колись будуть…
Нагадаю, що всі назви приладів, систем та елементів я обстібую, тобто називаю різними словесними покручами. Отже, не варто за ними лізти до енциклопедичних словників. Хіба що колись потрапить до Луркмору…
До стенда підходить статурний немолодий вусань. Нагадує викладача вузу. З ним менш примітний дядько такого ж віку. Дядько хапає дрібничку з нашого стенду та питає:
- Це на який тиск?
- На ХХ бар, - відповідає наш інженер.
- Мені, будь ласка, у системі СІ, - цідить статурний вусань.
Його питання нас неабияк дивує, бо у техніці всі використовують практичну позасистемну одиницю – бар. Ну, гаразд, хтось використовує атмосферу, не переймаючись зайвий раз, технічною чи стандартною, тому, в принципі, атмосфера стала синонімом бару. Ставити таке питання на виставці може хіба що якийсь занудливий викладач фізики. Все ж таки інженер відповідає:
- Х цілих Х десятих мегапаскаль.
Чоловіки кривляться і незадоволено дивляться на дрібничку.
- А що вам власне потрібно? - питає інженер.
- Мало! Мало! Нам треба вдвічі більше! - чоловік кидає дрібничку на місце.
- Ця дрібничка призначена для систем роздмуху, там більше ХХ бар не буває, - зауважує інженер.
- У нас буває! – каже вусань і чоловіки відходять.
До нас буквально біжить якийсь дядько з портфелем.
- О-о-о-о!!! Уорлд Смарт… А я вас шукав!
- Добрий день! Чим можемо допомогти? – питаю.
- Щазз! – чоловік ставить портфель на підлогу, нахиляється, довго порпається всередині, поки не дістає звідти якусь металеву деталь. – От таке мені виточите?
- Ні, не виточимо, - відповідаю. – Це не наш бізнес. Ми виробляємо і продаємо те, що в каталогах.
- Тю, їм гроші не потрібні, - розчаровано каже кудись у простір відвідувач…
На стендах зазвичай технічні фірми виставляють якісь механізми для привертання уваги відвідувачів. Коли на стенді щось рухається, рипить, вищить, блимають лампочки, мерехтять індикатори – це збирає натовп. Українські відвідувачі сприймають ці «демонстрашки» занадто конкретно.
- Скільки це коштує? – питає чоловік, хапаючись за електророз’єм. Механічна рука, на щастя, якимось дивом не перекидається.
- Ніскільки. Це частина демонстраційного обладнання, - відповідаємо.
- Так ви не знаєте скільки коштує ваша продукція! - тицяє нам докором відвідувач.
- Це демонстраційний пристрій, він по частинах не продається, та й роз’єм це не наша продукція.
- А! Так ви не виробники! Ви посередники! – кричить чоловік, різко розвертається і полишає стенд.
Тим часом вже інша пошесть! Кілька чоловіків роздивляються «демонстрашку», яка точними рухами за встановленим алгоритмом пересуває невеличкі кубики.
- Це де використовується? - питають відвідувачі.
- Це демонстрація можливостей зборки систем, де потрібен швидкий рух з великим прискоренням і точне позиціонування.
- А можна цим ворота зачиняти? – питає хтось з групи.
- Ну, якщо вам потрібна точність переміщення воріт до мікрону…
Чоловіки з гигиканням йдуть далі. Але один лишається і з посмішкою роздивляється рухи автоматичних рук.
- Так що, кажете, для воріт такого не продасте? – питає через пару хвилин.
- Ні, не продамо. Це не для воріт. Та й дуже не дешево.
- Одразу видно, що ви, шановний, не єврей! – починає з мене сміятися відвідувач.
- Та я й не претендую! Єврей чи не єврей, але складати привод воріт з таких компонентів має ще менше глузду, ніж купити платиновий унітаз, - відповідаю і сам дивуюся своєму терпінню.
Чоловік обходить одну з «демонстрашок», зазирає під неї, тицяє в один з елементів і питає:
- А це що, насос?
- Так насос. – підтверджую.
- А його можна використовувати для гасу?
- Ні, його не можна використовувати ані для гасу, ані для рідкого азоту, ані для води, ані для лайна, ані для ракетного палива, - я вже починаю перетворюватися на стендового хама. Ну, чого, чого, їм всім потрібно саме цим насосом качати щось таке, що в них болить? Чому вони згадують про цей насос, коли бачать його у складі демонстраційного обладнання на нашому стенді? Чому вони не звертаються до фірм, що спеціалізуються на насосах?
- Ну, ви точно не єврей! – продовжує свою тему відвідувач.
- Знаєте, в нас тут інтернаціональна команда працює. Якщо потрібно, я вам можу розмову з євреєм організувати. Он бачите, молодий чоловік з відвідувачами спілкується, так от – він наш інженер, і саме єврей. Можете, почекати поки він звільниться і порозмовляти з ним…
Чоловік вирішує не чекати і прямує до стенду іншої фірми.
- Завдань в них немає, завдань! – каже власник і директор партнерської фірми. – От вони й ходять тут всім мозки дзьобають… Бо завдань реальних немає…
Так, в Україні, здається, вже давно ні в кого немає реальних завдань… Я вже навіть не вірю, що колись вони були… І що колись будуть…
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 01:45 pm (UTC)І стосовно "еліти" цілком тебе підтримую. Це "еліта" створила такі умови, що люди не відчувають, що їхній успіх, як спеціалістів, як особистостей, бодай мінімально залежить від їхніх зусиль. Коли постійно за життя нічого не виходить, суцільна невизначеність та матеріальна гойдалка, про мотивацію може йтися тільки. якщо людина має характер крутого спецназівця. Більшість - не такі, і не мусять бути такими. "Еліта" - це корка, яка блокує подальший розвиток, і її слід усунути.