Виставкове: ви не єврей!
Wednesday, 26 October 2011 06:06 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiЯкщо ви думаєте, що вчора я описав всіх виставкових бовдурів, то ви – оптиміст. В мене є ще на сьогоднішній допис. Можливо, навіть на серію.
Нагадаю, що всі назви приладів, систем та елементів я обстібую, тобто називаю різними словесними покручами. Отже, не варто за ними лізти до енциклопедичних словників. Хіба що колись потрапить до Луркмору…
До стенда підходить статурний немолодий вусань. Нагадує викладача вузу. З ним менш примітний дядько такого ж віку. Дядько хапає дрібничку з нашого стенду та питає:
- Це на який тиск?
- На ХХ бар, - відповідає наш інженер.
- Мені, будь ласка, у системі СІ, - цідить статурний вусань.
Його питання нас неабияк дивує, бо у техніці всі використовують практичну позасистемну одиницю – бар. Ну, гаразд, хтось використовує атмосферу, не переймаючись зайвий раз, технічною чи стандартною, тому, в принципі, атмосфера стала синонімом бару. Ставити таке питання на виставці може хіба що якийсь занудливий викладач фізики. Все ж таки інженер відповідає:
- Х цілих Х десятих мегапаскаль.
Чоловіки кривляться і незадоволено дивляться на дрібничку.
- А що вам власне потрібно? - питає інженер.
- Мало! Мало! Нам треба вдвічі більше! - чоловік кидає дрібничку на місце.
- Ця дрібничка призначена для систем роздмуху, там більше ХХ бар не буває, - зауважує інженер.
- У нас буває! – каже вусань і чоловіки відходять.
До нас буквально біжить якийсь дядько з портфелем.
- О-о-о-о!!! Уорлд Смарт… А я вас шукав!
- Добрий день! Чим можемо допомогти? – питаю.
- Щазз! – чоловік ставить портфель на підлогу, нахиляється, довго порпається всередині, поки не дістає звідти якусь металеву деталь. – От таке мені виточите?
- Ні, не виточимо, - відповідаю. – Це не наш бізнес. Ми виробляємо і продаємо те, що в каталогах.
- Тю, їм гроші не потрібні, - розчаровано каже кудись у простір відвідувач…
На стендах зазвичай технічні фірми виставляють якісь механізми для привертання уваги відвідувачів. Коли на стенді щось рухається, рипить, вищить, блимають лампочки, мерехтять індикатори – це збирає натовп. Українські відвідувачі сприймають ці «демонстрашки» занадто конкретно.
- Скільки це коштує? – питає чоловік, хапаючись за електророз’єм. Механічна рука, на щастя, якимось дивом не перекидається.
- Ніскільки. Це частина демонстраційного обладнання, - відповідаємо.
- Так ви не знаєте скільки коштує ваша продукція! - тицяє нам докором відвідувач.
- Це демонстраційний пристрій, він по частинах не продається, та й роз’єм це не наша продукція.
- А! Так ви не виробники! Ви посередники! – кричить чоловік, різко розвертається і полишає стенд.
Тим часом вже інша пошесть! Кілька чоловіків роздивляються «демонстрашку», яка точними рухами за встановленим алгоритмом пересуває невеличкі кубики.
- Це де використовується? - питають відвідувачі.
- Це демонстрація можливостей зборки систем, де потрібен швидкий рух з великим прискоренням і точне позиціонування.
- А можна цим ворота зачиняти? – питає хтось з групи.
- Ну, якщо вам потрібна точність переміщення воріт до мікрону…
Чоловіки з гигиканням йдуть далі. Але один лишається і з посмішкою роздивляється рухи автоматичних рук.
- Так що, кажете, для воріт такого не продасте? – питає через пару хвилин.
- Ні, не продамо. Це не для воріт. Та й дуже не дешево.
- Одразу видно, що ви, шановний, не єврей! – починає з мене сміятися відвідувач.
- Та я й не претендую! Єврей чи не єврей, але складати привод воріт з таких компонентів має ще менше глузду, ніж купити платиновий унітаз, - відповідаю і сам дивуюся своєму терпінню.
Чоловік обходить одну з «демонстрашок», зазирає під неї, тицяє в один з елементів і питає:
- А це що, насос?
- Так насос. – підтверджую.
- А його можна використовувати для гасу?
- Ні, його не можна використовувати ані для гасу, ані для рідкого азоту, ані для води, ані для лайна, ані для ракетного палива, - я вже починаю перетворюватися на стендового хама. Ну, чого, чого, їм всім потрібно саме цим насосом качати щось таке, що в них болить? Чому вони згадують про цей насос, коли бачать його у складі демонстраційного обладнання на нашому стенді? Чому вони не звертаються до фірм, що спеціалізуються на насосах?
- Ну, ви точно не єврей! – продовжує свою тему відвідувач.
- Знаєте, в нас тут інтернаціональна команда працює. Якщо потрібно, я вам можу розмову з євреєм організувати. Он бачите, молодий чоловік з відвідувачами спілкується, так от – він наш інженер, і саме єврей. Можете, почекати поки він звільниться і порозмовляти з ним…
Чоловік вирішує не чекати і прямує до стенду іншої фірми.
- Завдань в них немає, завдань! – каже власник і директор партнерської фірми. – От вони й ходять тут всім мозки дзьобають… Бо завдань реальних немає…
Так, в Україні, здається, вже давно ні в кого немає реальних завдань… Я вже навіть не вірю, що колись вони були… І що колись будуть…
Нагадаю, що всі назви приладів, систем та елементів я обстібую, тобто називаю різними словесними покручами. Отже, не варто за ними лізти до енциклопедичних словників. Хіба що колись потрапить до Луркмору…
До стенда підходить статурний немолодий вусань. Нагадує викладача вузу. З ним менш примітний дядько такого ж віку. Дядько хапає дрібничку з нашого стенду та питає:
- Це на який тиск?
- На ХХ бар, - відповідає наш інженер.
- Мені, будь ласка, у системі СІ, - цідить статурний вусань.
Його питання нас неабияк дивує, бо у техніці всі використовують практичну позасистемну одиницю – бар. Ну, гаразд, хтось використовує атмосферу, не переймаючись зайвий раз, технічною чи стандартною, тому, в принципі, атмосфера стала синонімом бару. Ставити таке питання на виставці може хіба що якийсь занудливий викладач фізики. Все ж таки інженер відповідає:
- Х цілих Х десятих мегапаскаль.
Чоловіки кривляться і незадоволено дивляться на дрібничку.
- А що вам власне потрібно? - питає інженер.
- Мало! Мало! Нам треба вдвічі більше! - чоловік кидає дрібничку на місце.
- Ця дрібничка призначена для систем роздмуху, там більше ХХ бар не буває, - зауважує інженер.
- У нас буває! – каже вусань і чоловіки відходять.
До нас буквально біжить якийсь дядько з портфелем.
- О-о-о-о!!! Уорлд Смарт… А я вас шукав!
- Добрий день! Чим можемо допомогти? – питаю.
- Щазз! – чоловік ставить портфель на підлогу, нахиляється, довго порпається всередині, поки не дістає звідти якусь металеву деталь. – От таке мені виточите?
- Ні, не виточимо, - відповідаю. – Це не наш бізнес. Ми виробляємо і продаємо те, що в каталогах.
- Тю, їм гроші не потрібні, - розчаровано каже кудись у простір відвідувач…
На стендах зазвичай технічні фірми виставляють якісь механізми для привертання уваги відвідувачів. Коли на стенді щось рухається, рипить, вищить, блимають лампочки, мерехтять індикатори – це збирає натовп. Українські відвідувачі сприймають ці «демонстрашки» занадто конкретно.
- Скільки це коштує? – питає чоловік, хапаючись за електророз’єм. Механічна рука, на щастя, якимось дивом не перекидається.
- Ніскільки. Це частина демонстраційного обладнання, - відповідаємо.
- Так ви не знаєте скільки коштує ваша продукція! - тицяє нам докором відвідувач.
- Це демонстраційний пристрій, він по частинах не продається, та й роз’єм це не наша продукція.
- А! Так ви не виробники! Ви посередники! – кричить чоловік, різко розвертається і полишає стенд.
Тим часом вже інша пошесть! Кілька чоловіків роздивляються «демонстрашку», яка точними рухами за встановленим алгоритмом пересуває невеличкі кубики.
- Це де використовується? - питають відвідувачі.
- Це демонстрація можливостей зборки систем, де потрібен швидкий рух з великим прискоренням і точне позиціонування.
- А можна цим ворота зачиняти? – питає хтось з групи.
- Ну, якщо вам потрібна точність переміщення воріт до мікрону…
Чоловіки з гигиканням йдуть далі. Але один лишається і з посмішкою роздивляється рухи автоматичних рук.
- Так що, кажете, для воріт такого не продасте? – питає через пару хвилин.
- Ні, не продамо. Це не для воріт. Та й дуже не дешево.
- Одразу видно, що ви, шановний, не єврей! – починає з мене сміятися відвідувач.
- Та я й не претендую! Єврей чи не єврей, але складати привод воріт з таких компонентів має ще менше глузду, ніж купити платиновий унітаз, - відповідаю і сам дивуюся своєму терпінню.
Чоловік обходить одну з «демонстрашок», зазирає під неї, тицяє в один з елементів і питає:
- А це що, насос?
- Так насос. – підтверджую.
- А його можна використовувати для гасу?
- Ні, його не можна використовувати ані для гасу, ані для рідкого азоту, ані для води, ані для лайна, ані для ракетного палива, - я вже починаю перетворюватися на стендового хама. Ну, чого, чого, їм всім потрібно саме цим насосом качати щось таке, що в них болить? Чому вони згадують про цей насос, коли бачать його у складі демонстраційного обладнання на нашому стенді? Чому вони не звертаються до фірм, що спеціалізуються на насосах?
- Ну, ви точно не єврей! – продовжує свою тему відвідувач.
- Знаєте, в нас тут інтернаціональна команда працює. Якщо потрібно, я вам можу розмову з євреєм організувати. Он бачите, молодий чоловік з відвідувачами спілкується, так от – він наш інженер, і саме єврей. Можете, почекати поки він звільниться і порозмовляти з ним…
Чоловік вирішує не чекати і прямує до стенду іншої фірми.
- Завдань в них немає, завдань! – каже власник і директор партнерської фірми. – От вони й ходять тут всім мозки дзьобають… Бо завдань реальних немає…
Так, в Україні, здається, вже давно ні в кого немає реальних завдань… Я вже навіть не вірю, що колись вони були… І що колись будуть…
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 02:45 pm (UTC)Але зараз, з переходом через постперебудовний час, коли ВСІ в якомусь сенсі побували "торгашами".. і переконалися що не тільки євреї це вміють, а біда і нас навчить.. :)) вже ця приказка, ці фрази, менш стають зрозумілими.. це вже ці, як вони - історизми чи що. Он дитина саме в школі проходила - сама не знала що є таке.
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 03:15 pm (UTC)А стереотипи справді міняються, особливо помітно у молоді. Можливо тому, що євреїв стало значно менше.
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 03:23 pm (UTC)гг.. насмішили. :)) А куди ж вони поділися?:)
Просто графи у паспорті не стало, та й може візуальні риси згладжуються.. принаймні у моїх батьків-науковців цілий інститут євреїв-науковців працює, і тільки у небагатьох діти за кордоном, решта - тут живе, а "Бульвар" Гордона погортати.. артистична національність - окрім торгівельного таланту.
Ні, не через кількість стереотипи змінюються.. просто мабуть молоді стає байдуже і якої вони самі національності, і якої хтось інший.. не по тому судять напевне. А може ослаблюється отой ще дореволюційний стереотип, давні історії і конфлікти забуваються, інформація стає відкритішою і ніхто вже паралелей так не проводить як колись.. важко сказати чому так.
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 03:30 pm (UTC)Тепер стереотип, що торгівець це турок, араб, або кавказець. Шмотками на Троєщині та на шулявці - афганець або негр (країна походження не уточнюється).
no subject
Date: Wednesday, 26 October 2011 03:52 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 09:36 am (UTC)..але ж у тих хто лишився,в середньому, по двоє дітей.. з яких далеко не всі виїжджають. Тому трохи менше, а трохи просто у молодшому покоління. імхо.